Постанова

від 21.02.2013 по справі 5002-27/3157-2012

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2013 року Справа № 5002-27/3157-2012

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Видашенко Т.С.,

суддів Гонтаря В.І.,

Плута В.М.,

представники сторін у судове засідання не з'явились,

розглянувши апеляційну скаргу Гвардійської селищної ради на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Янюк О.С.) від 19 листопада 2012 року у справі № 5002-27/3157-2012

за позовом Гвардійської селищної ради (вул. К. Маркса, 63, смт. Гвардійське, Сімферопольський р-н, 97513)

до приватного підприємства "Лора" (вул. Рикова, 7-2, смт. Гвардійське, Сімферопольський р-н, 97513)

фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - виконавчий комітет Гвардійської селищної ради Сімферопольського району (вул. К. Маркса, 63, смт. Гвардійське, Сімферопольський район, 97513)

про зобов'язання повернути майно та стягнення 3842,77 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Гвардійська селищна рада звернулася до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до приватного підприємства "Лора" (далі - ПП "Лора") та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2), в якій, з урахуванням клопотання про збільшення розміру позовних вимог від 30.10.2012, просить суд: зобов'язати відповідачів повернути позивачу напівпідвальне приміщення жилого будинку № 17 площею 152,8 кв.м, розміщене за адресою: АДРЕСА_2; стягнути з ПП "Лора" на користь позивача неустойку у розмірі 3842,77 грн. (а.с. 3-7, 60, т. 1).

Позивач, з посиланням на статтю 193 Господарського кодексу України, статті 203, 215, 228, 387, 525-526, 785, 1212-1214 Цивільного кодексу України, статті 26-27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вказує на неналежне виконання ПП "Лора" взятих на себе зобов'язань щодо повернення орендованого нерухомого майна за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до комунальної власності. Разом з тим, у зв'язку з неповерненням спірного майна, позивач просить стягнути з ПП "Лора" неустойку у розмірі подвійної плати за користування майном за період з березня по жовтень 2012 року. Вимоги до ФОП ОСОБА_2 Гвардійська селищна рада обґрунтовує нікчемністю договору суборенди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності, укладеного 01.04.2012 між відповідачами, через порушення вищевказаним правочином публічного порядку.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.10.2012 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - виконавчий комітет Гвардійської селищної ради (а.с. 54-56, т. 1).

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.11.2012 у справі № 5002-27/3157-2012 відмовлено у задоволенні позову Гвардійської селищної ради.

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (а.с. 3-6, т. 2).

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.11.2012 у справі № 5002-27/3157-2012 прийняте при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Більш детальніше доводи Гвардійської селищної ради викладені в апеляційній скарзі.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.12.2012 Гвардійській селищній раді поновлено строк на подання апеляційної скарги та прийнято її до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Дмитрієв В.Є., судді Гоголь Ю.М., Рибіна С.А.

За розпорядженням секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.02.2013 склад колегії суддів з розгляду скарги змінений: головуючий суддя - Дмитрієв В.Є., судді: Видашенко Т.С., Гоголь Ю.М.

Розгляд справи № 5002-27/3157-2012 неодноразово відкладався.

За розпорядженням секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.02.2013 склад колегії суддів з розгляду скарги змінений: головуючий суддя - Видашенко Т.С., судді: Гонтар В.І., Плут В.М.

У судове засідання, призначене на 21.02.2013 представники Гвардійської селищної ради, ПП "Лора", виконавчий комітет Гвардійської селищної ради Сімферопольського району та ФОП ОСОБА_2 не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином.

Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України - це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а явку представників не було визнано обов'язковою судом апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за можливе переглянути рішення суду першої інстанції за відсутності сторін по справі.

Повторно розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.09.2006 між Гвардійською селищною радою (Орендодавець) і ПП "Лора" (Орендар) укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до комунальної власності, відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - напівпідвальне приміщення жилого будинку № 17, площею 152,8 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (далі - майно), з метою використання для розташування офісу Орендаря (п. 1.1 Договору) (а.с. 12-13, т. 1).

Згідно із пунктом 2.1 договору оренди Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна. Обов'язок по складанню акту приймання-передачі майна покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору (пункт 2.4 договору оренди).

Відповідно до пункту 10.1 договору оренди його було укладено строком на 11 місяців, що діє з 01.09.2006 до 01.08.2007 включно.

01.09.2006 Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оперативну платну оренду комунальне майно, а саме - напівпідвальне приміщення жилого будинку № 17 площею 152,8 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується відповідним Актом приймання-передачі (а.с. 15, т. 1).

01.08.2007 між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до вищевказаного договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до комунальної власності від 01.09.2006 № 13 (а.с. 14, т. 1).

Оскільки сторонами не було надано суду відомостей щодо укладення інших договорів стосовно передачі в оренду спірного нерухомого майна, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про укладення вищевказаної додаткової угоди в рамках спірного договору, з чим погоджується і апеляційний суд.

З урахуванням умов додаткової угоди, строк діє вказаного в ній договору, визначено терміном з 01.08.2007 по 02.07.2008. Крім того, договір від 01.09.2006 № 13 було доповнено пунктом 10.10, згідно із яким він вважається продовженим на той же термін, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність його перегляду.

Так, на підставі пункту 10.10 додаткової угоди щороку здійснювалася пролонгація договору, що саме сторонами і не заперечується. Доказів, які б спростовували вищевказане, сторонами суду не надано. У зв'язку з чим, договір закінчувався 02.03.2012.

Майно, передане в оренду за вищевказаним договором, належить на праві власності територіальній громаді Гвардійської селищної ради, що підтверджується відповідним свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, яке видане 27.12.2005 Сімферопольською районною державною адміністрацією на підставі розпорядження від 22.12.2005 № 2749-р (а.с. 43, т. 1).

Право власності позивача зареєстроване Сімферопольським районним бюро технічної інвентаризації 27.12.2005 за № 13401344, що підтверджується відповідним витягом (а.с. 42, т. 1).

Листом від 01.02.2012 за вих. № 247/02-13 Орендодавець повідомив Орендаря про намір розірвати договір оренди і необхідність повернення майна (а.с. 16, т. 1).

Орендодавцем 21.02.2012 отримано від Орендаря відповідь на вищевказаний лист (а.с. 22, т. 1).

Листом від 06.03.2012 вих. № 497/02-13 Орендодавець звернувся до Орендаря з вимогою повернути орендоване майно протягом 7-ми днів у зв'язку з припиненням дії договору (а.с. 17, т. 1).

Листом від 28.03.2012 за вих. № 802 Орендар повідомив Орендодавця, що спірне орендоване майно з 01.04.2012 здається в суборенду ФОП ОСОБА_2 під соціальний об'єкт, у зв'язку з чим ПП "Лора" надсилає вищевказаний лист позивачу для узгодження (а.с. 23, т. 1).

Листом від 05.04.2012 за вих. № 693/02-13 Орендодавець відмовив в узгоджені Орендарю передачі ФОП ОСОБА_2 спірного майна в суборенду (а.с. 18, т. 1).

У зв'язку з неповерненням орендованого майна Орендодавцю, останній звернувся до суду з відповідним позовом.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992, № 2269-XII, зі змінами та доповненнями (далі - Закон України "Про оренду державного та комунального майна") орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

З наведеною нормою узгоджуються стаття 283 Господарського кодексу України від 16.01.2003, № 436-IV, зі змінами та доповненнями та стаття 759 Цивільного кодексу України від 16.01.2003, № 435-IV, зі змінами та доповненнями, згідно з якими, за договором найму (оренди) одна сторона (орендодавець/наймодавець) передає другій стороні (орендареві/наймачу) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Аналогічні правова позиція закріплена у статті 764 Цивільного кодексу України та статті 284 Господарського кодексу України.

За приписами статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно зі статтею 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Як вбачається з пункту 10.10 договору оренди (в редакції додаткової угоди до договору оренди) вказаний договір вважається продовженим на той же термін, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність його перегляду.

Відповідно до частини першої статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною третьою статті 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

З аналізу вищезгаданої статті вбачається те, що нею закріплене положення про співвідношення договору і закону в тих випадках, коли щодо певних відносин існує зазначення в актах цивільного законодавства, але сторони бажають за згодою між собою врегулювати ці відносини інакше. В такій ситуації сторони договору мають право вибору: використати норми акту цивільного законодавства для врегулювання своїх відносин або за власним розсудом відступити від положень актів цивільного законодавства шляхом встановлення в договорі інших правил поведінки, ніж це передбачено законодавством. Однак законодавець обмежує право сторін договору відступити від положень актів цивільного законодавства трьома випадками, коли: 1) це прямо заборонено таким актом; 2) обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає із їх змісту; 3) обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає із самої суті відносин між сторонами.

Проаналізувавши вищевказані дії сторін щодо зміни загального правила продовження дії договору, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вони прямо не заборонені Законом України "Про оренду державного та комунального майна", положеннями Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства, зокрема, правил статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", не випливає із їх змісту та з самої суті відносин між сторонами.

Крім того, законодавець у стаття 3 вищевказаного Закону України чітко визначає, що відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, тим самим підтверджує чинність закріпленого принципу свободи договору та презумпції диспозитивного значення актів цивільного законодавства.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про пріоритетність умов договору перед положеннями актів цивільного законодавства в частині визначення правил продовження дії договору, а тому Орендодавець, у силу приписів статті 629 Цивільного кодексу України, мав право заявити вимогу про припинення дії договору за місяць до закінчення його строку, як це встановлено пунктом 10.10 договору, тобто до 02.02.2012.

У той час, позивачем доказів надіслання листа від 01.02.2012 за вих. № 247/02-13, яким він висловив своє небажання продовжувати договірні відносини та вимагав від ФОП ОСОБА_2 повернути спірне майно, ні суду першої ні апеляційної інстанцій надано не було.

Наданий суду витяг з журналу реєстрації вихідних документів виконавчого комітету Гвардійської селищної ради судом апеляційної інстанції до уваги не приймається, у зв'язку із тим, що в ньому не містяться відомості щодо дати та адреси надіслання зареєстрованих листів.

За таких обставин, у зв'язку з відсутністю доказів, у розумінні статтей 32-34 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджують надіслання вищевказаного листа на адресу ФОП ОСОБА_2, судова колегія вважає, що позивачем не доведено факту вчасного інформування іншої сторони про небажання продовжувати договірні відносини.

Судова колегія вказує на те, що якщо заяву про припинення чи зміну умов договору оренди подано стороною за договором після закінчення терміну, встановленого частиною другою статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", але друга сторона не згодна припиняти чи змінювати умови договору, останній вважається продовженим на тих же умовах і на той же строк. Якщо ж сторона, що направила таку заяву з порушенням місячного строку, наполягатиме на розірванні чи зміні умов договору оренди, спір підлягає вирішенню у порядку, передбаченому статті 11 Господарського процесуального кодексу України (абз. 4 пункту 12 роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 25.05.2000 № 02-5/237).

У зв'язку з чим, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивач у передбачений договором строк не скористався своїм правом на надання заяви про припинення договірних відносин, а тому спірний договір згідно його умов та приписів чинного законодавства є продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

А отже, враховуючи наявність між Гвардійською селищною радою та ПП "Лора" діючого договору, вимоги заявника апеляційної скарги щодо повернення спірного майна та сплати неустойки, передбаченої частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, не підлягають задоволенню.

Судова колегія не вбачає підстав для задоволення вимог Гвардійської селищної ради щодо зобов'язання ФОП ОСОБА_2 повернути спірне майно, у зв'язку з відсутністю між ними будь-яких правовідносин, з яких випливає дане зобов'язання.

Суд апеляційної інстанції, також, погоджується з господарським судом Автономної Республіки Крим в тому, що доводи позивача про нікчемність спірного договору суборенди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності від 01.04.2012 через порушення вищевказаним правочином публічного порядку, до уваги не приймаються, оскільки дані обставини не мають значення для даного спору, зокрема, щодо підстав виникнення у ФОП ОСОБА_2 зобов'язання повернути спірне майно.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі вищевикладеного апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, місцевим господарським судом прийнято рішення при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з вірним застосуванням норм матеріального права та без порушення норм процесуального права, інших підстав для його скасування не має.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Гвардійської селищної ради залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 листопада 2012 року у справі № 5002-27/3157-2012 залишити без змін.

Головуючий суддя Т.С. Видашенко

Судді В.І. Гонтар

В.М. Плут

Розсилка:

1. Гвардійська селищна рада (вул. К. Маркса, 63, Гвардійське, Сімферопольський р-н, 97513)

2. Приватне підприємство "Лора" (вул. Рикова, 7-2, Гвардійське, Сімферопольський р-н, 97513)

3. ФОП ОСОБА_2 АДРЕСА_1

4. Виконавчий комітет Гвардійської селищної ради Сімферопольського району (вул. К. Маркса, 63, Гвардійське, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим, 97513).