Постанова

від 24.04.2013 по справі 914/191/13-г

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2013 р. Справа № 914/191/13-г

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Галушко Н.А.

суддів Краєвської М.В.

Орищин Г.В.

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія", м. Львів №103 від 01.03.2013р.

на рішення господарського суду Львівської області від 19.02.2013р.

у справі № 914/191/13-г

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Россервисбуд", м. Київ

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія", м. Львів

про стягнення 102 911,4 грн.

за участю представників:

від позивача : Гончаренко О. - представник;

від відповідача : Козловський А.В.-представник.

Права та обов'язки представникам сторін відповідно до ст. ст..20, 22 ГПК України роз'яснено.

В судовому засіданні, за клопотанням позивача, здійснювалась фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку ст. 81№ГПК України.

Рішенням господарського суду Львівської області від 19.02.2013р. у справі №914/191/13-г (суддя Бортник О.Ю.) позовні вимоги задоволено в повному обсязі: стягнено з товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія", м.Львів на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Россервисбуд", м. Київ, 99 080, 35грн. заборгованості та 1 981,61 грн. судового збору.

ТОВ "Торгово-промислова компанія" подано апеляційну скаргу №103 від 01.03.2013р., в якій просить рішення господарського суду Львівської області від 19.02.2013р. скасувати, в позові відмовити, посилаючись на те, що рішення прийнято за невідповідності висновків матеріалам та обставинам справи, за недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими. Зокрема, скаржник зазначає, що суд прийшов до помилкового висновку про невиконання відповідачем свого зобов»язання по оплаті поставленого товару, строк виконання обов"язку з оплати 25 % вартості поставленої партії товару відповідно до п.6.3 договору не настав, у зв»язку із ненаданням усіх декларацій з ПДВ на нього.

ТОВ "Россервисбуд" подано відзив на апеляційну скаргу б/н від 22.03.2013р., в якому просить рішення суду залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд апеляційної інстанції встановив наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, 4 липня 2011 р. позивачем поставлено відповідачу, а відповідачем прийнято, мінеральну вату вартістю 175 694,06грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-040701 та № РН-040702 від 4 липня 2011 р., рахунком-фактурою № СФ-010701 від 1 липня 2011 р., довіреністю № 01-07-0538 від 01 липня 2011 р., виданою відповідачем на отримання Загаровською О.М. у позивача мінеральної вати за рахунком-фактурою № СФ-010701 від 01.07.2011р. (а.с.14-16).

В ході розгляду справи в суд першої інстанції встановлено, що поставки мінеральної вати по вищезгаданих накладних здійснювались на підставі Договору поставки № ДП/2010/П/025 від 28 вересня 2010 р.

Відповідно до п.1.2., 4.1., 6.3. Договору сторони погодили оплату згідно виставленого позивачем рахунку-фактури кожної окремої партії товару.

Відповідач зобов"язувався здійснювати оплату у розмірі 75 % вартості поставленої партії товару згідно виставленого рахунку-фактури протягом 14 календарних днів з моменту поставки.

Оплата решти 25 % вартості поставленої партії товару мала здійснюватись згідно виставленого позивачем рахунку-фактури протягом 3-х календарних днів з моменту отримання сканованої копії декларації по ПДВ за період, у якому було поставлено дану партію товару, з відміткою податкового органу про прийняття даної декларації.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем супровідним листом б/н від 20 грудня 2012 р. надіслано відповідачу копію податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2011 р. з відміткою податкового органу про її прийняття, в якому просив сплатити 99 080,36 грн. заборгованості за поставлений товар.

Відповідач вказану вимогу залишив без відповіді, заборгованості у строки, встановлені п. 6.3. Договору не сплатив.

Позивачем надіслано претензію б/н від 25 грудня 2012 р. з повторною вимогою сплатити 99 080,35 грн. заборгованості за поставлену по накладних № РН-040701 та № РН-040702 від 04.07.2011 р. мінеральну вату.

Окрім того, наявність заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 99 080,35 грн. підтверджується Актом звірки за 2011 р. (а.с.17).

Не береться до уваги посилання скаржника на те, що під партією товару розуміється увесь товар, який був поставлений позивачем відповідачу за час дії договору, і щодо оплати 25 % вартості цього усього товару відповідно до п. 6.3. Договору іще не настав строк виконання грошового зобов"язання в зв"язку з ненаданням усіх без винятку декларацій з ПДВ на нього, з огляду на наступне.

Рахунок-фактура згідно з п. 4.1. Договору видавався позивачем відповідачу на оплату кожної окремої партії товару, а не на 75 % та 25 % вартості партії товару, і свідчив про прийняття позивачем замовлення відповідача на поставку партії товару до виконання.

З огляду на викладене, п. 6.3. Договору стосується порядку та строків оплати кожної поставленої партії товару, яка вказана у окремо виписаному на неї рахунку-фактурі.

Судовою колегією апеляційної інстанції, в судовому засіданні з'ясовано, що грошові зобов'язання щодо інших партій товару, поставлених в межах даного договору, відповідачем виконано в повному обсязі (а.с.83-115).

Судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем виконано вимоги п. 6.3. договору щодо надання відповідачу копії декларації по ПДВ за липень 2011 р., у якому було поставлено партію товару, вказану у рахунку-фактурі № СФ-010701 від 1 липня 2011 р., наданому на її оплату. Сума заборгованості у справі перевищує 25 % від вартості партії товару, поставленого 4 липня 2011 р.

Згідно із п.п. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а при відсутності таких вказівок -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положенням ст.610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищенаведене позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 99 080,36 грн. заборгованості є правомірними та підлягають задоволенню.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Скаржником не подано суду достатніх та допустимих доказів, які б підтверджували вимоги, заявлені в апеляційній скарзі та доказів погашення заборгованості на виконання договірних зобов»язань.

З огляду на вищенаведене, доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, відповідно його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги слід покласти на скаржника згідно вимог ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 19.02.2013р. у справі №914/191/13-г залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу направити у господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 29.04.2013р.

Головуючий-суддя Галушко Н.А.

Суддя Краєвська М.В.

Суддя Орищин Г.В.