Постанова

від 29.01.2013 по справі 2а-1670/7674/12

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2013 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/7674/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Молодецького Р.І.,

при секретарі - Лі Н. А.,

за участю:

представника позивача - Чурсіна І.В.,

представника відповідача - Шульга Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчук житлобуд" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

06 грудня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчук житлобуд" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 липня 2012 року № 0010242301/979.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 12 липня 2012 року № 0010242301/979 є протиправним з огляду на те, що висновки Кременчуцької ОДПІ не відповідають дійсним правовідносинам, що склалися між позивачем та його контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрметалоконструкція-ХХІ", оскільки ці правовідносини підтверджені письмовими договорами та іншими документами первинного бухгалтерського обліку. З урахуванням викладеного в позовній заяві позивач просив суд визнати протиправним та скасувати оскаржуване податкове повідомлення - рішення, за яким ТОВ "Кременчук житло буд" збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 108 478 грн. 48 коп.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог, у письмових запереченнях посилався на ті обставини, що проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.3, 198.4, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 86 782 грн. 78 коп. Зазначав, що перевіркою ТОВ "Кременчук житлобуд" встановлено укладення угод без мети настання реальних наслідків з контрагентом позивача - ТОВ " Укрметалоконструкція-ХХІ", що свідчить, на думку відповідача, про відсутність наміру створення правових наслідків, в тому числі щодо сплати належних сум податків та обов'язкових платежів. З огляду на викладене, а також з урахуванням того факту, що первинна бухгалтерська документація, надана позивачем на підтвердження реальності господарських операцій, надана не в повному обсязі, відповідач вважає, що спірне податкове повідомлення - рішення від 12 липня 2012 року № 0010242301/979, винесене внаслідок виявлених порушень на підставі акта перевірки, повністю відповідає нормам чинного законодавства та є таким, що не підлягає скасуванню.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Кременчуцьке колективне підприємство "Житлобуд" (ідентифікаційний код 01274136) зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 17 вересня 1992 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією довідки АБ № 597669 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України /а. с. 142/. Кременчуцьке колективне підприємство "Житлобуд" було перетворене в Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчук житлобуд", що підтверджується копією статуту та свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 № 681948 від 29 листопада 2006 року.

Позивач перебуває на обліку у Кременчуцькій ОДПІ з 12 вересня 1995 року /а. с. 141/ та є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом № 100008854 від 27 грудня 2006 року /а. с. 143/.

На підставі рішення начальника Кременчуцької ОДПІ, оформленого наказом "Про проведення позапланової перевірки" № 1245 від 19 червня 2012 року, на підставі підпункту підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України у період з 19 червня по 22 червня 2012 року посадовими особами податкового органу було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Кременчук житлобуд" з питань взаємовідносин з ТОВ "Укрметалоконструкція - ХХІ" (код ЄДРПОУ 34356093) за період з 01 березня 2012 року по 31 березня 2012 року у зв'язку з неповним наданням пояснення та документального підтвердження на запит Кременчуцької ОДПІ № 12781/10 від 22 травня 2012 року. Правомірність прийняття вищезгаданого рішення позивачем не оскаржується.

За наслідками перевірки Кременчуцькою ОДПІ Акт від 22 червня 2012 року № 1893/22-209/01274136 "Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ "Кременчук житлобуд" код за ЄДРПОУ 01274136 по питанню взаємовідносин з ТОВ "Укрметалоконструкція - ХХІ" (код ЄДРПОУ 34356093) за період з 01 березня 2012 року по 31 березня 2012 року у зв'язку з неповним наданням пояснення та документального підтвердження на запит Кременчуцької ОДПІ № 12781/10 від 22 травня 2012 року", згідно із висновками якого встановлено, порушення позивачем вимог пунктів 198.3, 198.4, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 86 782 грн. 78 коп.

Заперечення позивача № 312 від 05 липня 2012 року до вказаного акту перевірки залишено податковим органом без задоволення, а висновки акту перевірки без змін /а. с. 21-23/.

На підставі висновків Акта перевірки від 22 червня 2012 року № 1893/22-209/01274136, відповідачем 12 липня 2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0010242301/979, яким ТОВ "Кременчук житлобуд" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 108 478 грн. 48 коп., в тому числі основний платіж - +86 782 грн. 78 коп., штрафні (фінансові) санкції - 21 695 грн. 70 коп. /а. с. 20/.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржено відповідачем в адміністративному порядку:

-за результатами розгляду первинної скарги рішенням ДПС у Полтавській області залишено без змін податкове повідомлення - рішення Кременчуцької ОДПІ № 0010242301/979 від 12 липня 2012 року, а скаргу без задоволення /а.с. 41-43/;

-за результатами розгляду скарги рішенням ДПС України залишено без змін податкове повідомлення - рішення Кременчуцької ОДПІ № 0010242301/979 від 12 липня 2012 року, а скаргу без задоволення /а.с. 44-45/.

З вимогою про визнання протиправним та скасування вказаного податкового повідомлення - рішення ТОВ "Кременчук житлобуд" звернулось до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню - рішенню суд приходить до наступних висновків.

Згідно акту перевірки та пояснень відповідача, збільшення позивачу податкового зобов`язання з ПДВ у сумі 86 782 грн. 78 коп. за основним платежем податковий орган обґрунтовував сумнівністю господарських операцій між позивачем та ТОВ "Укрметалоконструкція - ХХІ", що виникли у березні 2012 року.

Як на підставу нарахування вказаного нарахованого зобов'язання, відповідач посилався на порушення позивачем норм пунктів 198.3, 198.4, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до положень пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.4 статті 198 Податкового кодексу України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що для включення ТОВ "Кременчук житлобуд" до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість достатніми підставами мають бути: придбання ним товарів (робіт, послуг); використання зазначених товарів, робіт та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Укрметалоконструкція - ХХІ" 01 березня 2012 року було укладено договір купівлі - продажу № 01/03-2012, відповідно до якого ТОВ "Укрметалоконструкція - ХХІ" (продавець) зобов'язується передати у власність ТОВ "Кременчук житлобуд" (покупець), а покупець - прийняти і оплатити товар - будівельні матеріали - визначений відповідно до пункту 1.2 Договору. Найменування, кількість та асортимент товару, що продавець має передати покупцю зазначається у відповідній накладній, що є невід'ємною частиною цього Договору /а. с. 93-94/. Відповідно до вказаного Договору розрахунки за цим Договором також можуть здійснюватись шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог (пункт 4.3 Договору).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На підтвердження виконання вказаного договору ТОВ "Укрметалоконструкція - ХХІ" видало видаткову накладну № РН-0000002 від 28 березня 2012 року, податкову накладну № 1 від 28 березня 2012 року (товар -панель стінова, герметик, герметик прозорий, дюбель розпірний нейлон 8х80, само різ зі свердлом 5,5х19, спец планка, стрічка ізоляційна, стрічка ущільнююча, шуруп SD14-Т15-5,5х32 ZN, шуруп SL2-ТА14-4,8х20 RR20, шуруп SL2-ТА14-4,8х20 ZN, шайба, шайба 20, гайка М20, анкер) /а. с. 31-32/.

Позивачем на підтвердження того, що видана контрагентом податкова накладна № 1 від 28 березня 2012 року була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних надав витяг з Єдиного реєстру податкових накладних № 3160606 від 03 липня 2012 року /а. с. 27/. Зазначена обставина також не заперечувалась відповідачем.

Оплату придбаних товарів було здійснено відповідно до пункту 4.3 Договору купівлі - продажу № 01/03-2012 від 01 березня 2012 року, а саме: шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог між ТОВ "Кременчук житлобуд" та ТОВ "Укрметалоконструкція - ХХІ" відповідно до угоди про зарахування зустрічних вимог від 18 січня 2013 року, згідно з якою зобов'язання сторін між собою вважаються припиненими /а. с. 196-197/. Відповідачем дана обставина не заперечувалась.

З матеріалів справи вбачається, що придбані товари були отримані позивачем на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей № 80 від 28 березня 2012 року /а. с. 125/. Транспортування товару відбувалось через перевізника ТОВ "Террос" відповідно до договору № 51 про надання транспортних послуг від 05 квітня 2012 року, товарно-транспортними накладними № Р37 від 05 квітня 2012 року, № 089770 від 07 серпня 2012 року та № 089770 від 10 серпня 2012 року /а. с. 35, 38, 40/, актами приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей на відповідальне зберігання № 1 від 28 березня 2012 року, № 1 від 05 квітня 2012 року, № 2 від 07 серпня 2012 року, № 3 від 10 серпня 2012 року, /а. с. 33-34, 36-37, 38/.

Вказаний товар був використаний у подальшій господарській діяльності позивача, а саме: для виконання договорів генерального підряду з будівництва групи житлових будинків на замовлення ТОВ "Житлоінвест" відповідно до договорів генерального підряду № 2 від 16 січня 2008 року та № 37 від 21 вересня 2007 року /а. с. 147-149/. Згідно зазначеного договору (пункт 6.1 Договору) забезпечення робіт матеріальними ресурсами та послугами здійснюється генеральним підрядником (ТОВ "Кременчук житлобуд"). Придбані товари, окрім панелей стінових, були використані позивачем для ремонту приміщень виробничого корпусу, побутових приміщень, будівельних вагончиків на будівельних майданчиках та для будівельно-монтажних робіт на замовлення ТОВ "Житлоінвест", що підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3) та актами приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2) /а. с. 154-177/.

Таким чином, наявні у справі докази в їх сукупності, надають підстави для висновку про реальність господарських взаємовідносин між ТОВ "Кременчук житлобуд" та ТОВ "Укрметалоконструкція - ХХІ" з придбання товарів.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція -це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Із положень частин 1, 3 статті 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Згідно частини 2 статті 9 Закону первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до вимог статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином, господарська операція, яка не відбулась, не може бути об'єктом оподаткування.

Як вбачається з акту перевірки та заперечень відповідача реальність та товарність вищенаведених договірних відносин між позивачем та ТОВ "Укрметалоконструкція - ХХІ" ставиться податковим органом під сумнів, зокрема, з тих підстав, що у ТОВ "Укрметалоконструкція - ХХІ" відсутній податковий кредит за період, що перевірявся. Зазначені висновки були зроблені податковим органом у зв'язку з отриманням Кременчуцькою ОДПІ акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 14 червня 2012 року № 328/22-01/34356093 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Укрметалоконструкція - ХХІ" щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Кременчук житлобуд". Неможливість проведення звірки податковий орган обґрунтовував відсутністю підприємства за податковою адресою.

Разом з тим, вказаним актом було встановлено, що за період, по якому необхідно провести зустрічну звірку, ТОВ "Укрметалоконструкція - ХХІ" подана така податкова звітність з ПДВ згідно інформаційних баз даних - АІС "Податки", що використовуються в ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС, а саме: податкова декларація за березень 2012 року, усього податкових зобов'язань (ряд. 9) - 86 783 грн.

З цього приводу суд відзначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Окрім того, суд при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи ч.4 ст.70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Системно аналізуючи положення Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (затверджено постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232; далі за текстом -Порядок №1232), а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом -Порядок №984), суд доходить висновку, що судження податкового органу відносно правильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в акті перевірки або довідці зустрічної звірки. Чинним законодавством не передбачено відображення таких суджень в акті про неможливість проведення перевірки або акті про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають зазначатись лише обставини, котрі спричинили таку неможливість. А відтак, акти про неможливість проведення перевірки та акти про неможливість проведення зустрічної звірки не можуть бути визнані належними та допустимими доказами вчинення платником податків порушення закону.

При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

З приводу судження суб'єкта владних повноважень про нікчемність спірних правочинів суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Закону України "Про податок на додану вартість", Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Наведений висновок підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Як встановлено судом, на підтвердження того, що на момент здійснення господарських операції контрагент позивача - ТОВ "Укрметалоконструкція - ХХІ" був зареєстрований у встановленому законом порядку позивачем надано копії наступних документів: копії роздруківок з офіційних сайтів Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та Державної податкової служби України. Також, як вбачається з акту перевірки податковим органом не заперечувався факт державної реєстрації ТОВ "Укрметалоконструкція - ХХІ" як юридичної особи, відсутності записів про незнаходження за юридичною адресою та факт реєстрації контрагента позивача як платника податку ПДВ /а. с. 24-25, 64/.

З вказаного вбачається, що на момент видачі податкових накладних позивачу ТОВ "Укрметалоконструкція - ХХІ" мало визначене Податковим кодексом право видавати податкові накладні на кожну поставку товарів, робіт (послуг). Іншого представником відповідача під час розгляду справи не доведено.

В свою чергу, податкова накладна, на підставі якої позивач формував податковий кредит, та копія якої знаходиться в матеріалах справи, відповідає вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, що не заперечувалось відповідачем під час проведення перевірки та складання Акту перевірки позивача.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення Кременчуцької ОДПІ від 12 липня 2012 року № 0010242301/979 є протиправним та підлягає скасуванню в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 86 782 грн. 78 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 21 695 грн. 70 коп., а отже позовні вимоги ТОВ "Кременчук житлобуд" підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчук житлобуд" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 12 липня 2012 року № 0010242301/979.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчук житлобуд" (код ЄДРПОУ 01274136) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 084 (одна тисяча вісімдесят чотири) гривні 78 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 07 лютого 2013 року.

Суддя Р.І. Молодецький