Постанова

від 02.08.2012 по справі 2-а-76/11

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

2-а-76/11

Справа № 2а/1326/18/2012

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2012 року Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого- судді -Кузь В.Я.

при секретарі - Мищишин Т.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Львові, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Франківської районної адміністрації Львівської міської ради третя особа -ОСОБА_2, що виступає на стороні позивача, без самостійних вимог про визнання нечинними та скасування Розпоряджень Франківської районної адміністрації Львівської міської ради № 270 від 17 квітня 2009 року «Про демонтаж самовільно спорудженої цегляної літньої кухні з гаражем на вулиці Стрийській, 292 у м. Львові» та Розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради № 36 від 27 січня 2012 року «Про внесення змін в розпорядження районної адміністрації від 17. 04. 2009 року № 270 «Про демонтаж самовільно спорудженої цегляної літньої кухні з гаражем на АДРЕСА_1», -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся в суд з позовом до Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, третьої особи ОСОБА_2, що виступає на стороні позивача, без самостійних вимог, в якому просить визнати незаконним та скасувати розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради №270 від 17.04.2009 року «Про демонтаж самовільно спорудженої цегляної літньої кухні з гаражем по АДРЕСА_1 .

Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги просить визнати нечинними та скасувати Розпорядженя Франківської районної адміністрації Львівської міської ради № 270 від 17 квітня 2009 року «Про демонтаж самовільно спорудженої цегляної літньої кухні з гаражем по вулиці Стрийській, 292 у м. Львові» та розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради №36 від 27 січня 2012 року «Про внесення змін в розпорядження районної адміністрації від 17.04.2009 року №270»Про демонтаж самовільно спорудженої цегляної літньої кухні з гаражем по АДРЕСА_1».

В обґрунтування своїх позовних вимог покликається на те, що 02.06.2004 року на підставі договору дарування він та його мати ОСОБА_2 прийняли в дар від ОСОБА_3 , в рівних частках, будинок з усіма господарськими будівлями, що по АДРЕСА_1. Який відповідно до свідоцтва про право власності на будівлі, виданого 19.09.1964 року Залізничним райвиконкомом м.Львова згідно рішення №1751 ,зареєстрованого 19.09.1964 року в ЛОДКМБТІ за №7230, належав останньому та земельну ділянку загальною площею,01000 га. що розташована за цією ж адресою та надана для обслуговування будинку, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого 18.11.2003 року Виконкомом Львівської міської ради . Загальна площа будинку становить 89,7 м.кв.. До будинку належать господарські споруди, сарай , огорожа, хвіртка, колодязь,які прийняті ними в дар.

30.11.2004 року на підставі договору дарування, ними проведено реєстрацію в ЛОДКМБТІ та ЕО та внесено у технічний паспорт зміни щодо власників будинку і господарських будівель. Згідно технічного паспорта на жилий будинок , цегляний сарай є капітальною нежилою спорудою, площею 27,3 м.кв., що розміщений на земельній ділянці розміром 7,0м.кв. на 3,9 м.кв. У 2008 році, було проведено реконструкцію цього сараю, здійснено прибудову декількох господарських приміщень та зведено дах.

17.04.2009 року Франківською районною адміністрацією м.Львова на підставі висновку міжвідомчої комісії (протокол від 24.03.2009 року №10 параграф 02) було видано Розпорядження №270 «Про демонтаж самовільно спорудженої цегляної літньої кухні з гаражем по АДРЕСА_1, розміром 3,00 Х 5,00м. та зобов'язано ОСОБА_2 здійснити демонтаж вищевказаних господарських будівель.

Вважає, що розпорядження винесено незаконно та передчасно, без з'ясування всіх обставин справи, оскільки розмір сараю, який належить йому та ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності становить 7,0Х3,9м.. Жодних приміщень кухні з гаражем розміром 3,00 Х 5,00м., які б були розташовані окремо від сараю, чи прибудови з такими розмірами та самочинно спорудженої прибудови ОСОБА_2 на при будинковій території, не має. На місці розташування літньої кухні та гаражу, на схематичному плані, що вказує ЛКП»Сокільницьке», відсутня будь-яка споруда. Цей план не відповідає дійсності. Дана обставина спростовується технічним паспортом, у якому відображено план земельної ділянки та розташування будинку і сараю , а також викопіюванням з генерального плану. Жодних попереджень від Франківської адміністрації щодо нього, як до співвласника будівлі не надходило. Огляд приміщення реконструйованого сараю не проводився. Просить скасувати дані розпорядження, оскільки такі зачіпають його законні інтереси та права, не відображають реального стану справ.В них не враховано те, чого він самочинно не будував а прийняв у дар.

В судовому засіданні представник позивач за довіреністю та третя особа на стороні позивача без самостійних вимог, уточнені позовні вимоги підтримала та дала пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві.

Представник Франківської районної адміністрації Львівської міської ради проти позовних вимог заперечив та пояснив, що підстав для задоволення позовної заяви немає, оскільки оскаржувані розпорядження прийнято у межах повноважень районної адміністрації та у відповідності до процедури, передбаченої у Положенні про порядок врегулювання питань самочинного будівництва у м. Львові.

Суд, заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволеню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких, ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина гарантується безпосередньо на підставі Конституції України. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Відповідно до ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні службові і посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі закону, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Стаття 376 Цивільного Кодексу України дає чітке роз'яснення питання самочинного будівництва, яка вказує , що самочинне будівництво - житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до ч.3 ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване майно може бути за рішенням суду визнане за особою,яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Дана частина закріплює широке коло можливостей для узаконення самочинно побудованих обєктів. Необхідними умовами такого узаконення є: відведення для цієї мети в установленому порядку забудовнику земельної ділянки, відсутність заперечень з боку власника (користувача) земельної ділянки,відсутність порушення в результаті самочинної забудови прав інших осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.06.2004 року на підставі договору дарування позивач та його мати ОСОБА_2 третя особа у справі, прийняли в дар в рівних частках будинок по АДРЕСА_1 з усіма господарськими будівлями, та земельну ділянку загальною площею,01000 гектарів в межах, згідно з планом, яка розташована за цією ж адресою та надана для обслуговування будинку.На даній земельній ділянці розміщено господарські споруди, сарай , огорожа, хвіртка, колодязь.

На підставі договору дарування від 30.11.2004 року, будинок разом з господарськими приміщеннями було зареєстровано в ЛОДКМБТІ та ЕО та внесено зміни у технічний паспорт щодо власників будинку і господарських будівель.

Як вбачається з технічного паспорта на жилий будинок , цегляний сарай є капітальною нежилою спорудою, площею 27,3 м.кв. ,який розміщений на земельній ділянці розміром 7,0м.кв. на 3,9 м.кв.

У 2008 році третя особа, ОСОБА_2 провела реконструкцію цього сараю, здійснила прибудову декількох господарських приміщень та звела дах. Позивач жодних перебудов та реконструкцій не здійснював та участі не приймав.

17.04.2009 року Франківською районною адміністрацією Львівської міської ради, було прийнято розпорядження №270 «Про демонтаж самовільно спорудженої цегляної літньої кухні з гаражем по АДРЕСА_1», та розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради №36 від 27 січня 2012 року «Про внесення змін в розпорядження районної адміністрації від 17.04.2009 року №270 «Про демонтаж самовільно спорудженої цегляної літньої кухні з гаражем по АДРЕСА_1», на підставі якого, ОСОБА_2 зобов'язано здійснити у місячний термін демонтаж пребудови. Однак , матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 прийняли у дар по Ѕ частини нерухомості, де вже були збудовані приміщення, серед якої є спірне приміщення.

Крім цього, враховуючи вищенаведене , оскаржуване розпорядження порушує вимоги ст.. 376 ЦК України , оскільки будівництво здійснювалось на земельній ділянці, що відповідно до свідоцтва про право власності будівлі, яке видане 19.09.1964 року Залізничним райвиконкомом м.Львова згідно рішення №1751 ,зареєстрованого 19.09.1964 року в ЛОДКМБТІ за №7230 та Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого 18.11.2003 року Виконкомом Львівської міської ради на бланкуЛВ №005297 за кадастровим №4610136900 :09:009:0007 , що зареєстроване в книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №540 кн.3-2, перебуває у спільній приватній власності позивача та третьої особи ОСОБА_2

Аналізуючи документи, які стали підставою для прийняття оскаржуваних розпоряджень, суд приходить до висновку, що в основу даного розпорядження покладено лише доповідну записку директора ЛКП «Сокільницьке» А.Кульчицького.

Питання самочинного будівництва у м.Львові врегульовано Рішеннями виконавчого комітету від 18.11.2005 № 1224 «Про внесення змін і доповнень до рішення виконавчогго комітету від 06.05.2005 № 406»та від 06.05.2005 № 406 «Про затвердежння Положення про порядок врегулювання питань самочинного будівництва у м.Львові»,якими визначено порядок дій виконавчих органів місцевого самоврядування м.Львова при виявленні самочинного будівництва.

Оспорювані розпорядження не відповідають вимогам вказаних рішень виходячи із наступного:

1.Пунктом 2.3 Рішення № 406 передбачено, що на особу, яка скоїла порушення, представники уповноважених органів складають акт-попередження. Однак , акт на ім.'я співвласника ОСОБА_1, якого також інтереси зачіпаються складений не був. Про Акт-попередження, що став підставою для прийняття розпорядження, йдеться у доповідній записці лише на ім'я ОСОБА_2 .

Відповідно до Пункту 3 рішення № 406, підставою для виходу на місце самочинного будівництва представників інспекції ДАБК для складання протоколу про адміністративне правопорушення, є лист за підписом голови або заступника голови районної адміністрації і складений у встановленому порядку акт-попередження. Такого листа голова, або заступник голови Франківської районної адміністрації до інспекції ДАБК стосовно порушень ОСОБА_1 самовільного виконання робіт, не направляла, що є невиконням даного Рішення. Жодних адміністративних стягнень на позивача накладено не було.

Відповідачем не враховано наявність дозвільних документів на ведення даного будівництва, а саме:

- проекту «на відповідність нормативним вимогам реконструкції індивідуального житлового будинку з розширенням за рахунок прибудови і надбудови та реконструкції літньої кухні з розширенням за рахунок надбудови під індивідуальний житловий будинок по АДРЕСА_1, виготовленого КП «Архітектурно -будівельний нагляд»

Крім цього, в розпорядженні №270 від 17.04.2009 року «Про демонтаж самовільно спорудженої цегляної літньої кухні з гаражем по вул..Стрийській,292 у м.Львові» розміри даного спорудження значаться 3м.кв. на 5 м.кв., а у розпорядженні Франківської районної адміністрації Львівської міської ради №36 від 27 січня 2012 року «Про внесення змін в розпорядження районної адміністрації від 17.04.2009 року №270 «Про демонтаж самовільно спорудженої цегляної літньої кухні з гаражем по АДРЕСА_1», розміри даного спорудження значаться 6.74 м.кв. на 10.53 м.кв., що суперечить одне одному.

Крім цього, відповідач внісши зміни в розпорядження про об'єкт, зобов'язує знести самовільну споруджену літню кухню з гаражем, коли у розпорядженні №36 від 27.01.2012 року, яке видано майже через три роки, вказав об'єкт»цегляну літню кухню з мансардою та горищем.

Оскаржуване розпорядження підлягає скасуванню, ще й тому,що відповідач вийшов за межі наданих йому, як органу місцевого самоврядування, повноважень та діяв в супереч Положенню про порядок врегулювання питань самочинного будівництва у м. Львові», затвердженого Рішенням Львівської міської ради № 406 від 06.05.2005р., оскільки відповідачем не було проведено огляду будівництва на місці, не було складено акту попередження встановленої форми (Додаток №1 Положення), не надано можливості особі яка здійснила самочинне будівництво в межах місячного терміну подати документи визначені п.п. 12-12.8 Положення, за результатом розгляду яких, міжвідомча комісія при районній адміністрації у 15-ти денний термін може дати технічний висновок про відповідність або не відповідність самочинного будівництва архітектурно-будівельним та нормативним вимогам, встановити наявність істотного відхилення від проекту, а також надати рекомендації, щодо продовження будівництва, або можливості експлуатації вже збудованого.

Відповідно до п.16 Положення, районна адміністрація, виконавчий комітет, виконавчий комітет Львівської міської ради відповідно до підвідомчості розгляду питань самочинного будівництва, обумовленого у п.11 цього Положення, може прийняти по кожному конкретному випадку самочинного будівництва одне з таких рішень:

- про погодження самочинного будівництва за наявності позитивних висновків;

- про передачу матеріалів до суду у разі істотних відхилень від проекту;

- про передачу матеріалів до суду на предмет визнання права власності на нерухоме майно;

- про знос самочинного будівництво особою, яка його здійснила, у разі неможливості виділення земельної ділянки для цього будівництва.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач даних вимог не дотримався та зобов'язав ОСОБА_2 знести спірний об'єкт , не врахувавши інтереси та права позивача.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд приходить до висновку, що відповідач прийняв оскаржувані розпорядження поспішно, необґрунтовано з порушенням вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги є підставними і підлягають до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 41, 55 Конституції України, ст.ст. 2, 5-11, 49, 51, ч.2 ст.71, ст. 158- 164, 167 КАС України,-

П О С Т А Н О В И В:

Уточнені вимоги адміністративного позову задоволити.

Визнати нечинними та скасувати Розпорядженя Франківської районної адміністрації Львівської міської ради № 270 від 17 квітня 2009 року «Про демонтаж самовільно спорудженої цегляної літньої кухні з гаражем на вулиці Стрийській, 292 у м. Львові» та Розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради № 36 від 27 січня 2012 року «Про внесення змін в розпорядження районної адміністрації від 17. 04. 2009 року № 270 « Про демонтаж самовільно спорудженої цегляної літньої кухні з гаражем на АДРЕСА_1».

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів з дня її

проголошення до апеляційного адміністративного суду через суд, що ухвалив постанову.

Суддя В. Кузь