Постанова

від 17.04.2013 по справі 905/485/13-г

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

15.04.2013 р. справа №905/485/13-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівСкакуна О.А., Колядко Т.М., Принцевської Н.М. за участю представників сторін: від позивача:Чернишова Т.В. - за дов., від відповідача:ОСОБА_5 - за дов., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуфізичної особи-підприємця ОСОБА_6 АДРЕСА_1 на рішення господарського судуДонецької області від 18.02.2013р. по справі№905/485/13-г (суддя Попков Д.О.) за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "ІРЕН", м. Донецьк до фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 АДРЕСА_1 простягнення основного боргу у розмірі 22776,30 грн., пені у сумі 687,47 грн., 3% річних в розмірі 137,48 грн.

В судовому засіданні 10.04.2013 року оголошено перерву до 15.04.2013 року об 11:15 годині

Рішенням господарського суду Донецької області від 18.02.2013р. по справі №905/485/13-г позов товариства з обмеженою відповідальністю "ІРЕН" м. Донецьк задоволено частково та стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 м. Донецьк заборгованість за договором оренди від 05.10.2011р. у розмірі 22 776,30 грн., пеню в сумі 686,12 грн. та 3% річних в розмірі 137,21 грн. В задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного господарського суду, в якій просить його змінити, зменшивши суму боргу з орендної плати до 8 636,02 грн., а в частині нарахування пені та 3%річних відмовити, мотивуючи тим, що судовий акт в оскаржуваній частині прийнятий з порушенням норм матеріального права.

Зокрема, апелянт посилається на лист відповідача від 03.08.2012 року, яким останній висловив заперечення щодо продовження користування майном, що свідчить про припинення дії договору оренди 05.08.2012 року у зв'язку з закінченням терміну його дії. Вказаний лист та докази його надсилання позивачу та отримання відповідачем апелянт надає вперше апеляційній інстанції, обґрунтовуючи неможливість його подання відповідачем суду першої інстанції через знаходження відповідача на лікарняному.

Таким чином, відповідач вважає безпідставним нарахування позивачем орендної плати та штрафних санкцій після припинення дії договору оренди. До того ж скаржник вважає неправомірним стягнення судом одночасно і пені, і 3% річних.

У відзиві на апеляційну скаргу б/н від 28.03.2013 року представник позивача просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судовому засіданні 10.03.2013 року представники сторін висловилися на підтримку своїх доводів та заперечень.

Також представником позивача заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи акту відкриття конверту, що надійшов на адресу ТОВ Ірен , від 06.08.2012 року.

Колегія суддів, з огляду на доказову доведеність відповідачем неможливості надання суду першої інстанції додаткових документів (лист від 03.08.2013 року з фіскальним чеком від 03.08.2013 року і поштовим повідомленням) з причин, що не залежали від нього, долучає вказані документи до матеріалів справи.

Що стосується клопотання позивача щодо долучення до матеріалів справи акту від 06.08.2012 року, то судова колегія його задовольняє та долучає вказаний акт до матеріалів справи.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм як матеріального, так і процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

В ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 05.10.2011р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) був укладений договір оренди (а.с.а.с.5-10), згідно п.п.1.1. та 8.1 якого Орендодавець зобов'язується передати Орендарю у строкове платне користування частину нежитлового приміщення загальною площею 45 кв.м. на цокольному поверсі будівлі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, а Орендар зобов'язується прийняти орендоване приміщення та сплачувати Орендодавцю за користування орендованим приміщенням орендну плату, а також сплачувати інші платежі на умовах договору, строком дії 10 місяців.

Приналежність Позивачеві на праві власності будівлі, в якій розміщено об'єкт оренди, підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно (а.с.45) та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.46).

Згідно п.7.1 договору, орендна плата за користування приміщенням за місяць оренди розраховується наступним чином:

Орендна плата = Площа приміщення х Орендну ставку х 1 умовну одиницю х Індекс інфляції, де:

Площа приміщення - площа орендованого приміщення у відповідності до умов договору;

Орендна ставка за договором становить 7,69 умовних одиниць за 1 кв.м. (з урахуванням ПДВ);

1 умовна одиниця - за згодою сторін, на день укладання договору складає 7,80 грн.;

Індекс інфляції - індекс інфляції, який встановлюється Міністерством статистики України та щомісячно публікується у офіційних джерелах.

Відповідно до п.7.5 договору, що кореспондується з п.п.4.2.3 договору, орендатор зобов'язується сплачувати орендну плату орендодавцю щомісячно до 25 календарного числа місяця, що передує звітному місяцю оренди.

Пунктом 11.2 договору на Орендаря покладена відповідальність у вигляді сплати пені в розмірі 5% від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення.

05.10.2011р. майно було передано Орендарю за актом приймання-передачі (а.с.15) та згідно пояснень Позивача від 04.02.2012р. (а.с.52) станом на поточний момент не повернуто.

У зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань Позивач надіслав (а.с.а.с.28, 29) Відповідачу лист від 09.01.2013р. (а.с.24) щодо необхідності погашення наявної заборгованості у розмірі 21 232,25грн., з доданням для підписання актів наданих послуг (а.с.а.с.13-23) та акту звірення розрахунків (а.с.12), з якого вбачається врахування здійснених Відповідачем платежів (а.с.а.с.42- 44) у загальній сумі 7557,52грн.

За таких обставин позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, збільшивши в перебігу розгляду справи розмір вимоги та, згідно розрахунку (а.с.36, зворотній бік), остаточно вимагаючи стягнення з Відповідача основного боргу у розмірі 22776,30 грн., пені у сумі 687,47 грн., 3% річних в розмірі 137,48 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив умови договору та вимоги чинного законодавства щодо виконання свого зобов'язання своєчасно і повно вносити орендну плату; факт наявності та розмір заборгованості підтверджено належними та допустимими доказами; сума заборгованості відповідачем не спростована та доказів її сплати останнім суду не надано; при цьому частковість задоволення вимог щодо стягнення нарахувань на суму заборгованості зумовлено недоліками у розрахунках Позивача, викликаними передчасним арифметичним спрощенням чисел.

Колегія суддів вважає вищевказані висновки суду першої інстанції законними і обґрунтованими, враховуючи таке.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України.

Згідно з п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до приписів ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач, в порушення п.п.4.2.3, 7.5 договору, у визначені строки оплату за користування об'єктом оренди не здійснив, а, отже, прострочив виконання зобов'язання.

Таким чином, наявність боргу з орендної плати в сумі 22 776,30 грн. за період з квітня по грудень 2012 року обґрунтовано кваліфікована судом першої інстанції як порушення грошового зобов'язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, правовим наслідком чого є нарахування на суму боргу 3% річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за весь період прострочення. При цьому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо часткового задоволення 3% річних в розмірі 137,21 грн. з огляду на невірний розрахунок позивача, з чим погоджується судова колегія апеляційної інстанції.

Також позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 687,47 грн., яку суд першої інстанції, перевіривши розрахунок позивача, обґрунтовано задовольнив частково в розмірі 686,12 грн., а в решті цих вимог відмовив за безпідставністю.

Твердження скаржника щодо неправомірного нарахування орендної плати після припинення дії договору оренди колегія суддів відхиляє, оскільки сторонами в договорі (п.4.2.2) передбачено обов'язок орендаря щодо сплати орендної плати та інших платежів до передання орендованого приміщення за актом приймання-передачі.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано як суду першої, так і апеляційної інстанції доказу повернення об'єкту з оренду. Посилання відповідача на те, що він не повинен складати акт приймання-передачі та вказаний обов'язок покладено на позивача, спростовується змістом п.4.2.2 договору, згідно якому орендар зобов'язується по закінченню строку дії договору (його дострокового розірвання) повернути орендоване приміщення в стані, не гіршому, ніж приймав оренду, за актом приймання-передачі орендодавцю в порядку і строки, вказані у п.9.1 договору.

Довід апелянта щодо неможливості одночасного стягнення пені та 3%річних є безпідставними з огляду на різну правову природу їх виникнення, а тому до уваги судовою колегією не приймається.

Що стосується тверджень відповідача про неодноразове направлення на адресу позивача письмового повідомлення про закінчення строку дії договору оренди з 05.08.2013 року (а.с.78-90), то судова колегія їх до уваги не приймає, оскільки матеріли справи не містять доказів вручення вказаного листа позивачеві. При цьому представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції пояснив, що дійсно 08.08.2012 року від відповідача надійшов поштовий конверт, при розкритті якого виявлено чисті листи паперу формату А-4, що зафіксовано представниками позивача у відповідному акті від 06.08.2012 року. В свою чергу, з матеріалів справи вбачається, що лист від 03.08.2012 року був направлений позивачеві без опису вкладення до цінного листа.

Оцінивши в сукупності надані відповідачем докази в підтвердження факту припинення дії договору оренди 05.08.2012 року, судова колегія приходить до висновку про недоведеність відповідачем факту направлення позивачеві листа від 03.08.2012 року щодо відсутності наміру користуватися орендованим приміщенням після 05.08.2012 року.

На підставі вищевикладеного , судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає, що судом першої інстанції вірно застосовані норми як матеріального, так і процесуального права, а тому доводи скаржника не спростовують законності прийнятого у справі рішення. У зв'язку з вищенаведеним, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду Донецької області від 18.02.2013р. по справі №905/485/13-г.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги відносяться на скаржника.

Керуючись ст. ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Донецької області від 18.02.2013р. по справі №905/485/13-г - залишити без змін.

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 м. Донецьк - залишити без задоволення.

Головуючий О.А. Скакун

Судді: Т.М.Колядко

Н.М.Принцевська

Надруковано: 5 прим.

1-позивачу

2-відповідачу

3.-у справу

4-ГСДО

5-ДАГС