Рішення

від 11.02.2013 по справі 5011-58/15653-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-58/15653-2012 11.02.13

За позовомПублічне акціонерне товариство „Київенерго" ДоЖитлово-будівельний кооператив "Київ-11" Простягнення заборгованості за спожиту теплову енергію, 83326, 93 грн.

Суддя Блажівська О.Є.

Представники сторін:

Від позивача - Півень Д.О. дов. № 93/2012/02/13-20 від 13.02.2012р. до 13.02.2013р.

Від відповідача - Голубєв О.В. дов. б/н від 10.12.2012р. до б/с

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство „Київенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельний кооператив "Київ-11" про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію, 176213, 40 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2012 року порушено провадження у справі № 5011-58/15653-2012, розгляд справи призначено на 19.12.2012 року.

19.12.2012 року представники сторін у судове засідання з'явились.

19.12.2012 року у судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку необхідністю підписання акта звірки взаєморозрахунків.

19.12.2012 року у судовому засіданні представник відповідача надав суду заяву про продовження строку розгляду справи.

Заяву про продовження строку розгляду справи судом задоволено.

В зв'язку з необхідністю витребування документів по справі, відповідно до п.2 ч.1 ст. 77 ГПК України, судом оголошено перерву до 16.01.2013 на 15:30.

16.01.2013 року розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва Джарти В.В., у зв'язку з перебуванням судді Блажівської О.Є. на лікарняному, справу № 5011-58/15653-2012 передано для розгляду судді Гумезі О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2013 року справу № 5011-58/15653-2012 прийнято до провадження.

28.01.2013 року розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва Джарти В.В., у зв'язку з виходом судді Блажівської О.Є. з лікарняного, справу № 5011-58/15653-2012 передано для розгляду судді Блажівській О.Є.

Уухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2013 року справу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 11.02.2013 року.

11.01.2013 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи по справі.

16.01.2013 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

11.02.2013 року представники сторін у судове засідання з'явились.

У судовому засіданні розглянуто заяву позивача про уточнення позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача 74645, 11 грн. боргу, 5003, 56 грн. інфляційних витрат, 3678, 26 грн. 3 % річних.

Згідно п. 3.10 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 року № 18,передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Згідно п. 3.11 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 року № 18, ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Заяву позивача про уточнення позовних вимог прийнято судом до розгляду як заяву про зменшення позовних вимог, нова ціна позову - 83326, 93 грн.

Представник позивача надав суду усні пояснення щодо суми основного боргу.

У судовому засіданні представник відповідача передав представнику позивача примірник відзиву на позовну заяву.

Представник відповідача надав суду усні пояснення щодо поданого відзиву.

Представник позивача заперечив проти поданого відзиву на позовну заяву.

Представник позивача надав суду усні пояснення по справі.

Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 11.02.2013 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

В судовому засіданні суд повідомив сторони про порядок отримання повного тексту рішення відповідно до вимог ст. 87 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ

01.01.1999 року між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» та Житлово-будівельним кооперативом «Київ-11» укладено Договір № 1640062 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - договір).

Відповідно п.1.1 договору, предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з п. 2.2.1 договору, Позивач зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах згідно з Додатком 1 до Договору.

Пунктами 2.3.1-2.3.4 договору, сторони передбачили, що відповідач зобов'язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Додатку №1 до Договору, не допускаючи їх перевищення та своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії; виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в Додатку №4 до Договору; додержуватися умов та порядку припинення подачі теплової енергії, які передбачені в Додатку №7 до Договору; в Додатках № 8 та № 9 до Договору зазначити всі об'єкти теплоспоживання, підключені до теплових мереж "Абонента" (найменування, максимальні теплові навантаження, обсяги теплоспоживання, займана площа орендарів тощо).

Відповідно п. 5.1 договору, облік споживання "Абонентом" теплової енергії проводиться розрахунковим способом.

Згідно п.1 Додатку № 2 до договору, розрахунок з "споживачем" за теплову енергію проводиться згідно з тарифами, встановленими "постачальнику" управлінням цінової політики Київської міської державної адміністрації, затвердженими Розпорядженням КМДА від 31.08.2009 року № 981 за кожну відпущену гігакалорію (1 Гкал/грн.) без урахування ПДВ для розрахунків із: житловими організаціями 126, 85грн.

Відповідно п.п.2,3 Додатку № 4 до договору, "Абонент" щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у Районному відділі теплозбуту № 6 за адресою: вул. Меліоративна, буд.№ 11, розрахункова група, тел.5124756, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки "Абонент" повертає в РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду, сплату за вказаними в п.2 цього Додатку документами, "Абонент" виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

Відповідно позовної заяви позивач зазначає, що відповідач зобов'язання за договором не виконує, внаслідок чого за період з 01.11.2010 по 01.10.2012 виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.10.2012 року становить 167531,58 грн.

Згідно заяви про уточнення позовних вимог від 09.01.2013 року позивач просить стягнути з відповідача 74645, 11 грн. боргу, 5003, 56 грн. інфляційних витрат, 3678, 26 грн. 3 % річних.

Відповідно відзиву на позовну заяву від 16.01.2013 року відповідач проти позовних вимог заперечує частково, вказує на сплату частини суми боргу, визнає борг в розмірі 27125, 90 грн., в іншій частині позову просить відмовити з підстав необґрунтованості.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, суд вважає, що позовні вимоги є належно обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

Виходячи з положень ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частинами першою і другою статті 275 та частиною шостою статті 276 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Згідно з пунктом 2.1 договору при виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені ним, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською держадміністрацією, Положенням про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про теплопостачання" тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

За приписами статті 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.

Законом України "Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України" (набрав чинності з 22 липня 2010 року) внесено зміни до ряду законодавчих актів у сфері теплопостачання.

Зокрема, у підпункті 2 пункту "а" статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" зазначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження із встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, які встановлюються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України), транспортні та інші послуги.

Згідно з абзацом 5 пункту 2 частини першої та пунктом 4 частини першої статті 6 Закону України "Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України" ця Комісія встановлює тарифи на комунальні послуги суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється Комісією, а також визначає суб'єктів природних монополій, діяльність яких регулюється відповідно до цього Закону, та складає і веде галузеві реєстри таких суб'єктів господарювання.

ПАТ "Київенерго" є суб'єктом природних монополій у сфері теплопостачання та його включено до відповідного галузевого реєстру.

Відповідно постанови Верховного суду України від 11.12.2012 року № 22/3113, суд зазначає, що із 22 липня 2010 року з повноважень органів місцевого самоврядування виключено право встановлювати тарифи на теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення для суб'єктів природних монополій, яким є позивач у цій справі.

Відповідно до пункту 2 статті 19 Закону України "Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України" Національна комісія регулювання електроенергетики України виконує функції державного регулювання у сфері теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення до закінчення процесу формування Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України, що має бути завершено до 1 січня 2011 року. До встановлення Національною комісією регулювання електроенергетики України тарифів на теплову енергію, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) мережами, постачання теплової енергії, а також тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення діють тарифи, що встановлені відповідно органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку.

Керуючись наданими цим Законом повноваженнями, НКРЕ 14 грудня 2010 року прийняла постанову № 1729, якою було затверджено тарифи на теплову енергію Акціонерній енергопостачальній компанії "Київенерго". Ця постанова набрала чинності з 1 січня 2011 року.

Пунктом 13 Положення про Національну комісію регулювання електроенергетики України, затвердженого Указом Президента України від 21 квітня 1998 року № 335/98, діючого на момент виникнення правовідносин, встановлено, що НКРЕ в межах своїх повноважень на основі та на виконання законодавства приймає рішення у вигляді постанов і розпоряджень, які є обов'язковими для виконання підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, які здійснюють діяльність на оптовому ринку електроенергії, ринках газу, нафти та нафтопродуктів.

Розпорядженням КМДА від 29 грудня 2010 року № 1222 було встановлено нові тарифи на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення та введено в дію з 1 лютого 2011 року саме на виконання постанови НКРЕ від 14 грудня 2010 року № 1729.

Таким чином заперечення викладені у відзиві на позовну заяву є необґрунтованими.

За твердженнями позивача заборгованість відповідача за період з 01.11.2010 по 01.10.2012 за договором становить 167531,58 грн

Зазначені твердження позивача знаходять своє документальне підтвердження в матеріалах справи, де містяться облікові картки (табуляграмами) фактичного споживання відповідачем енергії, розрахунок ціни позову та розрахунок основного боргу, що проведений позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору. Вказаними доказами стверджується факт постачання позивачем відповідачу протягом вказаного періоду теплової енергії.

Відповідно до заяви про уточнення позовних вимог, позивач просив суд стягнути з відповідача 74645, 11 грн. основного боргу, оскільки станом на 09.01.2013 р. позивачем були враховані проплати відповідача, що в свою чергу зменшило суму заборгованості.

Зважаючи на зазначене позовні вимоги в частині стягнення суми боргу у розмірі 74645, 11 грн. підлягають задоволенню повністю.

Крім суми основного боргу, позивач також просить стягнути з відповідача 5003, 56 грн. інфляційних витрат, 3678, 26 грн. 3 % річних.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача, який суд визнає як належний та дійшов висновку що стягненню підлягають 5003, 56 грн. інфляційних витрат, 3678, 26 грн. 3 % річних.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26.12.11 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, суд визнає позов законним, обґрунтованим, доведеним та таким, що підлягає до задоволення в повному обсязі.

Відповідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Київ-11" (02097, м. Київ, вул. Бальзака, будинок 87, ідентифікаційний код 22907433) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго"(01001, м. Київ, Печерський р-н, пл. І.Франка, буд. 5, ідентифікаційний код 00131305) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення 74645, 11 грн. (сімдесят чотири тисячі шістсот сорок п'ять грн. 11 коп.) суми боргу, інфляційної складової в сумі 5003, 56 грн. (п'ять тисяч три грн. 56 коп.) та 3% річних в сумі 3678, 26 грн. (три тисячі шістсот сімдесят вісім грн. 26 коп.), 1666, 52 грн. (одну тисячу шістсот шістдесят шість грн. 52 коп.) судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено: 18.02.2013 року.

Суддя О.Є. Блажівська