ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
ПОСТАНОВА
Іменем України
11 лютого 2013 р. 12:30 Справа №801/17/13-а
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Котаревої Г.М., за участю секретаря Бездушної І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим ДПС
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.12.12р. №6069891701 в частині 7780,00грн. за основним платежем та 3890,00грн. штрафних санкцій
за участю представників:
позивача - ОСОБА_2, довіреність №б/н від 31.01.13р.;
відповідача - Шевчук Ю.М., довіреність №1336/10/10 від 30.01.13р.;
Воєнна З.Н., довіреність №118/10/10-0 від 20.08.12р.;
Суть спору: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1.) звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим ДПС (далі - відповідач, ДПІ у м. Керчі АР Крим ДПС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.12.12р. №6069891701, №6069901701, мотивуючи свої вимоги тим, що зазначені рішення прийняті із порушенням норм податкового законодавства.
Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 10.01.13р. відкрито провадження по адміністративній справі та закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Представник позивача у судовому засіданні надав клопотання про зменшення позовних вимог, відповідно до якого просив визнати протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.12.12р. №6069891701 про нарахування податкового зобов'язання з ПДВ, в частині 7780,00грн. за основним платежем та 3890,00грн. штрафних санкцій, наполягав на задоволенні зменшених позовних вимог.
Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечували з підстав, навдених у запереченнях від 29.01.13р.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази, суд
ВСТАНОВИВ:
04.08.10р. позивач зареєстрований Державним реєстратором Виконавчого комітету Керченської міської ради АР Крим у якості фізичної особи-підприємця (а.с. 56).
У період з 15.11.12р. по 16.11.12р. посадовими особами відповідача було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань наявності операцій з контрагентами ТОВ «Днепролок» (код за ЄДРПОУ 32150054), ПП «Мега» (код за ЄДРПОУ 32183891) та ПАТ «МТС Україна» (код за ЄДРПОУ 14333937) у лютому 2012 року. За результатами перевірки було складено акт від 21.11.12р. №1434/1701/НОМЕР_1 (а.с. 26-39).
Перевіркою було встановлені, у тому числі, порушення позивачем:
1) ч. 1 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків та які є нікчемними в силу припису закону.
2) п. 198.6 ст. 198, ПК України, оскільки до складу податкового кредиту позивачем було включено товар по взаємовідносинам з ТОВ «Днепролок» по нікчемній угоді в загальній сумі ПДВ 7780,00грн. за лютий 2012 року, що призвело до завищення суми податкового кредиту.
На підставі зазначених порушень відповідачем, у тому числі, було винесено податкове повідомлення-рішення 10.12.12р. №6069891701 про донарахування податку на додану вартість у сумі 7822,27грн. та штрафних санкцій у сумі 3911,14грн. (а.с. 72).
Не погодившись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, в частині нарахування податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 7780,00грн. за основним платежем та 3890,00грн. штрафних санкцій, позивач звернувся до суду.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог судом встановлено наступне.
Згідно п.п.41.1.1 п.41.1. ст. 41 ПК України органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби є контролюючими органами в розумінні Кодексу.
В акті перевірки відповідач зазначив, що у контрагента позивача - ТОВ «Днепролок» відсутні основні фонди, виробничі потужності, транспортні засоби, складські приміщення, до того ж, має стан 9 - «направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням».
Відповідачем вказується, що при проведенні аналізу наявних баз даних АІС «облік платників і платежів» Інформаційно-пошукова система «ЗАПИТ», АІС - «ТАХ», АС «Бест-звіт», АС «Аудит», Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПС України, що використовуються ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська, також враховуючи неможливість проведення зустрічної перевірки суб'єкта господарювання ТОВ «Днепролок», код за ЄДРПОУ32150054 щодо підтвердження господарських відносин із суб'єктами господарювання за лютий 2012 року, висновку ВПМ ДПІ в АНД м. Дніпропетровська від 18.07.12р. №677/7/07-5001, встановлена неможливість реального здійснення господарських відносин та неможливість проведення документальної позапланової перевірки із покупцями, в тому числі, із ФОП ОСОБА_1
Як наслідок, відповідачем зроблено висновок про те, що позивач проводить діяльність, спрямовану на отримання податкової вигоди шляхом формування штучного податкового кредиту з ПДВ.
Судом встановлено, та не заперечується відповідачем, що за період, що перевірвся, позивачем із контрагентом ТОВ «Днепролок» було сформовано податковий кредит за рахунок витрат на придбання товару (автозапчастин) на загальну суму 46680,00грн. (у т.ч. ПДВ 7780,00грн.).
Виконання господарських зобов'язань з ТОВ «Днепролок» підтверджується видатковими та податковими накладними рахунками-фактурами (а.с. 80-109).
Судом перевірено здійснення оплати отриманого товару, докази яких долучено до матеріалів справи (а.с.44-54).
Транспортування товару, відповідно до пояснень, здійснювалось власними силами позивача, про що свідчать договори про надання транспортних послуг від 01.01.12р. №1, 2 (а.с. 66-67).
Судом також перевірено факти використання зазначеного товару в господарській діяльності позивача (діяльність автомобільного вантажного транспорту), про що свідчать вимоги про отримання запасних частин водіями, акти про зписання запасних частин та актами про встановлення запасних частин (а.с. 61-65). Зазначені запчастини були встановлені на сміттєвози, які зареєстровані за позивачем (а.с. 11-12).
Судом встановлено, що відповідно до п. 1 Договору №06/7-08 про надання послуг з перед рейсового оглядку транспортних засобів та медичного огляду водіїв від 16.01.12р., ФОП ОСОБА_1 (Замовник) доручає КП «Жилавтосервіс-Керч» (Виконавцю) здійснити надання послуг для автотранспорту, а саме проведення перед рейсових та після рейсових медичних оглядів водіїв Замовника (а.с. 60).
Придбані запчастини та розхідний матеріал позивач зберігає у боксах, які знаходяться у нього на праві оренди в цих же боксах і здійснюється поточний ремонт та заміна частин, деталей автобусів.
Зазначені нежитлові приміщення знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.
Зазначений об'єкт нерухомості знаходиться у позивача на праві оренди, на підставі договору оренди нежитлового приміщення від 01.04.11р. №1/04 (а.с. 199-202).
Так, 01.04.11р. між ОСОБА_5 (Орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (Орендарем) було укладено договір оренди нежитлового приміщення №1/04, відповідно до п. 1.1 якого, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування (оренду) нежитлові приміщення - ремонтні бокси (4 приміщення), загальною площею 200 кв. м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, що далі іменуються як об'єкт оренди.
Відповідно до п. 4.1 договору, строк оренди складає одинадцять місяців з моменту підписання договору.
На праві власності та користування позивача знаходяться: спеціалізований сміттєвоз ГАЗ 3307 (номер НОМЕР_2), сміттєвоз ЗИЛ-130-СНГ (номер НОМЕР_3), сміттєвоз ЗИЛ-130 76 (номер НОМЕР_4) спеціалізований сміттєвоз ГАЗ 53 (номер НОМЕР_5) (а.с. 11-12, 159, 230).
Наявність у позивача працівників підтверджується трудовою угодою (а.с. 237).
Таким чином, відповідно до положень ПК України, позивачем та контрагентом - ТОВ «Днепролок», під час здійснення угоди, були складені відповідні розрахункові, платіжні та інші документи, що підтверджують витрати, безпосередньо пов'язані із отриманням доходів.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено поняття первинного документу, - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Частинам 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже зазначений закон визначає вимоги саме до документів бухгалтерського обліку, а не податкового.
Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.199р. №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Пунктом 2.4 вказаного положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до п. 2.7 Положення первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.
Відповідач фактично декларує, що відносини між Позивачем та його контрагентами мають ознаки фіктивності, посилаючись на абз. 4 ч.1 ст. 55-1 Господарського Кодексу України. Проте дана норма сама по собі не визначає, що у разі наявності таких ознак господарська діяльність є фіктивною, а лише надає підстави для звернення до суду з позовами про припинення діяльності таких осіб, тобто господарська діяльність може бути визнана фіктивною лише у судовому порядку.
Обсяг обставин, який повинен бути встановлений для визначення відсутності факту здійснення господарської операції, наступний, а саме:
- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);
- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість; «тимчасова» поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо);
- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала, тощо).
Суд також зазначає, що відповідачем під час перевірки не досліджувалось та не встановлювалось наявність намірів створювати для себе податкову вигоду у позивача.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, суд зазначає, що у рішенні від 22.01.09р. по справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03), що компанія-заявник (покупець) не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок сплачувати ПДВ повторно разом з пенею (п.71 рішення).
Крім того Європейським судом з прав людини висловлюється думка про те, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження компанії-заявника (покупця), що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.
Також Європейський суд з прав людини в рішенні по справі «ІНТЕРСПЛАВ проти України» (заява № 803/02) від 09.01.07р. зазначає, що платник податків, який добросовісно придбав товар у особи, яка порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності у тому випадку, коли здійснював реальну господарську операцію і не знав про дефекти правового статусу свого контрагента.
Крім того, у цьому ж рішенні суд зазначає, що можливість притягнути до відповідальності покупця може виникнути лише у разі обізнаності покупця, проте також зазначає, що отримання таких відомостей покупцем є можливим тільки у разі наявності у покупця відповідної компетенції (п. 37, 38 рішення).
Отже з урахування положень рішень цієї судової установи судом робиться висновок про те, що з наявності взаємовідносин між контрагентами не випливає обов'язок будь-якої сторони щодо перевірки дотримання іншою стороною податкової дисципліни.
Відповідач в Акті перевірки посилається на норму ст. 208 Цивільного кодексу України, згідно з якою у письмовій формі належить вчиняти: 1) правочини між юридичними особами; 2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.
Статтею 215 Кодексу встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
На підтвердження формування податкового кредиту, позивачем до податкового органу були надані податкові накладні, виписані контрагентами, платіжні доручення про перерахування позивачем грошових коштів на рахунки контрагентів за укладеними договорами, а також надані видаткові накладні.
Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Статтею 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
З пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України вбачається, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Підпунктами 201.4, 201.5, 201.6 статті 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Для операцій, що оподатковуються, і операцій, звільнених від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Згідно до положень п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Викладена норма закону свідчить про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.
Судом встановлено, що спірні суми ПДВ включені за фактом отримання від контрагента - ТОВ «Днепролок», податкових накладних, копії яких долучено до матеріалів справи, які є належним чином оформленими
Таким чином, висновки відповідача не відповідають зазначеним приписам Податкового кодексу України.
Пункт 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України також передбачає єдину підставу, коли не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - коли ці суми не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Жодної з наведених підстав, відповідачем під час перевірки встановлено не було.
Крім того, законом не передбачений зв'язок між виникненням права платника податку на податковий кредит та наданням податкової звітності його контрагентом.
На час виписки податкових накладних та отримання зазначеної податкової накладної позивач є платником податку на додану вартість.
Натомість в судовому засіданні було перевірено факт здійснення господарських операцій та встановлено, що товар від ТОВ «Днепролок», позивач отримав, що підтверджується видатковими накладними, сплатив вартість товару, втому числі ПДВ та використав придбаний товар в своїй господарській діяльності.
Виходячи з вищевикладеного, з урахуванням відсутності доказів порушень оформлення податкових накладних, суд приходить до висновку про те, що формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, які відповідно до положень Податкового кодексу України, засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та є єдиним документом, на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми, здійснювалось правомірно.
Таким чином, позивачем, під час формування податкового кредиту, були дотримані положення Податкового кодексу України.
Таким чином, суд вважає, необґрунтованими висновки відповідача щодо завищення позивачем податкового кредиту за період, що перевірявся, на загальну суму 7780,00грн.
Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру
Статтею 80 Цивільного кодексу України встановлено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.
Частиною 4 статті 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
З наведеного вище вбачається, що контрагент позивача, як юридична особа, наділений цивільною правоздатністю та дієздатністю, має відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з надання послуг та виконання робіт.
Відповідно до статей 204, 205 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Статтею 215 Кодексу встановлено, що підставою для здійснення підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Підстави недійсності господарського зобов'язання також встановлені ч.1 статті 207 ГК України, також до них законом віднесено вчинення угод з метою, що суперечить інтересам суспільства та держави.
У судовому засіданні що на підтвердження господарських операцій, що відбулися у перевіряємий відповідачем період, були надані копії відповідних банківських виписок та інших первинних документів. Всі первинні документи, що підтверджують здійснення між позивачем та контрагентом вищезазначеної господарської операції, є в матеріалах справи, оцінені судом та визнані такими, що оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства.
Суд зазначає, що відповідачем в акті перевірки не надано оцінку первинним документам позивача, натомість суд зазначає, що акти про неможливість проведення зустрічних звірок по ПП «Ротонда торг» не є належним доказом відсутності реального виконання господарських операцій між вказаними особами та позивачем.
Згідно з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за порушення правил ведення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Судом також враховано, що у разі коли встановлюється, що правочин вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, застосовуються санкції, передбачені частиною 1 статті 208 ГК. Згідно з частиною 1 статті 208 цього Кодексу, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Суд також враховує, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона спричинила реальні зміни майнового стану платника податків, що відображено в бухгалтерському обліку платника податків , що під час судового розгляду було доведено позивачем, а саме наданим документами оприбуткування придбаного товару та його подальше використання в господарські діяльності.
Судом було перевірено факт здійснення господарських операцій та встановлено, що товар від контрагентів позивач отримав, що підтверджується видатковими накладними, сплатив вартість товару, в тому числі ПДВ, що підтверджується фіскальними чеками та використав придбаний товар в своїй господарській діяльності.
За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову в повному обсязі шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.12.12р. №6069891701 в частині донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 7780,00грн. та штрафних санкцій в сумі 3890,00грн.
Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи майновий характер спору,суд вважає за можливим стягнути на користь позивача з Державного бюджету України 122,43грн. судових витрат.
Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.
Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.
Таким чином, стягнення судових витрат, відповідно до рішення суду, не на користь суб'єкта владних повноважень, здійснюється з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень-відповідача.
В судовому засіданні 11.02.13р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст.ст.160,163 КАС України повний текст постанови виготовлено 18.02.13р.
На підставі викладеного, керуючись статтями 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2.Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим ДПС від 10.12.12р. №6069891701 в частині донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 7780,00грн. та штрафних санкцій в сумі 3890,00грн.
3. Стягнути з Державного бюджету на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (98300, АДРЕСА_2, і.н. НОМЕР_1) за рахунок коштів на утримання Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим ДПС 122,43грн. судового збору.
У разі неподання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі проголошення відповідно до ст. 160 КАС України вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні , або, у разі проголошення постанови у відсутності особи, яка бере участь у справі - з дня отримання нею копії постанови).
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження
Суддя підпис Котарева Г.М.
Суд | Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим |
Дата ухвалення рішення | 11.02.2013 |
Оприлюднено | 26.02.2013 |
Номер документу | 29521550 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Севастопольський апеляційний адміністративний суд
Дудкіна Тетяна Миколаївна
Адміністративне
Севастопольський апеляційний адміністративний суд
Дудкіна Тетяна Миколаївна
Адміністративне
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим
Котарева Г.М.
Адміністративне
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим
Котарева Г.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні