Постанова

від 19.02.2013 по справі 5011-64/9990-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2013 р. Справа№ 5011-64/9990-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання: Петренку В.А.,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного науково-дослідного виробничого підприємства "ВАНТ"

на рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2012р.

у справі № 5011-64/9990-2012 (суддя Зеленіна Н.І.)

за позовом Приватного науково-дослідного виробничого підприємства "ВАНТ"

до Публічного акціонерного товариства "Завод "Артеммаш"

про стягнення 106 940,80 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне науково-дослідне виробниче підприємство "ВАНТ" (далі - позивач) звернулось в господарський суд міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Завод "Артеммаш" (далі - відповідач) про стягнення 106 940,80 грн. за договором підряду № 02/2010 від 04.02.2010р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.12.2012р. у справі № 5011-64/9990-2012 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 44000 грн. авансового платежу за договором підряду № 02/2010 від 04.02.2010 р. та судові витрати. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Мотивуючи зазначене рішення, суд першої інстанції, пославшись на ч. 2 ст. 849, ч. 2 ст. 883 ЦК України, ст. ст. 320, 322 ГК України, умови договору та встановлені ним обставини, дійшов висновку, що позивач вправі вимагати стягнення з відповідача сплачених коштів за Договором, оскільки відповідач неналежним чином виконав свої обов'язки за договором,. В задоволенні вимог про стягнення штрафу, суд першої інстанції відмовив з підстав пропуску позивачем строку позовної давності. Стосовно відшкодування судових витрат на правову допомогу, суд першої інстанції відмовив в задоволенні цих вимог з посиланням на відсутність доказів оплати за такі послуги.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2012р. у справі № 5011-64/9990-2012 скасувати частково в частині відмови у задоволенні вимог та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам законності, оскільки суд невірно тлумачив норми права та обставини справи.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення суду без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2013р. у справі № 5011-64/9990-2012 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд скарги на 19.02.2013 р.

В судовому засіданні 19.02.2013р. представниками сторін надано пояснення у справі.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.02.2010 р. між Приватним науково-дослідним виробничим підприємством "ВАНТ" (Замовник) та Відкритим акціонерним товариством "Завод "Артеммаш" (змінене найменування якого Публічне акціонерне товариство "Завод "Артеммаш", Підрядник) укладено Договір підряду № 02/2010 (далі - Договір, а.с.13-15).

Відповідно до п. 1.1 Договору Підрядник зобов'язався на власний ризик виконати за дорученням Замовника та у відповідності до умов даного Договору роботу, а Замовник зобов'язався прийняти дану роботу та оплатити її.

Згідно з п. 5.1 Договору загальна вартість робіт за даним Договором визначена в специфікації. Вартість виробів була узгоджена протоколом (а.с.19) в умовних одиницях.

Відповідно до пп. 6.1.1 та 6.1.2 Договору, Термін оплати: аванс у розмірі 50% з моменту підпису даного Договору та специфікації, протягом 10 календарних днів. Остаточний розрахунок протягом 15-ти днів з моменту підписання Акту здачі-приймання робіт.

Відповідно до п. 7.1 Договору Підрядник зобов'язався розпочати виконання робіт з моменту здійснення Замовником платежу авансу.

Згідно з п. 7.2 Договору Підрядник зобов'язався виконати роботу згідно строків визначених в специфікації і розпочинати виконання робіт після отримання платежу авансу, але термін виконання може бути подовжений у випадку невиконання п. 6.1.1 Договору на відповідну кількість днів.

Строки виконання робіт в залежності від найменування виробу визначені були сторонами в Додатку № 1 до Договору (а.с.16) з кінцевим строком - 25.04.2011р.

В судовому засіданні представники обох сторін зазначили, що передбачений у п. 14.1 Договору «Графік на 2010р.» сторонами не складався.

Як зазначає в позові позивач, «в наступному сторони уточнили специфікацію виконання робіт у формі Додатку № 2 до Договору, розподіливши їх на 2 етапи: 1-й етап до 25.06.2010р., 2-й етап до 25.01.2011р. Додаток № 2 (1-й етап, а.с.17) та Додаток № 2 (2-1 етап, а.с.18), не містять дати їх підписання, а оскільки ці Додатки є невід'ємною частиною Договору від 04.02.2010р., то слід дійти висновку, що умови, зазначені в них діють з дня підписання Договору - з 04.02.2010р.

Згідно з Додатками № 2 до Договору - Специфікація 1-го етапу та 2-го етапу (а.с.17-18) загальна вартість робіт складає 142 400 грн., в тому числі 1-й етап - 48 000 грн., 2-й етап - 94 400 грн.

Отже, 50 % авансу, який згідно з п. 6.1.1 Договору мав бути сплачений позивачем протягом 10 днів, тобто, до 15 лютого 2010 р. включно у розмірі 71 200 грн. ( від загальної суми договору 142 400 грн.) або ж стосовно 2-го етапу у розмірі 47 200 грн. (від суми 2-го етапу 94400 грн.).

Проте, матеріали справи не містять доказів своєчасної сплати позивачем зазначених сум авансу.

Позивач надав докази сплати лише 44 000 грн. авансу, як передплати 2-го етапу, та із значним простроченням (2500 грн. - 31.01.2011р., а.с. 21; 41500 грн. - 11.03.2011р., а.с.22). Таким чином, позивачем не надано доказів належного виконання свого обов'язку по сплаті авансу для виготовлення виробів згідно з умовами Договору, оскільки аванс було сплачено не в повному обсязі та з простроченням близько одного року, виходячи з умов Договору.

Посилання представника на усні домовленості сторін суд відхиляє як необґрунтовані.

Відповідно до підписаних сторонами Додатків № 2 до договору специфікацій 1-го та 2-го етапів вартість робіт складає 142 400,00 грн. При цьому, 1-й етап робіт має бути закінчений не пізніше 25.06.2010 р., а 2-й - 25.01.2011 р. (а.с.17-18).

В обґрунтування заявлених вимог у даній справі, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором у зв'язку з тим, що незважаючи на здійснення позивачем попередньої оплати, відповідач не здійснив роботи передбачені Договором і специфікацією, як 2-й етап робіт, а саме не виготовив металевих деталей у строк до 25.04.2011р. Позивач вважає, що у зв'язку з невиконанням умов Договору його права є порушеними, а тому, без посилання на правову природу вимоги, просить стягнути з відповідача сплачені позивачем кошти за договором в розмірі 44 000 грн.

З урахуванням встановлених у даній справі обставин та наявних доказів, положень пп. 7.1 і 7.2 Договору щодо початку виконання робіт, а також терміну їх виконання підрядником, з урахуванням приписів ч.2 ст. 613 ЦК України щодо прострочення кредитора, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено обставин щодо прострочення підрядника.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, пославшись на зміст ч. 2 ст. 849, ч. 2 ст. 883 ЦК України, ст. ст. 320, 322 ГК України, умови договору та встановлене ним неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків за Договором, визнав обґрунтованими вимоги про стягнення з відповідача сплачених коштів за Договором.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитись у зв'язку з неповним з'ясуванням судом всіх обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що між сторонами спору виникли правовідносини з договору підряду.

За приписами ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Позивач у позовній заяві вказує на те, що відповідач прострочив виконання зобов'язання, не виконав роботи передбачені Договором та специфікацією у 2-му етапі, отримавши відповідну передоплату у сумі 44 000 грн.

Матеріалами справи підтверджується факт сплати позивачем 01.02.2011 р. та 15.03.2011 р. коштів у розмірі 44 000 грн. на користь відповідача, як «Передплата на виготовлення деталей 2-го етапу».

Однак, позивач у своїй позовній заяві не зазначає правової природи коштів, які він просить стягнути з відповідача (борг, збитки тощо), як передбачено чинним законодавством та умовами договору (Розділ 10), а також правових підстав для стягнення передплати за Договором підряду у разі прострочення підрядника.

Чинним же законодавством, яке регулює відносини підряду, та умовами договору не передбачено у замовника права вимагати повернення сплаченої передоплати, у випадку прострочення виконання підрядником робіт.

Право вимагати повернення передплати, яке передбачено у ст. 693 ЦК України, у випадку, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, стосується виключно купівлі-продажу.

Однак, укладений між сторонами договір не є договором купівлі-продажу, і відповідно зазначена норма до спірних правовідносин не може застосовуватися, в тому числі й за аналогією.

Згідно зі ст. 849 ЦК України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Доказів того, що замовник відмовився від Договору підряду суду не подано. При цьому, у судовому засіданні 19.02.2013р. представник позивача пояснив, що відмови від Договору відповідачу, позивач не направляв.

Статтею 852 ЦК України визначено, що за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Проте, з матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що Договір підряду на момент вирішення спору не є розірваним.

Виходячи з положень законодавства та умов Договору у замовника (позивач) відсутнє право вимагати повернення суми передплати у розмірі 44 000 грн., а у підрядника (відповідач) відсутній обов'язок сплатити ці кошти.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що дані позовні вимоги не підлягають задоволенню, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для задоволення вимог та їх обґрунтованість.

Стосовно вимог про стягнення штрафу слід зазначити таке.

Суд першої інстанції відмовив в задоволенні вимог про стягнення 62 940,80 грн. штрафу з підстав пропуску позивачем строку позовної давності, а в стягненні 2000 витрат на правову допомогу - у зв'язку з відсутністю доказів оплати за такі послуги, однак, на переконання колегії суддів, в задоволенні вказаних вимог слід відмовити з інших підстав, а саме у зв'язку з недоведеністю обставин щодо прострочення підрядника у зв'язку з простроченням кредитора.

Судові витрати у разі відмови в задоволенні позову згідно ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість та недоведеність вимог у даній справі. У зв'язку з цим в задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.

Суд першої інстанції наведеного вище не врахував, оскільки неповно з'ясував всіх обставин, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального права, у зв'язку з чим прийняв неправильне рішення, що відповідно до ст. 104 ГПК України, є підставою для скасування рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2012р. у справі №5011-64/9990-2012, та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні вимог повністю. У зв'язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного науково-дослідного виробничого підприємства "ВАНТ" на рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2012р. у справі № 5011-64/9990-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2012р. у справі

№ 5011-64/9990-2012 скасувати повністю.

3. Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

4. Матеріали справи № 5011-64/9990-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Суховий В.Г.

Судді Агрикова О.В.

Чорногуз М.Г.

Повний текст складено та підписано 22.02.2013р.