Ухвала

від 13.02.2013 по справі 2270/6484/12

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/6484/12

Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук А.М.

Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу приватного підприємства "Тілер" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Тілер" до Хмельницької митниці про визнання протиправним та скасування податкових податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2012 року приватне підприємство «Тілер» (ПП «Тілер») звернулось в суд з адміністративним позовом до Хмельницької митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №071, № 072.

28 листопада 2012 року Хмельницький окружний адміністративний суд прийняв постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Не погоджуючись з судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Відповідач в судове засідання не з'явився. До початку судового засідання через канцелярію Вінницького апеляційного адміністративного суду за вхідним №58256 подав заяву з проханням розглянути апеляційну скаргу в порядку письмового провадження.

Позивач (апелянт) в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлялись про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Хмельницькою митницею проведено невиїзну документальну перевірку стану дотримання ПП "Тілер" законодавства України з питань митної справи при митному оформленні товарів за вантажною митною декларацією №400010000/2011/002689 за період з 26 липня 2012 року по 30 липня 2012 року, за результатами якої складено акт №Н/0023/2012/400000000/0037668023 від 31 липня 2012 року.

За результатами проведеної перевірки митним органом встановлено порушення позивачем ст. 267 Митного кодексу України в частині достовірності визначення митної вартості товарів, що у свою чергу, спричинило несплату до Державного бюджету України належних податків. Сума заниження податкового зобов'язання ПП «Тілер» визначена за результатами проведеної перевірки складає 23662,27 грн., з яких мито - 4512,19 грн. та ПДВ - 19150,51 грн.

На підставі акта перевірки Хмельницькою митницею 27 серпня 2012 року винесені податкові повідомлення-рішення №071, №072 якими ПП «Тілер» визначено суму грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій), відповідно, за платежем "ввізне мито" в розмірі 5640,24 грн., в тому числі штрафна санкція - 1128,05 грн., та за платежем "податок на додану вартість" - 23938,14 грн., в тому числі штрафна санкція - 4787,63 грн.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями позивач оскаржив їх до Хмельницького окружного адміністративного суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, виходив з того, що податкові повідомлення-рішення відповідача прийняті обґрунтовано, з урахування усіх обставин що мають значення для прийняття рішення, а обґрунтування відповідача, наведене в акті перевірки, відповідає вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, порядок декларування митної вартості товарів при їх ввезенні в Україну регулюється ст.ст. 259-273 Митного кодексу України (МК України) та Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів» від 09 квітня 2008 року №339 (Порядок).

Відповідно до п. 3 Порядку контроль за правильністю визначення митної вартості товарів після завершення операцій їх митного контролю, митного оформлення та пропуску через митний кордон України здійснюється митним органом, зокрема, при надходженні від митних органів іноземних держав інформації про не підтвердження автентичності документів, поданих митному органові України щодо товарів, митне оформлення яких завершене, та недостовірність відомостей, що в них містяться, а також виявлення обставин, що вплинули на митну вартість товарів і не були відомі або документально підтверджені на момент здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Пунктом 4 вказаного Порядку визначено, що контроль за правильністю визначення митної вартості товарів після завершення операцій їх митного контролю, митного оформлення та пропуску через митний кордон України здійснюється митним органом шляхом:

- проведення перевірок, у тому числі невиїзних документальних, системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України;

- надіслання запитів до митних органів іноземних держав, державних органів, установ та організацій для: встановлення автентичності документів, поданих митному органові України; перевірки дотримання вимог статті 267 МК України.

Відповідно до ст. 264 МК України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

При цьому, згідно ст. 267 вказаного Кодексу митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті.

Також до переліку витрат, які мають включатися до митної вартості товарів, якщо вони не були включені раніше, згідно ст. 267 МК України, входять витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачем при митному оформленні товарів подано інвойс від 22 серпня 2011 року №323377, виписаний для нього компанією "SТR Оtomotiv Sanayi ve Dis Ticaret LTD.Sti" (Туреччина), відповідно до якого загальна фактурна вартість товарів становила 35312,66 доларів США, тоді як згідно з експортною митною декларацією від 22 вересня 2011 року №ЕХ 467185, наданою митними органами Турецької Республіки, загальна фактурна вартість товарів при їх експорті з Турецької Республіки, з урахуванням вартості перевезення вантажу вагою до 20 тонн від Стамбулу (Туреччина) до пункту пропуску "Порубне" (Україна) в сумі 1526 Євро (1090 км 1,4 Євро/км), або 2049,42 доларів США, становила 44706,05 доларів США.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність прийняття митним органом податкових повідомлень-рішень, оскільки позивачем при визначені митної вартості не включено суму транспортних витрат на перевезення вказаних товарів від м. Istambul (Туреччина) до митного кордону України, що призвело до не сплати до Державного бюджету України належних податків.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст..200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу приватного підприємства "Тілер", - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2012 року, - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Головуючий Матохнюк Д.Б.

Судді Курко О. П.

Совгира Д. І.