Рішення

від 19.02.2013 по справі 907/14/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2013 Справа № 907/14/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Оліс ЛТД", м. Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Янтар", м. Тячів, Закарпатська обл.

про стягнення 98388 грн. 70 коп. в т.ч. 70 000 грн. - сума основного боргу, 12 468 грн. 72 коп. - інфляційні, 6 840 грн. 01 коп. - 3% річних, 9079 грн. 97 коп. - пеня

Суддя Й.Й. Кадар

Представнки:

Від позивача - Коваленко Д.О., представник по довіреності № 167 від 30.0.2012р.;

Від відповідача - не з'явилися;

СУТЬ СПОРУ: Товариством з обмеженою відповідальністю „Оліс ЛТД", м. Запоріжжя заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю „Янтар", м. Тячів, Закарпатська обл. про стягнення 98388 грн. 70 коп. в т.ч. 70 000 грн. - сума основного боргу, 12 468 грн. 72 коп. - інфляційні, 6 840 грн. 01 коп. - 3% річних, 9079грн. 97 коп. - пеня

Представник позивача позов підтримав, посилаючись на підтвердження підстав позовних вимог доданими до матеріалів справи документальними доказами. В судовому засідання подав клопотання, яким просить суд долучити в якості підтвердження позовних вимог довідку № 32 від 15.02.2013р., довідку № 33 від 15.02.2013р., оборотньо-сальдову відомість по рахунку 36.1 за період з 11.12.2009р. по 15.02.2013р., картку рахунку 36.1 за період з 11.12.2009р. по 15.02.2013р., податкову накладну №0007350 від 11.12.2009р., лист банку від 14.02.2013р. про рух коштів по рахунку з банківською випискою. Вказані документальні докази судом долучено до матеріалів справи.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи (ухвали суду від 04.01.2013 року, 29.01.2013 року надіслані відповідачу на адресу зазначену в позовній заяві, та підтверджену одержаним на запит суду витягом з ЄДР: м. Тячів, вул. Комсомольська, б. 4 А, 90500. Поштове відправлення з ухвалою від 04.01.2013 року повернуто органом поштового зв'язку без вручення адресату, з відміткою про причини невручення: "за зазначеною адресою не проживає". Відповідачу надіслано ухвали господарського суду за його місцезнаходженням згідно з даними ЄДР, а отже господарським судом вжито відповідних заходів щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце судових засідань по даній справі.

Згідно інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року N 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року", відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року N 75 (з подальшими змінами) до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

За таких обставин, суд вирішує спір в даному судовому засіданні в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в справі матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю „ОЛІС ЛТД", м. Запоріжжя (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Янтар", м. Тячів (Покупцем) укладено Договір № 234 від 10.12.2009 року (далі Договір). Відповідно до умов Договору Постачальник зобов'язується поставляти, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію, яку виробляє Постачальник, на умовах, передбачених цим Договором.

Найменування, кількість, асортимент продукції, яка поставляється по даному Договору, зазначається в накладних, складених на підставі заявок Покупця, на кожну окрему партію товару. Накладні є невід'ємною частиною Договору (п.2.1. Договору).

Продавцем умови Договору виконано. На підставі Договору та згідно з видатковою накладною № ОЛ-0007350 від 11.12.2009р. (а.с.15) Постачальником поставлено Покупцю продукцію на загальну суму 95 854 грн.

Відповідно до п. 3.3 Договору форма оплати здійснюється шляхом перерахування Покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 14 (чотирнадцяти) банківських днів з моменту фактичного отримання Покупцем продукції від Постачальника, що підтверджується підписаною Сторонами накладною.

Таким чином, повний розрахунок за Товар, отриманий по накладній № OЛ-0007350, повинен бути проведений ТОВ «Янтар» до 31.12.2009р.

Матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем умов Договору щодо своєчасної оплати вартості товару. Відповідачем було частково проведено оплату за поставлену продукцію на суму 25 854 грн., що підтверджується долученою до матеріалів справи банківською випискою (а.с. 49). У зв'язку із частковою сплатою за поставлену продукцію, у ТОВ «Янтар» виникла заборгованість перед ТОВ фірмою «OJIIC ЛТД», яка на теперішній час складає 70 000грн., що підтверджується також оборотно-сальдовою відомістю сформованою станом на 25.12.12р. (а.с.16).

Позивач звертався до відповідача з претензією № 233 від 22.11.2012 (а.с. 18-19) з проханням оплатити вартість отриманого товару, однак відповідач залишив претензію позивача без відповіді та задоволення.

Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Стаття 692 ЦК України встановлює, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

У ч.І ст. 530 ЦК України закріплено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 253 ЦК України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Оскільки в даному випадку відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті за поставлену продукцію, отриману згідно з видатковою накладною, порушене право позивача підлягає захисту шляхом примусового стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 70 000 грн., яка останнім не заперечена.

Пунктом 6.3. Договору передбачено, що у разі затримки оплати Товару, Покупець зобов'язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за поставлену продукцію за кожний день прострочення.

Відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України та 6.3. Договору позивачем нараховано пеню за період з 01.01.2010р. по 12.02.2010р. на суму 2 314,92 грн., з 13.02.2010р. по 26.03.2010р. на суму 2 143грн., з 27.03.2010р. по 28.04.2010р. на суму 1 646,83грн., з 29.04.2010р. по 13.05.2010р. на суму 732,94 грн., з 14.05.2010р. по 07.06.2010р. на суму 1 186,46грн., з 08.06.2010р. по 01.07.2010р. на суму 1 055,68 грн., а всього на загальну суму 9 079,97 грн., яку просить стягнути з відповідача. (розрахунок а.с.9-13 ).

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У зв'язку з здійсненим судом перерахунком суми пені з врахуванням обмеження терміну її нарахування згідно ст. 232 ГК України сума пені за період з 01.01.10р. по 12.02.10р. (43 дні прострочення, подвійна облікова ставка НБУ в день становить 0,056) з суми заборгованості 95 854 грн. складає 2 308,16 грн., за період з 13.02.10р. по 26.03,10р. (42 дні прострочення, подвійна облікова ставка НБУ в день становить 0,056) з суми заборгованості 90854 грн. складає 2 136,88 грн., за період з 27.03.10р. по 28.04.10р. (33 дні прострочення, подвійна облікова ставка НБУ в день становить 0,056) з суми заборгованості 88 854 грн. складає 1 642,02 грн., за період з 29.04.10р. по 13.05.10р. (15 днів прострочення, подвійна облікова ставка НБУ в день становить 0,056) з суми заборгованості 87 000грн. складає 730,80грн., за період з 14.05.10р. по 07.06.10р. (25 днів прострочення, подвійна облікова ставка НБУ в день становить 0,056) з суми заборгованості 84 500 грн. складає 1 183 грн., за період з 08.06.10р. по 01.07.10р. (24 дні прострочення, подвійна облікова ставка НБУ в день становить 0,052) з суми заборгованості 84 500 грн. складає 1 054,56 грн., а всього на загальну суму 9 055,42 грн., яку належить стягнути з відповідача.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

За прострочку виконання відповідачем своїх зобов'язань по оплаті за поставлену продукцію, позивачем нараховано 6 840,01 грн. - 3% річних та 12 468,72 грн. - інфляційних нарахувань (розрахунок а.с. 9-13), які просить сягнути з відповідача.

Нараховані позивачем три відсотки річних за період з 01.01.2010р. по 25.12.2012р. в сумі 6 840,01 грн., відповідачем не спростовані, судом проаналізовані, підтверджені належним розрахунком, а отже підлягають стягненню з відповідача.

У відповідності до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.12 №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи із індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.11 №23/466) та лист Верховного Суду України „Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.97 №62-97р.).

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індексу інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням цього місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.12 №52/30).

Нараховані позивачем інфляційні за період з 01.01.2010р. по 25.12.2012р., перевірені судом підлягають частковому задоволенню, оскільки інфляційні нарахування (згідно розрахунку позивача а.с.9-13) за травень 2010 р. позивач здійснив в декілька етапів, а саме: з 29.04.10 по 13.05.10 на суму -522 грн. з індексацією 99,4% та з 14.05.10 по 25.08.10 на суму 0 грн. з індексацією 1 (травень - 99,4%, червень - 99,6%, липень 99,8%, серпень - 101,2%), за серпень 2010р. інфляційні нарахування позивач також здійснив в декілька етапів, а саме: з 26.08.2010р. по 26.08.2010р. на суму 954грн. з індексацією 101,2%, з 27.08.2010р. по 27.08.2010 на суму 894 з індексацією 101,2 та з 28.08.10 по 25.12.2012р. на суму 7 140 грн. з сукупною індексацією 1,102, що суперечить положенням Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", за яким індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

За таких обставин, суд при перевірці розрахунків позову вказані порушення усунув, у результаті чого за вказані позивачем періоди існування заборгованості, розмір інфляційних втрат зменшився, та становить 9 068,63 грн., а саме за січень 2010р. (з 01.01.10 по 31.01.10) від суми заборгованості 95 854грн., індекс інфляції 101,8 (95 854 грн. х 1,018 - 95854 = 1725,37грн .), за березень 2010р. (з 01.03.10 по 31.03.10) від суми заборгованості 90 854 грн. (12.02.10 відповідачем проведено часткову оплату заборгованості на суму 5 000 грн., оскільки часткове погашення заборгованості здійснено до 15 дня місяця лютого 2010р., то інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця), індекс інфляції 100,9 (90 854 х 1,009 - 90 854 = 817,69 грн .), за квітень 2010р. (з 01.04.10 по 30.04.10) від суми заборгованості 88 854 грн. (28.04.10 відповідачем проведено часткову оплату заборгованості на суму 1 854 грн., оскільки часткове погашення заборгованості здійснено з 16 по 31 день місяця квітня 2010р., то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням цього місяця), індекс інфляції 99,7 (88 854 х 0,997 - 88 854 = -266,56 грн .); за червень-серпень 2010р. (з 01.06.10 по 31.08.10) від суми заборгованості 84 500 грн. (13.05.10 відповідачем проведено часткову оплату заборгованості на суму 2 500 грн., оскільки часткове погашення заборгованості здійснено до 15 дня місяця травня 2010р., то інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця), сукупний індекс інфляції за період 100,59 (84 500 х 1,005 - 84 500 = 422,50 грн .); за вересень 2010р. - грудень 2012р. ( з 01.09.10 по 25.12.12) від суми заборгованості 70 000 грн. (25.08.10, 26.08.10, 27.08.10 відповідачем проведено часткову оплату заборгованості на суму 14 500 грн.), сукупний індекс інфляції за період становить 109,1 (70 000 х 1,091 - 70 000 = 6 370 грн .).

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Отже, враховуючи вищевикладене позов підлягає задоволенню частково, шляхом стягнення з відповідача суми 70 000грн. - основного боргу, 6 840,01 грн. - 3% річних, 9 068,63 грн. - інфляційних нарахувань та 9 055,42 грн. - пені.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог та підлягає віднесенню на відповідача у розмірі 1 899,27 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Янтар" (Закарпатська область, Тячівський район, м. Тячів, вул. Комсомольська, б. 4-А, код ЄДРПОУ 19109001) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ОЛІС ЛТД" (Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, 47, код ЄДРПОУ 20478063) суму 94 964,06грн. (дев'яносто чотири тисячі дев'ятсот шістдесят чотири гривні шість копійок) в т.ч. 70 000 грн. - заборгованість за поставлену продукцію, 6 840,01 грн. - 3% річних, 9 068,63 грн. - інфляційних нарахувань, 9 055,42 грн. - пені та суму 1 899,27 грн. (одну тисячу вісімсот дев'яносто дев'ять гривень двадцять сім копійок) відшкодування судового збору.

Видати наказ.

3. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 22.02.2013р.

Суддя Й.Й.Кадар