Постанова

від 02.07.2013 по справі 810/92/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/92/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М.

Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 липня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого-судді: Федорова Г.Г.,

суддів: Вівдиченко Т.Р.,

Ключкович В.Ю.,

За участю секретаря: Каленюк О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Борисполі та Бориспільському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бульвар» до Управління Пенсійного фонду України в м. Борисполі та Бориспільському районі Київської області про зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бульвар» звернулося до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправним дії Управління Пенсійного фонду України в м. Борисполі та Бориспільському районі Київської області щодо відмови Товариству з обмеженою відповідальністю «Бульвар» у поверненні надмірно сплачених коштів; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Борисполі та Бориспільському районі Київської області направить до Бориспільського Управління Держаного казначейської служби України Київської області подання про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Бульвар» надмірно зарахованих до бюджету коштів у розмірі 21566,66 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2013 позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що винесена із порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Бульвар» як юридична особа зареєстроване Виконавчим комітетом Бориспільської міської ради 23.10.2003 року, перебуває на обліку в УПФУ у м. Борисполі та Бориспільському районі Київської області як страхувальник та є платником єдиного внеску починаючи з 2009 року.

У жовтні 2012 року позивач звернувся до УПФ України у м. Борисполі та Бориспільському районі Київської області із заявою від 01.10.2012 року (вих. №25) щодо повернення надміру сплаченого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 21 566, 18 грн. за 2009-2011 роки.

Листом від 17.10.2012 року (вих. №8468/02) відповідачем відмовлено позивачу в поверненні коштів у зв'язку з відсутністю законних підстав для повернення грошових коштів, які надійшли від підприємства як відрахування єдиного податку у розмірі 42%.

Перевіркою за матеріалами справи встановлено, що спірна сума є частиною (42%) єдиного податку, перерахованою Державним казначейством України до управління ПФУ, яке, в свою чергу, спрямовувало її на погашення зобов'язань зі сплати страхових внесків. У зв'язку з тим, що за відповідні періоди 2009-2011 років розмір таких зобов'язань був меншим за 42 % єдиного податку, позивач стверджує, що в такий спосіб утворилась переплата страхових внесків.

Пунктом 3 Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» № 727/98 (далі - Указ № 727/98) (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи сплачують єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України. Останні наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах: до Державного бюджету України - 20 відсотків; до місцевого бюджету - 23 відсотки; до Пенсійного фонду України - 42 відсотки; на обов'язкове соціальне страхування - 15 відсотків.

Оскільки під час накопичення спірної суми позивач був платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відповідна частина єдиного податку зараховувалась Управлінням ПФ на погашення зобов'язань з їх сплати.

Відповідно до статті 1 Закону Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) (в редакції, що діяла протягом накопичення спірної суми) страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Згідно з частиною четвертою статті 18 цього ж Закону страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.

З наведених положень слідує, що сплачена позивачем частина єдиного податку не є страховими внесками в розумінні Закону № 1058-IV, а тому на неї не можуть поширюються положення частини тринадцятої статті 20 цього Закону, якою обґрунтував свої вимоги позивач, оскільки вона регулює питання переплати саме страхових внесків.

Використання ж єдиного податку на погашення зобов'язань зі сплати страхових внесків не змінює правової природи сплачених коштів, оскільки для платника вони залишаються податком.

Крім того, не підлягає застосуванню й п.п. 17 п. 11 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 (діяв до 22 жовтня 2010 року; далі - Інструкція), оскільки в ньому йде мова про повернення частини єдиного податку лише у тому випадку, якщо його сплачено у більшому розмірі.

Сплата єдиного податку, якщо його розмір розраховано правильно, унеможливлює для платника вплив на подальший рух відповідних коштів, адміністрування яких є повноваженням спеціальних владних суб'єктів.

Позивач же про надмірну сплату єдиного податку не зазначив.

Окрім цього, страхові внески за Законом № 1058-IV не є тотожними з поняттям єдиного внеску, передбаченим Законом України від 8 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», який набрав чинності з 1 січня 2011 року.

Відповідно до частини четвертої статті 8 Закону № 2464-VІ порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається виключно цим Законом та прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

З наведеного слідує, що вимоги позивача, які за своєю суттю полягають у зобов'язанні Управління ПФ справляти єдиний внесок за правилами положень Закону № 1058-IV, не підлягають задоволенню, оскільки цей нормативний акт прийнятий не на виконання Закону № 2464-VІ.

А тому колегія суддів приходить до висновку, що на спірні відносини не поширюється дія правових норм Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

З огляду на викладене, колегія судів вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення питання у справі, тому Постанова Київського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2013 рокупідлягає скасуванню, з ухваленням нової Постанови, якою в задоволені адміністративного позову ТОВ «Бульвар» необхідно відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч.1 п.4 ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує рішення та ухвалює нове рішення, якщо було порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 41,160, 167, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Борисполі та Бориспільському районі Київської області задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2013 року скасувати та ухвалити нову, якою у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Бульвар» - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Федорова Г.Г.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Ключкович В.Ю.

Головуючий суддя Федорова Г. Г.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Ключкович В.Ю.