Рішення

від 19.02.2013 по справі 914/191/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.13 Справа№ 914/191/13-г

Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю. при секретарі судових засідань Бобаку Т.О. , розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - ТзОВ) «Россервисбуд», м. Київ,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - ТзОВ) «Торгово-промислова компанія», м. Львів,

про стягнення 102911,4 грн.

За участю представників:

від позивача - Гончаренко О.Л. - представник,

від відповідача - Козловський А.В. - представник.

Суть спору: ТзОВ «Россервисбуд», м. Київ, звернулось до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з ТзОВ «Торгово-промислова компанія», м. Львів, 99080,35 грн. заборгованості за договором поставки, 3831,05 грн. трьох процентів річних та судових витрат у справі. Позовні вимоги мотивовано порушенням відповідачем норм Договору поставки № ДП/2010/П/025, а також норм ст. 625 ЦК України та ст.ст. 218, 221 ГК України. Згодом позивачем подано суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій він просить стягнути з відповідача лише 99080,35 грн. заборгованості.

Представник позивача у судових засідання зменшені позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та у поясненнях проти позову заперечує, посилаючись на вимоги п. 6.3. договору поставки та ненадання йому позивачем відсканованої копії декларації з податку на додану вартість за період, у якому було поставлено дану партію товару, а також рахунків-фактур на суму 25 % від вартості поставленої партії товарів. З огляду на наведені обставини, відповідач вважає, що строк виконання обов»язку з оплати 25 % вартості поставленої партії товару не настав. У судових засіданнях представником відповідача також вказувалось на те, що поставлена йому позивачем продукція не відповідала кваліфікаційним характеристикам, стандартам та нормам продукції, вказаної у видаткових накладних, торгової марки «Rockwool». Наведеним відповідачу заподіяно збитків на суму 100 000 грн.

У судовому засіданні, призначеному на 29.01.2013 р., оголошувалась перерва до 19.02.2013 р.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд Львівської області дійшов висновку, що позов, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 19.02.2013 р., яка прийнята судом, підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України суб"єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов"язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов"язання не допускається. Договір є обов"язковим до виконання сторонами.

Позивач 4 липня 2011 р. поставив відповідачу, а відповідач прийняв, мінеральну вату вартістю 175694,06 грн. Вказане підтверджується видатковими накладними № РН-040701 та № РН-040702 від 4 липня 2011 р., рахунком-фактурою № СФ-010701 від 1 липня 2011 р., виписаним позивачем відповідачу на оплату вати мінеральної на суму 175694,06 грн., Довіреністю № 01-07-0538 від 01 липня 2011 р., виданою відповідачем на отримання Загаровською О.М. у позивача мінеральної вати за рахунком-фактурою № СФ-010701 від 01.07.11. Сторони у справі у позовній заяві, відзиві та письмових поясненнях у справі, а також їхні представники у судових засіданнях наполягають, що поставки мінеральної вати по вищезгаданих накладних здійснювались на підставі Договору поставки № ДП/2010/П/025 від 28 вересня 2010 р., хоча цей договір і не вказувався у самих видаткових накладних та рахунку-фактурі. За таких обставин, у суду відсутні підстави ставити під сумнів той факт, що поставка продукції 04.07.2011 р. відбувалась на підставі Договору № ДП/2010/П/025. Позивач 27.12.2012 р. з супровідним листом б/н від 20 грудня 2012 р. надіслав відповідачу копію податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2011 р. з відміткою податкового органу про її прийняття, в якому просив сплатити 99080,36 грн. заборгованості за поставлений товар. Відповідач вказану вимогу залишив без відповіді, заборгованості у строки, встановлені п. 6.3. Договору не сплатив. Претензія б/н від 25 грудня 2012 р. з повторною вимогою сплатити 99080,35 грн. заборгованості за поставлену по накладних № РН-040701 та № РН-040702 від 04.07.2011 р. мінеральну вату надсилалась позивачем відповідачу 29.12.2012 р. Наявність 99080,35 грн. заборгованості відповідача перед позивачем опосередковано підтверджується підписаним сторонами та скріпленим їхніми печатками Актом звірки за 2011 р. У матеріалах справи відсутні та відповідачем суду не подані докази, які б свідчили про сплату згаданої вище заборгованості позивачу. За наведених обставин, 99080,36 грн. заборгованості підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Заперечення відповідача проти позовних вимог, викладені у відзиві та письмових пояснення на позов, а також висловлені представником відповідача у судовому засіданні, судом до уваги не беруться з огляду на таке. З пунктів 1.2., 4.1., 6.3. Договору вбачається, що сторони погодили оплату згідно виставленого позивачем рахунку-фактури кожної окремої партії товару. Відповідач зобов»язувався здійснювати оплату у розмірі 75 % вартості поставленої партії товару згідно виставленого рахунку-фактури протягом 14 календарних днів з моменту поставки. Оплата решти 25 % вартості поставленої партії товару мала здійснюватись згідно виставленого позивачем рахунку-фактури протягом 3-х календарних днів з моменту отримання сканованої копії декларації по ПДВ за період, у якому було поставлено дану партію товару, з відміткою податкового органу про прийняття даної декларації. Рахунок-фактура згідно з п. 4.1. Договору видавався позивачем відповідачу на оплату кожної окремої партії товару, а не на 75 % та 25 % вартості партії товару, і свідчив про прийняття позивачем замовлення відповідача на поставку партії товару до виконання. З огляду на викладене, п. 6.3. Договору стосується порядку та строків оплати кожної поставленої партії товару, яка вказана у окремо виписаному на неї рахунку-фактурі. Відтак, посилання відповідача на те, що під партією товару розуміється увесь товар, який був поставлений позивачем відповідачу за час дії договору, і щодо оплати 25 % вартості цього усього товару відповідно до п. 6.3. Договору іще не настав строк виконання грошового зобов»язання в зв»язку з ненаданням усіх без винятку декларацій з ПДВ на нього, необґрунтовані. Позивачем виконано вимоги п. 6.3. договору щодо надання відповідачу копії декларації по ПДВ за липень 2011 р., у якому було поставлено партію товару, вказану у рахунку-фактурі № СФ-010701 від 1 липня 2011 р., наданому на її оплату. Сума заборгованості у справі перевищує 25 % від вартості партії товару, поставленого 4 липня 2011 р. Решта партій поставленого товару не є предметом спору у справі та, зі слів позивача, не спростованих представником відповідача у судовому засіданні, оплачені відповідачем повністю.

Суд не бере до уваги доводів представника відповідача про те, що поставлена йому позивачем продукція, в порушення вимог ст.ст. 16, 20 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», не виготовлялась на жодному з заводів компанії «Rockwool», не відповідає кваліфікаційним характеристикам, стандартам та нормам вказаної торгової марки, внаслідок такої поставки відповідачу заподіяно збитків на суму 100000 грн. У матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достатні докази на підтвердження цих обставин. Так, відповідачем суду не надано передбачених п. 5.1. Договору та Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25 квітня 1996 р. № П-7 з наступними змінами та доповненнями, доказів поставки позивачем 4 липня 2011 р. партії товару неналежної якості. Відповідач посилався лише на претензії збоку ТОВ «СК Трейдер» на невідповідність продукції. Відповідач стверджує, що цбпродукцію він отримав від позивача по видаткових накладних від травня та 06 червня 2011 р. Проте заборгованість з оплати партій товару, отриманих відповідачем у травні, червні 2011 р., не є предметом спору у справі. Крім цього, зразки продукції для досліджень, як стверджує сам відповідач, відбирались на його складі за відсутності представників позивача. Докази їхнього повідомлення про відбір зразків у матеріалах справи відсутні та відповідачем суду не подані. Відповідачем суду також не подані рішення, чи вирок суду, які набрали законної сили та котрими встановлено факти поставки позивачем відповідачу 4 липня 2011 р. контрафактної продукції.

Вимоги про стягнення заборгованості за поставлену продукцію та про відшкодування збитків, заподіяних поставкою продукції з порушенням вимог ст.ст. 16, 20 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», за своєю правовою природою не є однорідними. Крім цього, заява про зарахування зустрічних однорідних вимог, передбачена ст. 601 ЦК України, у матеріалах справи відсутня та сторонами суду не подана.

На підставі ст. 49 ГПК України судові витрати у справі слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82, 83, 84, 85, 116, ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія» (79034, м. Львів, вул. Литвиненка, 3, код ЄДРПОУ 13816938) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Россервисбуд» (02090, м. Київ, вул. Алма-Атинська, 39-А, кВ. 4, код ЄДРПОУ 36239539) 99080,35 грн. заборгованості та 1981,61 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

2. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

3. Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом ХІІ ГПК України.

Повне рішення складено 22.02.2013 р.

Суддя Бортник О.Ю.