Постанова

від 04.02.2013 по справі 810/92/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2013 року № 810/92/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Лапія С.М.,

при секретарі -Пилипчук В.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бульвар»до Управління Пенсійного фонду України у м. Борисполі та Бориспільському районі Київської області та Бориспільського Управління державної казначейської служби України Київської області про зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Бульвар»звернулось до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними дії УПФ України в м. Борисполі та Бориспільському районі Київської області щодо відмови позивачу у поверненні надмірно сплачених коштів, зобов'язати УПФ України у м. Борисполі та Бориспільському районі Київської області направити до Бориспільського Управління державної казначейської служби України Київської області подання про повернення позивачу помилково або надмірно зараховані до бюджету кошти у розмірі 21 566,18 грн., зобов'язати Бориспільське Управління державної казначейської служби України Київської області перерахувати на рахунок позивачу надмірно зараховані до бюджету кошти у розмірі 21 566,18 грн.

На обґрунтування свої позовних вимог вказав, що у жовтні 2012 року звернувся до УПФ України у м. Борисполі та Бориспільському районі Київської області із заявою про повернення надміру сплаченого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 21 566,18 грн., яка утворилась у 2009 -2010 роках та підтверджується Актом звіряння розрахунків станом на 01.01.2012 року.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник УПФ України у м. Борисполі та Бориспільському районі Київської області позовних вимог не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову, пояснив, що кошти переплати не можуть бути повернуті позивачу, оскільки відсутній нормативно визначений механізм такого повернення, просив відмовити у задоволенні позову.

Бориспільське Управління державної казначейської служби України Київської області, належно повідомлене про час, дату та місце розгляду справи, явку свого представника до судового засідання не забезпечило, звернулось до суду із письмовим клопотанням про розгляд справи за його представника.

На підставі положень ч. 4 ст. 122 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності представника Бориспільського Управління державної казначейської служби України Київської області.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності судом встановлено наступне.

ТОВ «Бульвар»як юридична особа зареєстроване Виконавчим комітетом Бориспільської міської ради 23.10.2003, перебуває на обліку в УПФ України у м. Борисполі та Бориспільському районі Київської області як страхувальник та є платником єдиного внеску починаючи з 2009 року.

У жовтні 2012 року позивач звернувся до УПФ України у м. Борисполі та Бориспільському районі Київської області із заявою від 01.10.2012 (вих. № 25) щодо повернення надміру сплаченого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 21 566,18 грн. за 2009 -2011 роки.

Листом від 17.10.2012 (вих. № 8468/02) УПФ України у м. Борисполі та Бориспільському районі Київської області повідомлено позивача про відсутність законних підстав для повернення грошових коштів, які надійшли від підприємства як відрахування єдиного податку.

Вважаючи відмову УПФ України у м. Борисполі та Бориспільському районі Київської області протиправною, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування в Україні, відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулюються Законом України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(в редакції Закону України від 23 грудня 2010 року № 2856-VI, що діяла до 31.12.2010 року).

Відповідно до статті 5 Закону України від 09.06.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(далі -Закон № 1058- ІV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці правовідносини лише у випадках, передбачених зазначеним Законом, або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення, сплати цих внесків і стягнення заборгованості за ними.

Пунктом 1 частини першої статті 11 Закону № 1058-ІV встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 14 Закону № 1058-ІV страхувальниками цих осіб є їх роботодавці, які відповідно до частини першої статті 15 цього Закону є платниками страхових внесків та зобов'язані на підставі пункту 6 частини другої статті 17 зазначеного Закону нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Статтею 18 Закону України № 1058-ІV було передбачено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом; вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на момент виникнення спірних правовідносин встановлювались Законом України від 26.06.1997 № 400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" та положеннями Закону № 1058-ІV, якими не передбачено такої пільги, як звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування.

Статтею 14 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1999 № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» встановлено, що громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів, одержаних від цієї діяльності, за фіксованим розміром податку (фіксований податок) шляхом придбання патенту.

Однак, підпунктом 4 пункту 8 Прикінцевих положень Закону № 1058- ІV було передбачено, що фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, придбання спеціального торгового патенту), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом у фіксованому розмірі.

Згідно з Указом Президента України від 03.07.1998 № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»суб'єкти підприємницької діяльності -юридичні особи сплачують єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах: до Державного бюджету України - 20 відсотків; до місцевого бюджету - 23 %; до Пенсійного фонду України - 42 %; на обов'язкове соціальне страхування - 15 % (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 %) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.

Таким чином, кошти у сумі 42 % від суми єдиного податку, що сплачувались позивачем та перераховувались органами Державного казначейства України на рахунки Пенсійного фонду України, є нічим іншим як частиною внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягали сплаті суб'єктами спрощеної системи оподаткування та звітності як страхувальниками в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Протилежний висновок означав би безпідставне отримання Пенсійним фондом України коштів від фізичних осіб.

Згідно з частиною тринадцятою статті 20 Закону № 1058-ІV суми надміру сплачених чи помилково сплачених страхових внесків до солідарної системи повертаються страхувальникам або за їх згодою зараховуються в рахунок майбутніх платежів страхових внесків у порядку і в строки, визначені правлінням Пенсійного фонду.

До 22.10.2010 питання повернення страхувальникам надмірно сплачених страхових внесків вирішувалось пунктом 11.17 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663, згідно з якою було передбачено, що суми надміру сплачених чи помилково сплачених страхових внесків та інших платежів (в тому числі частина єдиного та фіксованого податків, що надходить за найманих працівників суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали відповідний особливий спосіб оподаткування) повертаються страхувальникам або за їх згодою зараховуються в рахунок майбутніх платежів страхових внесків.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 31.01.2005 № 3-1 пункт 11.17 з вказаної Інструкції було виключено, таким чином, порядок повернення надмірно сплачених страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на підзаконному рівні залишився неврегульованим.

Проте, суд зазначає, що скасування пункту 11.17 Інструкції не позбавляє страхувальників гарантованого статтею 20 Закону № 1058-ІV права на повернення або на зарахування в рахунок майбутніх платежів надмірно сплачених страхових внесків.

Таким чином, відсутність підзаконного нормативного регулювання не може призводити до протиправного позбавлення страхувальника належних йому коштів.

Суд також зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Відповідно до пункту 4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення»Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»у період до перетворення Пенсійного фонду на неприбуткову самоврядну організацію завдання та функції Пенсійного фонду та його територіальних органів щодо збору та ведення обліку єдиного внеску виконують відповідно Пенсійний фонд та головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим областях, містах Києві та Севастополі, управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах.

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 70 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, зокрема, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Факт переплати позивачем у 2009 -2011 роках внесків на суму 21 566,18 грн. не заперечувався представником відповідача, а також підтверджений наявним справі Актом звірення розрахунків станом на 01.01.2012 (а.с. 34 -36) та виписками з банківських рахунків позивача.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з того, що Повернення коштів помилково або надмірно зарахованих до державного та місцевих бюджетів здійснюється в Порядку, затвердженим наказом Державного казначейства України № 226 від 10 грудня 2002 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України № 1000/7288 від 25 грудня 2002 року (далі по текст Порядок № 226), який визначає процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою або під державні гарантії (далі - платежі).

Відповідно до пункту 5 Порядку № 226 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Подання надається до органу Державного казначейства України за формою, передбаченою відповідними спільними нормативно-правовими актами Державного казначейства України та органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи, за підписом керівника установи або його заступників відповідно до їх компетенції з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування (П. І. Б.) платника, ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ або реєстраційного номера облікової картки платника податків з ДРФО, або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті), суми платежу, що підлягає поверненню, дати та номера розрахункового документа, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Подання в довільній формі надається платником до органу Державного казначейства України разом із його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією розрахункового документа (квитанції, платіжного доручення тощо), який підтверджує перерахування коштів до бюджету.

Заява про повернення коштів з бюджету, яка подається до відповідного органу Державного казначейства України, складається платником у довільній формі з обов'язковим зазначенням такої інформації: причини повернення коштів з бюджету, найменування (П. І. Б.) платника, ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ, реєстраційного номера облікової картки платника податків з ДРФО, або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті), адреси та номера контактного телефону, суми платежу, що підлягає поверненню, способу перерахування коштів з бюджету - у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів або готівкою шляхом оформлення чека чи поштовим переказом на адресу, визначену в цій заяві.

При поверненні коштів готівкою платник може в заяві визначити довірену особу для отримання коштів. У такому випадку до заяви платника додається копія довіреності на отримання коштів довіреною особою, завірена в установленому порядку, та копія паспорта довіреної особи.

Відповідно до статті 43 Бюджетного кодексу України та Положення про Державну казначейську службу України, яке затверджене Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011 Казначейство та його територіальні органи є окремими юридичними особами, які здійснюють розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів.

Отже, поновлення прав позивача має відбуватись шляхом зобов'язання Управління Пенсійного фонду України у м. Борисполі та Бориспільському районі Київської області направити подання до Бориспільського Управління державної казначейської служби України Київської області про повернення ТОВ «Бульвар»надмірно зарахованих до бюджету коштів у розмірі 21 566,18 грн.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд вважає, що відповідачі як суб'єкти владних повноважень не довели суду правомірності відмови позивачу у поверненні надмірно сплачених страхових внесків.

За наведених обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у сумі 215,66 грн. (платіжне доручення від 27.12.2012 № 432), доказів понесення ним будь-яких інших витрат пов'язаних з розглядом даної справи суду не надано.

Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з Державного бюджету України на користь позивача слід стягнути 215,66 грн.

Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Борисполі та Бориспільському районі Київської області щодо відмови товариству з обмеженою відповідальністю «Бульвар» у поверненні надмірно сплачених коштів.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Борисполі та Бориспільському районі Київської області направити до Бориспільського Управління Державної казначейської служби України Київської області подання про повернення товариству з обмеженою відповідальністю «Бульвар» надмірно зарахованих до бюджету коштів у розмірі 21 566,18 грн.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Бульвар» (ідентифікаційний код 32714719) з Державного бюджету України суму сплаченого судового збору у розмірі 215 (двісті п'ятнадцять) грн. 66 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лапій С.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 08 лютого 2013 р.