Рішення

від 18.02.2013 по справі 4662-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.02.2013Справа №5002-9/ 4662-2012

За позовом комунального підприємства «Роздольненський центральний ринок», п. Роздольне

До відповідача Фізичної особи-підприємця Євтушенко Людмили Георгіївні п. Роздольне

про стягнення 11236 грн. та звільнення торгівельного місця

Суддя Н.С. Пєтухова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача - Протуренко Е.П., довіреність №3 від 14.01.13, представник; Якушева В.В., довіреність №8 від 28.01.13, представник

Від відповідача - Євтушенко О.О., довіреність №б/н від 12.02.13, представник

Суть спору: Позивач звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом у якому просить стягнути з відповідача суму заподіяної матеріальної шкоди у розмірі 11236.00 грн., а також звільнити торгове місця № 29 площею 5 кв. метрів.

Позовні вимоги мотивовані відмовою відповідача оплачувати зайняте торгове місце, внаслідок чого за відповідачем утворилась кредиторська заборгованість, що і стало приводом для звернення позивача до суду із відповідним позовом.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, мотивуючи свої заперечення відсутністю між сторонами договірних взаємовідносин, крім того, просив суд застосувати строки позовної давності.

Позивач у листі вих. №15 від 05.02.2013р. просить застосувати новий строк позивної давності з 10.04.2010р.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні 12.02.2013 року була оголошена перерва до 18.02.2013 року до 12 годин 00 хвилин.

18.02.2013 року судове засідання відбулось у присутності представника відповідача - Євтушенко О.О., довіреність №б/н від 12.02.13, представник. Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, причина не явки представника позивача суду не відома.

Від відповідача надійшло клопотання про залучення документів до матеріалів справи.

Суд залучає документи до справи.

Розглянувши матеріали справи, а також додатково надані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

В с т а н о в и в:

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Пунктом 1.1 Статуту КП „Раздольненський центральний ринок" передбачено, що позивач створений за рішеннями 59-ої сесії Раздольненської селищної ради 4-го скликання від 23 листопада 2005 року і 63-ої сесії Раздольненської селищної ради 4-го скликання від 30 січня 2006 року та є комунальним підприємством, що знаходиться у власності територіальної громади смт. Роздольне.(а.с.9)

Згідно з пунктом 2.1 Статуту основною метою підприємства є надання послуг із забезпечення належних умов для здійснення продажу продовольчих і непродовольчих товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій, створення необхідних зручностей для покупки.

Рішенням Раздольненської селищної ради від 25.01.2008 року встановлений тариф за зайняття торгівельного місця для торгівлі в розмірі 1, 00 грн. за 1 кв.м.(а.с.21-22)

Рішенням Виконавчого комітету Раздольненської селищної ради № 87 від 02.06.2011 року встановлений тариф за зайняття торгового місця для торгівлі з малих архітектурних споруд непродовольчими товарами в розмірі 1, 50 грн. за 1 кв.м.(а.с.23-24)

Пунктом 2 Правил торгівлі на ринках, які затверджені наказом № 57/188/84/105 Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26 лютого 2002 року встановлено, що ринок - це суб'єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обов'язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій.

Згідно з абзацом 3 пункту 16 Правил торгівлі на ринках продавець повинен мати при собі документи про сплату ринкового збору та послуг ринку.

Пунктом 18 Правил торгівлі на ринках встановлено, що за право займання торговельного місця на ринку справляється ринковий збір у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до пункту 19 Правил торгівлі на ринках за окрему плату продавцям можуть надаватися такі послуги: бронювання торговельних місць, прокат торговельного інвентарю, обладнання, засобів вимірювальної техніки, санітарного одягу, зберігання особистих речей і продукції в камерах схову, на складах і в холодильниках, зважування на товарних вагах, розрубка м'яса (рубачами м'яса ринку), утримання торговельного місця в належному стані, інформаційні оголошення рекламного та довідкового характеру, забезпечення місцями в готелях і на автостоянках за наявності їх на ринку, консультації спеціалістів, вантажно-розвантажувальні роботи і транспортні послуги, приймання для подальшого продажу сільгосппродуктів та інших товарів у бюро торгових послуг тощо. Тарифи на послуги ринку, що пов'язані із забезпеченням діяльності ринкового господарства, установлюються адміністрацією ринку відповідно до чинного законодавства.

Відповідач здійснює підприємницьку діяльність на території комунального підприємства „Раздольненський центральний ринок".

Впродовж декількох років відповідач займає два торгові місця №4 і №29 площею 10 кв. м., а з 10 квітня 2012грда одне торгове місце №29, площею 5кв. метрів, оскільки на місце № 4 укладений договір оренди з іншим підприємцем з 10 квітня 2012года.

Так, позивач посилається на те, що за відповідачем утворилась заборгованість внаслідок несплати послуг за утримання торгового місця за період з 01.04.2008 року по 01.12.2012 року, сума якого складає 11236 грн.

Відмова відповідача погасити заборгованість у добровільному порядку явилась підставою для звернення КП „Раздольненський центральний ринок" до суду.

Правовідносини сторін регулюються нормами Цивільного кодексу України.

Предметом спору в даній справі є правовідносини, що виникли у зв'язку з виконанням договору про надання послуг, укладеного в усній формі.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договори згідно з частиною 2 статті 202 того ж Кодексу є дво- чи багатосторонніми правочинами.

Відповідно до частини 4 статті 203 Цивільного кодексу України загальною умовою чинності правочину є його вчинення у формі, встановленій законом.

Стаття 205 Цивільного кодексу України розкриває зміст об'єктивного вираження цієї форми, яка врешті одночасно відображає способи зовнішнього волевиявлення суб'єкту правочину.

Законодавець передбачає дві форми правочину: усні й письмову. В тих випадках, коли закон не встановлює обовязковість певної форми, сторони можуть обирати її на власний розсуд. При цьому мають на увазі випадки, передбачені закон, а не іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

За загальним правилом, передбаченим пунктом 1 частини 1 статті 208 Цивільного кодексу України, правочини між юридичними особами повинні укладатись у письмовій формі.

Між тим, в силу частини 1 статті 218 Цивільного кодексу України, недодержання письмової форми угоди тягне за собою недійсність такої угоди лише у випадках, якщо такий наслідок прямо передбачений в законі.

Згідно з частиною другою статті 218 цього кодексу якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Тобто дана норма не передбачає обов'язку суду визнавати такий правочин дійсним в усіх випадках.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про існування між сторонами договірних відносин.

Факт досягнення домовленості з умов, які є істотними для даного договору, підтверджується частковою сплатою відповідачем послуг за утримання торгового місця.

Згідно з частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Про узгодження сторонами істотних умов договору свідчить прийняття відповідачем послуг, що надавались позивачем.

Відповідно до статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, у відповідача виникли зобов'язання у формі сплати грошових коштів позивачу на підставі правочину, укладеного відповідно до вищезгаданих статей.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з положень вищевказаних норм, під виконанням зобовязань розуміється здійснення кредитором і боржником дій по здійснення прав і виконання обовязків, що випливають з зобовязання. Обумовленість дії ( або утримання від здійснення певної дії) і складають предмет зобов'язання . Такого роду дії повинні точно відповідати всім умовам договору або вимогам законодавства, а при їх відсутності вимогам, які повинні пред'являтися.

Також, факт несплати відповідачем з 01 квітня 2008 року платежів за послуги ринку підтверджується актом №38-21/29 від 25 грудня 2008 року, складеним за результатами ревізії фінансово-господарської діяльності комунального підприємства „Раздольненський центральний ринок".(а.с.38-39)

У зв'язку з безоплатним користуванням відповідачем торговим місцем, відмовою від укладення договору про надання послуг, позивачем розрахована матеріальна шкода, у вигляді орендних платежів за фактом користування торговельним місцем розташованими на території КП "Роздольненський центральний ринок".

Позивачем на адресу відповідача спрямована претензія по оплаті боргу вих. № 93 від 23.08.12р., яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.(а.с.27)

Відповідно до частини 1 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (частина 2 статті 22 Кодексу).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (абзац 1 частини 3 статті 22 Кодексу).

Відшкодування збитків передбачено також і статтею 224 Господарського кодексу України, якою встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Аналіз норм матеріального права дає підстави дійти висновку, що необхідною умовою для відшкодування збитків є наявність між сторонами укладеного договору, порушення зобов'язань за яким могло б завдати збитки та наявність складу цивільного правопорушення, до яких відноситься: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина порушника.

Так, фактичне використання торговим місцем, розміщеним на території КП "Роздольненський центральний ринок" підтверджується як наявними в матеріалах справи документами, тому за його використання останній має сплачувати плату, розмір якої за своєю суттю і є збитками, оскільки виникає із договірних взаємовідносин сторін.

У зв'язку з наведеним, встановивши, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати належним чином не виконує, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими.

При цьому суд має зазначити, що відповідач просить застосувати строк позовної давності щодо нарахованої плати за утримання торгівельного місця за період з квітня 2008 року по грудень 2009 року.

Доводи позивача про те, що строк позивної заяві для стягнення боргу(викладені у листі від 05.02.2013р.) їм не пропущений, не знайшли підтвердження у суді.

Статтею 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як вбачається з пункту 23 Правил торгівлі на ринку, та зазначає сам позивач в позовній заяві, продавці мають сплатити ринковий збір до початку торгівлі.

Таким чином, оскільки позивач звернувся до суду 19.12.2012 року, період заборгованості в рамках строку позовної давності починається 19.12.2009 року.

Відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд дійшов до висновку відмовити у задоволенні позивних вимог у сумі 6280грн. у зв'язку з спливом строку позивної давності.

Суд встановив, що позивач при розрахунку суми боргу не врахував проведену відповідачем оплату по фіскальним чекам від 30.05.11р. і 01.06.11р.(а.с.32) на загальну суму 100 грн.

У стягненні 100 грн. також треба у позові відмовити, оскільки борг в цій частині погашений до звернення з позовом до суду.

На день розгляду справи, відповідач погасив основний борг у розміру 300 грн., що підтверджується квитанцією №59 від 24.12.12р.

При таких обставинах, у частині стягнення з відповідача боргу у розміру 300 грн. провадження по справі підлягає припиненню відповідно до п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Виходячи з розрахунку суми заборгованості, прикладеного позивачем до позову, сума боргу за період з 19.12.09р. по 30.11.12р. складає 4556грн.(сума боргу підлягаюча стягненню 11236грн. мінус сума 6280грн.,- пропущений строк позивної давності, мінус сума 100грн.,- сплачених відповідачем по фіскальним чекам від 30.05.11р. і 01.06.11р., мінус сума 300грн.,- сплачених відповідачем 24.12.12р.)

Позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу у розміру 4556 грн. підлягають задоволенню, оскільки підтверджуються матеріалами справи.

Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідача звільнити торгове місце на території КП "Роздольненський центральний ринок" суд вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Таким чином, враховуючи те, що КП "Роздольненський центральний ринок" є орендарем спірної земельної ділянки, у відповідачів відсутні будь-які договори або інші правовстановлюючі документи на користування спірною земельною ділянкою площею 5 кв.м., на якій розміщені торгове місце № 29, відповідно до чого суд вважає правомірною та такою, що підлягає задоволенню вимогу позивача про зобов'язання відповідача звільнити торгове місце на території КП «Роздольненський центральний ринок».

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Витрати по оплаті судового збору відносяться на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з суми задоволених позивних вимог.

У судовому засіданні 18.02.2013р. були оголошені тільки вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення оформлений відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписаний 21.02.2013 р.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 49, 77, п.1-1 ст.80, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ|розв'язав|:

1. Позов задовольнити часткове.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Євтушенко Людмили Георгіївні (вул. Л.Рябики, 69, кв.2, п. Роздольне, 96200, 1, ІПН 1432908080) на користь комунального підприємства «Роздольненський центральний ринок» (вул. Євпаторійське шосе, 1Т, смт. Роздольне, 96200, Код ЄДРПОУ 25133713) 4556 грн. основного боргу та 1725,65 грн. судового збору.

3. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця Євтушенко Людмилу Георгіївну (вул. Л.Рябики, 69, кв.2, п. Роздольне, 96200, 1, ІПН 1432908080) звільнити торгове місця № 29 площею 5 кв. метрів, що розташоване на території комунального підприємства «Роздольненський центральний ринок» (вул. Євпаторійське шосе, 1Т, смт. Роздольне, 96200, Код ЄДРПОУ 25133713).

4. В частині стягнення 6380 грн. відмовити.

5. В частині стягнення з відповідача боргу у розміру 300 грн. провадження по справі припинити відповідно до п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

6. Накази видати після набрання судовим рішенням законної чинності.

Суддя Н.С. Пєтухова