Постанова

від 11.02.2013 по справі 826/316/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 лютого 2013 року 14:09 № 826/316/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Каракашьяна С.К. при секретарі судового засідання Бабич Г.Ю., за участю представників сторін: представника позивача Приходи Ю.В., представника відповідача Чарковської Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Елкор»

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання незаконними дії та скасування податкових повідомлень - рішень від 15.11.2012 №0001602202 та №0001612202.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Елкор» з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання незаконними дій та скасування податкових повідомлень - рішень від 15.11.2012 №0001602202 та №0001612202.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що зазначені рішення винесені на підставі помилкового висновку акта перевірки про відсутність у позивача права на віднесення сум податку на додану вартість, сплаченого контрагенту, до податкового кредиту.

При цьому позивач посилається на те, що податковий кредит позивача підтверджений податковими накладними, виписаними платником ПДВ. Також позивач стверджує, що податкові накладні відповідають нормативно встановленим вимогам.

Відповідачем у наданому відзиві позовні вимоги заперечуються повністю з огляду на правомірність прийнятих рішень.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Елкор» (код ЄДРПОУ 35623732) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Торгівельно-промислова група» (код ЄДРПОУ 35703783) за період з 01.07.2011р. по 31.07.2011р., за результатами якої складено акт перевірки № 838/22-2/35623732 від 24.10.2012р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п.п.134.1.1 п.134.1 ст. 134, п.п. 138.1.1 п.138.1 ст. 138, п. 138.2 ст.138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 149.1 ст. 149 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за перевіряємий період на загальну суму 738006,0 грн., в т.ч. за ІІІ квартал 2011р. - 738006,0 грн.;

- п. 185.1 ст.185, п. 188.1 ст. 188, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, та ч.1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст.. 228 Цивільного кодексу України, в результаті чого ТОВ «Елкор» було занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет всього у сумі 581965,0 грн., в тому числі за липень 2011 року на суму 581 965,0 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки, ДПІ у Оболонському районі м.Києва ДПС прийняті податкові повідомлення - рішення від 15.11.2012р.:

- №0001602202, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 738006,0 грн., в т.ч. 738006,0 грн. - основного платежу, 0,0 грн. - штрафні (фінансові) санкцій.

- №0001612202, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 727 456,0 грн., в т.ч. 581965,0грн. - основний платіж, 145491,0 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

В ході проведення перевірки ТОВ «Елкор» при взаємовідносинах з ТОВ «Торгівельно-промислова група» за період з 01.07.2011 року по 31.07.2011 року встановлено, що ТОВ «Елкор» задекларовано витрати з придбання електротехнічної продукції, згідно договору поставки №1/08 від 20.03.2011року, який був укладений між ТОВ «Торгівельно-промислова група» (Продавець), в особі директора Сурмая В.П., та ТОВ «Елкор» (Покупець), в особі директора Руденка Ю.М. За умовами даного договору, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, Покупець прийняти та оплатити майно, найменування, модель, ціна одиниці і загальна вартість наведена у відповідних замовлення покупця та рахунках - фактури.

На виконання даного договору позивачу були оформлені первинні документи, а саме: видаткові накладні та податкові накладні, які зазначені в акті перевірки.

Суму витрат з придбання електротехнічної продукції, були віднесені позивачем до складу валових витрат, та сума податку на додану вартість по зазначеним накладним включена позивачем до складу податкового кредиту.

В акті перевірки зазначено, що актом від 26.09.11 №285/23-20/35703783 ДПІ у Святошинському районі м.Києва ДПС про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Торгівельно-промислова група» (код ЄДРПОУ 35703783) в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за період з 01.07.2011р. по 31.07.2011р. встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.07.2011 року по 31.07.2011 року, які підпадають під визначення до п. п.14.1.27, ст. 22, 185, 188 Податкового Кодексу України.

Також, в акті перевірки зазначено, що наявність у ТОВ «Елкор» актів виконаних робіт, платіжних доручень, видаткових накладних та податкових накладних, які є необхідними для формування валових витрат та податкового кредиту, не є безумовною підставою для віднесення сум до валових витрат та до складу податкового кредиту декларації з ПДВ, у зв'язку з тим, що відомості, які містяться в таких документах, не підтверджені зустрічною звіркою, та не можливо ідентифікувати як такі, що призначені для використання в межах господарської діяльності платника податку.

На підставі викладеного, відповідачем сформульовано висновок, що укладений правочин між позивачем та ТОВ «Торгіельно-промислова група» суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

Суд не погоджується з позицією відповідача щодо нікчемності вищезазначеного договору, з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Зокрема, суд ухвалою від 10.01.2013р. витребував у відповідача копії податкових декларацій контрагентів позивача, докази визначення їм податкових зобов'язань, копії пояснень посадових осіб та інформацію про наявність кримінальних справ. Натомість, суду вищезазначену інформацію відповідач не надав.

Отже, виходячи з вищенаведеного, на час розгляду справи не було встановлено наявність умислу у вищезазначеного контрагента позивача на укладення угоди, спрямованої на ухилення від сплати податків.

Також, Акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоди, здійснені позивачем, нікчемними правочинами, в чому саме, на думку відповідача, дана угода порушує публічний порядок.

Зокрема, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагента позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств або будь - які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п.5 ст.9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Також, як вбачається з матеріалів справи, фактична поставка товару та виконання сторонами умов договору підтверджується первинною документацією, зокрема, податковими накладними, актами виконаних робіт та відповідними розрахунковими документами.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку

Актом перевірки підтверджено, що віднесення сум до валових витрат та до податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам ТОВ «Елкор» з ТОВ «Торгіельно-промислова група» зроблено на підставі первинних документів, а саме: податкової накладної, суми ПДВ, по яким були включені до реєстру отриманих податкових накладних, податкових декларацій з податку на додану вартість за відповідні періоди, що підтверджується актом перевірки.

Оскільки здійснення позивачем господарських операцій та понесені ним валові витрати підтверджуються відповідними розрахунковими платіжними та іншими документами, як того вимагає п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень відповідача щодо неправомірності формування позивачем валових витрат.

Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2756-УІ із змінами та доповненнями, встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а у разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2756-УІ із змінами та доповненнями, встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу

Положеннями пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, вищезазначені податкові накладні, видані позивачу його контрагентом у відповідності з порядком, встановленим ст. 201.4 Податкового кодексу України, реквізити даних податкових накладних відповідають вимогам первинних документів, які передбачено ст. 9 Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». ТОВ «Торгіельно-промислова група», на час вчинення правочину було зареєстровано у встановленому порядку платником податку на додану вартість, а отже мало право видавати податкові накладні.

Зокрема, позивачем на вимогу суду надані документи, які підтверджують використання отриманих послуг у контрагента у власній господарській діяльності, оскільки основним видом діяльності підприємства є оптовий торгівля побутовими електротоварами та будівельними матеріалами.

Крім того, судом не приймаються посилання відповідача в акті перевірки від 24.10.2012 №838/22-2/35623732 на факт нікчемності угод між позивачем та ТОВ «Торгівельно-промислова група» з висновку актів перевірки вищезазначеного підприємства, яким встановлено, що усі операції не спричиняють реального настання правових наслідків, отже, є нікчемними в силу закону. Оскільки не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом (лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11).

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, оскільки здійснення ДПІ у Оболонському районі м.Києва перевірки, складання акта даної перевірки законодавством передбачено, порушень при здійсненні даних дій не встановлено, підстав для задоволення позову в цій частині немає. При цьому сам по собі акт перевірки прав позивача не порушує, скасуванню не підлягає.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Елкор» задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби від 15.11.2012р. №0001602202 та №0001612202.

3.В решті позовних вимог в позові відмовити.

Судові витрати в сумі 2146 грн. присудити на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Елкор» за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя С.К. Каракашьян