Постанова

від 13.02.2013 по справі 0870/10453/12

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

13 лютого 2013 року 10 год. 55 хв. Справа № 0870/10453/12 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., при секретарі судового засідання Шмаріні І.О., за участю представників позивача - Сергієнко Т.С. (довіреність від 31 серпня 2012 року №2655/10-014) та Драча В.М. (довіреність від 13 серпня 2012 року), представника відповідача - Аксютіна Д.М. (паспорт серії НОМЕР_1, виданий 30 січня 1997 року), розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Урсус-Груп» про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, які знаходяться в банківських установах.

05 листопада 2012 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби (далі іменується - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Урсус-Груп» (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд накласти арешт на всі кошти та інші цінності відповідача, які знаходяться в банківських установах.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що станом на дату звернення до суду у відповідача наявний податковий борг, звернення стягнення на яке за рахунок рухомого чи нерухомого майна платника податків неможливе через його фактичну відсутність. Відтак, позивач зазначає, що згідно пп. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби України мають право звертатись до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться у банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу. В обґрунтування наявності підстав для накладення арешту позивач надав докази наявності у відповідача податкового боргу, та докази відсутності у нього будь-якого рухомого чи нерухомого майна.

Ухвалою судді від 03.12.2012 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

13.02.2013 в судове засідання прибув представник позивача, підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

В судове засідання також прибув представник відповідача, заперечив проти адміністративного позову та просив суд відмовити позивачу в задоволенні заявлених позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на скрутне фінансове становище підприємства на наявність об'єктивних причин для неможливості погашення податкового боргу.

На підставі ст. 160 КАС України вступна та резолютивна частини рішення проголошені в судовому засіданні 13.02.2013.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Урсус-Груп», пройшов процедуру державної реєстрації, а відтак набув правового статусу суб'єкта господарювання в розумінні ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 15.05.2003 №755-IV. Відповідач перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби починаючи з 05.09.2008.

За приписами пп. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право, зокрема, звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

З аналізу даної норми вбачається, що першочерговою обставиною, яка підлягає встановленою та перевірці, являється факт наявності податкового боргу у платника податків.

Судом встановлено, що за результатами здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю «Урсус-Груп» фінансово-господарської діяльності на виконання вимог діючого законодавства України, до контролюючого органу відповідачем надано: декларацію від 14.10.2011 №91210, якою самостійно визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1530 грн. 00 коп. (залишок до сплати 547 грн. 25 коп.); декларацію від 14.11.2011 №103013, якою самостійно визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 148 грн. 00 коп.; уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з виправленням самостійно виявлених помилок від 17.11.2011 №103506, яким самостійно визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 1300 грн. 00 коп.; уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з виправленням самостійно виявлених помилок від 21.12.2011 №105943 р., яким самостійно визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 10 грн. 00 коп.; декларацію від 20.12.2011 №105793 якою самостійно визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 29 грн. 00 коп.; декларацію від 17.01.2012 №110917, якою самостійно визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 666 грн. 00 коп.; уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з виправленням самостійно виявлених помилок від 16.02.2012 №2319, яким самостійно визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 212 грн. 00 коп.; декларацію від 13.03.2012 №3515, якою самостійно визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 918 грн. 00 коп.; декларацію від 15.06.2012 №9033793298, якою самостійно визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 312 грн. 00 коп.

Фахівцями Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби проведено перевірку з питань своєчасності сплати відповідачем узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт перевірки від 06.08.2012 №233/16-03/36141174 (а.с. 84).

На підставі акта перевірки контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 17.08.2012 №0002941603, яким визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 1067 грн. 07 коп., в тому числі за основним платежем на суму в розмірі 00 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму в розмірі 1067 грн. 07 коп. Податкове повідомлення-рішення вручено відповідачу 20.08.2012 (а.с. 80). За несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість відповідачу нарахована пеня в розмірі 436 грн. 55 коп.

Таким чином, сума податкового боргу з податку на додану вартість складає 5645 грн. 87 коп.

Податковий борг з податку на прибуток приватних підприємств виник на підставі проведеної перевірки з питань своєчасності сплати відповідачем узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток, за результатами якої складено акт перевірки від 15.11.2011 №614/15-1/36141174.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.11.2011 №0006751503, яким визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 54 грн. 31 коп., в тому числі за основним платежем на суму в розмірі 00 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму в розмірі 54 грн. 31 коп. Податкове повідомлення-рішення вручено відповідачу особисто під підпис 24.11.2011.

За результатами здійснення відповідачем фінансово-господарської діяльності на виконання вимог діючого законодавства України, до контролюючого органу платником податків надано декларації з податку на прибуток приватних підприємств від 08.02.2012 №120320, якою самостійно визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 217 грн. 00 коп., та від 31.07.2012 №9044904734 якою самостійно визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 171 грн. 00 коп. На момент виникнення податкових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств обліковувалась переплата в розмірі 20 грн. 92 коп.

Отже, сума податкового боргу по податку на прибуток приватних підприємств складає 421 грн. 39 коп.

Контролюючим органом вживались заходи щодо стягнення податкової заборгованості у встановленому законодавством порядку у зв'язку з несплатою відповідачем суми узгоджених грошових зобов'язань в установлені законодавством строки. Позивачем сформовано першу податкову вимогу від 08.01.2009 №1/152, яку отримано уповноваженою особою підприємства особисто 16.02.2009, та другу податкову вимогу від 13.04.20009 №2/624, яку отримано відповідачем 14.05.2009 (а.с. 91).

За приписами пп. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленими підрозділами у випадках, визначеними цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Податкова декларація подається за звітній період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до п. 57.1. ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно пп. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Пунктом 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Статтею 59 Податкового Кодексу України визначено, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

За приписами п. 59.4. ст. 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Пунктом 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України визначені обставини, за наявності яких податкова вимога вважається відкликаною.

В пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 Податкового кодексу України передбачено обов'язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом.

Встановлені вище суми грошових зобов'язань зі сплати податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств набули статусу податкового боргу та відображені в облікових картках платника податків.

Відповідачем не надано суду жодних доказів оскарження в судовому порядку вказаних вище податкових повідомлень-рішень контролюючого органу чи податкових вимог, та доказів що такі вимоги є відкликаними.

На момент розгляду даної справи відповідач згідно автоматизованої системи «Реєстр прав власності на нерухоме майно» не володіє на праві власності будь-якими об'єктами нерухомого майна, що підтверджується листом Запорізького міжміського бюро технічної інвентаризації від 01.11.2012 №19505 (а.с. 136).

Листом від 29.11.2012 ВРЕР №1 УДАІ ГУ МВС України в Запорізькій області повідомило, що за Товариством з обмеженою відповідальністю «Урсус-Груп» не зареєстровано будь-яких транспортних засобів (а.с. 137).

Відповідно до листа Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області від 02.11.2012 №3487, за відповідачем будь-яка сільськогосподарська та дорожньо-будівельна техніка не зареєстрована (а.с. 138).

Управління Держкомзему у м. Запоріжжя Запорізької області листом від 22.06.2011 повідомила позивача про те, що за даними семантичної бази ведення державного земельного кадастру м. Запоріжжя та перехідної системи реєстрації інформація щодо наявності земельних ділянок, що перебувають у власності чи користуванні відповідача, відсутня (а.с. 98).

В судовому засіданні представник відповідача підтвердив факт відсутності у підприємства на праві власності будь-якого рухомого чи нерухомого майна.

Крім того, на підставі акту опису майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Урсус-Груп», яке перебуває у власності (повному господарському віданні), та/або будь-яких інших активів, на які підприємство набуде право власності у майбутньому в сумі 4012 грн. 00 коп., від 21.04.2009 №285, контролюючим органом зареєстровано податкову заставу в державному реєстрі обтяжень рухомого майна №23295742 від 24.04.2009 (а.с. 103-109).

Згідно розширених витягів Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 19.10.2012 та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 22.10.2012 №38382773 все рухоме та нерухоме майно відповідача знаходиться в обтяженні Орджонікідзевського відділу Державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції.

Приписами ст. 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

У відповідності до глави 10 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22 (далі іменується - Інструкція №22) виконання банком арешту коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, здійснюється за постановою державного виконавця чи рішенням суду (у тому числі ухвалою, постановою, наказом, виконавчим листом суду) про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, установленому законом.

Відповідно до п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України встановлено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Пунктом 10.2 Інструкції №22 встановлено, що арешт за постановою державного виконавця або за рішенням суду накладається на кошти, що обліковуються за рахунками, відкритими клієнтами в банку, відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють порядок відкриття та використанням рахунків.

Згідно п. 10.8 Інструкції №22, якщо під час дії документа про арешт коштів до банку протягом операційного дня надійшли інші документи про арешт коштів, то він виконує їх у порядку надходження згідно з пунктом 10.6 цієї глави, а саме: залежно від наявності/відсутності коштів на рахунку клієнта, на кошти якого накладено арешт, банк здійснює такі дії: 1) якщо на рахунку є кошти в сумі, що визначена документом про арешт коштів, то банк арештовує їх на цьому рахунку та продовжує виконання операцій за рахунком клієнта. Документ про арешт коштів банк обліковує на відповідному позабалансовому рахунку; 2) якщо на рахунку клієнта недостатньо визначеної документом про арешт коштів суми коштів, то банк арештовує на цьому рахунку наявну суму коштів, обліковує цей документ на відповідному позабалансовому рахунку і не пізніше ніж наступного робочого дня письмово повідомляє орган, який надіслав документ про арешт коштів, про недостатність коштів для його виконання; 3) якщо на рахунку клієнта немає коштів для забезпечення виконання документа про арешт коштів, то банк обліковує його на відповідному позабалансовому рахунку і не пізніше ніж наступного робочого дня письмово повідомляє орган, який надіслав документ про арешт коштів, про відсутність коштів для його виконання.

За приписами ч. 1 ст. 59 Закону України «Про банки та банківську діяльність» від 07.12.2000 №2121, арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за рішенням суду про стягнення коштів або про накладання арешту в порядку, встановленому законом.

В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що факт наявності податкового боргу відповідачу відомий та не заперечується, проте його погашення неможливе через наявність арешту коштів боржника згідно постанови Головного державного виконавця Орджонікідзевського відділу Державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції від 03.01.2013 ВП №35425555 при виконанні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 07.11.2012 №Ю-1672-у (а.с. 162).

З даного приводу суд зазначає, що наявність існуючого арешту коштів боржника свідчить лише про неналежне виконання відповідачем вимог чинного законодавства щодо повноти, порядку та строків сплати визначених законом податків, зборів та інших платежів, а факт існування такого арешту не може являтись підставою для відмови в задоволенні позовних вимог податкового органу про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться в банку, з підстав, визначених нормами Податкового кодексу України.

Існуючий арешт коштів платника податків за зверненням Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя та арешт за рішенням суду при зверненні податкового органу ніяким чином не залежать один від одного, не впливають на їх правову природу, не взаємозаміняють та не взаємовиключають один одного, а тому їх одночасне існування не заборонене нормами чинного законодавства України.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд приходить до висновку про достатність підстав для вжиття заходів щодо погашення податкового боргу у спосіб, визначений нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити в повному обсязі.

Накласти арешт на кошти та інші цінності платника податків - Товариства з обмеженою відповідальністю «Урсус-Груп» (ідентифікаційний код 36141174), що знаходяться в банку, в межах суми в розмірі 5978 (п'ять тисяч дев'ятсот сімдесят вісім) грн. 71 (сімдесят одна) коп.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.М.Недашківська