Ухвала

від 14.02.2013 по справі 2а-11944/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2013 р.Справа № 2а-11944/12/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.

Суддів: Бершова Г.Є. , Ральченка І.М.

за участю секретаря судового засідання Кудіної Я.Г.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Тетянчука Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2012р. по справі № 2а-11944/12/2070

за позовом Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_3

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.09.2012 р. №0004931702;

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.09.2012 р. №0004941702.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що на підставі акту перевірки від 04.09.2012 р. №3514/17-217/2973608499 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 по взаємовідносинам з СТОВ "Дружба", код ЄДРПОУ 00707219, за період з 01.09.2011 р. по 30.09.2011 р. та ТОВ "Право", код ЄДРПОУ 25470735, за період з 01.09.2011 р. по 31.03.2012 р." відповідачем винесені податкові повідомлення - рішення від 18.09.2012 р. №0004931702 та №0004941702.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.12 року позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення від 18.09.2012 р. №0004931702 та податкове повідомлення-рішення від 18.09.2012 р. №0004941702.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що фізична особа-підприємець ОСОБА_3 зареєстрований виконавчим комітетом Харківської міської ради 01.10.2010 р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (т. 1 а.с. 13), перебуває на податковому обліку з 05.10.2010 р. за №49173 (т. 1 а.с. 15).

Згідно довідки №1986, виданої Головним управлінням статистики у Харківській області, позивач має наступні види діяльності за КВЕД: 51.90.0 Інші види оптової торгівлі, 51.19.0 Посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, 74.13.0 Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення суспільної думки, 67.12.0 Біржові операції з фондовими цінностями (т. 1 а.с.14).

Фахівцями ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова була проведена документальна позапланова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 по взаємовідносинам з СТОВ "Дружба", код ЄДРПОУ 00707219, за період з 01.09.2011 р. по 30.09.2011 р. та ТОВ "Право", код ЄДРПОУ 25470735, за період з 01.09.2011 р. по 31.03.2012 р.

Результати перевірки оформлені актом від 04.09.2012 р. №3514/17-217/2973608499 (т. 1 а.с. 224-243). В акті зазначено про порушення:

- п. 167.1 ст. 167, п. 177.2, 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб за 2011 рік у розмірі 1831806,11 грн.;

- п. 198.2, 198.3, 198.4, 198.6 ст.198, 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у розмірі 2157470,00 грн., а саме: за 2011 рік -у розмірі 1826696,00 грн., за 2012 рік -у розмірі 330774,00 грн. (т. 1 а.с. 242-243).

На підставі висновків акту відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення від 18.09.2012 р. №0004931702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 2289757,64 грн., з яких: за основним платежем - 1831806,11 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 457951,53 грн. (т. 1 а.с. 4), та податкове повідомлення - рішення від 18.09.2012 р. №0004941702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2696837,50 грн., з яких: за основним платежем - 2157470,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 539367,50 грн. (т. 1 а.с. 6).

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок Нововодолазької МДПІ у Харківській області про порушення контрагентом позивача СТОВ "Дружба" своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), а також пояснення директора ТОВ "Право".

В основу висновку ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова було покладено відомості з акту від 16.12.2011 р. №2262/23-0-33/00707219 "Про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба" (код ЄДРПОУ 00707219) з питань підтвердження взаємовідносин з ПП "Обпромінструмент" (код ЄДРПОУ 22294692) за період з 01.09.2011 р. по 30.09.2011 р.", в якому податковим органом зроблено висновок щодо не підтвердження факту реального здійснення господарських операцій СТОВ "Дружба" за період з 01.09.2011 р. по 30.09.2011 р. Також в основу висновку ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова було покладено пояснення директора ТОВ "Право" ОСОБА_4 від 07.06.2012 р., в яких зазначалось, що директор ТОВ "Право" не мав з позивачем фінансово-господарських взаємовідносин.

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що правочини, укладені ФОП ОСОБА_3 зі СТОВ "Дружба" та ТОВ "Право" по придбанню продукції є нікчемними.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що податковими повідомленнями-рішеннями від 18.09.2012 р. №0004931702 та №0004941702 порушено права та охоронювані законом інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин, а тому вказані рішення підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини зі СТОВ "Дружба" та ТОВ "Право".

Між ФОП ОСОБА_3 (Покупець) та СТОВ "Дружба" (Постачальник) 01.09.2011 р. було укладено договір поставки №24, згідно якого Постачальник зобов'язується передати у встановлений Договором термін Товар у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити його (т. 2 а.с. 14). Згідно п. 1.2 Договору товаром є сільськогосподарська продукція.

СТОВ "Дружба" були виписані позивачу за вказаним договором поставки видаткові та податкові накладні (т. 1 а.с. 21-112).

Позивачем було долучено до матеріалів справи товарно-транспортні накладні, у якості підтвердження фактичного перевезення товару від постачальника до покупця (т. 1 а.с. 114-216).

Між ФОП ОСОБА_3 (Покупець) та ТОВ "Право" (Постачальник) були укладені договори поставки від 01.09.2011 р. №01092011-2, №01092011-3, та від 22.10.2011 р. №2210/1, №2210/2, №2210/3, №2210/4, згідно з якими Постачальник зобов'язується передати у встановлений Договором термін Товар (соняшник) у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити його на умовах даного Договору (т. 2 а.с. 34-45).

ТОВ "Право" були виписані позивачу за вказаними договорами поставки видаткові та податкові накладні (т. 2 а.с. 16-27).

Позивачем було долучено до матеріалів справи товарно-транспортні накладні, у якості підтвердження фактичного перевезення товару від постачальника до покупця (т. 2 а.с. 46-143).

З наданих до матеріалів справи документів вбачається, що за отримані товари позивач розраховувався шляхом перерахування безготівкових коштів на поточні рахунки постачальника, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (т. 2 а.с. 29-33).

Крім того, колегія суддів зазначає, що доставка товару відбувалась до місця їх подальшого зберігання, що зазначено у товарно-транспортних накладних, а фактичне зберігання товару підтверджується укладеними договорами зберігання (т. 2 а.с. 219-248, т. 3 а.с. 1-18) на декількох елеваторах, складськими квитанціями на зерно (т. 3 а.с. 19-85), податковими накладними (т. 3 а.с. 165-216), оплатою за зберігання.

Колегія суддів не погоджується з позицією відповідача, що правочини між ФОП ОСОБА_3 та СТОВ "Дружба", ТОВ "Право" здійснені без мети настання реальних наслідків з огляду на таке.

Проведення господарських операцій підприємства підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. З огляду на вказану норму закону, первинні документи по відображенню господарчих операцій, є основою для податкового обліку.

Порядок обчислення і сплати податку на доходи фізичних осіб та податку на додану вартість платниками податку визначений Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 177.1 ст. 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладені положення, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 ПК України).

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та витрати, пов'язані з господарською діяльністю, мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

З огляду на встановлені обставини у справі, враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України, суд зазначає, що у разі порушення контрагентами платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків (в даному випадку, ФОП ОСОБА_3С.) права на віднесення сум до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання (сплатив ПДВ у ціні поставленого товару) та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту, а також включення здійснених позивачем витрат до витрат операційної діяльності.

З наведених норм законодавства та досліджених матеріалів справи, колегія суддів зазначає, що ФОП ОСОБА_3 виконав вимоги законодавства, сплативши податок на додану вартість в ціні товару контрагентів СТОВ "Дружба" та ТОВ "Право", які, в свою чергу, виконали вимоги діючого законодавства, видавши ФОП ОСОБА_3 належним чином оформлені податкові накладні на сплачені суми податку.

Відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст.203 Цивільного Кодексу України. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Слід відмітити, що притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст.228 Цивільного кодексу України та ст.ст.207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати ПДВ покладається на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства контрагентами.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Колегією суддів також встановлено, що придбаний ФОП ОСОБА_3 у СТОВ "Дружба" та ТОВ "Право" за угодами товар знаходився на зберіганні на елеваторах, позивачем були сплачені послуги зберігання, та був реалізований з даного місця зберігання. Отже, товар в подальшому було реалізовано, що підтверджується первинними документами щодо подальшої реалізації (а.с. 86-159).

Інших даних, окрім викладених в акті перевірки посилань на вказані пояснення, щодо відсутності фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ "Право" з позивачем, відповідачем не надано. Відповідачем також не надано доказів щодо притягнення директора ТОВ "Право"ОСОБА_4 до кримінальної або іншої відповідальності стосовно здійснення ним фінансово-господарської діяльності. Суду також не надано даних щодо результатів перевірки за результатами даного пояснення, та чи така перевірка проводилась. Суду не надано відомостей, при яких обставинах та з якою метою були отримані пояснення ОСОБА_4, та яким чином вказані пояснення можуть бути використані відповідачем в якості доказів в розумінні вимог ст.ст. 69-72 КАС України.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що досліджені первинні документи в сукупності свідчать про реальність виконання укладених між ФОП ОСОБА_3 та СТОВ "Дружба", ТОВ "Право" угод, та, як наслідок, правомірність віднесення позивачем сум податку на додану вартість до податкового кредиту та здійснення позивачем витрат, включених до витрат операційної діяльності.

Виконання договорів підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, тобто договори між позивачем і контрагентами мали реальний характер.

Колегією суддів не встановлені факти, які б свідчили, що зміст договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Отримані позивачем від контрагента зазначені податкові накладні не мають недоліків, відповідно ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88), що спричиняють втрату нею статусу первинного документа.

Оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованості висновків акту перевірки, то колегія суддів приходить до висновку, що правочини відповідають положенням чинного законодавства України. А отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентом і правомірність включення до складу податкового кредиту у відповідному звітному періоді сум ПДВ по отриманим податковим накладним та здійснення позивачем витрат, включених до витрат операційної діяльності.

З огляду на викладене, доводи відповідача про посилання на нікчемність угод є безпідставними і до уваги не приймаються, оскільки укладені договори схвалені з боку ФОП ОСОБА_3 шляхом виконання своїх договірних зобов'язань в повному обсязі, на момент розгляду справи є чинними і в установленому законодавством порядку судом недійсними не визнавалися, а податкові накладні в установленому законодавством порядку недійсними не визнані, є чинними на момент розгляду справи і в сукупності з іншими доказами у справі дають суду підстави для висновку про достовірність підтвердження фактичності здійснення господарських операцій, сплати податку на додану вартість та його сум, та здійснення позивачем витрат, включених до витрат операційної діяльності.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність факту порушення податкового законодавства з боку позивача та про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 28.11.12 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2012р. по справі № 2а-11944/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Рєзнікова С.С. Судді (підпис) (підпис) Бершов Г.Є. Ральченко І.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Рєзнікова С.С.

Повний текст ухвали виготовлений 19.02.2013 р.