Постанова

від 19.02.2013 по справі 5028/16/22б/2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2013 р. Справа№ 5028/16/22б/2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гарник Л.Л.

суддів: Верховця А.А.

Пантелієнка В.О.

за участю представників:

від ініціюючого кредитора: Музика В.В. (довіреність б/н від 03.01.2013);

ліквідатор: не з'явився;

від публічного акціонерного товариства "Банк Національний Кредит": Положенцева Т.В. (довіреність від 27.03.2012 №647);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

публічного акціонерного товариства "Банк Національний Кредит"

на постанову господарського суду Чернігівської області від 07.11.2012

у справі № 5028/16/22б/2012 (суддя Фесюра М.В.)

за заявою приватного підприємства "Окса-2012"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Ексім-Чернігів"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 25.10.2012 порушено провадження у справі № 5028/16/22б/2012 за заявою приватного підприємства "Окса-2012" про визнання банкрутом товариства з обмеженою відповідальністю "Ексім-Чернігів", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та звільнено активи з податкової застави.

Постановою господарського суду Чернігівської області від 07.11.2012 товариство з обмеженою відповідальністю "Ексім-Чернігів" визнано банкрутом в порядку статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Горбача Ігора Сергійовича.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, публічне акціонерне товариство "Банк Національний Кредит" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та припинити провадження у справі.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з позицією скаржника про порушення його прав оскаржуваним судовим актом, оскільки порушення провадження у справі про банкрутство має наслідком введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, а відкриття ліквідаційної процедури відповідно до статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" має наслідком завершення підприємницької діяльності боржника, що, відповідно, зупиняє виникнення нових зобов'язань, оскільки підприємницьку діяльність банкрут повинен завершити в ліквідаційній процедурі завершенням технологічного циклу. Про наявність у скаржника грошових вимог до товариства з обмеженою відповідальністю "Ексім-Чернігів" свідчить та обставина, що 04.12.2012 до господарського суду Чернігівської області надійшла заява приватного підприємства "Окса-2012" з грошовими вимогами до товариства з обмеженою відповідальністю "Ексім-Чернігів" в сумі 1 902 535,86 грн., які в подальшому згідно повідомлення ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "Ексім-Чернігів" арбітражного керуючого Горбача І. С. від 24.12.2012 № 21 були визнані та включені до реєстру вимог кредиторів в сумі 1 902 535,76 грн..

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, а саме статі 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Заперечуючи достатність підстав для порушення провадження у даній справі про банкрутство, скаржник зазначає, що місцевим господарським судом не досліджено відсутність в матеріалах справи доказів безспірності грошових вимог приватного підприємства "Окса-2012", неплатоспроможності товариства з обмеженою відповідальністю "Ексім-Чернігів" та відсутності його за місцезнаходженням.

Ліквідатор товариства з обмеженою відповідальністю "Ексім-Чернігів" арбітражний керуючий Горбач І.С. надав відзив, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржену постанову - без змін.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник публічного акціонерного товариства "Банк Національний Кредит" апеляційну скаргу підтримав, представник приватного підприємства "Окса-2012" висловився за відхилення апеляційної скарги.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої постанови норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Стаття 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992р. N 2343-XII в редакції, що була чинною станом на дату винесення оскарженої ухвали суду від 29.12.2012 (надалі Закон), передбачає особливості банкрутства відсутнього боржника.

Згідно з частиною 1 вказаної статті незалежно від розміру вимог до боржника та строку виконання зобов'язань кредитором може бути подана заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника у разі, якщо керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Отже, за правилами цієї статті справа про банкрутство може бути порушена у разі наявності хоча б однієї з перелічених умов, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

На відміну від загальної процедури банкрутства правомірність порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою перевіряється господарським судом у засіданні суду, в якому виноситься постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, яка підлягає оскарженню.

Отже, у такому випадку перегляд обґрунтованості порушення справи про банкрутство відбувається шляхом оскарження у встановленому порядку відповідного судового рішення - постанови про визнання боржника банкрутом.

У даній справі судом першої інстанції порушено провадження та застосовано до боржника судову процедуру ліквідації на підставі статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якою передбачено особливості банкрутства відсутнього боржника.

Відповідно до положень частин 2, 5 статті 52 Закону господарський суд у двотижневий строк з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника виносить постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього.

Суд першої інстанції, визнаючи боржника банкрутом, застосував положення ст. 52 Закону, виходячи з того, що боржник за юридичною адресою не знаходиться, має заборгованість перед кредитором.

Відповідно до норм частини 3 статті 6 Закону про банкрутство справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Інше передбачено частини 1 статті 52 Закону про банкрутство, яка визначає особливості банкрутства відсутнього боржника. Згідно з вказаною нормою заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру вимог до боржника та строку виконання зобов'язань боржником.

Отже, за приписами Закону про банкрутство для порушення справи про банкрутство як за загальною, так і за спрощеною процедурою (зокрема, процедурою банкрутства відсутнього боржника) при зверненні із заявою про порушення справи про банкрутство залишається та є обов'язковим дотримання положень Закону про банкрутство щодо безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора.

При цьому, слід зазначити, що за приписами статті 1 вказаного Закону суб'єкт банкрутства - боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена господарським судом, а боржником є суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.

Виходячи з правового аналізу викладених норм законодавства безспірна заборгованість боржника (суб'єкта підприємницької діяльності) перед ініціюючим кредитором має підтверджуватись належними доказами у справі, а за правилами ст. 52 Закону про банкрутство належні документи на підтвердження наявності підстав для порушення справи про банкрутство боржника (у тому числі ознак відсутнього боржника) повинні бути подані на момент звернення із такою заявою та не можуть бути надані заявником або витребувані судом (виходячи також з положень стаття 38 Господарського процесуального кодексу України) після порушення справи про банкрутство.

Положеннями абзацу 8 статті 1 Закону про банкрутство встановлено, що безспірними вимогами кредиторів є вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Саме з цього моменту грошові вимоги переходять в категорію безспірних.

Норми ст. 1071 Цивільного кодексу України визначають підстави списання Банком грошових коштів з рахунка клієнта.

За приписами ч. 1 цієї статті банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Без такого розпорядження грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом (ч. 2 вказаної статті).

Враховуючи те, що списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, то порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття останньою виконавчого провадження.

Таким чином, без порушеного щодо боржника виконавчого провадження відсутні ознаки його неплатоспроможності.

Виключний перелік виконавчих документів, які підлягають виконанню державною виконавчою службою, передбачений у ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження".

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування наявності боргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ексім-Чернігів" заявник посилається на рішення господарського суду Чернігівської області від 15.05.2012 у справі № 5028/5/16/2012, виданий на його виконання наказ господарського суду Чернігівської області від 29.05.2012 та повідомлення Центрального ВДВС Чернгівського міського управління юстиції від 20.09.2012 № 33134815 про відсутність коштів на рахунках товариства з обмеженою відповідальністю "Ексім-Чернігів".

Інші докази безспірності вимог заявника в матеріалах справи відсутні.

У цьому зв'язку колегія суддів вважає слушними доводи скаржника про те, що згідно зазначеного рішення господарського суду Чернігівської області від 15.05.2012 у справі № 5028/5/16/2012 присуджено до стягнення кошти в сумі 356 942,81 грн. на користь приватного підприємства "Окса-2012" з товариства з обмеженою відповідальністю "Ексім-Чернігів" із зазначенням у рішенні та виданому на його підставі наказі коду ЄДРПОУ боржника - 33229568.

Згідно заяви про порушення провадження у даній справі заявником ставиться питання про визнання банкрутом товариства з обмеженою відповідальністю "Ексім-Чернігів" з ідентифікаційним кодом 33259568. Згідно наданої заявником довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 23.10.2012 ідентифікаційний код товариства з обмеженою відповідальністю "Ексім-Чернігів" - 33259568.

Отже, в рішенні господарського суду Чернігівської області від 15.05.2012 у справі № 5028/5/16/2012 та виданому на його виконання наказі господарського суду Чернігівської області від 29.05.2012 помилково вказано ідентифікаційний код боржника - 33229568, в той час ідентифікаційним кодом товариства з обмеженою відповідальністю "Ексім-Чернігів" є 33259568.

Оскільки ухвали про виправлення описок у названих рішенні та наказі господарського суду Чернігівської області не виносились, наявні підстави вважати, що виконавче провадження, про яке йдеться у вищезазначеному повідомленні Центрального ВДВС Чернгівського міського управління юстиції від 20.09.2012 № 33134815, було відкрито постановою від 20.06.2012 також у відношенні боржника з ідентифікаційним кодом 33229568.

На таких підставах зазначені документи не мають сили належних та допустимих доказів наявності у заявника безспірних грошових вимог до боржника у даній справі.

Як встановлено, в якості доказу відсутності боржника за своїм місцезнаходженням заявником надано довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 23.10.2012, з якої вбачається статус відомостей про юридичну особу боржника станом на 24.09.2012 - внесення інформації щодо відсутності підтвердження відомостей про юридичну особу.

Пунктом 5 статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" передбачено, що місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Статтею 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

В Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Згідно вимог частин 1, 3 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України допустимими доказами, які можуть підтверджувати відсутність боржника або керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є витяг чи довідка, в якій міститься запис про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 23.10.2012, останнім записом № 16 у ній значиться запис від 24.09.2012 про внесення інформації щодо відсутності підтвердження відомостей про юридичну особу.

Оскільки запис в поданій довідці не є записом про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням, колегія суддів доходить висновку про те, що вказана довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не є належним доказом відсутності боржника або керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням.

При винесенні оскарженої постанови місцевий господарський суд наведеного не врахував й натомість, виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, помилково визнав їх достатніми для встановлення факту відсутності боржника.

Та обставина, що згідно наданого під час апеляційного провадження витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 13.11.2012 зазначено статус відомостей про товариство з обмеженою відповідальністю "Ексім-Чернігів" - відсутність юридичної особи за місцезнаходженням, не впливає на результат розгляду апеляційної скарги, оскільки відповідний документ на час порушення провадження у даній справі та прийняття оскарженої постанови від 07.11.2012 був відсутній, в суді першої інстанції не досліджувався, неможливість подання його суду першої інстанції скаржник всупереч статті 101 Господарського процесуального кодексу України не обґрунтував.

Враховуючи, що ознаки, необхідні для визнання боржника банкрутом із застосуванням процедури банкрутства відсутнього боржника, передбаченої статтею 52 Закону, не підтверджені належними доказами у справі, колегія суддів доходить висновку про обґрунтованість вимог апеляційної скарги про скасування оскаржуваної постанови.

Зміст оскарженої постанови суду свідчить про те, що місцевий господарський суд не досліджував питання про наявність інших підстав, встановлених статтею 52 Закону для порушення провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Ексім-Чернігів".

Оскільки матеріали справи містять заявлене в межах даної справи клопотання Державної податкової інспекції у місті Чернігові Державної податкової служби від 06.20.2012 № 10177/9/10-010 з відомостями про те, що товариство з обмеженою відповідальністю "Ексім-Чернігів" не звітує до Державної податкової інспекції у місті Чернігові з травня 2012 року, колегія суддів не вбачає інших умов для порушення провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Ексім-Чернігів" згідно статті 52 Закону.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає неправомірним висновок суду попередньої інстанції про визнання боржника банкрутом в порядку норм статті 52 Закону про банкрутство, у зв'язку з чим оскаржувана постанова підлягає скасуванню як незаконна, а провадження у справі - припиненню на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк Національний Кредит" задовольнити.

Постанову господарського суду Чернігівської області від 07.11.2012 у справі № 5028/16/22б/2012 скасувати.

Провадження у справі № 5028/16/22б/2012 припинити.

Справу № 5028/16/22б/2012 передати до господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Гарник Л.Л.

Судді Верховець А.А.

Пантелієнко В.О.