Ухвала

від 18.02.2013 по справі 2а-2506/12/2770

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-2506/12/2770

18.02.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Цикуренка А.С. ,

Дудкіної Т.М.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж-Авто"- не з'явився, до початку судового засідання надав суду клопотання про відкладення розгляду справи,

представник відповідача, Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя Державної податкової служби- Рогів Надія Михайлівна, довіреність № 3/10-025 від 12.03.12

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Кравченко М.М. ) від 27.11.2012 у справі № 2а-2506/12/2770

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж-Авто" (вул. Руднєва, 35-Г, місто Севастополь, 99053)

до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя Державної податкової служби (вул. Пролетарська, 24, місто Севастополь, 99014)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 27.11.2012 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж-Авто» задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 08.10.2012 № 0000220222 про нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 210588,11 грн., в тому числі за основним платежем -168470,49 грн., за штрафними санкціями-42117,62 грн.;визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 08.10.2012 №0000230222 про нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 30069,00 грн., в тому числі за основним платежем - 24878,00 грн., за штрафними санкціями - 5191,00 грн.;вирішено питання про судові витрати.

На зазначене судове рішення від Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя Державної податкової служби надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом міста Севастополя норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Престиж-Авто" (далі-позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя Державної податкової служби( далі-відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.10.2012: №0000220222 про нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 210588,11 грн. та №0000230222 про нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 30069,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення не ґрунтуються на вимогах закону та не відповідають фактичним обставинам, що порушує права позивача.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Як свідчать матеріали справи 08.10.2012відповідачем прийняти податкові повідомлення-рішення: № 0000220222 про нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 210588,11 грн., в тому числі за основним платежем -168470,49 грн., за штрафними санкціями-42117,62 грн. та №0000230222 про нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 30069,00 грн., в тому числі за основним платежем - 24878,00 грн., за штрафними санкціями - 5191,00 грн.

Передумовою прийняття відносно позивача спірних податкових повідомлень-рішень став акт від 21.09.2012 №1062/22-212/24027624/34 документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань фінансово-господарських взаємовідносин з: БВП „Строитель-Плюс ", КП «Альянс», ПП «Ротонда-Торг» за період 01.01.2009-31.03.2012.

Перевіркою встановлені порушення: підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 194953,79 грн.; підпункти 5.1.1, 5.2.1 пункту 5.2 статті5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пункту 138.8 статті 138 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено валові витрати у сумі 82 594,01 грн.; підпунктів 5.2.10, 5.3.2. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 20760,00 грн.; підпункт 139.1.5 пункту 139.1 статті 139 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 4118,00 грн.;завищення амортизаційних відрахувань, а саме: 2010 рік - 450,00 грн., І квартал 2011року - 16 473,21 грн., 2 квартал 2011року - 16 126,82 грн., З квартал 2011року - 15 788,39 грн., 4 квартали 2011року - 15 457,67 грн., І квартал 2012 року- 15 134,47 грн.

Неспроможними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги про нікчемність угод, укладених між позивачем з контрагентами БВП "Строитель-Плюс" (код СДРПОУ 312638081), КП «Альянс»(код ЄДРПОУ 32468182),ПП «Ротонда-Торг»( код ЄДРПОУ 36165656) за період 01.01.2009 -31.03.2012, у зв'язку з наступним.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено поняття первинного документу,-документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частини перша, дев'ята статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо-безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Отже, зазначений закон визначає вимоги саме до документів бухгалтерського обліку, а не податкового.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи згідно з договором підряду від 01.12.2009, укладеному між позивачем (замовник) та БВП «Строітель-Плюс» (підрядник) зобов'язується виконати і здати в строк будівельні роботи (благоустрій прилеглої території та планування, будівництво підпірних стінок), а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик, що знаходиться за адресою: місто Севастополь, вул. Руднєва, 35-Г, прийняти роботи та оплатити їх, термін виконання робіт за договором - з 01.12.2009 до 31.08.2010.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що фактичне виконання договору підтверджено, зокрема, відповідними довідками про вартість виконаних робіт, сплата наданих послуг здійснювалась у безготівковій та готівковій формі, що підтверджується самим актом перевірки.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що на виконання зазначеного договору БВП «Строітель-Плюс» на адресу позивача були видані відповідні податкові накладні на загальну суму 963012,8 грн. (в тому числі податок на додану вартість у розмірі 160502,13 грн.). Крім того відповідно до усної угоди, укладеної між ПП «Ротонда-Торг»та TOB «Престиж-Авто», ПП «Ротонда-Торг» надало позивачу послуги з технічного обслуговування обладнання. Фактичність виконання зазначеної угоди підтверджується Актами прийому-передачі виконаних робіт від 31.07.2009 та від 30.11.2009, які містять в собі детальний перелік таких робіт, оплата послуг здійснювалась у готівковій формі та підтверджується належними розрахунковими документами(у період, за який нараховано суму податкового зобов'язання, увійшла податкова накладна № 1667 від 30.11.2009 на суму 22595,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 3765,83).

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що у виконання умов зазначеної Угоди ПП «Ротонда-Торг» на адресу позивача були виписані податкові накладні. Відповідно до усної Угоди, укладеної між TOB «Альянс»та позивачем TOB «Альянс» надало позивачу послуги з надання друкарської продукції, технічного обслуговування СТО, виготовлення Пілона. Фактичність виконання угоди підтверджується Актами прийому-передачі виконаних робіт від 30.11.2009, від 31.07.2010, від 31.12.2010, які містять в собі детальний перелік таких робіт, оплата послуг здійснювалась у готівковій формі та підтверджується належними розрахунковими документами. У виконання умов зазначеної Угоди TOB «Альянс» на адресу позивача були виписані податкові накладні(у період, за який нараховано суму податкового зобов'язання, увійшла податкова накладна № 5000/0 від 31.12.2010 на суму 25233,00 грн., в тому числі податок на додану вартість- 4205,50 грн.).

Згідно пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції, що діяв на момент укладення спірних правовідносин, податковий кредит-сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Законодавчо встановлені лише вимоги до часу складання податкової накладної - вона повинна бути складена у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

Згідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Тобто, лише відсутність податкової накладної чи митної декларації позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Аналогічні положення викладені в нормах Податкового кодексу України, який набрав чинності 01.01.2011( підпункт 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, стаття 201, пункти 198.32, 198.3 статті 198, підпункти 201.4, 201.5, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона спричинила реальні зміни майнового стану платника податків, що відображено в бухгалтерському обліку платника податків , що під час судового розгляду було доведено позивачем, а саме наданим документами оприбуткування придбаного товару та його подальше використання в господарські діяльності.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що на момент здійснення господарських операцій та складення податкових накладних: БВП «Строітель-Плюс», КП «Альянс» та ПП «Ротонда-Торг» були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мали свідоцтва платників податку на додану вартість, які на момент виникнення спірних відносин не були анульовані, отже, будь-яких підстав, визначених Законом України «Про податок на додану вартість», які б виключали право позивача на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту не вбачається.

Згідно пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в редакції, чинній на момент укладення спірних відносин, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду, у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Згідно підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже підставою для невключення до складу валових витрат є лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, не підтверджених документально.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що усі досліджені в ході проведення перевірки первинні документи підтверджують реальність спірних господарських операцій, а тому будь-яких підстав, які б виключали право позивача на віднесення до складу валових витрат витрат за такими операціями також не вбачається.

Судова колегія відмічає, що чинним законодавством України не передбачено обов'язок контрагента, а також не надано йому права, перевіряти достовірність даних, які вказуються іншим контрагентом в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов'язкових платежах.

Податкове законодавство України не передбачає відповідальності платника податку за порушення податкового та іншого законодавства, допущенні його Контрагентом. Якщо Контрагент не виконав, або не виконує свої зобов'язання по виконанню вимог податкового та іншого законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для нього, як платника податків, а не для його Контрагентів.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 09.08.2012 по справі № К/9991/29174/12, постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справах; №21-42а10 та 21-47а10).

Крім того вказана позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»№ 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Оцінюючи дії Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 08.10.2012: №0000220222 про нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 210588,11 грн. та №0000230222 про нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 30069,00 грн., суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі"означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, "у межах повноважень"означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, "у спосіб"означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень, при прийнятті податкових повідомлень-рішень від 08.10.2012: №0000220222 про нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 210588,11 грн. та №0000230222 про нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 30069,00 грн. діяв в не порядку статті 19 Конституції України, тобто, не на підставі діючого законодавства України.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 27.11.2012 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя Державної податкової служби задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 27.11.2012 у справі № 2а-2506/12/2770 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 25 лютого 2013 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис А.С. Цикуренко

підпис Т.М. Дудкіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко