Ухвала

від 19.11.2012 по справі 2а-7058/11/0170/19

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-7058/11/0170/19

19.11.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кучерука О.В.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Курапової З.І.

розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кузнякова С.Ю.) від 30.08.11

за позовом Первинної профспілкової організації Бахчисарайського району електричних мереж (вул. Чекаліна, 3,Бахчисарай,Автономна Республіка Крим,98400)

до Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим (вул. Сімферопольська, 5а,Бахчисарай,Автономна Республіка Крим,98403)

про визнання недійсними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.08.11 позов Первинної профспілкової організації Бахчисарайського району електричних мереж до Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим про визнання недійсними та скасування рішень - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим про застосування фінансових санкцій на підставі п.3 ч.9 ст.106 Закону України №1058-IV у сумі 32760,00 грн. від 24.05.2011 року №329.

Визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим про застосування фінансових санкцій на підставі п.5 ч.9 ст.106 Закону України №1058-IV у сумі 17717,37 грн. від 25.05.2011 року №335.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Первинної профспілкової організації Бахчисарайського району електричних мереж 3.40 грн. витрат зі сплати судового збору.

Не погодившись з даною постановою суду, представник відповідача звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.08.11 та прийняти нове рішення по справі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2012 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

06.05.2011 року Управлінням Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим проведена планова перевірка з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 18.07.2006 р. по 31.12.2010 р., та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 р. по 31.03.2011 р., повноти та своєчасності перерахування авансових платежів у вигляді сум страхових внесків за період з 18.07.2006 р. по 04.05.2011 р. достовірності відомостей, що надаються в систему персоніфікованого обліку відомостей за період з 18.07.2006 р. по 31.03.2011р.

Результати перевірки знайшли відображення в акті №29-10 від 06.05.2011 року (а.с. 16-23).

На підставі зазначеного акту перевірки, відповідач прийняв рішення про застосування фінансових санкцій за приховування (зниження) страховиком суми заробітної плати, (виплат, доходів), на які нараховуються страхові внески № 329 від 24.05.2011 року на суму 32760,00 грн., а також рішення про застосування фінансових санкцій за ненадання звітності та надання недостовірних відомостей звітності, передбаченим законодавством, наданої до органів Пенсійного фонду України № 335 від 25.05.2011 року на суму 17717,37 грн.

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ст.19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності загальнообов'язкове, тобто до 01.01.2011 року, суд вважає за необхідне керуватися нормами, чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Принципи, основи та механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначені в Законі України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.03р. №1058-IV (далі - Закон України №1058-IV ) в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин скоєння позивачем правопорушення.

Згідно із ст. 1 Закону України №1058-IV страхові внески це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Стаття 3 Закону України №1058-IV визначає, що суб'єктами системи пенсійного забезпечення в Україні є, зокрема Пенсійний фонд і страхувальники.

Частиною 3 статті 15 Закону України №1058-IV встановлено, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду.

Згідно з ч. 6 ст. 17 Закону України №1058-IV, страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Частиною 6 статті 20 Закону України №1058-IV встановлено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 днів із дня закінчення цього періоду (ч. 6 ст. 20 Закону України №1058-IV).

Відповідальність страхувальників, банків, організацій, що здійснюють доставку пенсій, та їх посадових осіб було передбачено ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до п. 3 ч. 9 ст. 106 Закону України №1058-IV (в редакції на час вчинення правопорушення) виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції за приховування (заниження) страхувальником суми заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, накладається штраф у розмірі всієї суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу), а в разі повторного протягом року такого порушення - штраф у триразовому розмірі суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу).

Згідно з п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України №1058-IV (в редакції на час вчинення правопорушення) виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Проте, загальнообов'язкове внесені зміни до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зокрема, виключено п. 3, 5 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до п. 1 Розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" цей Закон набрав чинності з 1 січня 2011 року.

Таким чином, на момент прийняття позивачем рішень № 329 від 24.05.2011 року та № 335 від 25.05.2011 року про застосування до відповідача фінансових санкцій, норми, що передбачали відповідальність п. 3, 5 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", втратили чинність.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 58 Конституції України встановлено, що Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 року № 1/99-рп надано роз'яснення про те, що ч. 1 ст. 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно, правомірність поведінки особи, зокрема, дотримання нею норм законодавства про сплату обов'язкових страхових внесків, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.

В свою чергу, заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

Таким чином, якщо певне діяння було правопорушенням на момент його вчинення і за таке діяння до особи було застосовано заходи відповідальності, передбачені чинним на той час нормативним актом, відповідні санкції підлягають стягненню з особи і після втрати чинності нормативним актом, що визначав зміст відповідальності.

Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

З аналізу наведеної норми чинного законодавства вбачається, що органи пенсійного фонду зберегли повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом, тобто в тому числі повноваження, передбачені статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Отже, органи пенсійного фонду мають право стягувати недоїмку, штраф та пеню, однак, тільки ті, які виникли у період до 01.01.2011 року. Механізм стягнення цих сум відповідає змісту статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та застосовується з посиланням на пункт 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Проте, органи пенсійного фонду з 01.01.2011 року не вправі за порушення, вчинені до 01.01.2011року, нараховувати штрафи, передбачені статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки передбачені цією нормою склад правопорушень та санкції за їх вчинення втратили чинність, у зв'язку з чим їх застосування з 01.01.2011 року суперечить статті 58 Конституції України, не зважаючи на зміст пункту 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Застосування відповідачем при прийнятті оскаржуваних рішень норми, яка втратила чинність, суперечить засадам верховенства права, що передбачає, в першу чергу, суворе дотримання суб'єктами владних повноважень вимог чинного законодавства під час виконання останніми владних управлінських функцій при реалізації публічно-правового інтересу.

Дискреційні повноваження органів державної влади та спосіб їх здійснення повинні полягати виключно в межах принципу законності із застосуванням правових норм, що мають законну силу під час притягнення до відповідальності юридичних та фізичних осіб за вчинене правопорушення. Недотримання цього принципу призводить до негативних наслідків у вигляді руйнування правових підвалин функціонування механізму органів державної влади як окремих ланок у системі останньої, зокрема у даному випадку - сфери загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Отже Управління Пенсійного Фонду України у м. Феодосія АР Крим при застосуванні фінансових санкцій до ДП "Склопластик" за несвоєчасну сплату страхових внесків за період з лютого 2009 р. по листопад 2009 р. неправомірно винесло рішення № 329 від 24.05.2011 року на підставі п.3 ч. 9 ст. 106 Закону України №1058-IV у сумі 32760,00 грн. та № 335 від 25.05.2011 року на підставі п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України №1058-IV у сумі 17717,37 грн., який було виключено з 01.01.2011 відповідно до Закону України № 2464 від 08.07.2010.

Відповідно до статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги з підстав їх спростування матеріалами справи та встановленими обставинами, оскільки відповідачем не доведено законність винесення рішень № 329 від 24.05.2011 року про застосування фінансових санкцій на підставі п.3 ч. 9 ст. 106 Закону України №1058-IV у сумі 32760,00 грн. та № 335 від 25.05.2011 року про застосування фінансових санкцій на підставі п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України №1058-IV у сумі 17717,37 грн.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст.195; ст.197; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.08.11 у справі № 2а-7058/11/0170/19 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис О.В.Кучерук

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис З.І.Курапова

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Кучерук