Постанова

від 18.02.2013 по справі 5015/3851/12

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.13 Справа № 5015/3851/12

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Давид Л.Л.

Суддів Данко Л.С.

Юрченка Я.О.

при секретарі судового засідання Карнидал Л.Ю.

розглянувши матеріали спільної апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гаруда -Іmpex" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Веселі друзі", без номера від 26.11.2012р. (вх. № Львівського апеляційного господарського суду 2245 від 04.12.2012р.)

на рішення господарського суду Львівської області від 14.11.2012 р.

у справі № 5015/3851/12 (суддя - Березяк Н.Є.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Агротехніка", м. Луцьк

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю „Гаруда Impex", с. Верчани Стрийського району Львівської області

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Веселі друзі", с Бережниця Стрийського району Львівської області

про стягнення 605 629, 74 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Робомізо Н.Ф.- представник (довіреність від 23.07.2012 р.);

від відповідача 1: Возняк В.А. - представник (довіреність від 01.10.2012 р.);

від відповідача 2: Возняк В.А. - представник (довіреність від 16.10.2012 р.);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 14.11.2012 р. у справі № 5015/3851/12 (суддя - Березяк Н.Є.) позов задоволено частково, стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гаруда Impex" (надалі - відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю „Веселі Друзі" (надалі - відповідач 2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агротехніка" (надалі - позивач) - 421 009,40 грн. - основного боргу, 3 318,35 грн. - пені, 11 080,26 грн. - три відсотки річних та 12 112,48 грн.- судового збору. В частині стягнення 170 216,00 грн. провадження у справі-припинено. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано неналежним виконанням відповідачем 1 своїх зобов'язань згідно договору поставки №ВЗ-Г-2-2-№66 від 22.06.2012 р., внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 591225,40 грн., яка підлягає солідарному стягненню, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю „Веселі Друзі" згідно договору поруки взяло на себе обов'язки Товариства з обмеженою відповідальністю "Гаруда Impex" перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротехніка» за виконання всіх зобов'язань за договором поставки. Враховуючи те, що сума основного боргу в розмірі 170216,00 грн. була зарахована зустрічними однорідними вимогами під час розгляду справи, тому заборгованість по договору поставки підлягає задоволенню в сумі 421009,40 грн. Внаслідок неналежного виконання договору поставки, крім основної суми боргу, суд першої інстанції стягнув з відповідачів солідарно п'ятдесят відсотків річних в розмірі 11080,26 грн. та пеню в розмірі 3318,35 грн.

З рішенням місцевого господарського суду не погодились Товариство з обмеженою відповідальністю "Гаруда Impex" (відповідач 1) та Товариство з обмеженою відповідальністю „Веселі Друзі" (відповідач 2) і подали спільну апеляційну скаргу, в якій просять дане рішення скасувати в частині стягнення 3318,35 грн. - пені, 11080,26 грн. - 50% річних та 3404,32 грн. - надмірно нарахованого судового збору.

На думку скаржників, Товариство з обмеженою відповідальністю «Гаруда - Impex» не порушило умов договору поставки щодо строків оплати поставленого товару, а просто не оплатило поставки повністю. Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач неналежно виконував свої зобов'язання згідно договору поставки, щодо надання документів на товар (накладної, податкової накладної, посвідчення про якість, ветеринарне свідоцтво форми № 2), а видаткові накладні оформленні з порушенням. В даному випадку слід врахувати вимоги ст. 666 Цивільного кодексу України, згідно якої, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі - продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. З огляду на вищевикладене, суд може зменшити розмір неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності вини кредитора у порушенні зобов'язання.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротехніка» у відзиві на апеляційну скаргу (вих. № 1-4/1306 від 25.12.2012 р.) вказує на те, що доводи апеляційної скарги не відповідають дійсності, а сам факт отримання товару по договору поставки відповідач не заперечує, таким чином повинен нести відповідальність, передбачену чинним законодавством та договором. Безпідставними є посилання апелянтів на неналежне виконання позивачем договору в частині ненадання оригіналів накладної, податкової накладної, посвідчення про якість, ветеринарного свідоцтва, оскільки видаткові накладні містять підписи та печатки відповідача, а згідно наказу директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехніка» автомобілі завантажені товаром не відпускались з території заводу без ветеринарного свідоцтва, посвідчення про якість на товар, про що свідчать записи в журналах реєстрації ветеринарних посвідчень та якісних посвідчень. Податкові накладні не видавались, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Гаруда Impex» на час отримання товару не був платником податку на додану вартість. Просить рішення господарського суду Львівської області від 14.11.2012 р. залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

В судовому засіданні 18.02.2013 р. представник відповідача 1 та 2 підтримала доводи апеляційної скарги з мотивів, викладених в такій, а представник позивача заперечила доводи апеляційної скарги з мотивів, викладених у відзиві. Крім того, через канцелярію Львівського апеляційного господарського суду представник апелянтів долучила додаткові пояснення (вх. № суду 1084), в яких проінформувала суд, що 22.11.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гаруда - Impex» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротехніка» відбулись ділові переговори, на яких розглядалось питання погашення заборгованості на суму 421000,00 грн. (основний борг). За наслідками переговорів складено Протокол, у п. 2 якого погоджено, що погашення частини даної заборгованості буде здійснюватись в натуральному вигляді будь - якою зерновою культурою, своєю або куркою, за погодженням сторін. Також, проінформовано судову колегію, що на даний час заборгованість зменшилась шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог та складає 162014,48 грн., про що свідчать видаткові накладні (№08/01 від 08.01.2013 р. на суму 247781,83 грн. та №10/01 від 10.01.2013 р. на суму 118213,09 грн.), довіреності, які долучені до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, оцінивши зібрані докази, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про часткове задоволення вимог апеляційної скарги, виходячи з наступного.

22 червня 2012 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротехніка"(Постачальник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гаруда Impex"(Покупець, відповідач 1 у справі) укладено Договір поставки №ВЗ-Г-2-2-№66 (а.с.12-13).

Відповідно до п. 1.1. Договору позивач зобов'язувався поставляти відповідачу комбікорм, концентрати для кормів, кормові суміші, а відповідач зобов'язувався приймати товар та своєчасно оплачувати його в порядку та на умовах, передбачених даним Договором.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

На виконання умов Договору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротехніка» поставив відповідачу товар на загальну суму 601225,40 грн. по видаткових накладних: видаткова накладна № 1902 від 27.06.2012 р. в кількості 34280 кг. на суму 149118,00 грн. (а.с.26); видаткова накладна № 1966 від 03.07.2012 р. в кількості 30540 кг. на суму 132849,00 грн. (ас.с.30); видаткова накладна № 2023 від 06.07.2012 р. в кількості 24040 кг. на суму 193762,40 грн. (33); видаткова накладна № 2041 від 07.07.2012 р. в кількості 30240 кг. на суму 125496,00 грн. (а.с.36).

Частиною 1 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктми 3.1., 3.3. Договору поставки передбачено, що розрахунки здійснюються у безготівковій формі, шляхом перерахування вартості товару (партії товару) на розрахунковий рахунок позивача, термін оплати за поставлений товар становить 45 календарних днів з моменту відвантаження товару зі складу позивача.

Докази, що підтверджують виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати вартості поставленого позивачем товару згідно Договору поставки в матеріалах справи відсутні.

6 липня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротехніка", Товариство з обмеженою відповідальністю "Гаруда Impex" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Веселі друзі" уклали Договір поруки, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Веселі Друзі" (Поручитель) взяло на себе обов'язки при порушенні боржником (ТзОВ "Гаруда Impex") зобов'язання перед кредитором (ТзОВ "Агротехніка") за основним Договором №ВЗ-Г-2-2-№66 від 22.06.2012 року, виконати за боржника (ТзОВ "Гаруда Impex") зобов'язання в строк, передбачений п.2.2 Договору (3 календарні дні) з дня пред'явлення поручителю відповідної вимоги кредитора.

Частиною 1 ст. 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно із ч. 1 ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Відповідно до ч. 2 ст. 553 Цивільного кодексу України порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

13 серпня 2012 р. сторонами проведено звірку взаємних розрахунків, в результаті чого Товариство з обмеженою відповідальністю «Гаруда Impex» підтвердило свою заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротехніка» в сумі 601225,40 грн. (а.с. 25).

13 серпня 2012 року позивач звернувся з претензіями №60 (вих.№1-4/748) та №61 (вих№1-4/749) до відповідачів про оплату заборгованості, яка виникла за Договором №ВЗ-Г-2-2-№66 від 22.06.2012 року в розмірі 601 225,40 грн. та виконання обов'язків по Договору поруки від 06.07.2012 року.

Проте, в порушення умов Договору боржником 17.08.2012 р. проплачено 10000 грн. за поставку, здійснену 03.07.2012 р., що відбулась згідно видаткової накладної №1966 від 03.07.2012 р., про що свідчить платіжне доручення №8.

Пунктом 3.1 Договору поруки передбачено, що поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед Кредитором за неналежне виконання Боржником забезпеченого зобов'язання.

Таким чином, в результаті неналежного виконання договірних зобов'язань у відповідача 1 (боржника) та відповідача 2 (поручитель) виникла протермінована заборгованість в сумі 591225,40 грн.

11 вересня 2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гаруда - Impex» в особі директора Федуніва А.І. та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротехніка» в особі директора Горлача С.О. підписано Протокол про зарахування зустрічних однорідних вимог згідно ст. 601 Цивільного кодексу України, відповідно до п. 5 якого заборгованість відповідача 1 перед позивачем по Договору поставки №ВЗ-Г-2-2№66 від 22.06.2012 р. становить 553317,40 грн.

21 вересня 2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гаруда - Impex» в особі директора Федуніва А.І. та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротехніка» в особі директора Горлача С.О. підписано ще один протокол про зарахування зустрічних однорідних вимог згідно ст.601 Цивільного кодексу України, відповідно до п. 5 якого заборгованість відповідача 1 перед позивачем по Договору поставки №ВЗ-Г-2-2-№66 від 22.06.2012 р. становить 421009,40 грн.

За таких обставин, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку, солідарно стягнувши з відповідача 1 та відповідача 2 на користь позивача заборгованість в розмірі 421009,40 грн. за поставлений товар згідно Договору поставки (дана сума не заперечується боржником).

Крім того, боржник підтвердив існування боргу, про що свідчить підписаний сторонами протокол від 22.11.2012 р. (після винесення рішення судом першої інстанції 14.11.2012 р.),і в якому сторони погодили, що такий буде погашатись майном або ж зерновою культурою, соєю або куркою.

Слід зазначити, що представником скаржників в апеляційній інстанції подано первинні документи (видаткові накладні, довіреності) про отримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротехніка» товару (курчата бройлери), а тому сума боргу зменшилась до 162014,48 грн., шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог згідно ст. 601 Цивільного кодексу України.

З даного приводу судова колегія зазначає, що в колегії суддів відсутні правові підстави вважати, що рішення суду першої інстанції в частині задоволеної позовної вимоги щодо стягнення основної суми боргу в розмірі 421009,40 грн. є незаконним, оскільки на момент винесення рішення судом першої інстанції, сума основного боргу не була погашена відповідачем, розрахунки сторони проводили вже під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що не впливає на обставини справи, встановлені на час прийняття оскаржуваного рішення. Крім того, судова колегія зазначає, що згідно ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однією із сторін.

Зарахування є одностороннім правочином, для нього достатньо заяви однієї із сторони. Однак, така заява чи прохання не заявлялись ні позивачем, а ні представником відповідачів 1 та 2, а згідно поданого Протоколу від 22.11.2012 р., сторони погодили суму боргу у розмірі 421 тис. гривень, визначили порядок розрахунків між сторонами, згідно якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Гаруда Impex» зобов'язалось до 15 січня 2013 р. здійснити повне погашення боргу перед товариством з обмеженою відповідальністю «Агротехніка». Даний протокол підписано повноважними представниками сторін та скріплено печаткою юридичної особи. Безпосередньо в судовому засіданні 18.02.2013 р. представник позивача не підтвердила факт повної оплати боргу.

Крім того, предметом апеляційного оскарження відповідачів є пеня, 50% річних та надмірно нарахований судовий збір. В судовому засіданні представник відповідачів вказала на безпідставність присуджених до стягнення 50 % річних та пені, оскільки з вини позивача відбулось протермінування оплати за поставлений товар, у зв'язку з неналежним виконанням умов Договору поставки в частині надання документів на товар, а саме: на вивантаження (чи вивезення) товару, які не підписані головним бухгалтером, а тому оформленні з порушенням. З цих підстав апелянт вважає, що слід зменшити розмір неустойки, оскільки наявна вина кредитора.

З даного приводу судова колегія зазначає, що відповідно до норм ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, виконання господарського договору підтверджується первинними документами, до яких відносяться також видаткові накладні. Для встановлення факту підтвердження виконання господарської операції за конкретним господарським договором на підставі видаткової накладної, остання, зокрема має бути складена у період дії договору, на виконання якого така накладна складається для підтвердження господарської операції, та містити інформацію, згідно якої ідентифікується здійснення господарської операції на виконання певного господарського договору.

Відповідно до норм ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з видаткових накладних №№ 1966,2023,2041,1902, такі відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки містять інформацію про обсяг господарської операції, назву підприємств, дату і місце складання. Товар згідно таких прийнято з боку відповідача директором Федунів А.І., та на якого видані довіреності на одержання товару, які містять відтиски печаток відповідача 1.

Судова колегія зазначає, що підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України (така правова позиція викладена у Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. №01-06/928/2012).

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що позивачем в порушення умов Договору поставки не надавалось ряд документів, зокрема посвідчення про якість, ветеринарного свідоцтва, судова колегія зазначає, що п. 4.6. Договору сторони погодили, що у випадку поставки товару неналежної якості, що має підтверджуватись висновком компетентної організації та актом, підписаним сторонами, постачальник повинен замінити такий товар на якісний.

Однак, матеріали справи свідчать, про те що від відповідача на адресу позивача будь - яких претензій щодо кількості та якості отриманого товару не надходило.

Відповідно до п. 5.3 Договору за прострочення терміну оплати поставленого товару, зазначеного в п.3.3 даного Договору, покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день затримки платежу.

У відповідності до ст.216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Кодексом, іншими законами та договором.

Таким чином, за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань, позивачем нарахована пеня за період 11.08.20012 року по 30.08.2012 року в розмірі 3 324,08 грн., однак судова колегія погоджується з розрахунком місцевого господарського суду, згідно якого пеня, яка не перевищує Подвійної облікової ставки НБУ за вказаний період підлягає до стягнення в сумі 3 318,35 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Укладеним між сторонами Договором встановлено, що за прострочення терміну оплати поставленого товару, зазначеного в п.3.3. даного Договору, покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальник 50 % річних від простроченої суми за кожен день затримки платежу (п.5.3.).

Згідно ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ст. ст. 610 та 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Враховуючи положення ст. 625 Цивільного кодексу України та п. 5.3. Договору, позивачем правомірно нараховано 11080,26 грн. - 50% річних за період прострочення виконання грошового зобов'язання з 11.08.2012 р. по 30.08.2012 р.

Апеляційна інстанція також зазначає, що посилання відповідачів на зменшення розміру неустойки є безпідставними, оскільки, як свідчать матеріали справи, позивач виконав свої договірні зобов'язання щодо поставки товару належним чином, відповідач за отриманий товар не розрахувався, чим порушив умови Договору поставки, в якому сторони чітко прописали відповідальність за неналежне виконання його умов.

Судова колегія зазначає, що Цивільний кодекс не тільки декларує, а гарантує свободу договору. Свобода договору - це, насамперед, свобода укладення договору й визначення його умов. Вона означає, що фізичні і юридичні особи самостійно вирішують, з ким і які договори укладати, а також вільно узгоджують їхні умови.

Окрім цього, ст. 83 Господарського процесуального кодексу України надає право суду , приймаючи рішення, зменшити розмір штрафу, пені у виняткових випадках, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Однак, скаржники не наводять належних та допустимих доказів, в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, винятковості даного випадку, а розмір неустойки не перевищує розміру збитків (ст. 551 Цивільного кодексу Украхни), а відтак відсутні підстави для зменшення такої.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судова колегія погоджується з доводами апеляційної скарги про надмірне нарахування судового збору в розмірі 3404,32 грн. та вважає, що суд першої інстанції помилково зазначив первісну суму судового збору у розмірі 12112,48 грн., солідарно стягнувши таку з відповідачів.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у справах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Дане положення закону зазначено і у рішенні суду першої інстанції.

Таким чином, сума судового збору, яка повинна була бути стягнута судом першої інстанції згідно задоволених позовних вимог складає 8708,16 грн.

Враховуючи наведене, оцінивши докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та зміни рішення господарського суду Львівської області в частині суми солідарного стягнення з відповідачів судового збору.

Керуючись ст. ст. 91, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Львівський апеляційний господарський суд, ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гаруда -Іmpex" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Веселі друзі", без номера від 26.11.2012р. (вх. № Львівського апеляційного господарського суду 2245 від 04.12.2012р.) - задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 14.11.2012 р. у справі № 5015/3851/12 змінити в частині стягнення суми судового збору 12112,48 грн., солідарно стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гаруда Impex" та Товариства з обмеженою відповідальністю „Веселі Друзі" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агротехніка" 8708,16 грн. судового збору.

В іншій частині рішення залишити без змін.

3. Доручити місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

5. Справу №5015/3851/12 повернути господарському суду Львівської області.

Постанова складена та підписана 21.02.2013.

Головуючий - суддя Давид Л.Л.

Судді Данко Л.С.

Юрченко Я.О.