Постанова

від 18.02.2013 по справі 5027/713/2012

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.13 Справа № 5027/713/2012

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Зварич О.В.

суддів Хабіб М.І.

Якімець Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Карпат-Ліс» (надалі ПП «Карпат-Ліс») за № 99 від 13.12.2012р. (вх. № 386 від 21.12.2012р.)

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 04.12.2012р.

у справі № 5027/713/2012

за позовом: Карпатського державного спеціалізованого лісгоспу АПК

до відповідача: ПП «Карпат-Ліс»

про стягнення заборгованості - 40 250,00 грн.,

за участю:

від позивача: Сокол В.О. - представник (довіреність № 14 від 11.01.2013р.);

від відповідача: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 04.12.2012р. у справі № 5027/713/2012 (суддя Гончарук О.В.) позов задоволено. Стягнуто з ПП «Карпат-Ліс» на користь Карпатського державного спеціалізованого лісгоспу АПК 40 250,00 грн. заборгованості та 1 609,50 грн. судового збору.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що згідно накладної №1 від 28.09.2011р. позивач повернув відповідачу поставлене обладнання. Однак, в матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем сплачених позивачем за дане обладнання коштів в сумі 35 000,00 грн. Крім того, відповідач не оплатив отримані від позивача 500 шт. новорічних ялинок, загальною вартістю 5 250, 00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що суд першої інстанції не вжив заходів для повного, всестороннього та об'єктивного з'ясування обставин, що мають значення для справи і допустив порушення норм матеріального права. Зазначає, що саме позивач допустив порушення своїх договірних зобов'язань, перерахувавши лише 35 000,00 грн., оскільки зобов'язаний був сплатити 50 % вартості обладнання, тобто 74 292,75 грн. Вказує, що непоставка обладнання сталася з вини позивача. Просить скасувати рішення господарського суду Чернівецької області від 04.12.2012р. у справі № 5027/713/2012, прийняти нове рішення, яким відмовити Карпатському державному спеціалізованому лісгоспу АПК у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 35 000,00 грн.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу звертає увагу суду на те, що відповідач визнав без заперечень позовні вимоги відносно факту отримання 500 шт. новорічних ялинок загальною вартістю 5 250,00 грн. Вважає безпідставними твердження апелянта про неправомірність рішення суду першої інстанції в частині стягнення 35 000,00 грн. Пояснює, що причиною перерахування 35 000,00 грн. є поставка відповідачем лише частини обладнання вартістю 47 430,00 грн., яке виявилось непридатним для використання і за домовленістю сторін було повернене відповідачу. З часу повернення обладнання минув майже календарний рік, проте апелянт не провів ні заміни обладнання, ні допоставки всього комплекту обладнання, вказаного в договорі. Просить оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідач не забезпечив явки в судове засідання уповноваженого представника, про час, дату і місце розгляду апеляційної скарги належно повідомлений, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 23.01.2013р.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на неї та заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відсутність підстав для скасування рішення господарського суду Чернівецької області від 04.12.2012р. у справі № 5027/713/2012, з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, 07 грудня 2010 року між ПП «Карпат-Ліс» (виконавець) та Карпатським державним спеціалізованим лісгоспом АПК (замовник) укладено договір № 07/12/2010/481, за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе поставку енергетичного комплексу (ЕК), вказаного в додатку № 1 (специфікації), який є невід'ємною частиною цього договору (а.с. 18-19).

Згідно розділу 2 договору вартість ЕК, включаючи ПДВ, вказана в гривнях на день заключення договору у додатку № 1. Оплата здійснюється в гривнях у два етапи: частково згідно рахунку в розмірі 50 % на протязі не більше 3-х банківських днів з моменту підписання договору та остаточно згідно рахунку в розмірі 50 % на протязі не більше 3-х банківських днів з моменту надходження ЕК на склад виконавця, про що виконавець повідомляє замовника телеграмою, факсом або телефонограмою.

В розділі 3 договору зазначено, що термін поставки ЕК згідно додатку № 1 встановлюється до 10-ти тижнів з дня надходження попередньої оплати згідно п. 2.2.1 договору на розрахунковий рахунок виконавця.

Відповідно до розділу 5 договору виконавець гарантує замовнику якість ЕК, поставленого по цьому договору згідно гарантійного листа та інструкції по експлуатації.

Даний договір вступає в силу з моменту поступлення попередньої оплати згідно п. 2.2.1 договору та діє до 07.12.2011р. Відносини за даним договором вважаються закінченими після виконання взаємних зобов'язань та упорядкування розрахунків (розділ 9 договору).

Згідно додатку № 1 до договору від 07.12.2010р. енергетичний комплекс СС-800 складається з: системи спалювання АСС-800 з системою пожежогасіння вартістю 48 825,00 грн. (в т.ч. ПДВ), пульта управління вартістю 5 355,00 грн. (в т.ч. ПДВ) та котла водогрійного КВ-08 БТ з димососом вартістю 94 405,50 грн. (в т.ч. ПДВ). Загальна вартість ЕК - 148 585,50 грн. (а.с.17).

Договір № 07/12/2010/481 від 07.12.2010р., додатки та доповнення до нього підписані і скріплені печатками сторін, що свідчить про погодження ними всіх істотних умов даного договору.

На виконання своїх договірних зобов'язань позивач як замовник перерахував відповідачу 35 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень № 945 від 21.12.2010р. та № 984 від 29.12.2010р. (а.с.20-21).

Згідно видаткової накладної № РН-0000003 від 30 березня 2011 року позивач отримав від відповідача частину ЕК, а саме: автоматичну систему спалювання АСС-800 з системою пожежогасіння вартістю 47 430,00 грн. (в т.ч. ПДВ) (а.с.22).

28 вересня 2011 року позивач повернув відповідачу автоматичну систему спалювання АСС-800 з системою пожежогасіння вартістю 47 430,00 грн. (в т.ч. ПДВ) згідно належним чином оформленої та підписаної сторонами без жодних зауважень накладної № 1 від 28.09.2011р. (а.с.23).

Як встановлено судом першої інстанції, спір щодо якості чи кількості поставленого товару в межах даної справи відсутній. Водночас, предметом даного спору є повернення відповідачем коштів, отриманих від позивача в сумі 35 000,00 грн.

В матеріалах справи відсутні і суду не надані докази про те, що відповідач повернув позивачу кошти в сумі 35 000,00 грн.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що згідно наряду на відпуск лісопродукції №054346 від 20.12.2010р. та товаро-транспортної накладної серії ЛГ №005777 відповідач отримав від позивача 500 шт. новорічних ялинок загальною вартістю 5 250,00 грн. (а.с. 11-12).

Однак, відповідач не оплатив отриманих ялинок, проте позов в цій частині визнав, про що зазначено в оскаржуваному рішенні місцевого господарського суду.

11 липня 2012 року позивач надіслав відповідачу претензію-звернення за № 574 від 10.07.2012р., в якій просив відшкодувати заборгованість в сумі 40 250,00 грн. (а.с.24-25).

Підставою звернення позивача до суду з даним позовом слугувало невиконання відповідачем вищевказаних вимог позивача.

При винесенні постанови колегія суддів керувалася наступним:

Згідно ч. 2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності із ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судом встановлено, що 07 грудня 2010 року між позивачем та відповідачем укладено договір № 07/12/2010/481, на виконання умов якого позивач перерахував відповідачу кошти в сумі 35 000,00 грн., а відповідач поставив йому частину обладнання вартістю 47 430,00 грн. з ПДВ.

Однак, як встановлено судом, підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, позивач повернув його відповідачу з тих підстав, що вказана частина поставленого обладнання є непридатною для експлуатації і не може використовуватись за призначенням. Натомість, відповідач не повернув отриманих від позивача коштів в сумі 35 000,00 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 672 ЦК України якщо продавець передав товар в асортименті, що не відповідає умовам договору купівлі-продажу, покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми. У разі відмови від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, або пред'явлення вимоги про заміну цього товару покупець має право відмовитися від оплати цього товару, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Проаналізувавши вищенаведені приписи ЦК України та матеріали справи колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано задоволив позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 35 000,00 грн.

Позовні вимоги про стягнення вартості 500 шт. новорічних ялинок в сумі 5 250,00 грн. відповідач визнав та в цій частині рішення суду не оспорює.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Всупереч вимог ст.33 ГПК України відповідач не довів належними та допустимими доказами обставин, на які посилається в апеляційній скарзі.

Судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, тому рішення господарського суду Чернівецької області від 04.12.2012р. у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Одночасно, апеляційний господарський суд вважає, що з мотивувальної частини оскаржуваного рішення слід виключити посилання на ст. 1212 ЦК України з огляду на наступне:

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Отже, відповідно до наведеної норми обов'язковою умовою набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, коли мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

В даному випадку правовідносини між сторонами виникли на підставі договору №07/12/2010/481 від 07.12.2010р., а тому застосування місцевим господарським судом статті 1212 ЦК України у даній справі, на думку колегії суддів, є помилковим.

Проте, ця помилка не призвела до прийняття неправильного рішення по суті спору, тому не може бути підставою для його скасування.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги слід покласти на скаржника згідно вимог ст.49 ГПК України.

Керуючись, ст. ст. 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

Рішення господарського суду Чернівецької області від 04.12.2012р. у справі № 5027/713/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Справу повернути в господарський суд Чернівецької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.

Головуючий суддя Зварич О.В.

судді Хабіб М.І.

Якімець Г.Г.