Ухвала

від 19.02.2013 по справі 1917/979/2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1917/979/2012Головуючий у 1-й інстанції Томчук С.В. Провадження № 22-ц/789/284/13 Доповідач - Стефлюк О.Д. Категорія - 57

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2013 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Стефлюк О.Д.

суддів - Парандюк Т. С., Храпак Н. М.,

при секретарі - Матусів Ю.Б.

з участю - апелянта ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, представників відповідачів за первісним позовом - КСЛМ "Волинь" ОСОБА_3 і ОСОБА_4, відділу держкомзему ОСОБА_5, представника третьої особи - Андрушівської сільської ради ОСОБА_6 та адвоката ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шумського районного суду від 16 листопада 2012 року в справі: за позовом ОСОБА_1 до Шумського комунального спеціалізованого лісогосподарського та мисливського підприємства (далі -КСЛМП) «Волинь», відділу держкомзему в Шумському районі, третя сторона на стороні позивача - Андрушівська сільська рада, про визнання частково недійсним Державного акту на право користування земельною ділянкою;

та за позовом КСЛМП «Волинь» до Андрушівської сільської ради, ОСОБА_1, відділу держкомзему в Шумському районі про визнання недійсним рішення сільської ради від 18 травня 2012 року №140, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, відновлення її стану та відшкодування шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки,-

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2012 року ОСОБА_1 пред'явив зазначений вище позов. Вказав, що в його користуванні з 1953 року знаходиться земельна ділянка площею 0,60 га, розташована на території Андрушівської сільської ради. У 1993 році йому надано право на безоплатну приватизацію ділянки, а в 2003 році проводились відповідні роботи з виготовлення технічної документації, під час яких виявлено факт перетину меж ділянки позивача з ділянкою, що належить КСЛМП «Волинь». Тому просив задоволити його позов і визнати недійсним Державний акт на право постійного користування КСЛМП земельною ділянкою в частині її накладення на частину його ділянки.

У серпні 2012 року КСЛМП «Волинь» пред'явило позов до Андрушівської сільської ради і ОСОБА_1, третя особа - Головне управління держкомзему в Шумському районі, про визнання недійсним рішення сільської ради від 18 травня 2012 року, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та відновлення її попереднього стану, посилаючись на те, що відповідно до розпорядження Шумської районної державної адміністрації №117 та Державного акту від 15 березня 2005 року підприємство є постійним користувачем земельної ділянки площею 266 682 га, яка знаходиться за межами земель Андрушівської сільської ради, тому її межі не можуть перетинатись з межами ділянки ОСОБА_1

Сільська рада, приймаючи оскаржуване рішення, вказала, що земельна ділянка площею 0,60 га, що передається у власність ОСОБА_1, знаходиться на території сільської ради. Проте ці дані не відповідають дійсності. Сільська рада розпорядилась землею, що знаходиться за її межами, перевищивши свої повноваження, у зв'язку з чим рішення ради є недійсним.

ОСОБА_1, не маючи державного акту на право власності на спірну земельну ділянку, став використовувати її під водойму, хоча її призначення -під сінокос.

У вересні 2012 року КСЛМП «Волинь» збільшило свої вимоги до вказаних відповідачів про стягнення 19 946 грн. 86 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки. Просить його позов задоволити.

Рішенням Шумського районного суду від 25 грудня 2012 року в позові ОСОБА_1 відмовлено. Позов КСЛМП «Волинь» задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_1 та Андрушівську сільську раду усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом відновлення її стану, який існував до порушення прав. В решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задоволити, у позові КСЛМП «Волинь» відмовити. Посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь головуючого, пояснення представника апелянта ОСОБА_1 - ОСОБА_2, який підтримує доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу представників КСЛМП "Волинь" ОСОБА_4 і ОСОБА_3, держкомзему - ОСОБА_5, думку представника сільської ради ОСОБА_6 та адвоката ОСОБА_7, розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що позивач ОСОБА_1 не довів належність йому спірної земельної ділянки площею 0,6 га та навіть не вказав її місце розташування, у зв'язку з чим визнавати недійсним державний акт на право постійного користування землею КСЛМП «Волинь» і скасовувати його державну реєстрацію немає підстав.

Разом з тим, частина земельної ділянки, що перебуває в користуванні КСЛМП «Волинь», площею 0,25 га, незаконно, з потурання сільської ради, використовується позивачем ОСОБА_1, у зв'язку з чим вони зобов'язані не чинити перешкоди законному користувачу землі у використанні її за призначенням, та відновити стан ділянки, що існував на момент порушення прав.

З такими висновками суду слід погодитись, оскільки вони відповідають вимогам закону і ґрунтуються на матеріалах справи.

У відповідності до ст.81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:

- придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

- безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;

- приватизації земельних ділянок, що були раніше надані ім у користування;

- прийняття спадщини;

- виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Судом встановлено, що рішенням Андрушівської сільської ради від 5 липня 1993 року ОСОБА_1 передано у приватну власність дві земельні ділянки: присадибна ділянка, площею 0,25 га, яка знаходиться біля жилого будинку ОСОБА_1, та ділянка в 0,6 га, надана для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в урочищі «біля церкви». На зазначені ділянки ОСОБА_1, з метою приватизації, виготовлено проект технічної документації із землеустрою, який перебуває у стадії розробки, проте державні акти на право власності на них - не видавались.

Встановлено також, що відповідач КСЛМП "Волинь" є законним постійним користувачем земельної ділянки площею 266,6820 га згідно з розпорядженням Шумської райдержадміністрації від 15 березня 2005 року та державним актом серії ЯЯ №295409, зареєстрованим Тернопільською регіональною філією Центру ДЗК 15 липня 2005 року.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач ОСОБА_1 посилався на те, що в його законному користуванні перебуває земельна ділянка площею 0,6 га, яка межує з ділянкою КСЛМП «Волинь», і при проведенні робіт з виготовлення технічної документації із землеустрою, виявлено факт перетину меж цих ділянок, що свідчить про накладення частини однієї ділянки на іншу.

Ухвалою Шумського районного суду від 6 грудня 2012 року була призначена перевірка на предмет встановлення місця знаходження земельної ділянки, площею 0,6 га, яка є предметом позову, і було встановлено, що у законному користуванні ОСОБА_1 знаходиться дві ділянки: 0,25 га -біля його будинку та 0,6 га - в урочищі «біля церкви». Іншої ділянки площею 0,6 га виявлено не було.

З пояснень представника Шумської районної ради ОСОБА_8, який був залучений до вказаної перевірки, вбачається, що комісія не могла встановити місце знаходження оспорюваної земельної ділянки, оскільки ні сам ОСОБА_1, ні сільський голова не знали, де вона знаходиться. Будь-яких документів про надання спірної ділянки ОСОБА_1 у власність чи в користування - не існує.

У засіданні апеляційного суду сільський голова с. Андрушівка стверджував, що ОСОБА_1 було надано дві земельні ділянки по 0,30 га кожна на лісному масиві, поблизу його присадибної ділянки, а ділянка площею 0,60 га в урочищі "біля церкви" ОСОБА_1 не використовувалася, а також що він говорив про це комісії, яка була створена на виконання судової ухвали.

Проте, зазначені покази колегія оцінює критично. В судовому засіданні Шумського районного суду 16 листопада 2012 року цей же сільський голова пояснював, що ОСОБА_1 було надано земельну ділянку площею 0,60 га саме в урочищі "біля церкви". Ці пояснення узгоджувались з іншими доказами у справі, ніким не оспорювались і не спростовувались, тому взяті судом до уваги при встановленні оскаржуваного рішення; на протокол судового засідання зауваження будь-ким із сторін не вносилось.

З пояснень (в тому ж засіданні Шумського райсуду) директора ДП "Тернопільгеодезцентр" ОСОБА_9 вбачається, що перед видачею підприємству "Волинь" державного акту на право користування земельною ділянкою було проведено відповідну експертизу, матеріали якої розглядались і затверджені у встановленому порядку Андрушівською сільською радою, відділенням Держкомзему в Шумському районі. Жодних зауважень з приводу наявності у виділеному лісовому масиві людських наділів, неправильності встановлених меж, зі сторони зазначених установ не висловлювалось.

Згідно з чч.2 і 3 ст.10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За вказаних обставин суд обґрунтовано вважав позов ОСОБА_1 недоведеним.

Також законним і обґрунтованим є висновок суду щодо задоволення позовних вимог КСЛМП «Волинь» в частині усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та відновлення її стану, який існував до порушення прав.

Згідно з державним актом на право постійного користування земельною ділянкою, в користуванні КСЛМП «Волинь» перебуває земельна ділянка площею 266,6820 га, розташована на території Андрушівської сільської ради, та призначена для ведення лісового господарства.

Перевіркою, яка проводилась ПП «Зеніт» (на вимогу КСЛМП «Волинь»), було встановлено, що ОСОБА_1 користується земельною ділянкою, площею 0,25 га, яка входить у землі, надані в користування КСЛМП «Волинь», і ОСОБА_1 у встановленому законом порядку -не надавалась. В акті комісії від 21 грудня 2012 року зазначено, що ця частина ділянки використовується ОСОБА_1 як ставок, а не для ведення лісового господарства.

За правилами ст.152 ЗК держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Доводи апелянта, що при ухваленні судового рішення суд неправильно застосував норми матеріального права, та неповно з'ясував обставини спору голослівні, не відповідають дійсності, а тому на увагу не заслуговують.

Не можуть бути взяті до уваги і доводи щодо незаконності надання земельної ділянки КСЛМП «Волинь» з тих мотивів, що не вилучалась її частина з користування ОСОБА_1, оскільки судом достовірно встановлено, що ділянка, на яку претендує позивач, і яка є предметом позову, йому у встановленому законом порядку не надавалась.

Недоречними є посилання апелянта на те, що суд безпідставно взяв до уваги пояснення представника КСЛМП «Волинь» про наявність перешкод в користуванні земельною ділянкою без встановлення цих обставин службою державного контролю за використанням та охороною земель, дотриманням вимог Закону про охорону земель, та притягнення ОСОБА_1 за такі дії до відповідальності. Факт використання ОСОБА_1 частини земельної ділянки, належної КСЛМП «Волинь» встановлено судом і не заперечується ним самим. А в частині позову про відшкодування шкоди, спричиненої самовільним захопленням ділянки, відмовлено.

Судом першої інстанції досліджено всі обставини справи повно і всебічно, зібраним доказам дана об'єктивна правова оцінка. Рішення суду постановлено у відповідності до чинних норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст.307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Шумського районного суду від 16 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, протягом двадцяти днів.

Головуючий- підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області О.Д. Стефлюк