Рішення

від 19.02.2013 по справі 905/92/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.02.13 р. Справа № 905/92/13-г

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Поцелуйко Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Приватного акціонерного товариства «Торговий дім «Райдуга», м. Донецьк, ідентифікаційний код 01558552

до Відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк, ідентифікаційний номер НОМЕР_1

про: стягнення заборгованості за договором оренди №912 від 22.12.2011р. у розмірі 41981,20 грн. та додаткової орендної плати у розмірі 19394,98 грн.

за участю уповноважених представників :

від Позивача - Сіткевич Є.П. (за довіреністю №31 від 26.09.2012р.);

від Відповідача - ОСОБА_3 (за довіреністю від 31 січня 2011р.)

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 22.01.2013р. на 05.02.2013р., з 05.02.2013р. на 19.02.2013р.

У судовому засіданні 19.02.2013р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Приватного акціонерного товариства «Торговий дім «Райдуга», м. Донецьк (далі - Позивач) звернувся до Господарського суду Донецької області із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості за договором оренди №912 від 22.12.2011р. у розмірі 37132,20грн. і додаткову орендну плату у розмірі 33081,30грн.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором оренди №912 від 22.12.2011р. з орендної плати, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість за період з січня по листопад 2012р. включно та виникли підстави для нарахування додаткової орендної плати.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір оренди №912 від 22.12.2011р., акт приймання-передачі, акти здачі-прийняття робіт, акт звірки взаєморозрахунків, правоустановчі документи, нормативно обґрунтувавши свої вимоги посиланням на ст.ст. 525, 530, 610, 625, 629, 759, 762 Цивільного кодексу України та ст.ст. 193, 283, 286 Господарського кодексу України.

В перебігу розгляду справи Позивачем були надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.49-52, 55, 56-57, 58-66), у тому числі:

- заява №12 від 21.01.2013р., якою збільшені вимоги щодо стягнення додаткової орендної плати на суму 19394,98грн., нарахованої за липень і вересень 2012р.;

- заява №13 від 04.02.2013р. про зменшення позовних вимог на первісно нарахованих додаткову орендну плату за лютий і березень 2012р. у сумі 33081,30грн.;

- заява №14 від 05.02.2013р. про збільшення розміру позовних вимог щодо заборгованості з орендної плати на 7434грн., нарахованих за грудень 2012р.

- пояснення №15 від 05.02.2013р., якими з урахуванням попередніх заяв про збільшення і зменшення розміру позовних вимог, остаточні вимоги визначені як стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 41981,2грн, нарахованої за період з липня по грудень 2012р. включно, та додаткової орендної плати в сумі 19394,98грн., нарахованої за липень і вересень 2012р.

У судовому засіданні 19.02.2013р. представник Позивача підтримав заявлені остаточні позовні вимоги, визначені поясненням №15 від 05.02.2013р., а представник Відповідача надав наявні докази здійснення орендних платежів, відображених у підписаній без зауважень зведеній відомості нарахувань і оплат станом на 04.02.2013р. (а.с.62), усно підтверджуючи наявність заборгованості у розмірі стягуваної орендної плати та заперечуючи проти стягнення заявленої додаткової орендної плати.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін та дослідивши матеріали справи і оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

22.12.2011р. між Відкритим акціонерним товариства «Торговий дім «Райдуга» (попереднє найменування організаційно-правової форми Позивача - Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) був укладений договір оренди нежитлового приміщення №912 (а.с.а.с.8-14), згідно п.п. 1.1., 1.2. і 4.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове оплатне користування частину нежитлового приміщення - торгову площу 46 кв.м. на першому поверсі торгового залу, складську площу 14 кв.м. та подвір'ї торгового дому, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, для торгівлі меблями та ї зберіганням, строком до 31.12.2012р.

Приналежність Позивачеві на праві власності будівлі, в якій розташовано об'єкт оренди, підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с.64).

Положеннями п.2.1 договору сторонами визначено, що орендна плата визначається із розрахунку вартості 1 кв.м. в місяць:

- торгова площа за 1 кв.м. - 154 грн., за 46 кв.м. - 7084 грн.;

- складська площа за 1 кв.м. - 25 грн., за 14 кв.м. - 350 грн.

Податок на додану вартість складає 1239 грн.

Всього за місяць - 7434 грн.

Попередню 100% орендну плату за наступний місяць Орендар зобов'язаний сплачувати щомісячно до 25 числа поточного місяця (п.2.2).

За несплату орендної плати за наступний місяця з 25 числа по останнє число поточного місяця п.2.3 договору передбачена відповідальність Орендаря у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, яка нараховується до першого числа наступного за звітним.

Водночас, відповідно до п. 2.4. договору, у разі несплати орендної плати з 1 числа по 5 число наступного місяця за звітним, Орендар сплачує додаткову орендну плату 1% від суми несплати за кожний день несвоєчасної сплати платежу.

01.01.2012р. за актом приймання-передачі (а.с.15) Позивач передав Відповідачу об'єкт оренди.

Здійснення Орендарем користування орендованим приміщенням впродовж періоду з січня по грудень 2012р. підтверджується підписаними без зауважень актами здачі-приймання робіт (а.с.а.с.16-34, 57), тоді як здійснення оплат Орендарем підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру (а.с.а.с.71-87). Майновий обіг між сторонами щодо орендних платежів, опосередкований вказаними первинними документами, належним чином відображений у підписаній сторонами без зауважень зведеній відомості станом на 04.02.2013р. (а.с.62), із змісту якої вбачається, у тому числі - неповне і несвоєчасне виконання Відповідачем грошових зобов'язань відносно орендних платежів за спірний період з липня по грудень 2012р. включно, та виведена за цей проміжок часу заборгованість у розмірі 41981,2грн.

За таких обставин, Позивач наполягає на стягненні заборгованості з орендної плати в сумі 41981,20грн. та додаткової орендної плати в розмірі 19394,98 грн.

Представник Відповідача у судовому засіданні 19.02.2013р. усно визнав наявність заборгованості з орендної плати в сумі 41981,20грн., заперечуючи проти нарахування додаткової орендної плати.

Суд розглядає справу в контексті всіх позовних вимог, викладених у позові, з урахуванням заяв про збільшення і зменшення їх розміру, остаточно визначених в поясненнях №15 від 05.02.2013р. (а.с.а.с.58-60), оскільки згідно ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач управнений до прийняття рішення управнений змінювати розмір позовних вимог і такі зміни судом приймаються, оскільки зумовлені визначенням належного періоду нарахування стягуваних платежів.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні до виконання прострочених грошових зобов'язань та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді сплати додаткової орендної плати.

Згідно ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України підставою виникнення правовідносин (прав та обов'язків) є, зокрема, договір. Аналогічні положення закріплені і ст.ст. 144, 173, 174 Господарського кодексу України.

Частиною 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір оренди №912 від 22.12.2011р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами щодо орендних платежів.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено в ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності. При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення в межах визначеного Заявником періоду стягнення (орендного користування майном) - з липня по грудень.2012р. включно - від виконання обов'язку із здійснення платежу в порядку попередньої оплати до 25 числа кожного місяця, що передує оплачуваному, відповідно до умов п. 2.2 договору оренди №912 від 22.12.2011р.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Між тим, як вбачається із матеріалів справи, і Відповідачем всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України належних у розумінні ст. 34 цього Кодексу належних доказів іншого до матеріалів справи не тільки не надав, але й підтвердив, що внаслідок несвоєчасного і неповного грошових зобов'язань станом на момент звернення до суду утворилась та має місце заборгованість за договором оренди №912 від 22.12.2011р. в розмірі 41981,20грн., нарахована за період з липня по грудень 2012р. включно.

Таке невиконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу, за весь час її прострочення.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про можливість стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості в розмірі 41981,20 грн.

Щодо вимог про стягнення додаткової орендної плати позиція суду полягає в такому:

За умовами п. 2.4 договору оренди, означена сума безпосередньо визначена як додаткова орендна плата, підставою для нарахування якої є не сплата Орендарем орендного платежу з 1 по 5 число наступного за звітним місяця. При цьому, означений платіж розраховується виходячи із ставки 1% від несплаченої суми за кожен день такої несплати.

Між тим, як вказувалося вище, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань (їх прострочення), є порушенням у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, яке виступає підставою для нарахування і сплати неустойки згідно ст. 611 цього Кодексу. В свою чергу, за змістом ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України правовою підставою нарахування орендної плати є користування орендованим майном, а не порушення грошових зобов'язань.

Отже, за висновком суду, правова природа встановленої п. 2.4. договору оренди додаткової орендної плати відповідає неустойки, а не орендній платі, яка (неустойка), в свою чергу, відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України може виступати або у формі пені, або у формі штрафу - в залежності від порядку розрахунку. Зважаючи на те, що встановлена у п. 2.4 договору додаткова орендна плата нараховується за кожен день прострочення орендної плати оплати, за своєю сутністю вона кваліфікується судом саме як пеня.

Разом із тим, положення п. 2.3. договору сторони вже встановили такий вид відповідальності як пеню за прострочення платежу, нарахування якої за змістом положень договору може здійснюватися паралельно (одночасно) із розглядуваної додаткової орендною платою відносно періоду, починаючи з 6 дня наступного за оплачуваним місяця. Між тим, ч. 1 ст. 61 Конституції України встановлює загальний принцип про неможливість подвійного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме порушення, який (принцип) у світлі приписів ст. 91 Цивільного кодексу України застосовується і до юридичних осіб.

Враховуючи означене конституційне застереження, змісту якого прямо суперечать положення п. 2.4. щодо нарахування додаткової орендної плати, суд, враховуючи, що пеня за п. 2.3. визначена (на відміну від додаткової орендної плати) в межах гранично дозволеного ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", дійшов висновку про невідповідність першого речення п. 2.4. договору оренди нежитлового приміщення 3912 від 22.12.2012р. - «Якщо орендар не сплатить орендну плату з 1 числа по 5 число наступного за звітним місяця, він сплачує Орендодавцю додаткову орендну плату 1% від суми несплати за кожний день несвоєчасної сплати платежа» - вимогам ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України, що за змістом ч.1 ст.215 цього Кодексу є достататньою підставою для визнання цього положення недійсним.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 6, ч. 2 ст. 19, п. 1 ч.3 ст. 129 Конституції України суд та відповідно суддя управнений здійснювати повноваження з відправлення правосуддя виключно на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України. В свою чергу, згідно із п. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд управнений з власної ініціативи визнавати недійсним повністю чи частково пов'язаний із предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Приймаючи до уваги, що розглядувані позовні вимоги ґрунтуються, серед іншого, на пункті 2.4 договору оренди №912 від 22.12.2006р. про нарахування додаткової орендної плати, останній є таким, що пов'язаний із предметом спору, а відтак - може бути визнаний судом недійним з власної ініціативи (повнію або частково) у разі встановлення невідповідності закону.

На підставі викладеного, враховуючи приписи ч.1 ст.216, ч.2 ст.236 Цивільного кодексу України у розмінні їх застосування, викладеного в п. 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" від 07.04.2008р. №01-8/211, розглядувані положення п. 2.4. договору оренди є недійсними з моменту його укладання, а отже - не є належною підставою для виникнення та існування права Позивача на нарахування додаткової орендної плати.

Відсутність підстав для існування захищуваного Позивачем права на нарахування і отримання стягуваної додаткової орендної плати унеможливлює порушення такого відсутнього права Відповідача та його судового захисту, що у відповідності до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України зумовлює відмову у задоволені відповідної частини позовних вимог.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані із сплатою судового збору стягуються з Відповідача на користь Позивача пропорційно сумі задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1,4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Торговий дім «Райдуга», м. Донецьк (ідентифікаційний код 01558552) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про: стягнення заборгованості за договором оренди №912 від 22.12.2011р. у розмірі 41981,20 грн. і додаткової орендної плати у розмірі 19394,98грн. задовольнити частково.

2. Визнати недійсним за ініціативою суду положення п. 2.4. договору оренди нежитлового приміщення №912 від 22.12.2011р., укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Торговий дім «Райдуга» та Фізичною особою-підприємцемм ОСОБА_1, щодо нарахування додаткової орендної плати, а саме перше речення - «Якщо орендар не сплатить орендну плату з 1 числа по 5 число наступного за звітним місяця, він сплачує Орендодавцю додаткову орендну плату 1% від суми несплати за кожний день несвоєчасної сплати платежа»

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Приватного акціонерного товариства «Торговий дім «Райдуга», м. Донецьк (ідентифікаційний код 01558552) заборгованість за договором оренди №912 від 22.12.2011р. у розмірі 41981,20 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В задоволенні решти вимог відмовити.

5. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Приватного акціонерного товариства «Торговий дім «Райдуга», м. Донецьк (ідентифікаційний код 01558552) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1100,9грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 19.02.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 25.02.2013р.

Суддя Попков Д.О.