Ухвала

від 14.02.2013 по справі 2а-9237/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-9237/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Патратій О.В. Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 жовтня 2012 р. адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Логос Транс» до державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Логос Транс» (надалі за текстом - «ТОВ «Логос Транс») звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000252201 від 25.06.2012 р., в частині збільшення суми грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 515 170 грн. 70 коп.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 жовтня 2012 року позов задоволено.

В апеляційній сказі ДПІ у Оболонському районі м. Києва, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 28.10.2011 р. по 25.11.2011 р. посадовцями ДПІ у Оболонському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Логос Транс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 р. по 30.06.2011 р.

Результати перевірки оформлено актом № 679/23-01/35523916 від 01.12.2011 р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 198, 201 Податкового кодексу України внаслідок віднесення до складу податкового кредиту сум податку, сплаченого у складі вартості товарів та послуг за договорами, укладеними з ПП «Екотехноконсалтинг» та ТОВ «Біотехресурс Консалтинг», а також в результаті повторного включення до податкового кредиту 6 294 грн. 99 коп. за податковою накладною, отриманою від ТОВ «Віта Верітас».

Такий висновок податкового органу вмотивовано наступним.

Згідно договору про надання послуг № 118 від 30.06.2010 р. ПП «Екотехноконсалтинг» зобов'язалось надати ТОВ «Логос Транс» маркетингові та консультаційні послуги, послуги з дослідження цін в регіоні щодо наступного асортименту товарів: друкована продукція, аудіо- відео продукція, інформаційні носії різних видів, канцелярські і супутні товари.

На підставі цього договору складено акт здачі-прийняття робіт на суму 300 000 грн., в тому числі 50 000 грн. ПДВ.

За умовами договору № 36 від 03 червня 2011 року ПП «Екотехноконсалтинг» мало передати у власність ТОВ «Логос Транс» пакувальний матеріал, а позивач оплатити його.

За даними видаткової накладної вартість матеріалу (плівки ПВХ) склала 840 000 грн., в тому числі 140 000 ПДВ.

02.08.2010 р. між позивачем та ТОВ «Біотехресурс Консалтинг» укладено договір поставки № 124 , відповідно до якого ТОВ «Логос Транс» придбало проволочний шнур та поліетиленову самоклейну стрічку.

Згідно видаткової накладної вартість товару становить 1 500 000 грн., в тому числі 250 000 грн.

Позивач отримав від контрагентів податкові накладні та включив суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Разом з тим, згідно акту документальної невиїзної перевірки № 1281/23-9/37003007 від 21.09.2011 р. керівник ПП «Екотехноконсалтинг» заперечує свою причетність до фінансово-господарської діяльності підприємства, посилаючись на втрачений паспорт. За юридичною адресою цього підприємства відсутні первинні та бухгалтерські документи. Перевіркою також встановлено відсутність необхідних умов для здійснення господарських операцій, основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Перевіркою ТОВ «Біотехресурс Консалтинг» встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Посадові особи підприємства відсутні за його місцезнаходженням у зв'язку з чим 13.05.2011 р. анульовано свідоцтво платника на додану вартість. Крім того, згідно висновку спеціаліста підпис на декларації з ПДВ за січень 2011 року виконано не директором товариства ОСОБА_2

Виходячи із наведеного орган державної податкової служби дійшов висновку, що укладені позивачем угоди є нікчемними та не спричиняють правових наслідків.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Оболонському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000252201 від 25.06.2012 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 521 937 грн. 20 коп., в тому числі 445 413 грн. 20 коп. за основним платежем та 76 524 грн. за штрафними санкціями.

Правомірність цього податкового повідомлення-рішення в частині збільшення суми грошового зобов'язання на 6 766 грн. 50 коп. внаслідок помилкового включення до податкового кредиту податку на додану вартість за податковою накладною, отриманою від ТОВ «Віта Верітас» позивачем не оспорювалась.

На момент виникнення спірних правовідносин питання, пов'язані з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, регулювались статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі за текстом - «Закон № 168/97-ВР») та ст. 198 Податкового кодексу України.

Так, підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачалось, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника податку.

У розгляді цієї справи суд першої інстанції за наслідками дослідження первинних документів (складених за результатами здійснення господарських операцій) дійшов висновку про реальність надання послуг та поставку товарів ПП «Екотехноконсалтинг» та ТОВ «Біотехресурс Консалтинг».

Судова колегія знаходить такий висновок окружного адміністративного суду обґрунтованим та таким, що підтверджується зібраними у справі доказами.

Зокрема, ТОВ «Логос Транс» було надано копії договорів № 118 від 30.06.2010 р., № 36 від 03.06.2011 р., акту здачі-прийняття робіт № ОУ-0000158 від 31.08.2010 р., податкової накладної № 158 від 31.08.2010 р., видаткової накладної № РН-000259 від 03.06.2011р., податкової накладної № 4 від 03.06.2011 р., видаткової накладної № РН-0000175 від 31.08.2010 р., податкової накладної № 175 від 31.08.2010 р., платіжних доручень № 4851 від 17.08.2011 р., № 4795 від 15.08.2011 р., № 4794 від 12.08.2011 р., № 891 від 05.10.2010 р., № 804 від 23.09.2010 р., № 736 від 16.09.2010 р., № 4249 від 14.07.2011 р., № 3670 від 17.06.2011 р., № 3659 від 15.06.2011 р., № 1688 від 24.12.2010 р., № 1457 від 07.12.2010 р., № 1134 від 05.10.2010 р., № 906 від 08.10.2010 р.

За таких обставин, слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції щодо товарності зазначених господарських операцій.

Доводи відповідача щодо правомірності спірного податкового повідомлення-рішення з посиланням на анулювання Свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Біотехресурс Консалтинг» обґрунтовано не взяті судом до уваги.

Подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ саме по собі не призводить до недійсності всіх угод, укладених в період дії такого свідоцтва, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а твердження скаржника про те, що ПП «Екотехноконсалтинг» було зареєстровано на підставі втраченого паспорту і директор цього підприємства заперечує свою причетність до його фінансово-господарської діяльності, судом апеляційної інстанції не приймається як доказ.

З матеріалів справи вбачається, що постановою від 25.10.2011 р. відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно директора ПП «Екотехноконсалтинг». При цьому, за даними заяви від 21.12.2011 р., останній підтвердив факти укладання господарських договорів та поставки товарів.

Крім того, листом від 17.10.2012 р. начальник СВ ДПІ у Печерському районі м. Києва повідомив суд, що у провадженні слідчого відділу відсутня кримінальна справа за фактом фіктивного підприємництва ПП «Екотехноконсалтинг» та висновок спеціаліста Печерського РУ ТКЗ ОВС НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві, на який відповідач послався в акті перевірки.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 жовтня 2012 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.Е.Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 19 лютого 2013 р.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.