Ухвала

від 20.02.2013 по справі 810/783/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у вжитті заходів забезпечення позову

20 лютого 2013 року № 810/783/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Колеснікової І.С., при секретарі судового засідання Гололобові В.Ю., за участі представників сторін:

від прокурора: Карнов А.О.,

від позивача: Норець В.М.,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання позивача про забезпечення позову

за позовом Кагарлицького міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кагарлицького відділення Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області дотовариства з обмеженою відповідальністю «Віайжі Сервіс» простягнення податкового боргу, ВСТАНОВИВ:

Кагарлицький міжрайонний прокурор Київської області в інтересах держави в особі Кагарлицького відділення Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області (надалі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Віайжі Сервіс» (надалі - відповідач) про стягнення податкового боргу зі сплати податку на додану вартість у розмірі 35010,15 грн.

Одночасно із позовною заявою позивачем заявлено клопотання про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача, а також на товари і продукцію, що знаходяться на балансі та у власності відповідача.

З огляду на положення статей 117, 118 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.02.2013 судове засідання з розгляду даного клопотання призначено на 20.02.2013.

Зважаючи на те, що статтею 118 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено скорочені строки для вирішення питання про забезпечення позову, суд на підставі статті 38 Кодексу адміністративного судочинства України застосував винятковий засіб надсилання особам, які беруть участь у справі, судових повідомлень - факсом або засобами телефонного зв'язку.

У судове засідання 20.02.2013 з'явились прокурор та представник позивача.

Відповідач у судове засідання 20.02.2013 не з'явився, за номером телефону мобільного зв`язку, наявному у матеріалах справи, на виклики суду не відповідав.

Враховуючи положення частини третьої статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомленні, не перешкоджає розгляду таких питань, судом прийнято рішення про розгляд клопотання про забезпечення позову за відсутності повноважного представника відповідача.

Розглянувши подані документи і матеріали, суд звертає увагу на таке.

Як то встановлено судом, прокурор просить вжити заходів забезпечення позову шляхом

накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача, а також на товари і продукцію, що знаходяться на балансі та у власності відповідача. В обґрунтування вказаного клопотання прокурором зазначено, що існують підстави побоювання, що відповідачем можуть бути вчинені дії щодо відчуження коштів із банківських рахунків та відчуження власної продукції, що у подальшому унеможливить виконання судового рішення щодо стягнення заборгованості.

Відповідно до частини першої статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Суд вважає за необхідне зазначити, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

При цьому, частиною першою статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Дослідивши підстави, на яких ґрунтується клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку, що заявлене клопотання не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що у клопотанні про забезпечення позову, з урахуванням предмету спору, прокурором не наведено жодних реальних обставин та нормативного обґрунтування щодо наявності законодавчих підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти та майно боржника.

Окрім того, належних та переконливих доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливості захисту цих прав, свобод та інтересів у майбутньому без вжиття таких заходів, а ні прокурором, а ні позивачем суду не надано. При цьому, висновки прокурора щодо унеможливлення у подальшому виконання судового рішення у справі, базуються виключно на припущеннях.

Як то вбачається з матеріалів справи, позивач є суб'єктом владних повноважень, який, з урахуванням приписів статей 88, 94 Податкового кодексу України, наділений повноваженнями вносити у заставу майно боржника та накладати арешт як на майно боржника, так і на кошти на банківських рахунках такого платника. Проте, доказів вжиття вказаних заходів по відношенню до відповідача, суду не надано. Заявляючи вказане клопотання, суб'єкт владних повноважень фактично намагається перекласти на суд виконання своїх обов'язків, що законодавчо закріплені за податковим органом та вживаються з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків.

Крім того, в разі задоволення адміністративного позову, позивач у цій справі має право звернути дане рішення до виконання, а саме стягнення з відповідача боргу у порядку виконавчого провадження, відповідно до Закону України «Про державну виконавчу службу», що унеможливлює порушення відповідачем прав позивача.

Слід також зазначити, що накладення арешту на все майно та грошові кошти, які належать відповідачеві, на стадії розгляду заяви про забезпечення позову без дослідження обставин та доказів у справі фактично є вирішенням даного спору по суті, що у свою чергу не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Як вже зазначалося судом, прокурор просить суд, з метою забезпечення позову, накласти арешт на кошти, що знаходяться на банківських рахунках, а також на майно відповідача.

Разом з цим, суд зазначає що такий спосіб забезпечення позову не відповідає вимогам частини третьої та четвертої статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України, якими встановлений вичерпний перелік способів забезпечення позову, а саме, адміністративний позов може бути забезпечено шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень або заборони вчиняти певні дії.

Відтак, наявність обставин, які б могли бути підставою для вжиття по відношенню до відповідача заявлених заходів забезпечення позову, належними та достатніми доказами прокурором та позивачем не доведено.

Керуючись статтями 117, 118, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Відмовити у задоволенні клопотання Кагарлицького міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кагарлицького відділення Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, а також на товари і продукцію, що належать товариству з обмеженою відповідальністю «Віайжі Сервіс».

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Колеснікова І.С.