Ухвала

від 16.05.2013 по справі 801/17/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/17/13-а

16.05.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дудкіної Т.М.,

суддів Омельченка В. А. ,

Дадінської Т.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Керчі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Котарева Г.М. ) від 11.02.13 у справі № 801/17/13-а

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1,98300)

до Державної податкової інспекції у м.Керчі АР Крим Державної податкової служби (вул. Борзенко, 40,Керч,Автономна Республіка Крим,98300)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.12.12р. №6069891701.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.02.13 року позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Керчі АР Крим Державної податкової служби від 10.12.12 р. №6069891701 в частині донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 7780,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 3890,00 грн.

Також судом вирішено питання щодо судових витрат .

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.02.2013 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 15.11.12р. по 16.11.12р. посадовими особами відповідача було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань наявності операцій з контрагентами ТОВ «Днепролок», ПП «Мега» та ПАТ «МТС Україна» у лютому 2012 року. За результатами перевірки було складено акт від 21.11.12р. №1434/1701/3128812320.

Перевіркою було встановлено порушення позивачем:

1) ч. 1 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків та які є нікчемними в силу припису закону;

2) п. 198.6 ст. 198, ПК України щодо включення позивачем по взаємовідносинам з ТОВ «Днепролок» по нікчемній угоді ПДВ в сумі 7780,00грн. за лютий 2012 року, що призвело до завищення податкового кредиту.

На підставі зазначених порушень відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 10.12.12р. №6069891701 про донарахування податку на додану вартість у сумі 7822,27грн. та штрафних санкцій у сумі 3911,14грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, які відповідно до положень Податкового кодексу України, засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та є єдиним документом, на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми, здійснювалось правомірно.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

З пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України вбачається, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктами 201.4, 201.5, 201.6 статті 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Для операцій, що оподатковуються, і операцій, звільнених від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно до положень п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Апеляційним розглядом встановлено, що висновку про нікчемність угод позивача з контрагентом ТОВ "Днепролок" податковий орган дійшов внаслідок того, що у останнього відсутні основні фонди, виробничі потужності, транспортні засоби, складські приміщення, до того ж, має стан 9 - «направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням». Також вказується, що при проведенні аналізу наявних баз даних АІС «облік платників і платежів» Інформаційно-пошукова система «ЗАПИТ», АІС - «ТАХ», АС «Бест-звіт», АС «Аудит», Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПС України, що використовуються ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська, також враховуючи неможливість проведення зустрічної перевірки суб'єкта господарювання ТОВ «Днепролок», код за ЄДРПОУ32150054 щодо підтвердження господарських відносин із суб'єктами господарювання за лютий 2012 року, висновку ВПМ ДПІ в АНД м. Дніпропетровська від 18.07.12р. №677/7/07-5001, встановлена неможливість реального здійснення господарських відносин та неможливість проведення документальної позапланової перевірки із покупцями, в тому числі, із ФОП ОСОБА_4 Як наслідок - позивач проводить діяльність, спрямовану на отримання податкової вигоди шляхом формування штучного податкового кредиту з ПДВ.

За період, що перевірявся, позивачем по взаємовідносинам із контрагентом ТОВ «Днепролок» було сформовано податковий кредит за рахунок витрат на придбання товару (автозапчастин) на загальну суму 46680,00грн. (у т.ч. ПДВ 7780,00грн.).

Перевіряючи реальність господарської операції встановлено, що господарська діяльність позивача - це, зокрема, діяльність автомобільного вантажного транспорту, прибирання сміття, збирання та знищення відходів.

01.01.2012 р. між позивачем та ТОВ "Днепролок" укладено договір купівлі-продажу товару.

Судом першої інстанції та апеляційним розглядом безперечно встановлено, що виконання господарських зобов'язань за вказаним правочином підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

Так, в матеріалах справи наявні рахунки-фактури, видаткові накладні, платіжні доручення про оплату позивачем ТОВ "Днепролок" отриманих ТМЦ та податкові накладні. Сума 46680 грн. із яких ПДВ 7780 грн. перерахована ТОВ "Днепролок" та по першій події (перерахування коштів) виписані податкові накладні, які відображені у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Витрати на придбання ТМЦ також відображені в книзі обліку доходів та витрат.

Таким чином, колегією суддів безперечно встановлено реальність господарської операції між позивачем та ТОВ "Днепролок".

Установлено, що на праві власності та користування у позивача знаходяться: спеціалізований сміттєвоз ГАЗ 3307 (номер НОМЕР_2), сміттєвоз ЗИЛ-130-СНГ (номер НОМЕР_3), сміттєвоз ЗИЛ-130 76 (номер НОМЕР_4) спеціалізований сміттєвоз ГАЗ 53 (номер НОМЕР_5).

Відповідно до п. 1 Договору №06/7-08 про надання послуг з передрейсового огляду транспортних засобів та медичного огляду водіїв від 16.01.12р., ФОП ОСОБА_4 (Замовник) доручає КП «Жилавтосервіс-Керч» (Виконавцю) здійснити надання послуг для автотранспорту, а саме проведення перед рейсових та після рейсових медичних оглядів водіїв Замовника.

Придбані запчастини та розхідний матеріал позивач зберігає у боксах, які знаходяться у нього на праві оренди в цих же боксах і здійснюється поточний ремонт та заміна частин, деталей автобусів.

Зазначені нежитлові приміщення знаходяться за адресою: АДРЕСА_2.

Зазначений об'єкт нерухомості знаходиться у позивача на праві оренди, на підставі договору оренди нежитлового приміщення від 01.04.11р. №1/04.

01.04.11р. між ОСОБА_5 (Орендодавець) та ФОП ОСОБА_4 (Орендарем) було укладено договір оренди нежитлового приміщення №1/04, відповідно до п. 1.1 якого, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування (оренду) нежитлові приміщення - ремонтні бокси (4 приміщення), загальною площею 200 кв. м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_2, що далі іменуються як об'єкт оренди.

Наявність у позивача працівників підтверджується трудовою угодою.

Зазначені обставини свідчать про використання отриманих позивачем товарів у своїй господарській діяльності.

Колегією суддів безперечно встановлено, що первинні бухгалтерські документи, які складені позивачем за господарською операцією з ТОВ "Днепролок" містять всі обов'язкові реквізити та відповідають приписам частинам 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що відповідачем під час перевірки не досліджувалось та не встановлювалось наявність намірів створювати для себе податкову вигоду позивачем.

Разом з тим, на підтвердження формування податкового кредиту, позивачем до податкового органу були надані податкові накладні, виписані контрагентом, платіжні доручення про перерахування позивачем грошових коштів на рахунок контрагента за укладеним договором, а також надані видаткові накладні.

Крім того, законом не передбачений зв'язок між виникненням права платника податку на податковий кредит та наданням податкової звітності його контрагентом.

На час виписки податкових накладних та отримання зазначеної податкової накладної позивач та ТОВ "Днепролок" є платниками податку на додану вартість.

Таким чином, позивачем, під час формування податкового кредиту, були дотримані положення Податкового кодексу України.

Судова колегія, ретельно дослідивши зібрані докази, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності доводів податкового органу стосовно не підтвердження між позивачем та його контрагентом ТОВ «Днепролок» господарських операцій, відсутністю у податкового органу повноважень самостійного визнання правочину нікчемним та застосування наслідків за нікчемним правочином.

Так, приписами статті 228 ЦК України дане визначення правочину, що порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства. Правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (ч. 1), а отже, є нікчемним (ч. 2). Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Як установлено в ч. 2 ст. 215 Цивільного Кодексу України, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно із пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Зі змісту частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України вбачається, що після 01 січня 2011 року правочини, що мають ознаки оспорюванності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, лише після цього настають відповідні юридичні наслідки. Отже висновки податкового органу є передчасними.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом іншими контрагентами є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до таких контрагентів, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

На підставі зазначеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості висновків відповідача щодо завищення позивачем податкового кредиту за період, що перевірявся, на загальну суму 7780,00грн. про що вірно зазначено у рішенні суду першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Керчі АР Крим Державної податкової служби- залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.02.13 у справі № 801/17/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Т.М. Дудкіна

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис Т.В. Дадінська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.М. Дудкіна