Рішення

від 25.02.2013 по справі 2/1519/6693/11

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1

Справа № 2/1519/6693/11

Номер провадження №2/521/215/13

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2013 року м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого - судді Жуган Л.В.,

при секретарі судового засідання - Ткаченко Б.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті ОСОБА_1 цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виконання договірних відносин та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

До Малиновського районного суду 18.08.2011 року звернувся ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виконання договірних відносин та відшкодування моральної шкоди.

В процесі розгляду справи позивач неодноразово уточнював та збільшував розмір своїх вимог, за остаточно уточненими позовними вимогами від 14.11.2011 року, ОСОБА_2 послався на те, що 10.05.2011 між ним та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір №1/11, за яким ОСОБА_3 зобов'язався виготовити і поставити термоблоки пенополістирольні в кількості 1400 шт. на суму 33600 грн., а ОСОБА_4, в свою чергу, зобов'язався провести оплату за наданий товар. В день укладення договору ОСОБА_2 здійснив передоплату у розмірі 26900 грн., та 25.07.2011 року отримав від відповідача замовлений товар на суму 2280 грн.

28.07.2011 року у зв'язку із неналежним виконанням договірних відносин відповідачем ОСОБА_3, був розірвано договір, та оформлена розписка за якою відповідач зобов'язався повернути позивачу залишок сплачених за договором грошових коштів у розмірі 24770 грн. Так як, відповідач ОСОБА_3 від повернення зазначених грошових коштів тривалий час ухиляється, у зв'язку з цим позивач просив суд стягнути на його користь компенсацію за порушення строків виконання договірних зобов'язань у розмірі 104017,20 грн., збитки за порушення договірних зобов'язань у розмірі 690 грн., та суму боргу з урахуванням індексу інфляції у розмірі 25010,57 грн.

Також позивач ОСОБА_2 вказує, що у зв’язку з ухиленням від виконання договірних зобов'язань ОСОБА_3 йому завдано моральну шкоду, розмір компенсації якої він оцінює в 138240 грн. та просить стягнути на його користь разом із понесеними судовими витратами.

Позивач ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав, про що надав відповідну заяву, згідно якої просив розглянути справу за його відсутності, не заперечував проти ухвалення заочного рішення по справі.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, заяву про відкладення розгляду справи не надавав.

У зв’язку з неявкою відповідача та неповідомлення про поважні причини такої неявки в судове засідання, суд, зі згоди позивача, ухвалив провести розгляд справи в заочному порядку та постановити заочне рішення, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку поданим доказам, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 10.05.2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір №1/11, за умовами якої ОСОБА_3 зобов'язався виготовити і поставити термоблоки пінополістирольні в кількості 1400 шт. на суму 33600 грн., а ОСОБА_4, в свою чергу, зобов'язався провести оплату за наданий товар.

Згідно п. 2.4 договору 10.05.2011 року ОСОБА_2 здійснив передплату у розмірі 80% від загальної вартості товару, що становить 26900 грн.

Пунктом 3.1 договору ОСОБА_3 зобов'язався підготувати товар до передачі і проінформувати про це ОСОБА_2 протягом трьох робочих днів з моменту здійснення передбаченої п. 2.4 цього договору передоплати загальної орієнтовної вартості товару.

25.05.2011 року ОСОБА_2 отримав від відповідача ОСОБА_3 замовлений товар термоблоки пінополістирольні в кількості 100 шт. (в тому числі некондиція - 5 шт.), на суму 2130 грн.

В подальшому залишок замовленого товару станом на 28.07.2011 року ОСОБА_2 поставлено не було у зв'язку із технічними причинами, з боку ОСОБА_3

28.07.2011 року у зв'язку із неналежним виконанням договірних відносин ОСОБА_3, позивачем ОСОБА_2 було розірвано спірний договір, та відповідач написав розписку про зобов'язання повернути позивачу залишок сплачених за договором коштів у сумі 24770 грн.

Позивач стверджує, що на даний час договірні зобов'язання ОСОБА_3 не виконані, від повернення грошових коштів він ухиляється.

Доказів, що спростовують наявність боргу відповідача перед позивачем суду не надано.

Судом встановлено, що у зв'язку із ухиленням відповідача ОСОБА_3 від виконання своїх зобов'язань, позивач, разом із своєю дружиною ОСОБА_5 зверталися до Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області із відповідною заявою про застосування заходів до ОСОБА_3

Постановою Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області від 03.10.2011 року за результатами розгляду факту ухилення ОСОБА_3 від виконання договірних зобов'язань встановлено, що ОСОБА_3 брав на себе зобов'язання по виготовленню та поставці ОСОБА_2 будівельних матеріалів, однак, в повному обсязі їх не виконав і не повернув ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 24770 грн. Та у зв'язку із тим, що у виниклих відносинах між сторонами вбачається наявність цивільно-правових відносин, Київським РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області було відмовлено в порушенні кримінальної справи.

З досліджених в судовому засіданні відмовних матеріалів №7228/11 Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області вбачається, що в ході перевірки заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_5, 27.08.2011 року Київським РВ були відібрані письмові пояснення у ОСОБА_3 В своїх поясненнях від 27.08.2011 року ОСОБА_3 підтвердив факт укладення договору по виготовленню та поставці ОСОБА_2 будівельних матеріалів, та вказав, що отримав авансовий платіж від ОСОБА_2, який витратив на придбання необхідних матеріалів, однак, не міг виконати умови договору через поломку обладнання. Також у своїх поясненнях ОСОБА_3 визнав, що заборгував ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 24770 грн., отримані в якості оплати за умовами договору, та виплатити цю суму не має можливості через скрутне матеріальне положення.

Встановивши обставини, які мають значення для справи, надавши їм юридичну оцінку, суд вважає, що між сторонами виникли договірні правовідносини, а саме по виконанню договору побутового підряду, за яким відповідно до ст. 865 ЦК України підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 623 ЦК України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Судом встановлено, що у зв'язку із порушенням ОСОБА_3 зобов'язання за договором №1/11 від 10.05.2011 року, укладеного між сторонами, цей договір між ними було розірвано, отримані відповідачем кошти у розмірі 24770 гривень в якості передоплати за договором позивачу не повернуті, та є по своїй суті сумою збитків за спірним договором.

Враховуючи, що згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має бути виконане відповідачем належним чином відповідно до договору та актів цивільного законодавства 24770 гривень, сплачені в якості передоплати за договором, підлягають стягненню на користь позивача.

Поряд з тим, вимоги ОСОБА_2 про стягнення на його користь зазначеної суми з урахуванням трьох відсотків річних та індексу інфляції, не підлягають задоволенню. Оскільки ЦК України передбачено обов’язок боржника на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням трьох відсотків річних від простроченої суми та встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, - тільки у разі прострочення виконання грошового зобов’язання, що передбачено ст. 625 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи виниклі між сторонами правовідносини не є грошовим зобов'язанням, а є договірними правовідносинами по виконанню договору побутового підряду, тому вимоги позивача в цій частині є не обґрунтованими.

Вимоги позивача в частині стягнення на його користь з відповідача компенсації за порушення строків виконання договірних зобов'язань в порядку ст. 231 Господарського кодексу (далі ГК) України у розмірі 104017,20 грн. не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Положення ч. 2 ст. 231 ГК України, на які посилається позивач, передбачають, застосування штрафних санкцій у разі порушення господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 ГК України предметом регулювання цього Кодексу є основні засади господарювання в Україні і регулювання господарських відносин, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

За ст. 4 ГК України майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом України, не є предметом регулювання цього Кодексу.

Враховуючи, що судом встановлено, що виниклі між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 правовідносини є по своїй правовій природі договірними відносинами по виконанню побутового підряду та регулюються нормами цивільного законодавства, суд вважає, що до спірних правовідносин, не можуть бути застосовані норми ГК України.

Що стосується вимог позивача з посиланням на ст. 22 ЦК України про стягнення з відповідача збитків за порушення договірних зобов'язань у розмірі 690 грн., які складаються з різниці вартості придбаних будівельних матеріалів у інших поставщиків та вартості попередньо замовлених у ОСОБА_3, то вони також не підлягають задоволенню судом, оскільки позивачем не надано доказів, які б підтверджували факт придбання зазначених будівельних матеріалів у інших осіб, та ОСОБА_2 не доведено, що за виниклих обставин він не мав можливості придбати вказане майно за ціною, яка б дорівнювала тій, що була обумовлена сторонами у спірному договорі.

Досліджуючи позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди, суд вважає, що такі вимоги у виниклих спірних правовідносинах задоволенню не підлягають. Тому що між сторонами виникли договірні правовідносини.

Відповідальність за порушення умов договору, поивнна бути передбачена безпосередньо зазначеним договором, а також діючим законодавством. Положення спірного договору не передбачають відповідальність сторін у вигляді стягнення моральної шкоди. Крім того, зазначена вимога також не кореспондує положенням ст. 23 ЦК України. Відповідно до ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодження її майна; у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Системний аналіз статей 23, 623, 1167 ЦК України свідчить про те, що порушення договірного зобов’язання не є підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки законодавством передбачений спеціальний порядок відповідальності та порядок відшкодування збитків за порушення такого зобов’язання.

Як вказує ст. 79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи, до яких, в свою чергу відносяться, зокрема, витрати на правову допомогу; витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз.

Судом встановлено, що при подачі позову, позивач сплатив державне мито у розмірі 332,70 гривень, витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 120 гривень, також позивач здійснив доплату судового збору, у зв’язку з уточненням позову - у розмірі 2709 гривень, крім того позивачем сплачено судовий збір у розмірі 107,30 гривень за подачу заяви про забезпечення доказів і судовий збір у розмірі 107,30 гривень за подачу заяви про забезпечення позову, що підтверджується квитанціями, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

За таких обставин, враховуючи принцип обов’язковості виконання зобов’язання, принцип недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов’язання, суд частково задовольняє позов, стягує з відповідача суму збитків за порушення договору у вигляді оплати за спірним договором у розмірі 24770 гривень, та понесені позивачем судові витрати.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виконання договірних відносин та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму збитків у розмірі 24770 (двадцять чотири тисячі сімсот сімдесят) гривень та судові витрати у загальному розмірі 3376 (три тисячі триста сімдесят шість) гривень 30 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Л.В. Жуган