Рішення

від 20.02.2013 по справі 1715/22253/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2013 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі: головуючого - судді Бондаренко Н.В.

суддів: Ковальчук Н.М., Собіни І.М.,

секретар судового засідання: Пиляй І.С.,

з участю представника відповідача ОСОБА_1

позивача та його представника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 16 січня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, треті особи Друга Рівненська державна нотаріальна контора, управління Держземагенства у м. Рівне про визначення часток на право власності на земельну ділянку, визнання права власності на спадкове майно,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 16 січня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено.

Визначено, що померлій ОСОБА_6 належить 2/3 частини земельної ділянки, що по АДРЕСА_1

Визнано за ОСОБА_4 право власності на спадкове майно - 1/3 частину земельної ділянки, що розміщена по АДРЕСА_1

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 2/3 частини земельної ділянки, що розміщена по АДРЕСА_1

Скасовано Державний акт серія ЯА 056429 від 23 червня 2005 року, виданий ОСОБА_6 та ОСОБА_3, на право власності на земельну ділянку, площею 0,1000 га., що розміщена за адресою АДРЕСА_1, кадастровий номер 5610100000:01:050:0082 та зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01055830565.

Вирішено видати ОСОБА_4 та ОСОБА_3 документ на право спільної часткової власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1

В поданій апеляційній скарзі та доповненнях до неї ОСОБА_3 вказує, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а його висновки не відповідають обставинам справи.

Зазначає, що судом безпідставно та всупереч процесуальному порядку не прийнятий до розгляду зустрічний позов відповідача, яким заперечується вчиненнявідмови відповідачем від прийняття спадщини за заповітом.

_

Справа №1715/22253/12 Головуючий у суді І інстанції - Сидорук Є.І.

Провадження № 22-ц/787/331/2013 Доповідач - Бондаренко Н.В.

Судом не враховано, що право на земельну ділянку, не охоплену заповітом, входить до складу спадщини в силу закону в разі спадкування об'єктів нерухомості, які на ній розміщені і законом вирішення питання про неї покладено на нотаріуса, та що у зв'язку з цим звернення позивача до суду із позовом про визнання його права на землю є передчасним, а сам позивач - неналежним.

ОСОБА_3 вказує, що підписана ним 2.02.2010 року та оформлена державним нотаріусом ОСОБА_8 заява про відмову від прийняття спадщини не є його відмовою як дією, бо не є наслідком його волевиявлення чи помилки, а є наслідком волевиявлення та помилки нотаріуса. За дійсності заповіту та не вчинення адресної чи безадресної відмови відповідача від спадщини за заповітом висновок суду про наявність у позивача права на спадщину взагалі та на земельну ділянку зокрема не відповідає дійсним обставинам справи.

З викладених підстав ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач вказує, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, просить в задоволенні скарги відмовити.

Представник відповідача вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав в повному об'ємі і просить її задовольнити.

Позивач та його представник вважають, що рішення судом першої інстанції постановлено з дотриманням вимог чинного законодавства, підстави для його скасування відсутні, просять в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходить до наступних висновків.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 в частині визначення частки спадкодавця у спірному майні(земельній ділянці), суд першої інстанції виходив з того, що земельна ділянка набута ОСОБА_6 та ОСОБА_3 є їх спільною сумісною власністю, де 2/3 її частки належить спадкодавцю ОСОБА_6, тобто пропорційно її частці у праві власності на житловий будинок. Також визнав право власності за позивачем на 1/3 частину земельної ділянки, за ОСОБА_3-2/3 її частини та скасував Державний акт на земельну ділянку, виданий на ім'я ОСОБА_6 та ОСОБА_3 Вирішив видати ОСОБА_4 та ОСОБА_3 документ на право спільної часткової власності на спірну земельну ділянку

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується частково.

Встановлено, що на підставі свідоцтв про право на спадщину та про право власності від 4 вересня 1985року, виданих Першою Рівненською державною нотаріальною конторою ОСОБА_6 на праві власності належало 2/3 частини будинковолодіння АДРЕСА_1 Решта частини (1/3) цього будинку на підставі свідоцтв про право на спадщину від 10 жовтня 2003р. та від 4 листопада 2003р., виданих Першою Рівненською державною нотаріальною конторою належить на праві власності ОСОБА_3, відповідачу у справі.

Земельна ділянка площею 0,1000га по АДРЕСА_1 цільове призначення якої визначено для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд шляхом приватизації передана у спільну сумісну власність ОСОБА_6 та ОСОБА_3 23 червня 2005р. співвласникам на підставі рішення №950 Рівненської міської ради від 7 липня 2004року видано Державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯА №056429.

2 вересня 1995р. ОСОБА_6 склала та нотаріально посвідчила заповіт, відповідно до якого житловий будинок АДРЕСА_1 та сарай заповіла ОСОБА_9, а літню кухню та гараж заповіла ОСОБА_3.

ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1. померла. ОСОБА_3 та ОСОБА_9 є синами останньої, що сторонами не оспорюється.

2 лютого 2010року ОСОБА_3 звернувся в нотконтору з нотаріально посвідченою заявою про відмову від спадкування за заповітом та прийняття спадщини за законом.

11 лютого 2010року із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_6 звернувся ОСОБА_9.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 помер, спадкоємцем за законом після його смерті є його син ОСОБА_4, позивач в справі, який 22 квітня 2010року подав до нотконтори заяву про прийняття спадщини.

Рішенням Рівненського міського суду від 1 листопада 2012року ОСОБА_3 в позові до ОСОБА_4 про визнання правочину(заяви про відмову від спадкування за заповітом) недійсним відмовлено. ОСОБА_4 в задоволенні зустрічного позову до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним також відмовлено.

Ст.1245 ЦК України встановлено, що частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах.

Отже, спадкування належної на праві власності ОСОБА_6 спірної земельної ділянки здійснюється сторонами за законом, оскільки складеним заповітом це майно не охоплене. На спадкування даного нерухомого майна не впливає і дійсність чи недійсність заяви відповідача про відмову від спадкування за заповітом. Тому висновок суду першої інстанції про те, що позивач прийняв спадщину після смерті ОСОБА_6 у відповідності до заповіту від 2 вересня 1995року є помилковим, а доводи апеляційної скарги щодо необгрунтованої відмови суду у прийнятті зустрічного позову відповідача про визнання недійсною його відмови від прийняття спадщини за заповітом не заслуговують на увагу.

Безпідставними є й доводи відповідача про те, що він не відмовлявся від прийняття спадщини за заповітом, а подана ним заява 2 лютого 2010р. є наслідком помилки нотаріуса, так як ОСОБА_3 у передбачені ч.5 ст.1269 та ч.6 ст.1273 ЦК України строки свою заяву не відкликав та йому в позові про визнання правочину(заяви про відмову від спадкування за заповітом та прийняття спадщини за законом) недійсним відмовлено рішенням суду від 1.11.2012р., яке набрало законної сили.

Відповідно до п.«б» ч.2 ст.89 ЗК України у спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки співвласників жилого будинку.

Частиною 4 ст.120 ЗК України(в редакції, яка діяла на момент приватизації землі) встановлено, що при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди.

Таким чином, законом встановлено, що частки співвласників земельної ділянки, яка перебуває у спільній сумісній власності співвласників жилого будинку, визначалися пропорційно їх часткам у праві власності житлового будинку.

Враховуючи наведене та те, що державний акт на земельну ділянку про право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 видано із зазначенням двох співвласників, то розміри їх часток у праві власності на землю становлять пропорційно їх часткам у праві власності житлового будинку, зокрема: ОСОБА_6-2/3 частини, ОСОБА_3-1/3 частини.

Відповідно до ч.1 ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно ч.1 ст.1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Тобто, після смерті ОСОБА_6 сторони за законом спадкують 2/3 частки земельної ділянки, тому розмір успадкованої позивачем частки земельної ділянки становить 1/3 її частину. (2/3 частка спадкодавця : 2 спадкоємців = 1/3 частка земельної ділянки кожному спадкоємцю).

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України викладених у п. 12 постанови №7 від 30.05.2008року «Про судову практику у справах про спадкування», частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду. Для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця.

Однак, відсутність виділеної частки земельної ділянки, що належала спадкодавцю перешкоджає позивачу оформити право власності на цю частку землі, оскільки нотаріус в повідомленні від 28.11.2012р. за №1535/2-14 рекомендував ОСОБА_4 питання щодо виділення(визначення) частки померлої вирішити у судовому порядку, а в повідомленні від 15.01.2013року за №25/02-14 відмовив у видачі йому свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку. В зв"язку з чим, доводи апеляційної скарги щодо відсутності порушеного права позивача є необґрунтованими.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивач набув право власності на частку земельної ділянки в порядку спадкування за законом (спадкової трансмісії) після смерті ОСОБА_6 і тому, його право на спадкування підлягає захисту в судовому порядку шляхом визнання за ним права власності на частку майна спадкодавця, що з урахуванням частки відповідача складає 1/3 частину спірної земельної ділянки.

Що стосується позовних вимог про визначення за померлою ОСОБА_6 права на 2/3 частки земельної ділянки, то судова колегія вважає, що у задоволенні цих вимог слід відмовити з підстав ст.25 ЦК України, ст.27-31 ЦПК України, оскільки не передбачено вирішення питання про права особи, цивільна процесуальна правоздатність і дієздатність якої припинена у зв'язку з її смертю.

Відповідно до норм ЦПК України позовом є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, пред'явлена з метою судового захисту невизнаного, порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу в порядку, передбаченому процесуальним законодавством.

Правовими наслідками задоволення судом позову є зобов'язання відповідача як особи, до якої позивачем пред'являється матеріально - правова вимога, вжити заходів до вчинення дій, утримання від вчинення дій та усунення обставин, що призвели до порушення, невизнання чи оспорювання права або охоронюваного законом інтересу шляхом, зазначеним у резолютивній частині судового рішення.

Таким чином, ОСОБА_4 має право звернутись до суду із позовом про захист лише свого порушеного, невизнаного права чи інтересу та не наділений повноваженнями на пред'явлення вимог щодо визнання прав за відповідачем. Отже, ОСОБА_4 в позові в частині визнання за ОСОБА_3 права власності на 2/3 частини спірної земельної ділянки слід відмовити.

Позивач просив також зобов'язати управління Держкомагенства видати сторонам державний акт на право спільної часткової власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1.

Управління Держкомагенства не є стороною у справі, а тому суд не може зобов'язати цю особу до вчинення певних дій. Таким чином вимога позивача про зобов'язання управління Держкомагенства видати сторонам державний акт на права спільної часткової власності на земельну ділянку не може бути задоволена.

Резолютивна частина рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.215 ЦПК України, оскільки не містить найменування юридичної або ім'я фізичної особи яка має видати сторонам державний акт.

Ч.6 ст.126 ЗК України встановлено, що у разі зміни співвласника або набуття права спільної власності на земельну ділянку орган, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень вносить зміни до державного акта на право власності на землю щодо співвласників земельної ділянки.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування Державного акта серії ЯА №056429, виданого 23.06.2005р. на земельну ділянку площею 0,1000га по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, належала на праві власності ОСОБА_6 та ОСОБА_3 відсутні.

Таким чином, рішення суду першої інстанції було ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що його необхідно скасувати та ухвалити нове - про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.303, п.2 ч.1 ст. 307, п.4 ч.1 ст. 309, ст. 316, ст.317,325 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 16 січня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_4 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_4 право власності в порядку спадкової трансмісії після смерті ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, на 1/3(одну третю) частку земельної ділянки площею 0,1000га га, кадастровий номер 5610100000:01:050:0082 наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована у АДРЕСА_1 і належала ОСОБА_6 на підставі державного акту серії ЯА №056429 виданого 23.06.2005 року на підставі рішення №950 Рівненської міської ради від 07.07.2004 року та знаходилась у спільній сумісній власності ОСОБА_6 та ОСОБА_3.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення проте, може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий : Бондаренко Н.В.

Судді : Собіна І.М.

Ковальчук Н.М.