Рішення

від 14.02.2013 по справі 36/393-18/495-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/393-18/495-2012 14.02.13 За позовом Відкритого акціонерного товариства «Домобудівний комбінат «Відрадний»;

до Приватного підприємства «Дінакор»;

про визнання договорів оренди недійсними.

Суддя Мандриченко О.В.

Представники:

Від позивача: Вакулюк М. С., представник, довіреність № б/н від 01.10.2012 р.;

Компанець М. О., представник, довіреність № б/н від 01.10.2012 р.;

Гордієнко К. Г., представник, довіреність № б/н від 18.09.2012 р.;

Від відповідача: Коваль Ю. В., директор, витяг з ЄДРПОУ АБ №762681.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.04.2012 року у справі № 36/393 в задоволенні позовних вимоги Відкритого акціонерного товариства «ДБК «Відрадний» відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2012 року змінено мотивувальну частину рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2012 року у справі №36/393, викладено її в редакції даної постанови; в решті рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.11.2012 року рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2012 року у справі №36/393 скасовано, а справу передано на розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Господарського суду міста Києва від 08.11.2012 року №04-1/1080 «Щодо призначення автоматичного розподілу справ», справу №36/393 передано для розгляду судді Мандриченку О. В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2012 року призначено слухання справи на 27.11.2012 року.

В судовому засіданні 27.11.2012 року було оголошено перерву до 04.12.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2012 року відкладено розгляд справи до 20.12.2012 року.

В судовому засіданні 20.12.2012 року було оголошено перерву до 22.01.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2012 року продовжено термін вирішення спору на 15 днів.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 22.01.2013 року справу №36/393-18/495-2012 передано для розгляду судді Борисенко І. І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2013 року призначено розгляд справи на 07.02.2013 року.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 28.01.2013 року справу №36/393-18/495-2012 передано для розгляду судді Мандриченку О. В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2013 року призначено слухання справи на 07.02.2013 року.

В судовому засіданні 07.02.2013 року було оголошено перерву до 14.02.2013 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить суд визнати недійсними повністю з моменту укладення договори оренди спецтехніки №3/06 від 21.07.2006 року, №4/06 від 21.07.2006 року, №5/06 від 21.07.2006 року, укладені між Відкритим акціонерним товариством «ДБК «Відрадний» та Приватним підприємством «Дінакор», а також стягнути з відповідача 941,00 грн. витрат по сплаті судового збору мотивів, вказаних у позовній заяві.

Представник позивача у судових засіданнях позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Також позивач у своїх додаткових поясненнях обґрунтовує позовні вимоги наступними фактами:

- спірні договори було підписано з перевищенням повноважень і без досягнення згоди щодо усіх істотних умов договорів;

- головний інженер Чернецький В. В., яким і було підписано договори від імені позивача, виконуючи обов'язки голови правління був уповноважений на вирішення внутрішніх питань товариства, а не на підписання договорів всупереч статуту позивача;

- в договорах оренди не зазначено усіх істотних умов, а саме: не вказано дані, які зазначаються в технічних паспортах до техніки, яка була об'єктом договорів, не вказано вартість цієї техніки;

- згідно спеціальних актів, якими регулюється правовий статус майна, яке може передаватися в оренду за договорами оренди спецтехніки, разом з майном за актами прийому-передачі повинна була передаватися також технічна документація до цього майна;

- вартість підписаних в. о. голови правління ВАТ «ДБК «Відрадний» договорів в декілька разів перевищує граничний розмір угод, які можуть підписуватися головою правління без погодження із загальними зборами.

Відповідач Приватне підприємство «Дінакор», у своєму відзиві на позовну заяву просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку з наступним:

- при укладенні договорів оренди сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору;

- все майно за договорами передано та прийнято позивачем згідно з актами приймання-передачі;

- необхідні документи, відповідно до яких було здійснено реєстрацію автотранспортної техніки відповідачем, відповідач передав позивачеві у момент підписання актів приймання-передачі техніки;

- позивач вказану техніку не повернув і продовжує нею користуватися;

- позивач частково 04.04.2007 року сплатив кошти за користування цією технікою на поточний рахунок відповідача;

- дії в. о. голови правління ВАТ «ДБК «Відрадний» в частині укладення договорів є правомірними.

Від директора Приватного підприємства «Дінакор» 13.02.2013 року надійшло клопотання, у якому він повідомляє суд про призначення нового директора підприємства і просить суд не брати до уваги пояснення представника ПП «Дінакор» в судовому засіданні, яке відбулося 07.02.2013 року у зв'язку з відсутністю повноважень у останнього.

Господарський суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача від 12.02.2013 року про витребування додаткових доказів у справі у зв'язку з тим, що відповідно до частини 1 статті 38 Господарського процесуального кодексу України, сторона вправі звернутися з клопотанням про витребування господарським судом доказів лише у тому разі, якщо не має можливості самостійно їх надати. Відповідач не довів той факт, що у нього не було можливості самостійно надати докази.

Також господарський суд відмовив у задоволенні клопотання представника позивача про огляд оригіналів документів у зв'язку із закінченням строку, який надано для розгляду справи у суді, а також у зв'язку з тим, що вказана справа перебуває на новому розгляді і слухається тривалий час, тому такі документи, як оригінал статут позивача, протокол загальних зборів, ін. вже оглядалися судом і не потребують повторного огляду.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Між Приватним підприємством «Дінакор» (орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством «Відрадний» 21.07.2006 року було укладено договір оренди №3/06 автотракторної техніки спеціального призначення та спеціальних установок, відповідно до умов якого орендодавець зобов'язується передати орендарю автотракторну техніку спец. призначення та спец. установки, а саме: кран козловий - 1 шт., кран баштовий стріловий - 1 шт., верстат протяжний СМЖ 357 - 1 шт., машину контактної зварки - 1 шт. МТМ-160 УХЛ-4 №ПТЄ, що є власністю ПП «Дінакор», у тимчасове строкове і оплатне користування, а орендар зобов'язується прийняти об'єкт оренди від орендодавця, використовувати його на протязі строку оренди, передбаченого цим договором, сплачуючи при цьому обумовлену договором орендну плату, а після закінчення строку оренди зобов'язується повернути об'єкт оренди орендодавцеві.

Відповідно до п. 2. договору, строк дії договору: початок - з моменту передачі орендованого об'єкта орендарю, з дня підписання акту передачі-прийому об'єкту, тобто з 21 липня 2006 року до 20 червня 2007 року. Строк дії договору може бути змінено лише за взаємною згодою сторін, яка оформляється додатковою угодою до цього договору, або у випадках передбачених законодавством України.

Згідно з п. 3.1. договору, розмір орендної плати за весь орендований об'єкт у цілому складає двадцять тисяч гривень за місяць.

Додатковою угодою №2 від 21.07.2006 року до договору оренди №3/06 сторони домовилися, що строк дії договору оренди продовжено до повного виконання орендарем своїх обов'язків по сплаті за орендоване майно.

Акт приймання-передачі автотракторної техніки спеціального призначення та спеціальних установок від 21.07.2006 року свідчить про передачу орендодавцем орендареві об'єкта оренди.

Між Приватним підприємством «Дінакор» (орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством «Відрадний» 21.07.2006 року було укладено договір оренди №4/06 автотракторної техніки спеціального призначення та спеціальних установок, відповідно до умов якого орендодавець зобов'язується передати орендарю автотракторну техніку спец. призначення та спец. установки, а саме: ЗІЛ-431610; АВТОНАВАНТАЖУВАЧ мод. 40810; ЕКСКАВАТОР «БОРЕКС-2101» на базі ЮМЗ-6КЛ; БУЛЬДОЗЕР-170-00, що є власністю ПП «Дінакор», у тимчасове строкове і оплатне користування, а орендар зобов'язується прийняти об'єкт оренди від орендодавця, використовувати його на протязі строку оренди, передбаченого цим договором, сплачуючи при цьому обумовлену договором орендну плату, а після закінчення строку оренди зобов'язується повернути об'єкт оренди орендодавцеві.

Відповідно до п. 2. договору, строк дії договору: початок - з моменту передачі орендованого об'єкта орендарю, з дня підписання акту передачі-прийому об'єкту, тобто з 21 липня 2006 року до 20 червня 2007 року. Строк дії договору може бути змінено лише за взаємною згодою сторін, яка оформляється додатковою угодою до цього договору, або у випадках передбачених законодавством України.

Згідно з п. 3.1. договору, розмір орендної плати за весь орендований об'єкт у цілому складає тридцять шість тисяч гривень за місяць.

Додатковою угодою №2 від 21.07.2006 року до договору оренди №4/06 сторони домовилися, що строк дії договору оренди продовжено до повного виконання орендарем своїх обов'язків по сплаті за орендоване майно.

Акт приймання-передачі автотракторної техніки спеціального призначення та спеціальних установок від 21.07.2006 року свідчить про передачу орендодавцем орендареві об'єкта оренди.

Між Приватним підприємством «Дінакор» (орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством «Відрадний» 21.07.2006 року було укладено договір оренди №5/06 автотракторної техніки спеціального призначення та спеціальних установок, відповідно до умов якого орендодавець зобов'язується передати орендарю автотракторну техніку спец. призначення та спец. установки, а саме: ПОЛИВОМОЄЧНУ МАШИНУ-ПМ-130 на базі ЗІЛ-431610, що є власністю ПП «Дінакор», у тимчасове строкове і оплатне користування, а орендар зобов'язується прийняти об'єкт оренди від орендодавця, використовувати його на протязі строку оренди, передбаченого цим договором, сплачуючи при цьому обумовлену договором орендну плату, а після закінчення строку оренди зобов'язується повернути об'єкт оренди орендодавцеві.

Відповідно до п. 2. договору, строк дії договору: початок - з моменту передачі орендованого об'єкта орендарю, з дня підписання акту передачі-прийому об'єкту, тобто з 21 липня 2006 року до 20 червня 2007 року. Строк дії договору може бути змінено лише за взаємною згодою сторін, яка оформляється додатковою угодою до цього договору, або у випадках передбачених законодавством України.

Згідно з п. 3.1. договору, розмір орендної плати за весь орендований об'єкт у цілому складає п'ять тисяч гривень за місяць.

Додатковою угодою №2 від 21.07.2006 року до договору оренди №5/06 сторони домовилися, що строк дії договору оренди продовжено до повного виконання орендарем своїх обов'язків по сплаті за орендоване майно.

Акт приймання-передачі автотракторної техніки спеціального призначення та спеціальних установок від 21.07.2006 року свідчить про передачу орендодавцем орендареві об'єкта оренди.

Позивач у своїй позовній заяві зазначає, що вказані договори оренди були підписані з перевищенням повноважень я без узгодження між сторонами усіх необхідних істотних умов договорів. Враховуючи вищевикладене, позивач просить визнати недійсними повністю з моменту укладення договори оренди спецтехніки №3/06 від 21.07.2006 року, №4/06 від 21.07.2006 року, №5/06 від 21.07.2006 року, укладені між Відкритим акціонерним товариством «ДБК «Відрадний» та Приватним підприємством «Дінакор».

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з частиною 4 статті 179 Цивільного кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Статтею 215 Цивільного кодексу встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009 року визначено, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предметі і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

За своєю правовою природою оспорювані договори є договорами оренди, а відтак між сторонами виникли відносини, які регулюються главою 58 Цивільного кодексу України та главою 30 Господарського кодексу України.

Як вже зазначалося, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно з наказом позивача №39к від 27.06.2006 року голова правління Коценко І. В. на період свого перебування у відпустці поклав виконання своїх обов'язків на головного інженера Чернецького В. В., який і підписав від імені позивача спірні договори.

Пунктом 9.4.1. статуту ВАТ «ДБК «Відрадний», зареєстрованого Солом'янською районною у м. Києві державною адміністрацією 09.06.2006 року, який діяв на момент підписання договорів оренди, передбачено, що правління є виконавчим органом товариства, яке здійснює керівництво його поточною діяльністю. Правління є підзвітним загальним зборам акціонерів і наглядовій раді товариства та організовує виконання їх рішень.

У п. 9.4.3. статуту зазначено, що до компетенції правління належать всі питання діяльності товариства, крім тих, що віднесені до компетенції інших органів.

Відповідно до п. 9.4.5. статуту, голова правління має право приймати рішення про укладення правочинів на суму, що не перевищує від 10% до 25% балансової вартості активів товариства за даними останньої річної фінансової звітності товариства; підписувати довіреності, договори та інші документи від імені товариства в межах його компетенції відповідно до положень статуту.

Згідно з п. 9.4.6. статуту, заступник голови правління надає допомогу голові правління в організації роботи правління та виконує його функції у разі його відсутності.

Господарський суд не погоджується із твердженням позивача, що вартість підписаних в. о. голови правління ВАТ «ДБК «Відрадний» договорів в декілька разів перевищує граничний розмір угод, які можуть підписуватися головою правління без погодження із загальними зборами, адже в договорах не зазначено вартість об'єктів оренди. Також необхідно врахувати, що сума орендних платежів за період дії (з 21.07.2006 року по 20.06.2007 року) за кожним спірним договором (11 місяців по 20 000,00 грн.; 11 місяців по 36 000,00 грн.; 11 місяців по 5 000,00 грн.) не перевищує 10% балансової вартості активів товариства за даними останньої річної фінансової звітності (620 970 тис. грн.).

Отже, спірні договори оренди могли підписуватися лише головою правління або, у випадку його відсутності, заступником голови правління, але не головним інженером позивача.

Крім того, формулювання в договорах «в особі виконуючого обов'язки голови правління, який діє на підставі статуту» означає обов'язок іншої сторони ознайомитись з статутом контрагента і вона вважається такою що за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження, які можуть бути передбачені в статутних документах.

Відповідно до частини 1 статті 241 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Зазвичай, про схвалення правочину юридичною особою свідчить використання нею орендованого обладнання, однак, акти прийому-передачі, які містяться в матеріалах справи, не можуть підтвердити схвалення правочину позивачем, адже підписані в день укладення договору тією ж особою, яка підписувала договори оренди, а вона, як вже зазначалося, не було уповноважена на таке підписання.

Також відповідач надав суду копії подорожніх листів вантажних автомобілів ЗІЛ 130 (КДМ-1) Т2231КІ, (КДМ-1 Т2231КІ), БОРЕКС 2101 04829 КС, БОРЕКС 2101 04829 КС. Також матеріали справи містять пояснення колишнього працівника позивача, який зазначив, що позивач використовував поливомоєчну машину ПМ-130 на базі автомобіля ЗІЛ-431610, яка була передана в оренду відповідачем.

Однак вказані документи не підтверджують факту використання саме майна, переданого за договорами оренди №3/06, №4/06, №5/06, адже в договорах оренди не було зазначено індивідуальних ознак техніки, не зазначався заводський номер, а лише модель такої техніки, тому не вважається можливим ідентифікувати майно передане за договорами оренди і майно, яке, за вищевказаними документами, використовувалося позивачем.

У спірних договорах оренди зазначається, що відповідач зобов'язався передати позивачеві в оренду кран козловий - 1 шт., кран баштовий стріловий - 1 шт., верстат протяжний СМЖ 357 - 1 шт., машину контактної зварки - 1 шт. МТМ-160 УХЛ-4 №ПТЄ; ЗІЛ-431610; АВТОНАВАНТАЖУВАЧ мод. 40810; ЕКСКАВАТОР «БОРЕКС-2101» на базі ЮМЗ-6КЛ; БУЛЬДОЗЕР-170-00; ПОЛИВОМОЄЧНУ МАШИНУ-ПМ-130 на базі ЗІЛ-431610.

Відсутність заводського номеру на виробі та в документах, які супроводжують виріб з моменту виготовлення до моменту списання, виключає індивідуалізацію виробу. У спірних договорах не вказано тип автомобіля, завод виготовлювач, номер техпаспорту, номер двигуна, номер кузова, номер шасі, вантажопідйомність, присвоєний номерний знак, серія та номер технічного паспорту.

Відповідач також стверджує, що позивачем у подальшому було схвалено спірні договори оренди майна, що, на його думку, підтверджується довідкою Відрадненського відділення ПАТ АКБ «Київ» від 25.11.2011 року №903, де зазначено про здійснення позивачем 04.04.2007 року трьох платежів з призначенням платежу «за оренду спецтехніки в 3 кв. зг. дог. ДГ-5/06 від 21.07.2006 р.», «оплата за оренду кранів в 3 кв. зг. дог. ДГ-3/06 від 21.07.2006 р.», «оплата за оренду кранів в 3 кв. зг. дог. ДГ-4/06 від 21.07.2006 року». Відповідач також надав виписку з рахунку, яка, на відміну від зазначеної довідки, є належним доказом, у тому числі щодо призначення платежу. В обох виписках з рахунку зазначено інші договори №44 і №46, однак не ті, які є спірними у даній справі. Тому господарський суд вважає, що відповідачем не доведено належними і допустимими доказами факт сплати позивачем коштів 04.04.2007 року саме за спірними договорами.

Посилання відповідача на лист №08.04/15 від 05.04.2007 року про зміну призначення платежу та прохання зарахувати кошти саме за договорами №3/06, 4/06 і 5/06, суд вважає необґрунтованими, оскільки названий лист підписано лише бухгалтером позивача без підпису особи, яка має право першого підпису на фінансових документах, у тому числі здійснення платежів з банківського рахунку, що не дає підстав у даному випадку для зміни призначення платежу. Доказів того, що призначення платежу було змінено належним чином відповідачем не надано.

Отже, в даному випадку немає доказів схвалення позивачем спірних договорів оренди.

Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх істотних умов. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно з частинами 1 і 2 статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 284 Господарського кодексу України визначено, що істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Слід мати на увазі, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Недосягнення між сторонами згоди щодо істотних умов договору або відсутність однієї з істотних умов у тексті договору тягне за собою визнання такого договору неукладеним, тобто таким, що не породжує жодних правових наслідків. Також необхідно звернути увагу, що вказаний вище перелік істотних умов не є вичерпним чи сталим, а може коригуватися в залежності від особливостей конкретного договору оренди.

Як видно із спірних договорів оренди, між сторонами договорів не досягнуто згоди щодо такої істотної умови договору як вартість майна з урахуванням її індексації.

У постанові Вищого господарського суду України від 01.11.2012 року у справі №36/393 зазначено, що судами попередніх інстанцій не з'ясовано, чи було вчинено відповідачем та позивачем юридично значимі дії, спрямовані на виконання спірних договорів. Також суд касаційної інстанції зазначив, необхідно встановити порядок передання спецтехніки в оренду та експлуатацію.

Згідно з частиною 1 статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 767 Цивільного кодексу України, наймодавець зобов'язаний передати наймачеві річ у комплекті і у стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню.

Правовий статус майна, що є об'єктом оренди за спірними договорами оренди регулюється спеціальними правовими актами, а саме Правилами будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів, затвердженими наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 18.06.2007 року №132 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09.07.2007 року за №784/14051), Порядком видачі дозволів Державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.10.2003 року №1631, Законом України «Про дорожній рух», наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці «Про затвердження правил державної реєстрації та обліку великовантажних автомобілів та інших технологічних транспортних засобів, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування».

Аналізуючи вищевказані акти, суд приходить до висновку, що відповідач повинен був передати позивачеві майно разом із усією необхідною технічною документацією до вказаного майна, дозволами на його експлуатацію та доказами його державної реєстрації (в окремих випадках), однак у матеріалах справи не міститься доказів передачі всіх необхідних документів позивачеві.

Це свідчить про те, що майно, всупереч вимогам статті 767 Цивільного кодексу України не може використовуватися за призначенням, а це, в свою чергу, означає, що норми спірних договорів суперечать вимогам законодавства України.

Відповідно до статті 184 Цивільного кодексу України, річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.

Як вже зазначалося, у спірних договорах не вказано тип автомобіля, завод виготовлювач, номер техпаспорту, номер двигуна, номер кузова, номер шасі, вантажопідйомність, присвоєний номерний знак, серія та номер технічного паспорту, що є необхідним для ідентифікації майна.

Отже, об'єкти оренди неможливо ідентифікувати, а також не підтверджується передавання позивачеві дозволів на експлуатацію автомобілів та інших документів, необхідних для правомірної експлуатації автомобілів.

Отже, господарський суд приходить до висновку, що об'єкт оренди не індивідуалізовано, вартість об'єкта оренди не визначена в договорах і немає доказів того, що відповідачем та позивачем вчинено юридично значимі дії, спрямовані на виконання спірних договорів, відповідач не довів, що передав спецтехніку позивачеві відповідно до порядку передання спецтехніки в оренду та експлуатацію, як це передбачено законодавством України.

Що стосується клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, то господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У постанові пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до частини першої статті 261 ЦК - від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Враховуючи той факт, що спірні договори, додатки до договорів, акти прийому-передачі від імені позивача підписувалися не уповноваженою особою, наступне схвалення договору позивачем не підтверджується наявними у справі матеріалами (не підтверджується перерахування коштів позивачем відповідачеві за спірними договорами), відповідач безпідставно заявляє про те, що позивачеві було відомо про порушення його права з моменту підписання договорів. З огляду на вказане, клопотання відповідача не підлягає задоволенню.

В матеріалах справи містяться лише докази того, що позивач міг знати про порушення свого права, починаючи з 16.08.2011 року, коли отримав заяву з кредиторськими вимогами ПП «Дінакор». Інших доказів, які б підтверджували той факт, що позивач раніше міг знати чи знав про порушення свого права сторони не надали.

З врахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позов Відкритого акціонерного товариства «Домобудівний комбінат «Відрадний» підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсними з моменту укладення договори оренди автотракторної техніки спец. призначення та спец. установок №3/06, №4/06, №5/06 від 21.07.2006 року, укладені між Приватним підприємством «Дінакор» та Відкритим акціонерним товариством «Домобудівний комбінат «Відрадний».

3. Стягнути з Приватного підприємства «Дінакор» (інд. 03065, м. Київ, вул. Козелецька, 24, код ЄДРПОУ 23735595) на користь Відкритого акціонерного товариства «Домобудівний комбінат «Відрадний» (інд. 03065, м. Київ, вул. Козелецька, 24, код ЄДРПОУ 04012158) 941 (дев'ятсот сорок одна) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.В. Мандриченко Дата складання рішення 25.02.2013 р.