Постанова

від 14.02.2013 по справі 5015/3819/12

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.13 Справа № 5015/3819/12

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Матущака О.І.

суддів Дубник О.П.

Юрченка Я.О.

розглянув апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Монкаса», м.Київ

приватного підприємства «Дніпро-Захід», м.Львів

на рішення господарського суду Львівської області від 04.12.2012 р.

у справі № 5015/3819/12

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Монкаса», м.Київ

до відповідача: приватного підприємства «Дніпро-Захід», м.Львів

про стягнення 154 920,44 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Савченко О.В. - за довіреністю від 04.09.2012 р.;

відповідача: Міла-Поляков Д.С. - за довіреністю від 23.01.2013 р., Криць - Гамзій Н.В. - за довіреністю від 03.12.2012 р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 04.12.2012 р. (суддя Долінська О.З.) позов задоволено частково, стягнуто з ПП «Дніпро-Захід» на користь ТОВ »Монкаса» 28 064,87грн. заборгованості, 1 403,24 грн. витрат пов'язаних з оплатою послуг адвоката та

1 609,50 грн. витрат пов'язаних із сплатою судового збору. Повернуто ТОВ «Монкаса» 1 381,20грн. сплаченого ним судового збору по квитанції № 974 від 10.09.2012 р. В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідачем не подано суду доказів сплати суми боргу на користь позивача за отриманий та неоплачений відповідачем товар, а саме: 8 683, 13 грн. - заборгованість станом на 30.09.2009 р. по акту звірки взаєморозрахунків; заборгованість в сумі 19 381, 74 грн. - за отриманий та неоплачений товар згідно видаткових накладних (№ Ппост - 096 від 17.03.2010 р. на суму 8 455,32 грн., № Ппост - 0507 від 29.01.2011 р. на суму 4 647,72 грн. та № Ппост - 0577 від 07.04.2011 р. на суму 6 278,70 грн.). Разом з тим, заборгованість в сумі 51 295, 13 грн. зарахована в рахунок погашення заборгованості відповідачем перед позивачем шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

ТОВ «Монкаса» подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду в частині відмови у стягненні з ПП «Дніпро-Захід» на користь 51 295,13 грн. та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги ТОВ «Монкаса» в повному обсязі. Скаржник в своїй апеляційній скарзі в цілому посилається на відсутність факту повернення товару позивачу від відповідача на підставі видаткової накладної №ППост-0844 від 23.09.2012 р. на суму 51 295, 13 грн.

ПП «Дніпро-Захід» подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду в частині стягнення з ПП «Дніпро-Захід» 19 381,74 грн. та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «Монкаса» в частині стягнення з ПП «Дніпро-Захід» 19 381, 74 грн. Скаржник свою апеляційну скаргу в цілому мотивує тим, що заборгованість ПП «Дніпро-Захід» перед ТОВ «Нучар», правонаступником якого є ТОВ «Монкаса» в сумі 19 381,74 грн. відсутня на підставі розрахунків коригувань кількісних і вартісних показників ТОВ «Нучар» до податкових накладних про повернення товару на загальну суму 19 381, 74 грн., оскільки сторонами були проведені відповідні коригування у звітних періодах на цю суму.

ПП «Дніпро-Захід» подано відзив на апеляційну скаргу, в якій просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Монкаса».

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам апеляційних скарг та відзиву ПП «Дніпро-Захід», заслухавши пояснення сторін у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, між ТОВ «Нучар» та ПП «Дніпро-Захід» 19.02.2010 р. було укладено договір поставки №192/РД. Як вбачається із правовстановлюючих документів, ТОВ «Нучар» 19.09.2011 р. змінило своє найменування на ТОВ «Монкаса», що підтверджується рішенням №9 від 16.09.2011 р. ТОВ «Нучар» і статутом ТОВ «Монкаса» зареєстрованим 19.09.2011 р. №1072105 та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до п. 3.2.2 договору, відповідач зобов'язаний здійснювати оплату поставленого товару на умовах відстрочки платежу 35 (тридцять п'ять) календарних днів з моменту поставки товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Розділом 6 даного Договору сторони визначили порядок повернення товару.

Пунктом 6.1. цього договору передбачено, претензії, пов'язані з недоліками товару по якості, які не могли бути виявлені про прийомці товару (скриті недоліки), можуть бути пред'явлені постачальнику протягом терміну придатності товару, при умові дотримання покупцем правил зберігання товару.

Покупець має право 100% повернення простроченого товар що знаходиться в його мережі магазинів самообслуговування. При умові, що покупець офіційно письмово повідомить поставщика в строк не пізніше 21 дня до закінчення терміну реалізації товару. В повідомленні в обов'язковому порядку повинна бути інформація про кількість і номенклатуру товару, що повертається. Повернення товару супроводжується накладною на повернення від мережевого магазину самообслуговування. В разі відсутності офіційного повідомлення від покупця про повернення товару або надання із запізненням, постачальник має право не проводити прийом товару, що повертається.

Пунктом 2.1. договору визначено, що якість і комплектність товару, який поставляється підтверджується сертифікатом відповідності і ветеринарним свідоцтвом (на продукцію тваринного походження), наданим постачальником.

Як обґрунтовано встановлено місцевим господарським судом, враховуючи положення пункту 7.1. договору, даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами тобто з 19.02.2010 р. і діє до 19.02.2011 р. Згідно п. 7.2. договору, сторони домовились про те, що в разі коли жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати чи змінити договір за один місяць до його закінчення, даний договір рахується пролонгованим ще на 1 рік. Тобто термін дії цього договору сторонами продовжено до 19.02.2012 р.

Окрім цього, під час розгляду справи судом першої інстанції також встановлено наступне.

На виконання умов вказаного договору позивачем поставлено відповідачу товар, а відповідачем відповідно отримано даний товар на загальну суму 578 125,44 грн., про що свідчать видаткові накладні, що є в матеріалах справи і не заперечується сторонами: № РН - 0000321 від 03.03.2010 р. на суму 21 863,30 грн.; № РН - 0000407 від 17.03.2010 р. на суму 3 782,87 грн.; № РН - 0000421 від 31.03.2010 р. на суму 4 919,76 грн.; № РН - 0000611 від 29.04.2010 р. на суму 54 837,22 грн.; № РН - 0000803 від 11.06.2010 р. на суму 18 596,89 грн.;

№ РН - 0001135 від 22.07.2010 р. на суму 7 475,53 грн.; № РН - 0001361 від 06.09.2010 р. на суму 10 799,40 грн.; № РН - 0001822 від 25.10.2010 р. на суму 57 796,56 грн.; № РН - 0001764 від 14.10.2010 р. на суму 42 840,30 грн.; № РН - 0002080 від 29.11.2010 р. на суму 33 005,75 грн.; № РН - 0002096 від 30.11.2010 р. на суму 19 511,71 грн.; № РН - 0002082 від 29.11.2010 р. на суму 3 363,60 грн.; № РН - 0001924 від 08.11.2010 р. на суму 17 375,44 грн.; № РН - 0001905 від 01.11.2010 р. на суму 35 051,63 грн.; № РН - 0002221 від 15.12.2010 р. на суму 40 472,39 грн.; № РН - 0000026 від 17.01.2011 р. на суму 5 847,43 грн.; № РН - 0000045 від 31.01.2011 р. на суму 31 262,38 грн.; № РН - 0000356 від 16.03.2011 р. на суму 6 137,98 грн.; № РН - 0000451 від 06.04.2011 р. на суму 19 096,69 грн.; № РН - 0000655 від 24.04.2011 р. на суму 105 192,53 грн.; № РН - 0000868 від 05.07.2011 р. на суму 20 638,13 грн.; № РН - 0001048 від 02.08.2011 р. на суму 9 575,16 грн.; № РН - 0001259 від 06.09.2011 р. на суму 8 683,09 грн.

Разом з тим, як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, відповідачем отримано від позивача товар по видаткових накладних на загальну суму 578 125,44 грн. по договору поставки №192/Д від 19.02.2010 р. Станом на 30.09.2012 р. згідно підписаного сторонами акту звірки взаєморозрахунків за відповідачем значиться непогашена заборгованість за отриманий товар на користь позивача в сумі 8 683,13 грн. Ця сума боргу була визнана відповідачем в суді першої інстанції та є підтверджена документально.

Таким чином, заборгованість в сумі 8 683,13 грн. підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.

Щодо стягнення з відповідача 19 381,74 грн. на користь позивача, то належить зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, а також встановлено місцевим господарським судом, факт поставки і отримання відповідачем товару на суму 19 381, 74 грн. мав місце, що також підтверджується видатковими накладними, які підписані сторонами і скріплені печатками сторін. Разом з тим, як встановлено судом першої та перевірено судом апеляційної інстанцій твердження відповідача, що мало місце повернення товару по видаткових накладних № Ппост - 096 від 17.03.2010 р. на суму 8 455,32 грн.; № Ппост - 0507 від 29.01.2011 р. на суму 4 647,72грн. та № Ппост - 0577 від 07.04.2011 р. на суму 6 278,70 грн. не може слугувати належним доказом, оскільки відповідачем не було подано оригіналів таких накладних незважаючи на вимоги суду першої інстанції.

При цьому, судом враховується, що у відповідності до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно ст.36 ГПК України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Таким чином, оскільки відповідачем як під час розгляду справи судом першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду не подано оригіналів документів, вимоги відповідача про скасування рішення суду в частині стягнення з ПП «Дніпро-Захід» 19 381,74 грн. не підлягають задоволенню як такі, що не підтвержені належними доказами.

Щодо вимог позивача про скасування рішення суду в частині відмови у стягненні з ПП «Дніпро-Захід» на користь ТОВ «Монкаса» 51 295,13 грн., то судом враховується таке.

Як зазначалося вище, відповідно до п.6.1 договору сторонами визначено порядок повернення товару.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, на виконання умов договору щодо повернення товару, 05.08.2011 р. комерційний дитектор ПП «Дніпро - Захід» звернувся із письмовим листом до керівництва ТОВ «Нучар» про те, що була поставлена партія товару згідно видаткової накладної № РН-0001048 від 02.08.2011 р., половина терміну придатності якого вже минув, з проханням повернути цей товар у випадку його нереалізації (а.с.118 т.1). На це, була отримана відповідь від 08.08.2011 р., згідно якої ТзОВ «Нучар» зобов'язався прийняти цей товар у випадку його не реалізації (а.с.119 т.1).

Крім цього, 23.09.2011 р. ПП «Дніпро - Захід» звернулось із листом - вимогою до ТОВ «Нучар» про повернення продукції, строк реалізації якої ще не закінчився, отриманої згідно видаткових накладних № РН-0000655 від 24.05.2011 р., №РН-0000868 від 05.07.2011 р., №РН-0001048 від 02.08.2011 р., в якому чітко була передбачена кількість і номенклатура товару згідно умов ч.2 п. 6.1 договору, а також про повернення суми коштів на розрахунковий рахунок ПП «Дніпро - Захід» (а.с.120-123 т.1). Факт отримання вказаного листа-вимоги підтверджується поштовим повідомленням, який свідчить про отримання ТОВ «Нучар» такого листа 03.10.2011р.

Проте, позивач свої зобов'язання згідно ч.2 п.6.1 договору листа від 08.08.2011 р. не виконав, вказаний вище товар не забрав.

Як підтверджується матеріалами справи та досліджено судом першої інстанції, ПП «Дніпро - Захід» надіслано ТОВ «Нучар» заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог від 10.10.2011 р.

Згідно ст.601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Зі змісту вищевказаної заяви випливає, що ПП «Дніпро-Захід» в порядку ст.601 ЦК України здійснило зарахування в рахунок погашення заборгованості ПП «Дніпро - Захід» перед ТОВ «Нучар» за поставлені товари згідно із видатковими накладними № РН-0000655 від 24.05.2011 р., №РН-0000868 від 05.07.2011 р., №РН-0001048 від 02.08.2011 р. на суму

51 295,13 грн., яку ТОВ «Нучар» мало повернути згідно із листом-вимогою від 23.09.2011 р. у зв'язку із поверненням товару.

Як обґрунтовано вказано судом першої інстанції, позивач не довів, що термін придатності товару, який повертався по видаткових накладних на суму 51 295,13 грн. був менший ніж 21 день до закінчення строку реалізації цього товару. А отже, відповідач здійснив усі дії повернення товару у відповідності до порядку, передбаченого ч.2 п. 6.1 договором, проте, позивач не вчинив дій на виконання умов договору та не отримав прострочений не реалізований товар.

В контексті дослідження умов заборгованості на суму 51 295, 13 грн. необхідно також зазначити, що в матеріалах справи міститься припис заступника головного державного інспектора ветеринарної медицини м. Львова №19 від 11.10.2012 р., який внесений за наслідками перевірки дотримання вимог законодавства України з питань ветеринарної медицини, зокрема, Закону України «Про ветеринарну медицину», Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів» та інших нормативних документів щодо зберігання та обігу тваринницької продукції підконтрольної ветеринарній службі згідно звернення директора ПП «Дніпро-Захід» Яворського В.М.

У відповідності до вищезазначеного припису, перерахована у вказаному приписі продукція тваринного походження, загальною кількістю 580,26 кг підлягає вилученню з обігу та направлення її на утилізацію в умовах спеціального підприємства ДП «Жовківський завод з виготовлення м'ясо-кісткового борошна», с. Воля Висоцька Жовківського району Львівської області до 19.10.2012 р.

Таким чином, на виконання вказаного припису, відповідачем було укладено договір надання послуг від 17.10.2012 року із ДП «Жовківський завод з виготовлення м'ясо-кісткового борошна» на утилізацію неякісних м'ясопродуктів в кількості 0,58026 тонн.

Згідно товаро-транспортної накладної №РН-0032891 від 17.10.2012 р. неякісні м'ясопродукти на загальну суму 51 295,13 грн. в тому числі ПДВ були передані відповідачем для утилізації ДП "Жовківський ветсанзавод" і було їх утилізовано 17.10.2012 р., що підтверджено актом виконаних робіт від 17.10.2012 р. (а.с.68 т.3).

Судова колегія також зазначає наступне.

Посилання позивача на відсутність прямого його зобов'язання щодо прийняття товару від відповідача не можуть братися судом до уваги з огляду на наступне.

З аналізу пункту 6.1 договору дійсно вбачається про право постачальника на прийняття поверненого товар. Разом з тим, в даній статті договору йдеться про умови, які були узгоджені сторонами, при дотриманні яких, товар може бути повернений постачальнику. Як досліджено судом першої інстанції та перевірено апеляційним господарським судом, вказані умови відповідачем були виконані. Враховуючи загальні принципи договірних зобов'язань з кожного права випливає обов'язок. А відтак, у позивача виник обов'язок прийняти товар у відповідача.

Виходячи з вищевикладеного та ст.601 ЦК України, судова колегія вважає, що позивачу необхідно відмовити у задоволенні апеляційної скарги про скасування рішення суду в частині відмови у стягненні з ПП «Дніпро-Захід» на користь ТОВ «Монкаса» 51 295,13 грн.

Відповідно до ст. 193 ГК України , суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. А за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України .

Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на вищевикладене, сума заборгованості, яка підлягає до стягнення з ПП «Дніпро-Захід» становить 28 064,87 грн. за отриманий і недотриманий товар.

Згідно ст. 33, абзацу 2 ст. 34, ст. 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржниками не подано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували обґрунтованість вимог, заявлених у апеляційних скаргах.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення прийняте із дотриманням норм чинного законодавства та у відповідності до обставин справи, тому підстав для його зміни чи скасування, колегія суддів не вбачає.

Разом з тим, відповідно до ст.49 ГПК України, розподіл судових витрат здійснюється пропорційно задоволених позовних вимог.

Відповідно ст.4 Закону України «Про судовий збір», сума судового збору за подання позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати. За подання апеляційної скарги на рішення суду 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру.

Враховуючи те, що оспорювана сума, заявлена в апеляційній скарзі позивача становить 51 295,13 грн, сума судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції повинен складати: 50 відсотків від 1 609, 50 грн., тобто: 804, 50 грн. Так як позивач за подання апеляційної скарги сплатив суму судового збору у розмірі 1 549, 50 грн., зайво сплачений судовий збір у розмірі 745, 00 грн. підлягає поверненню.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 04.12.2012 р. у справі

№ 5015/3819/2012 залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

2. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Монкаса» (адреса: вул. сім'ї Сосніних, 3, офіс 516, м. Київ, Святошинський район, 01148; ідент. код 36280037) з державного бюджету 745, 00 грн. зайво сплаченого ним судового збору за подання апеляційної скарги згідно платіжного доручення № 1130 від 13.12.2012 р.

Господарському суду Львівської області видати наказ.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи скерувати до господарського суду Львівської області.

Повний текст постанови

виготовлено 22.02.2013 р.

Головуючий-суддя Матущак О.І.

Судді Дубник О.П.

Юрченко Я.О.