Постанова

від 12.02.2013 по справі 2а-14135/12/0170/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 лютого 2013 р. (о 10:56) Справа №2а-14135/12/0170/15

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Тоскіної Г.Л., за участю секретаря судового засідання Кисельової А.Є., представників сторін:

від позивача - Бодров О.О., Братусін М.М.,

від відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Біг-Електро"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Обставини справи: до Окружного адміністративного суду АР Крим звернулося Приватне підприємство "Біг-Електро" (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (далі - відповідач) з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0011422204 від 03.12.2012 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 11092,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм податкового законодавства, відповідачем невірно застосовані норми Податкового Кодексу України. Позивач зазначає, що висновки відповідача щодо невірного формування валових витрат та податкового кредиту у зв'язку з тим, що діяльність контрагентів позивача, а саме ПП ВКФ «Сельпроммаш» була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди своїм контрагентам без мети реального настання правових наслідків, що свідчить про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань по укладених угодах, у зв'язку з чим, на думку податкового органу укладені угоди є нікчемними, не ґрунтуються на нормах податкового та цивільного законодавства. Позивач зауважує, що господарські операції з придбання робіт у ПП ВКФ «Сельпроммаш» мають реальний характер, отримання робіт та їх використання в оподаткованих операціях підтверджується первинними бухгалтерськими документами, тому спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню. Позивач також вказує, що у податкового органу відсутні повноваження на визнання угод нікчемними.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.01.2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 31.01.2013 р. за клопотанням представника позивача провадження у справі зупинено. Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.02.2013 р. поновлено провадження у справі.

Представники позивача у судовому засіданні наполягали на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на необґрунтованість висновків відповідача, викладених в акті перевірки.

Під час розгляду справи представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував, зазначивши, що в ході проведеної перевірки позивача були виявлені порушення податкового законодавства, що й стало підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування правової позиції представник відповідача надав письмові заперечення на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Біг-Електро" (ідентифікаційний номер юридичної особи - 36478372) зареєстровано в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 23.04.2009 р.

Відповідно до довідки серії АА №234437 від 09.08.2010 р. з Єдиного Державного Реєстру підприємств та організацій України основними видами економічної діяльності підприємства є, зокрема, електромонтажні роботи (КВЕД 45.31.0), монтаж іншого електричного устаткування, не віднесено до інших групувань (КВЕД 31.62.4).

Судом встановлено, що позивач зареєстрований в податковому органу платником податків та зборів, в тому числі є платником податку на прибуток та податку на додану вартість.

Таким чином, Приватне підприємство "Біг-Електро" являється суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язаний виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Посадовими особами податкового органу була проведена позапланова невиїзна перевірка Приватного підприємства "Біг-Електро" з питань взаємовідносин з ПП ВКФ «Сельпроммаш» за квітень 2011 р.

За результатами перевірки був складений акт від 16.11.2012р. №9020/22-3/36478372 (далі акт перевірки).

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0011422204 від 03.12.2012 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 11092,00 грн.

Сума донарахування зобов'язань з податку на прибуток підприємств у розмірі 11092,00 грн. визначена податковим органом внаслідок порушення Приватним підприємством "Біг-Електро" пп.14.1.191 п.14.1 ст.14, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу від 2 грудня 2010 року № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями).

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування.

В ході розгляду справи судом було перевірено правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а також правомірність донарахування грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість і було встановлено наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Перевіряючи правомірність прийняття податковим органом податкового повідомлення - рішення №0011422204 від 03.12.2012 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 11092,00 грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, валові витрати по операціям з ПП ВКФ «Сельпроммаш» були сформовані позивачем у 2 кварталі 2011 роки, отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми розділу ІІІ Податкового кодексу України «Податок на прибуток підприємств», який набрав чинності з 01.04.2011 року.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 Податкового кодексу України передбачено, що у цьому розділі об'єктом оподаткування є:

прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Згідно з п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу

Підпунктом 138.1.1. пункту 138.1 ст. 138 встановлено, що витрати операційної діяльності включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п. 138.8. ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі Закон №996).

Згідно зі ст.1 Закону №996 бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Пунктом 2 ст. 3 вказаного Закону передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. п. 1,2 ст. 9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з п. 3 ст. 9 Закону №996 інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Перевіркою повноти визначення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування ПП "Біг-Електро" за 2 квартал 2011р., встановлено завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у сумі 241125 грн., у зв'язку з включенням цих сум до валових витрат по операціях з ПП ВКФ «Сельпроммаш».

За даними податкового органу завищення валових витрат пов'язане з тим, що ПП "Біг-Електро" необґрунтовано включило до їх складу витрати на придбання робіт у контрагента ПП ВКФ «Сельпроммаш» за відсутністю об'єкту оподаткування, а саме операцій поставки робіт.

Сутність порушень, за висновками податкового органу, полягає в тому, що постачальник позивача, а саме ПП ВКФ «Сельпроммаш», є «транзитером» згідно схем формування «сумнівного» податкового кредиту та штучного завищення витрат.

Враховуючи даний факт, вбачається проведення фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту не мають реального товарного характеру тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарських операцій контрагентами - покупцями.

У зв'язку з чим, податковим органом зроблений висновок про неможливість фактичного здійснення ПП ВКФ «Сельпроммаш» господарських операцій через відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, відсутність управлінського та технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень, транспортних механізмів та порушення ч. 1 ст.203, ч. 1 ст.207, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП ВКФ «Сельпроммаш» з постачальниками та покупцями.

При дослідженні сум витрат в грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, які підлягають віднесенню до складу валових витрат Приватного підприємства "Біг-Електро" по взаємовідносинах з ПП ВКФ «Сельпроммаш» судом встановлено наступне.

З акту перевірки вбачається, що вказані витрати у сумі 241125 грн. були задекларовані позивачем за підсумками 2 кварталу 2011 р., та сформовані платником податків по взаємовідносинам з ПП ВКФ «Сельпроммаш» у вказаний період.

Судом встановлено, що між Приватним підприємством "Біг-Електро"(Підрядник) та Структурним підрозділом пансіонату з лікуванням «Горизонт» ВАТ «МОТОР СІЧ» (Замовник) було укладено ряд договорів, а саме:

- договір підряду № 04/08 від 08.04.2011р., відповідно до якого, Замовник доручає, а Підрядник виконує лабораторні вимірювання в приміщенні пансіонату «Горизонт» по вул. Комсомольська, 7, м. Алушта;

- договір підряду № 03/31 від 31.03.2011р., відповідно до якого, Замовник доручає, а Підрядник виконує монтажні роботи по установці конденсаторного обладнання в приміщенні пансіонату «Горизонт» по вул.. Комсомольська, 7, м. Алушта;

- договір підряду № 03/12 від 11.03.2011р., відповідно до якого, Замовник доручає, а Підрядник виконує електромонтажні роботи з поточного ремонту цехів харчоблоку в приміщенні пансіонату «Горизонт» по вул.. Комсомольська, 7, м. Алушта;

- договір підряду № 03/10 від 10.03.2011р., відповідно до якого, Замовник доручає, а Підрядник виконує електромонтажні роботи з поточного ремонту освітлення спортивних майданчиків в приміщенні пансіонату «Горизонт» по вул. Комсомольська, 7, м. Алушта;

Здійснення діяльності за зазначеними договорами підряду відповідає основним видам економічної діяльності Приватного підприємства "Біг-Електро" та спрямовано на отримання доходу.

До виконання електромонтажних робіт та інших робіт відповідно до зазначених договорів, позивачем залучений субпідрядник - ПП ВКФ «Сельпроммаш».

З матеріалів справи вбачається, що між ПП "Біг-Електро" (Замовник) та ПП ВКФ «Сельпроммаш» (підрядник) було укладено ряд договорів, а саме:

- договір підряду № 04/10 від 10.04.2011р., відповідно до якого, Замовник доручає, а Підрядник виконує лабораторні вимірювання в приміщенні пансіонату «Горизонт» по вул.. Комсомольська, 7, м. Алушта;

- договір підряду № 04/01 від 01.04.2011р., відповідно до якого, Замовник доручає, а Підрядник виконує монтажні роботи по установці конденсаторного обладнання в приміщенні пансіонату «Горизонт» по вул. Комсомольська, 7, м. Алушта;

- договір підряду № 04/21 від 12.03.2011р., відповідно до якого, Замовник доручає, а Підрядник виконує електромонтажні роботи з поточного ремонту цехів харчоблоку в приміщенні пансіонату «Горизонт» по вул.. Комсомольська, 7, м. Алушта;

- договір підряду № 03/10 від 10.03.2011р., відповідно до якого, Замовник доручає, а Підрядник виконує електромонтажні роботи з поточного ремонту освітлення спортивних майданчиків в приміщенні пансіонату «Горизонт» по вул. Комсомольська, 7, м. Алушта;

На виконання умов вказаних договорів ПП ВКФ «Сельпроммаш» виконало відповідні роботи на користь Приватного підприємства "Біг-Електро", які були передані позивачу за актами прийому виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в): актом від 12.04.2011р. на суму 543402,62 грн., в т.ч. ПДВ 90567,10 грн. (вартість без ПДВ 452835,52 грн.), актом від 20.04.2011 р. (форма КБ-2в) на суму 24128,82 грн., в т.ч. ПДВ 4021,47 грн.,(вартість без ПДВ 20107,35 грн.) та актом від 26.04.2011 р. (форма КБ-2в) на суму 36819,55 грн., в т.ч. ПДВ 6136,59 грн.,( вартість без ПДВ 30682,96 грн.) на загальну суму 604350,99 грн. в т.ч. ПДВ 100725,17 грн.,( вартість без ПДВ 503625,85 грн.).

Судом встановлено, що позивачем здійснено перерахування на розрахунковий рахунок ПП ВКФ «Сельпроммаш» грошових коштів на загальну суму 633072,14 грн., що підтверджується банківськими виписками з призначенням платежу «сплата за поточний ремонт»: від 11.03.2011р., від 14.03.2011р., від 28.03.2011р., від 04.04.2011р., від 19.04.2011р. та від 29.04.2011р.

Досліджуючи взаємозв'язок отриманих робіт від ПП ВКФ «Сельпроммаш» з господарською діяльністю позивача та їх використання в оподаткованих операціях, судом встановлене наступне.

Суд зазначає, що відповідно до пп. 14.1.36. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до довідки серії АА №234437 від 09.08.2010 р. з Єдиного Державного Реєстру підприємств та організацій України основними видами економічної діяльності підприємства є, зокрема, електромонтажні роботи (КВЕД 45.31.0), монтаж іншого електричного устаткування, не віднесено до інших групувань (КВЕД 31.62.4).

Отже отримання від ПП ВКФ «Сельпроммаш» робіт та передача їх замовнику з метою отримання прибутку відповідає основним видам діяльності позивача за КВЕД.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач уклало ряд договорів з Структурним підрозділом пансіонату з лікуванням «Горизонт» ВАТ «МОТОР СІЧ», а саме:

- договір підряду № 04/08 від 08.04.2011р., відповідно до якого, Замовник доручає, а Підрядник виконує лабораторні вимірювання в приміщенні пансіонату «Горизонт» по вул.. Комсомольська, 7, м. Алушта;

- договір підряду № 03/31 від 31.03.2011р., відповідно до якого, Замовник доручає, а Підрядник виконує монтажні роботи по установці конденсаторного обладнання в приміщенні пансіонату «Горизонт» по вул.. Комсомольська, 7, м. Алушта;

- договір підряду № 03/12 від 11.03.2011р., відповідно до якого, Замовник доручає, а Підрядник виконує електромонтажні роботи з поточного ремонту цехів харчоблоку в приміщенні пансіонату «Горизонт» по вул.. Комсомольська, 7, м. Алушта;

- договір підряду № 03/10 від 10.03.2011р., відповідно до якого, Замовник доручає, а Підрядник виконує електромонтажні роботи з поточного ремонту освітлення спортивних майданчиків в приміщенні пансіонату «Горизонт» по вул. Комсомольська, 7, м. Алушта;

Судом встановлено, що роботи, отримані від ПП ВКФ «Сельпроммаш», були передані замовнику (Структурному підрозділу пансіонату з лікуванням «Горизонт» ВАТ «МОТОР СІЧ»), що підтверджується актами прийняття виконаних робіт, а саме: актом прийняття виконаних робіт від 30.03.2011р. (предмет - електромонтажні роботи з поточного ремонту освітлення спортивних майданчиків) на суму 54290,03 грн. (вартість без ПДВ), ПДВ - 10858,01 грн., загальна вартість 65148,04 грн., актом прийняття виконаних робіт від 26.04.2011р. (предмет - лабораторні вимірювання в приміщенні пансіонату «Горизонт») на суму 21239,35 грн. (вартість без ПДВ), ПДВ - 4247,87 грн., загальна вартість 25487,22 грн., актом прийняття виконаних робіт від 28.04.2011р. (предмет - монтажні роботи по установці конденсаторного обладнання в приміщенні пансіонату «Горизонт») на суму 30924,50 грн. (вартість без ПДВ), ПДВ - 6184,90 грн., загальна вартість 37109,40 грн., актом прийняття виконаних робіт від 18.04.2011р. (предмет - електромонтажні роботи з поточного ремонту цехів харчоблоку в приміщенні пансіонату «Горизонт») на суму 456234,68 грн. (вартість без ПДВ), ПДВ - 91246,94 грн., загальна вартість 547481,62 грн. Загалом було передано робіт замовнику на загальну суму 610078,24 грн. у тому числі ПДВ 101679,70 грн.

Суд зазначає, що зобов'язання, які виникли у позивача у зв'язку з виконанням вказаних робіт, були відображені в документах податкової звітності платника податків - позивача у справі, що підтверджується податковими деклараціями за 1 та 2 квартали 2011р.

Таким чином, за результатом господарських операцій з ПП ВКФ «Сельпроммаш» по факту передачі робіт замовникам позивач отримав дохід у сумі 610078,24 грн. та валовий прибуток у сумі 5727,25 грн., тобто вчинена господарська операція призвела до зміни в структурі активів та зобов'язань платника податків - позивача у справі, що підтверджується документами бухгалтерського обліку по рахунку 631, 361 в розрізі контрагентів.

У зв'язку з чим, у відповідності до вимог Податкового кодексу України у позивача виникли, в тому числі, зобов'язання по формуванню об'єкту оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість.

Водночас суд зазначає, що враховуючи передоплату у розмірі 315000,00 грн., у тому числі ПДВ 52500,00 грн.(сума без ПДВ 262500,00) у березні 2011р.(у 1 кварталі 2011р.), позивачем у 2 кварталі 2011р. (по даті передачі робіт, отриманих від ПП ВКФ «Сельпроммаш» замовнику) були сформовані валові витрати на суму 241125,85 грн. (503625,85 - 262500,00), що також підтверджується податковими накладними, які виписало ПП ВКФ «Сельпроммаш» та, на підставі яких, позивач у квітні 2011р. сформував податковий кредит.

А відтак, враховуючи види економічної діяльності за КВЕД, приймаючи до уваги, що валові витрати у 2 кварталі 2011р. у сумі 241125,85 грн. підтверджуються первинними бухгалтерськими документами позивача та пов'язані з веденням господарської діяльністю останнього (понесені витрати спрямовані на виконання господарської операції за договорами з замовником), використані позивачем в оподаткованих операціях (передані замовникам), вказані витрати є валовими витратами у розумінні приписів 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України.

У зв'язку з чим, витрати у сумі 241125,85 грн. по взаємовідносинах з ПП ВКФ «Сельпроммаш» правомірно віднесені позивачем до складу валових витрат, понесених платником податків у 2 кварталі 2011р.

Таким чином, суд зазначає, що позивачем виконані усі умови, передбачені Податковим кодексом України, для віднесення до валових витрат, витрат, пов'язаних з придбанням робіт у ПП ВКФ «Сельпроммаш» на суму 241125,85 грн., оскільки роботи використані в оподаткованих операціях та за результатами вказаних витрат отриманий дохід.

А відтак, позивачем обґрунтовано до складу валових витрат було віднесено суму у розмірі 241125,85 грн., у зв'язку з чим, збільшення податковим органом грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств, за податковим повідомленням-рішенням № 0011422204 від 03.12.2012р. у розмірі 11092,00 грн. є протиправним.

Суд зазначає, що ані з описової частини акту перевірки ані з розрахунку до повідомлення-рішення № 0011422204 від 03.12.2012р. податковим органом не надано будь-яких обґрунтувань з приводу донарахування грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств саме у розмірі 11092,00 грн.

Що стосується посилань податкового органу на нікчемність укладених позивачем з ПП ВКФ «Сельпроммаш» правочинів, то суд вказує на наступне.

Суд зазначає, що під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ст. 174 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод. Суб'єкти господарського зобов'язання - це учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), порушення якої згідно до ч. 1 ст. 207 ГК України тягне за собою визнання його судом недійсним повністю або в частині.

Як вбачається із вищевикладеного, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності господарського зобов'язання та для дійсності угоди (правочину), співпадають.

Виходячи з положень розділу IV ГК України, господарські зобов'язання виникають на підставі угод, фактично складаючи їх суть, тобто ці два поняття співвідносяться як форма та зміст.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України та Законом України «про оподаткування прибутку підприємств».

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отже, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті З Господарського кодексу України, Закону №334, Податкового кодексу України є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

В даному випадку, позивачем та ПП ВКФ «Сельпроммаш» булі вчинені господарські операції з придбання робіт. Оплата за договорами була здійсненна позивачем повністю.

А відтак, зазначене свідчить про те, що господарські операції між позивачем та його постачальниками були спрямовані на реальне настання правових наслідків і при виконанні господарських операцій, зокрема, позивач діяв у межах діючого законодавства України.

Таким чином, викладене спростовує висновок відповідача, що данні правочини є нікчемними та суперечать інтересам держави та суспільства.

Суд зазначає, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність вищевказаних договорів, укладених позивачем з контрагентами, відповідачем не наведено.

В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд вважає, що відповідачем належними доказами не доведено, в чому полягає не спрямованість укладених позивачем з ПП ВКФ «Сельпроммаш» правочинів на настання обумовлених ними правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується їх суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Крім того, суд виходить з того, що відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Суд зауважує, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки.

Проте, жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.

В той же час, ч. 2 ст.19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Матеріали справи свідчать про те, що правочин у встановленому законом порядку недійсним не визнано, а відтак є дійсним, направлений на настання реальних наслідків.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з отримання робіт від ПП ВКФ «Сельпроммаш», на які платник податків посилається як на підставу включення понесених витрат до складу валових витрат, відповідачем спростовані не були.

Відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем товару у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували ПДВ до бюджету або мали ознаки фіктивного підприємництва тощо.

Податковий орган також не подав жодних доказів на підтвердження того, що платник податку (позивач у справі) діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення названої операції з поставки товару було одержання позивачем податкової вигоди. Не зазначено відповідачем й інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність платника (позивача у справі).

Суд погоджується з доводами позивача про те, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

Суд підкреслює, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, хто не був постачальником товару. Зазначений висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 31.11.2011р.

Крім того, згідно із практикою Європейського Суду з прав людини, у праві "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами хисту права власності.

Суд також зазначає, що за відсутністю вироку суду, яким підтверджено фіктивність здійснення операції між позивачем з ПП ВКФ «Сельпроммаш», вказаних в акті перевірки, безперечних доказів, які свідчать про неможливість отримання робіт від ПП ВКФ «Сельпроммаш» (зокрема доказів отримання вказаних робіт від інших постачальників), та при наявності доказів, які підтверджують отримання робіт саме від ПП ВКФ «Сельпроммаш» та його використання в господарської діяльності позивачем, у суду відсутні підстави визнання вказаних операцій фіктивними, такими, що спрямовані на ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди.

Суд зазначає, що відсутність постачальника ПП ВКФ «Сельпроммаш» за місцезнаходженням, а також відсутність у нього достатніх трудових ресурсів, машин, механізмів та обладнання, необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, не є беззаперечним доказом неможливості здійснювати ними господарські операції з поставки товарів: адже транспорт, складські приміщення та необхідні необоротні активи могли бути орендовані у інших осіб, а робочі активи могли залучатись на умовах підряду з СПД-ФО, або шляхом аутстафінгу (позикова робоча сила) і т.п. (аналогічна думка викладена ВАСУ в Ухвалі від 01.03.2012 р. по справі №К/9991/76143/11, від 08.12.2011 р. по справі №К/9991/50633/11).

Більш того, у ПП "Біг-Електро" відсутній обов'язок та право перевіряти кількість робітників, наявність транспорту, складських приміщень та інших необоротних активів ПП ВКФ «Сельпроммаш», а відтак відсутня залежність правомірності формування валових витрат ПП "Біг-Електро" від наявності вказаних параметрів у ПП ВКФ «Сельпроммаш» (аналогічна думка викладена ВАСУ в Постанові від 10.01.2012 р. по справі №К/9991/81953/11, в Ухвалах від 26.10.2011 р. по справі №К-26345/10, від 19.04.2012 р. по справі № К/9991/11054/12).

Суд вказує, що ВАСУ в Ухвалі від 16.05.2012 р. по справі №К-9991/6724/12 дотримується наступної думки: «Посилання податкового органу на факт відсутності постачальника за його місцезнаходженням, свідчить лише про порушення даною юридичною особою законодавства, яке стосується його реєстрації, як суб'єкта підприємницької діяльності чи платника податків і зобов'язує його повідомляти реєструючі органи про зміну свого місця знаходження, а у випадку порушення даної вимоги передбачає персональну відповідальність такої особи та її посадових осіб».

ВАСУ в Ухвалі від 30.10.2012 р. по справі №К-28070/10 викладає наступну думку: «Витрати для цілі визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків».

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним: внаслідок укладання та виконання ПП "Біг-Електро" та ПП ВКФ «Сельпроммаш» правочинів.

Суд наголошує, що відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем лише зазначено, що без відповідних доказів про відсутність реальності поставок робіт, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом -є тільки припущенням.

Крім того, посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203. частини 1,2 статті 215, статтю 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Зазначена позиція викладена в Ухвалі ВАСУ від 14.11.2012 у справі №К/9991/50772/12.

Крім того, суд зазначає, що взаємовідносини з контрагентом ПП ВКФ «Сельпроммаш» у квітні 2011р. вже перевірялись податковим органом. За висновками первинної перевірки взаємовідносин позивача з ПП ВКФ «Сельпроммаш» у квітні 2011р. був складений акт перевірки № 12061/23-4/36478372 від 29.08.2012р., на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення та, яке в подальшому оскаржувалось ПП «Біг-Електро» в Окружному Адміністративному суді АР Крим. Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим у справі №2а-11745/11/0170/20 від 27.01.2012 р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2012 р., була надана правова оцінка господарськім операціям між ПП «Біг-Електро» та ПП ВКФ «Сельпроммаш» щодо придбання робіт та встановлено, що вчинені господарські операції мали реальний характер.

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, обставини, які слугували фактичною підставою для виключення валових витрат у 2 кварталі 2011р. у сумі 241125,83 грн. по операціям з ПП ВКФ «Сельпроммаш» знаходяться поза межами вимог Податкового кодексу України.

А відтак, враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми діючого законодавства, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0011422204 від 03.12.2012 року про збільшення грошового зобов'язання ПП "Біг-Електро" з податку на прибуток на суму 11092,00 грн., прийняте з порушенням основних принципів адміністративної процедури, встановлених ст. 2 КАС України, та є протиправними.

У зв'язку з чим, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 КАС України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень -відповідача.

Зазначена позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011 року № 2135/11/13-11.

Під час судового засідання, яке відбулось 12.02.2013 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 18.02.2013 року.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0011422204 від 03.12.2012.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Біг-Електро" (ЄДРПОУ 36478372) 113,70 грн. судових витрат шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Г.Л.Тоскіна