Постанова

від 20.02.2013 по справі 5011-76/15402-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2013 р. Справа№ 5011-76/15402-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Руденко М.А.

за участю представників сторін:

від позивача - Черненко В.А., представник за довіреністю № б/н від 20.01.2013;

від відповідача - представник не прибув;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажна компанія 2010" на рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2012 у справі № 5011-76/15402-2012 (суддя Костюченко А.П.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сістем Кепітал Солюшнз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажна компанія 2010" про стягнення 49 118 грн. 20 коп.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сістем Кепітал Солюшнз" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажна компанія 2010" 47 784 грн. 82 коп. заборгованості за договором підряду від 13.12.2011 № АЛТ57, 3% річних в сумі 380 грн. 96 коп. та 952 грн. 42 коп. пені.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.12.2012 у справі №5011-76/15402-2012 позов задоволено повністю: вирішено стягнути з відповідача на користь позивача основної заборгованості в сумі 47 784 грн. 82 коп.; 3% річних в сумі 380 грн. 96 коп. та 952 грн. 42 коп. пені.

Суд першої інстанції при ухваленні рішення по даній справі виходив з того, що відповідач не виконав своє грошове зобов'язання щодо оплати виконаних субпідрядником (позивачем) робіт на підставі договору підряду від 13.12.2011 № АЛТ57.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2012 у справі №5011-76/15402-2012 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована, зокрема, тим, що п. 12.2 договору сторонами обумовлена відкладальна обставина - надходження коштів від Генерального замовника, тільки з настанням якої, у позивача виникає право вимагати оплатити виконані роботи.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажна компанія 2010" по справі №5011-76/15402-2012 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Пономаренко Є.Ю.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2013 сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 5011-76/15402-2012 колегію суддів у складі: головуючий суддя Пономаренко Є.Ю.; судді: Дідиченко М.А., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2013 по справі №5011-76/15402-2012 апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажна компанія 2010" прийнята до провадження та її розгляд призначено на 20.02.2013.

Представник позивача в судовому засіданні 20.02.2013 проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач не скористався правом на участь свого представника в судовому засіданні, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином: ухвала суду про прийняття апеляційної скарги до провадження була направлена йому за адресою, яка є офіційним місцезнаходженням підприємства та отримана ним, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Будь-яких заяв, клопотань щодо відкладення розгляду справи з наданням доказів поважності неможливості участі в засіданні суду від відповідача не надійшло.

Явка представників сторін не визнавалася обов'язковою.

Враховуючи те, що апеляційна скарга подана саме відповідачем його позиція є викладеною та зрозумілою.

Тому, апеляційна скарга розглянута судом по суті в даному засіданні.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажна компанія 2010", як замовником, товариством з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-компані", як головним підрядником та товариством з обмеженою відповідальністю "Сістем Кепітал Солюшнз", як субпідрядником 13.12.2011 укладено договір підряду №АЛТ57.

Згідно предмету даного договору замовник доручає, а субпідрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов Договору виконання комплексу робіт з монтажу туалетних кабінок на будівництві нового аеровокзалу міжнародного аеропорту "Львів" (п.1.1 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору договірна ціна робіт визначається відповідно до вимог нормативних документів у сфері ціноутворення у будівництві і становить 91 009 грн. 00 коп.

Пунктом 12.15 договору сторони погодили, що замовник перераховує субпідряднику аванс в сумі 36 404 грн. 00 коп. протягом п'яти банківських днів з моменту підписання даного Договору.

Передача виконаних робіт субпідрядником і приймання їх замовником та Головним підрядником оформлюється актом приймання-передачі (п. 13.4 договору).

Згідно з п.12.2 договору оплата виконаних робіт здійснюється протягом десяти банківських днів з дня підписання документів замовником у разі надходження коштів від Генерального замовника на рахунок замовника.

Положеннями пункту 12.16 договору передбачено, що кінцеві розрахунки за виконані субпідрядником роботи проводяться на протязі 30 днів з дня підписання остаточного акта приймання-передачі робіт.

Субпідрядник сплачує замовнику вартість послуг головного підряду в розмірі 2% від загальної вартості виконаних робіт на підставі форм КБ-2в та КБ-3 (п.12.17 договору).

Відповідно до п. 15.3.1. договору за порушення грошових зобов'язань (несвоєчасну оплату виконаних робіт) замовник сплачує субпідряднику неустойку в розмірі однієї облікової ставки НБУ від простроченої суми за весь час прострочення.

Відповідач на виконання п. 12.15 договору перерахував позивачу аванс в сумі 36 404 грн.

Виконання позивачем своїх обов'язків за договором підтверджується підписаним та скріпленим печатками сторін актом приймання виконаних будівельних робіт (форми № КБ-2в) за червень 2012 року на суму 91 009 грн. (а.с. 26-29) та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (форми №КБ-3) до нього (а.с. 30).

Відповідно до п. 12.17 договору відповідачем компенсовано позивачу вартість послуг головного підряду в розмірі 2% від загальної вартості виконаних робіт, що складає 1 820 грн. 18 коп.

У зв'язку з виникненням боргу в сумі 52 784 грн. 82 коп. (91 009 грн. - 36 404 грн. -1 820 грн. 18 коп.) позивач звернувся до відповідача з вимогою від 15.08.2012 № 15/08-1.

Після отримання вимоги відповідач частково сплатив борг в сумі 5 000 грн. 00 коп.

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань у повному обсязі позивач звернувся з даним позовом до суду.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено п. 3 ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст. 837 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що договір підряду є оплатним, і обов'язку підрядника виконати певну роботу відповідає обов'язок замовника цю роботу прийняти та оплатити.

Згідно з ч. 1 ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Отже, обов'язок відповідача, як замовника по договору № АЛТ57 оплатити прийняті роботи виникає згідно з положеннями закону та умов даного договору.

При цьому в п. п. 12.2, 12.16 договору сторонами узгоджено не умови виникнення у замовника вказаного обов'язку, а порядок і строки здійснення розрахунків, тобто строки виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Тобто, вказана норма передбачає як безпосереднє встановлення у зобов'язанні строку (терміну) його виконання, так і визначення цього строку вказівкою на певну подію, яка неминуче має настати. В іншому ж випадку кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Сторони у п. 12.2 договору визначили строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати виконаних робіт вказівкою на обставини надходження коштів від Генерального Замовника. Проте така подія не може бути визнана такою, що неминуче має настати, оскільки вона залежить від суб'єктивної поведінки третьої особи, визначеної в договорі як Генеральний Замовник без зазначення реквізитів цієї особи.

У правовідносинах за договором № АЛТ57 від 13.12.2011 замовником є відповідач, тому він відповідає перед позивачем (субпідрядником) за виконання обов'язків особою, визначеною у договорі як Генеральний Замовник, а також несе відповідальність перед цією особою.

Отже, п. 12.2 договору не може бути підставою для звільнення відповідача від виконання зобов'язання щодо оплати виконаних позивачем підрядних робіт.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 28.02.2007 по справі № 41/437, від 03.03.2011 по справі №9/64 та від 03.03.2011 по справі №9/62.

Доводи відповідача про неможливість виконання зобов'язання за договором у зв'язку з відсутністю бюджетних коштів для фінансування робіт виконаних позивачем підлягають відхиленню, оскільки на підставі частини другої статті 617 Цивільного кодексу України, частини другої статті 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18 жовтня 2005 року відсутність бюджетних коштів передбачених у видатках Державного бюджету України не виправдовує бездіяльність боржника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Крім того, при визначенні строку виконання зобов'язання із здійснення кінцевих розрахунків слід керуватися положеннями п. 12.16 договору.

Так, згідно даного пункту кінцеві розрахунки за виконані субпідрядником роботи проводяться на протязі 30 днів з дня підписання остаточного акта приймання-передачі робіт.

Наданий до матеріалів справи акт приймання виконаних будівельних робіт за червень 2012 року підтверджує виконання усіх робіт, передбачених договором підряду № АЛТ57 від 13.12.2011.

Так, загальна вартість виконаних за даним актом робіт співпадає з ціною робіт визначеною у п. 3.1 договору підряду.

Отже, вказаний акт є остаточним в розумінні положень п. 12.16 договору.

Даний пункт договору (п. 12.16) чітко визначає строк виконання зобов'язання з кінцевого розрахунку, а саме 30 днів з дня підписання остаточного акту.

При цьому посилання на будь-які відкладальні умови відсутнє.

Таким чином, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором підряду № АЛТ57 від 13.12.2011 на момент звернення позивача з позовом до суду настав, проте зобов'язання в повному обсязі виконано не було.

З огляду на вищевикладене, доводи апелянта про те, що п. 12.2 договору сторонами обумовлена відкладальна обставина тільки з настанням якої у позивача виникає право вимагати оплатити виконані роботи, відхиляються колегією суддів.

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 47 784 грн. 82 коп.

Також, окрім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 952 грн. 42 коп. та 3% річних в сумі 380 грн. 96 коп.

Згідно з п. 15.3.1 договору за порушення грошових зобов'язань (несвоєчасну оплату виконаних робіт) замовник сплачує субпідряднику неустойку в розмірі однієї облікової ставки НБУ від простроченої суми за весь час прострочення.

Положеннями ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних від простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

З огляду на те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання перед позивачем за договором підряду № АЛТ57 від 13.12.2011 колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 952 грн. 42 коп. та 3% річних в сумі 380 грн. 96 коп., розрахунок яких перевірений судом та не суперечить чинному законодавству.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажна компанія 2010" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2012 у справі № 5011-76/15402-2012 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

3. Матеріали справи № 5011-76/15402-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Пономаренко Є.Ю.

Судді Дідиченко М.А.

Руденко М.А.