Рішення

від 18.02.2013 по справі 905/485/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.02.13 р. Справа № 905/485/13-г

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Поцелуйко Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІРЕН», м. Донецьк, ідентифікаційний код 13543699

до Відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк, ідентифікаційний код НОМЕР_1

про: стягнення за договором оренди від 05.10.2011р. основного боргу у розмірі 22776,30 грн., пені у розмірі 137,48 грн., 3% річних в сумі 687,47 грн.

за участю уповноважених представників :

від Позивача - Чернишова Т.В. (за довіреністю б/н від 25.12.2012р.);

від Відповідача - не з'явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судового засідання.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 04.02.2013р. на 18.02.2013р.

У судовому засіданні 18.02.2013р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІРЕН», м. Донецьк (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (далі - Відповідач) про стягнення за договором оренди від 05.10.2011р. основного боргу у розмірі 21 232,25 грн., пені у розмірі 137,46 грн., штрафу - 687,42 грн.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором оренди від 05.10.2011р. за період з квітня по грудень 2012р. включно, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування пені і 3% річних.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір оренди від 05.10.2011р., акт звірки взаєморозрахунків, акти надання послуг, лист від 09.01.2013р., правоустановчі документи, нормативно обґрунтувавши свої вимоги посиланням на ст.ст. 514, 526, 549, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.225 Господарського кодексу України.

В перебігу розгляду справи Позивачем надані додаткові документи (а.с.а.с.34-47, 52), у тому числі:

- клопотання про збільшення розміру позовних вимог щодо стягнення основного боргу до 22776,30 грн. (у зв'язку із врахуванням нарахованої плати у грудні 2012р. за січень 2013р.) , пені до суми 137,48 грн. і штрафу - 687,47 грн. (у зв'язку із усуненням недоліків у розрахунках);

- пояснення від 04.02.2013р. відносно строку дії договору оренди.

Відповідач у судові засідання без пояснення причин не з'являвся, своєї позиції до відома суду не довів та не надав витребуваних документів, хоча про розгляд справи повідомлявся належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою місцезнаходження, визначеною за матеріалами справи та відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с.40), достовірність яких (відомостей) презюмується ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". Обласним адресним довідковим бюро на запит суду також підтверджено вказане місце реєстрації Відповідача (а.с.89 зворотна сторона).

Згідно правової позиції, викладеної в п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р., таке повідомлення вважається належним.

У судовому засіданні 11.02.2013р. представник Позивача, підтримуючи необхідність задоволення позовних вимог з урахуванням клопотання від 30.01.2013р. про збільшення їх розміру, наполягав на вирішенні спору в цьому засіданні.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність сторін, належним чином повідомлених про судовий розгляд та ненадання певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливають на таку кваліфікацію і не можуть вважатися належною підставою для подальшого відкладання розгляду справи.

Дійсно, Відповідачеві було надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду своєї позиції по суті заявлених вимог з наданням підтверджуючих доказів (у разі наявності), а встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання Відповідача здійснювати свої процесуальні права.

Вислухавши у судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи і оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

05.10.2011р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) був укладений договір оренди (а.с.а.с.5-10), згідно п.п. 1.1. та 8.1 якого Орендодавець зобов'язується передати Орендарю у строкове платне користування частину нежитлового приміщення загальною площею 45 кв.м. на цокольному поверсі будівлі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, а Орендар зобов'язується прийняти орендоване приміщення та сплачувати Орендодавцю за користування орендованим приміщенням орендну плату, а також сплачувати інші платежі на умовах договору, строком дії 10 місяців.

Приналежність Позивачеві на праві власності будівлі, в якій розміщено об'єкт оренди, підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно (а.с.45) та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.46).

Відповідно до положень розділу 7 договору, орендна плата за користування приміщенням за місяць оренди сплачується у гривні до 25 календарного числа місяця попереднього звітному місяцю оренди шляхом перерахування на поточний рахунок Орендодавця, яка розраховується наступним чином:

Орендна плата = Площа приміщення х Орендну ставку х 1 умовну одиницю х Індекс інфляції, де:

Площа приміщення - площа орендованого приміщення у відповідності до умов договору;

Орендна ставка за договором становить 7,69 умовних одиниць за 1 кв.м. (з урахуванням ПДВ);

1 умовна одиниця - за згодою сторін, на день укладання договору складає 7,80 грн.;

Індекс інфляції - індекс інфляції, який встановлюється Міністерством статистики України та щомісячно публікується у офіційних джерелах.

Пунктом 11.2 договору на Орендаря покладена відповідальність у вигляді сплати пені в розмірі 5% від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення.

05.10.2011р. майно було передано Орендарю за актом приймання-передачі (а.с.15) та згідно пояснень Позивача від 04.02.2012р. (а.с.52) станом на поточний момент не повернуто, при цьому жодна із сторін не порушували питання про припинення договору і повернення майна.

У зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань Позивач надіслав (а.с.а.с.28, 29) Відповідачу лист від 09.01.2013р. (а.с.24) щодо необхідності погашення наявної заборгованості у розмірі 21 232,25грн., з доданням для підписання актів наданих послуг (а.с.а.с.13-23) та акту звірення розрахунків (а.с.12), з якого вбачається врахування здійснених Відповідачем платежів (а.с.а.с.42- 44) у загальній сумі 7557,52грн.

За таких обставин Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, збільшивши в перебігу розгляду справи розмір вимоги та остаточно вимагаючи стягнення з Відповідача основного боргу у розмірі 22776,30 грн., пені у розмірі 137,48 грн., штрафу - 687,47 грн.

Відповідач своєї позиції до відома суду не довів та процесуальними правами, передбаченими ст.ст. 22, 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався та ухилився від підписання акту звірення розрахунків (а.с.39), складеного та надісланого (а.с.а.с.37, 38) Позивачем на вимогу суду

Як вбачається з наданої довідки (а.с.41) за підписом керівника і головного бухгалтера Позивача, станом на 28.01.2013р. заявлена до стягнення сума заборгованості в перебігу розгляду справи не погашена.

Суд розглядає справу в контексті позовних вимог, викладених у позовні заяві з урахуванням заяви від 30.01.2013р. про збільшення розміру позовних вимог (а.с.35), оскільки згідно ст.22 Господарського процесуального кодексу України Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні до виконання прострочених грошових зобов'язань та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді сплати пені та 3% річних.

Враховуючи статус сторін та об'єкту оренди, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) щодо визначеного у позовній заяві періоду, регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, умовами договору оренди від 05.10.2011р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Отже, в контексті зазначених норм діючий між Позивачем та Відповідачем у визначеній в позовній заяві період нарахування стягуваних сум договір оренди від 05.10.2011р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення в межах визначеного Заявником період стягнення від виконання обов'язку із здійснення платежу з орендної плати до 25 календарного числа місяця, що передує оплачуваному, відповідно до умов п. 7.5 договору оренди від 05.10.2011р. за весь період нарахування стягуваної заборгованості - адже відсутність доказів повернення майна та заперечень проти подальшого продовження договору за змістом ст.764 Цивільного кодексу України зумовлює висновок суду про продовження орендних правовідносин між сторонами на наступні 10 місяців після 05.08.2012р.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Між тим, як вбачається із матеріалів справи, і Відповідачем всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України належних у розумінні ст. 34 цього Кодексу належних доказів іншого до матеріалів справи не надав, внаслідок невиконання грошових зобов'язань, нарахованих за період користування з квітня 2012р. по січень 2012р., момент прострочення оплати яких відносно кожного вказаного місяця користування наступав кожного 25 числа попереднього місяця, утворилась та має місце заборгованість за договором оренди від 05.10.2011р. в розмірі 22 776,30 грн.

Таке невиконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу, а також 3% річних, нарахованих на заборгованість, за весь час її прострочення.

Крім того, ст. 611 Цивільного кодексу України визначає одним з наслідків, встановлених законом або договором, порушення зобов'язання сплату неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати орендної плати сформульована безпосередньо у п. 11.2. договору оренди від 05.10.2011р.., вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину про забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

З урахуванням викладеного, суд перевіривши відповідність наданих Позивачем розрахунків (а.с.36) умовам договору і встановленим обставинам за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство", дійшов висновку про можливість стягнення з Відповідача на користь Позивача:

- заборгованості в розмірі 22 776,30 грн.;

- пені в сумі 686,12 грн.;

- 3% річних в сумі 137,21 грн.

Частковість задоволення вимог щодо стягнення нарахувань на суму заборгованості зумовлено недоліками у розрахунках Позивача, викликаними передчасним арифметичним спрощенням чисел.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані із сплатою судового збору стягуються з Відповідача на користь Позивача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ІРЕН», м. Донецьк (ідентифікаційний код 13543699) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний код НОМЕР_1) про стягнення за договором оренди від 05.10.2011р. основного боргу у розмірі 22776,30 грн., пені у розмірі 137,48 грн. та 3% річних в сумі 687,47 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІРЕН», м. Донецьк (ідентифікаційний код 13543699) заборгованість за договором оренди від 05.10.2011р. у розмірі 22 776,30 грн., пеню - 686,12 грн. та 3% річних - 137,21 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В задоволенні решти вимог відмовити.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІРЕН», м. Донецьк (ідентифікаційний код 13543699) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1720,38грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 18.02.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 21.02.2013р.

Суддя Попков Д.О.