Постанова

від 11.02.2013 по справі 826/89/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 лютого 2013 року 11:58 № 826/89/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Каракашьяна С.К., при секретарі судового засідання Бабич Г.Ю., за участю представників сторін: представника позивача Жукова Д.О., представника відповідача Прокоф’євої Л.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Гроцький Транс Експедиція»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.11.2012р. №0012892208.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м.Києва звернулося Приватне підприємство «Гроцький Транс Експедиція» з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби, в якому просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.11.2012р. №0012892208.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що зазначене рішення винесене на підставі помилкового висновку акта перевірки про відсутність у позивача права на віднесення сум податку на додану вартість, сплаченого контрагенту, до податкового кредиту.

При цьому позивач посилається на те, що податковий кредит позивача підтверджений податковими накладними, виписаними платником ПДВ. Також позивач стверджує, що податкові накладні відповідають нормативно встановленим вимогам.

Відповідачем у наданому відзиві позовні вимоги заперечуються повністю з огляду на правомірність прийнятого рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Гроцький Транс Експедиція» (код ЄДРПОУ 19244992) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Компанія Авертус» (код за ЄДРПОУ 37270359) за період з 01.04.11 по 31.05.11, за результатами якої складено Акт від 01.11.2012 №956/22-8/19244992 (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 131 167 грн., в тому числі: за квітень 2011 року на загальну суму - 111 167 грн., за травень 2011 року на загальну суму - 20 000 грн.

На підставі висновків вказаного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.11.2012р. №0012892208, яким, згідно з п.54.3.2 п.54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість - 131 168, 00 грн., з яких в сумі 131 167,00 грн. - за основним платежем та в сумі 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як вбачається з акту перевірки, на підставі аналізу наданих до перевірки документів та баз даних ДПС, було встановлено, що ПП «Гроцький Транс Експедиція» у квітні - травні 2011 року мало фінансово - господарські взаємовідносини з ТОВ «Компанія Авертус» (код ЄДРПОУ 37270359).

Згідно рахунків-фактур, ТОВ «Компанія Авертус» (Постачальник) зобов'язується поставити ПП. «Гроцький Транс Експедиція» (Одержувач) товари.

ТОВ «Компанія Авертус» складено і видано позивачу видаткові накладні від 06.04.2011р. №82, від 07.04.2011 р. №84, від 14.04.2011р. №87, від 20.04.2011р. №92, від 31.05.2011р. №106 та податкові накладні від 06.04.2011р. №82, від 07.04.2011р. №84, від 14.04.2011р. №87, від 20.04.2011р. №92, від 21.05.2011р. №253. Розрахунки між ПП. «Грецький Транс Експедиція» та ТОВ «Компанія Авертус» проводилась у безготівковій формі, згідно платіжних доручень, які зазначені в акті перевірки.

Перевіркою встановлено, що відповідно до документів, які надані до перевірки, станом на 31.05.2011р. дебіторська або кредиторська заборгованість між даними товариствами відсутня.

Також, в акті перевірки зазначено, що відповідно до акту від 27.07.2011р. №1723/23-04/37270359 ДПІ у Шевченківському районі м.Києва про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Компанія Авертус» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість січень - травень 2011року, ТОВ «Компанія Авертус» на дату складання акту перевірки має стан «місцезнаходження не встановлено». Згідно баз даних ДПС, на 01.11.12 стан товариства «припинено, але не знято з обліку». Свідоцтво платника ПДВ анульовано 19.08.11 у зв'язку з внесенням запису до ЄДР «про відсутність за місцезнаходженням».

Крім цього, за результатами проведених заходів встановлено, що однією із засновників ТОВ «Компанія Авертус» є гр. ОСОБА_3, яка надала пояснення, що реєстрацію підприємства не здійснювала, наміру на ведення фінансово-господарської діяльності товариства не мала та не уповноважувала інших осіб.

Враховуючи вищевикладене, відповідач дійшов висновку, що операції по купівлі-продажу між ПП «Гроцький Транс Експедиція» та ТОВ «Компанія Авертус» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

Суд із зазначеними посиланнями відповідача не погоджується, виходячи з нижчевикладеного.

Відповідно до статті 198.3 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно зі статтею 198.1 вищезазначеного кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Статтею 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до статті 201.10 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, згідно із статтею 201.8, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Матеріали справи містять податкові накладні, які зазначені в акті перевірки, виписані позивачу його контрагентом, в той же час акт перевірки позивача не містить жодних зауважень щодо її змісту та інформації про відсутність статусу платника податку у контрагента позивача станом на дату їх виписки.

Отже, відповідачем не заперечується наявність у позивача податкових накладних, виписаних зареєстрованим платником податку.

Щодо посилання відповідача на нікчемність угоди, суд відзначає таке:

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК), правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а, отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоду, здійснену позивачем, нікчемним правочином, в чому саме, на думку відповідача, дана угода порушує публічний порядок.

Як вбачається з акту перевірки, відповідач вказує на те, що даний контрагент ТОВ «Компанія Авертус» має ознаки фіктивності, оскільки анульовано свідоцтво платника ПДВ та в акті перевірки вчинено запис про відсутність ТОВ «Компанія Авертус» за місцезнаходження товариства станом на дату складання акту перевірки. Проте, як вбачається з матеріалів справи, фінансово - господарські взаємовідносини позивача з вказаним контрагентом відбувались до дати анулювання свідоцтва платника ПДВ та до дати складання акта перевірки ТОВ «Компанія Авертус», в якому вчинено запис про стан платника.

Зокрема, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем з ТОВ «Компанія Авертус» були укладені договори поставки товарів, на виконання яких позивачу були оформлені первинні документі, а саме податкові накладні, видаткові накладні та платіжні доручення.

Враховуючи вищенаведене, за вищезазначеними договорами позивачем були отримані товари. Дані товари, отримані позивачем, не є обмеженими в цивільному обороті, отриманими внаслідок вчинення злочину, сама по собі операція з отримання даних послуг (товару) також не може бути визначена судом як порушення встановленого порядку.

Матеріалами справи підтверджується фактичне отримання товару позивачем та використання позивачем його у власній господарській діяльності, зокрема, для ремонту автомобільного транспорту.

Відповідачем ні під час проведення перевірки, ні під час судового розгляду зауважень щодо даних документів не надано.

З вищезазначених документів судом вбачається правомірність формування позивачем податкового кредиту.

Судом не приймаються посилання на пояснення однієї з осіб, яка значиться засновником підприємства, оскільки дані обставини не дозволяють дійти однозначного висновку про ведення діяльності від імені підприємства невстановленими особами. При цьому суд виходить з того, що від імені підприємства діяльність веде директор підприємства, а допитана особа не є єдиним засновником. Пояснень особи, яка зазначена директором контрагента позивача та іншого засновника відповідачем не надано.

Так, згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність прийнятого ним рішення.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов ПП "Гроцький Транс Експедиція" задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС від 23.11.2012р. №0012892208.

Судові витрати в сумі 1311,68 грн. присудити на користь ПП "Гроцький Транс Експедиція" за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя С.К. Каракашьян