Ухвала

від 12.02.2013 по справі 2а-1670/7006/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2013 р.Справа № 2а-1670/7006/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Рєзнікової С.С. , Курило Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Славтрансгруп",Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.12.2012р. по справі № 2а-1670/7006/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Славтрансгруп"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень,

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ "Славтрансгруп" (далі-позивач) звернулось до суд першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлень-рішення Кременчуцької ОДПІ Полтавської області ДПС від 27.09.2012 р. № 0012522301/1479 та № 0036861702/1478.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.12.2012 р. позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ Полтавської області ДПС від 27.09.2012 р. № 0012522301/1479.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Сторони, не погодившись із судовим рішенням, подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати з мотивів, наведених в апеляційних скаргах, та з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права при неповному з'ясуванні обставин справи постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.12.2012 р.:

позивач - в частині відмови у задоволенні позовних вимог та винести нову постанову, якою позов задовольнити;

відповідач - в частині задоволених позовних вимог та винести нову постанову, якою в позові відмовити.

В судове засідання сторони не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, поважних причин неявки до суду, не встановлено, в зв'язку з чим справа розглядається в письмовому провадженні відповідно до ст.197 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг, заперечень на апеляційну скаргу відповідача, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Кременчуцькою ОДПІ Полтавської області ДПС проведено виїзну планову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 р. по 30.06.2012 р., за результатами якої складно акт від 05.09.2012 року № 3458/22-209/33510046

За висновками акту перевірки зазначено про порушення позивачем :

-підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 ПУ України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 3 кв. 2011 року на загальну суму 32 3507 грн.,

-підпункту 164.2.11 пункту 164.2 статті 164, пункту 164.5 статті 164, підпункту 168.1 пункту 168.1 статті 168, підпункту 170.9.1 пункту 170.9 статті 170, абз. "а" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, внаслідок чого щодо позивача встановлено порушення законодавства під час перевірки питань щодо повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб за 2012 рік на 2885,40 грн.

27.09.2012 р. відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

-№ 0012522301/1479 про визначення позивачу грошового зобов'язання по податку на прибуток на суму 323 507,00 грн.

-№ 0036861702/1478 про визначення позивачу податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 3 606,75 грн.(За основним платежем 2885,40 грн. та штрафними санкціями 721,35 грн.)

Частково задовольняю позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновку податкового органу щодо порушення позивачем вимог законодавства при обчисленні належного до сплати на користь держави податку на прибуток підприємств не підтверджені належними доказами, тому податкове повідомлення рішення винесене не підставі таких висновків є неправомірним; при винесенні податкового повідомлення-рішення про зобов'язання позивача по податку з доходів фізичних осіб відповідач діяв на підставі, в порядку та межах повноважень, відповідно до закону.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України оскаржувана постанова переглянута в межах апеляційних скарг.

Судом встановлено, що 21.07.2010 р. між позивачем (покупець) та ПП «Дакар» (постачальник) укладено договір № 119, за умовами якого позивач придбав світлі нафтопродукти, чорнов'яжучих дорожних матеріалів та іншу продукцію в асортименті, обсягах (вагою), зазначеного в додатках до договору (специфікаціях) (п. 1.1, 1.3, 3.1 Договору) (т.1, а.с. 56-58).

В підтвердження виконання умов договору та формування валових витрат позивач як до перевірки , проведеної податковим органом так і до суду надав договір, додатки до нього, видаткові накладні, податкові накладні, товарно- транспорті накладні, договори оренди транспортних засобів ( т.1, а.с. 60,62, 64, 67,68, 71, 72, 74,75 ,77,78, т.2 а.с.16-31).

На кожний факт поставки контрагентом позивача виписано податкові накладні, виходячи із вартості поставок із врахуванням сум ПДВ (т.1, а.с. 61, 63, 65-66, 69-70, 73, 76, 79).

28.04.2011 р. між позивачем (покупець) та ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" (постачальник) укладено договір № 2804 за умовами якого позивач придбав бітум нафтовий дорожній НД 60/90, 90/130. (п. 1.1, 2.1 Договору). (т.1, .а.с. 80-82).

В підтвердження виконання умов договору позивачу надано видаткові, податкові накладні, товарно -транспорті накладні. (т.1, а.с. 82- 86)

Переміщення ТМЦ до отримувача здійснено позивачем за рахунок орендованих транспортних засобів та підтверджується товарно-транспортними накладними (т.1, а.с. 83, 86) і

Оплата за вище вказаними угодами здійснено позивачем у безготівковій формі шляхом перерахунку коштів на рахунки ПП "Дакар" та ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж», що підтверджується банківськими виписками (т.1, а.с. 89-99).

У подальшій господарській діяльності ТМЦ (бітум) отриманий за договорами від 21.07.2010 р. та 28.04.2011 р., позивач використав шляхом реалізації іншим підприємствам, що підтверджується копіями відповідних договорів, видатковими, податковими накладними, та розрахунковими документами (т. 1, а.с. 100-181, т.2, а.с. 5-12).

Сторонами по справі визнається, що позивач та його контрагенти ПП "Дакар" , ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж» на момент укладення та виконання угод, мали статус юридичних осіб, були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що підтверджується довідками з ЄДР (т.1, а.с. 212-214).

Судом встановлено, що єдиною підставою для визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток позивачу слугували висновки податкового органу, про безтоварність операцій , з посиланнями на акти перевірок інших податкових органів , якими встановлено нікчемність правочинів між ПП "Дакар" , ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж» та їх контрагентами.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 зазначеного Кодексу встановлено, що витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п.п.139.1.9 п.139 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку на нарахування податку.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні бухгалтерські документи і облікові документи можуть бути складені на паперових чи машинних носіях і повинні мати наступні реквізити: назва документа (форма); дата і місце складання: назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст і обсяг господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, що брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 44.1 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Надані позивачем первинні бухгалтерські документи, зокрема податкові накладні, не містять недоліків форми або змісту, що зумовлюють для них втрату доказової сили в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» або виключають можливість їх використання платником при відображенні при декларуванні та (або) підтвердженні показників податкової звітності згідно ст. 44 Податкового кодексу України.

Відповідачем не надано доказів наявності між позивачем та ПП "Дакар", ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" при укладенні та виконанні договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Наявності таких доказів, зокрема вироку суду, постановленого у кримінальній справі стосовно посадових осіб господарюючих суб'єктів.

З огляду на зазначене висновок суду першої інстанції щодо законності віднесення позивачем суми витрат, понесених ним у зв'язку із оплатою ТМЦ за угодами з ПП "Дакар", ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" до сукупної величини валових витрат підприємства відповідного періоду, є вірним.

Доводи Кременчуцької ОДПІ Полтавської області ДПС в апеляційній скарзі щодо неврахування судом першої інстанції актів перевірок ПП "Дакар", ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», складених іншими податковими органами, колегія суддів вважає необґрунтованими.

З акту перевірки відповідача вбачається, що єдиною підставою для таких висновків відповідача є:

-факт ненадання ДПІ у Андріївському р-ні м. Дніпропетровськ відповіді на запит відповідача щодо підтвердження господарських відносин між контрагентом позивача ПП «Декар» з ТОВ «ТК»Дніпротранснафта» на момент проведення перевірки позивача, а також відсутність контрагента позивача за адресою місцезнаходження.

-акт перевірки ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» № 803/23-35554567 від 11.11.2010р. з висновками про нікчемність укладених вказаним підприємством угод з посиланням на ст. 203, 215, 216 ЦК України (т.2, а.с 140-156). з огляду на:

відсутність у ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» виробничих умов й трудових ресурсів, необхідних для ведення фінансово-господарських операцій;

ненадання підприємством документального підтвердження здійснення господарських операцій та місць їх виконання за укладеними угодами з 01.12.2010 р. по 30.09.2011 р.

Так постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23.01.2012р., яка набрала законної сили, визнано протиправними дії Ленінської МДПІ м. Луганську щодо проведення перевірки та складання акту № 803/23-35554567 від 11.11.2010р. « Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», з огляду на що зазначений акт перевірки від 11.11.2010р. добутий з порушення закону, а отже не є належним доказом по справі.(т.2. а.с.182-199)

Обставини, встановлені судовим рішенням, згідно ч.1 ст.72 КАС України не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Твердження відповідача про ненадання документального підтвердження здійснення господарських операцій та місць їх виконання контрагентом позивача за укладеними угодами з 01.12.2010 р. по 30.09.2011 р. як про підставу висновку щодо непідтвердження валових витрат позивача, колегія суддів вважає необґрунтованим.

Доказами порушення правил формування валових витрат є виключно матеріали перевірок платника податків, проведених з дослідженням його первинних бухгалтерських документів.

Юридична відповідальність має індивідуальний характер. Обмеження права позивача (як сумлінного платника податку) на формування валових витрат у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам, інших порушень, встановлених актами податкових перевірок у відношенні таких господарюючих суб'єктів, суперечить принципу справедливості та практиці Європейського суду з прав людини.

На жодну зі сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки дотримання контрагентами вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні господарських операцій.

Документи первинної бухгалтерської звітності по господарським угодам з ПП "Дакар", ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» позивачем надано до суду, а також до податкової перевірки відповідача, який не зазначив заперечень з приводу правильності їх форми або змісту в акті за наслідками її проведення.

Тому акт податкової перевірки одного з контингентів позивача не є достатнім доказом в підтвердження доводів податкового органу про нереальність виконання угод, укладених між ним та позивачем, і не є підставою для визнання валових витрат позивача непідтвердженими.

Посилання апелянта (податкового органу) на ненадання позивачем специфікацій та заявок за договором з ПП "Дакар" № 119 від 21.07.2010 р. колегія суддів оцінює критично, оскільки позивачем надано додатки до вказаної угоди, погоджені сторонами, які на підставі п. 1.1 угоди одночасно вважаються і специфікаціями, і заявками (т.1, а.с. 56).

Відповідачем не надано довідки з ЄДР на підтвердження відсутності ПП "Дакар" за юридичною адресою станом на момент укладення та виконання угоди з позивачем.

Господарська діяльності контрагентів позивача (торгівля), не вимагає від них безумовної наявності виробничих активів, матеріалів, обладнання, транспорту. Трудові та виробничі ресурси можуть залучатися за необхідністю на підставі цивільно-правових та господарських угод. Доказів протилежного відповідачем не надано.

Згідно ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на зазначене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності порушень податкового та іншого законодавства з боку позивача щодо податку на прибуток підприємств та неправомірне прийняття податкового повідомлення -рішення № 0012522301/1479 від 27.09.2012 р. про визначення позивачу грошового зобов'язання по податку на прибуток на суму 323 507,00 грн..

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в позові в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 0036861702/1478 від 27.09.2012 р. про визначення позивачу податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 3 606,75 грн., виходячи з такого.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що підставою податкового повідомлення-рішення № 0036861702/1478 від 27.09.2012 р. є висновок відповідача про неутримання позивачем податок з доходів фізичних осіб в сумі 2885,40 грн. з наданих під звіт працівнику підприємства ОСОБА_1 коштів, не підтверджених документально.

Згідно пп.168.1.1, п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 167 цього Кодексу.

Згідно звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт від 27.03.2012 року № АО-0000001, наданого директором підприємства ОСОБА_1, сплачено кошти готівкою за мазут згідно рахунку № 70398 від 27.03.2012 року ХК "Автокраз".

До вказаного звіту директором підприємства ОСОБА_1 додану квитанцію Ощадбанку № 0110002 від 27.03.2012 р. на суму 15 500,00 грн., як оплата за товар ХК "Автокраз" від ТОВ "Славтрансгруп" через ОСОБА_3.

Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_3 на час виникнення спірних правовідносин перебував в трудових відносинах з позивачем, або мав повноваження на вчинення певних дій, зокрема здійснення оплати.

З виплаченої відповідній особі суми податок з доходів фізичних осіб не утримувався, чим порушено пп. "а" п. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України в якому зазначається "своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується або під час такої виплати та за її рахунок"

Позивачем не надано суду документального підтвердження використання ОСОБА_1 коштів в сумі 15500 грн. згідно звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт від 27.03.2012 р. № АО-0000001.

Таким чином висновки податкового органу про неутримання податку з доходів фізичних осіб в сумі 2 885,40 грн. є обґрунтованими.

Письмові пояснення ОСОБА_1 а також первинні документи по операціям з ХК «АвтоКраз», на які посилається позивач в апеляційній скарзі, не спростовують висновків акту перевірки, оскільки не свідчать про прямий зв'язок між коштами, наданими ОСОБА_1, та коштами, сплаченими підприємством на користь ХК «АвтоКраз».

Відповідно до ч.1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що підстави для скасування постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 07.12.2012 р. відсутні.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Славтрансгруп",Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.12.2012р. по справі № 2а-1670/7006/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Русанова В.Б. Судді (підпис) (підпис) Рєзнікова С.С. Курило Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Русанова В.Б.