Постанова

від 20.02.2013 по справі 812/652/13-а

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 лютого 2013 року Справа № 812/652/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді: Дибової О.А.

при секретарі: Олейнік О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання" до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Держаної податкової служби про визнання протиправним, не чинним та скасування податкового повідомлення № 0000032201 від 04.01.2013 року,-

ВСТАНОВИВ:

15 січня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з додатковою відповідальністю "Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання" до Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області Держаної податкової служби про визнання протиправним, не чинним та скасування податкового повідомлення № 0000032201 від 04.01.2013 року.

В обґрунтування вимог позивач посилається на наступне.

У період з 28.11.2012 року по 11.12.2012 року фахівцями ДПІ у м. Сєвєродонецьку здійснена позапланова документальна виїзна перевірка Товариства з додатковою відповідальністю "Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання" код за ЄДРПОУ 04643841 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Стармак» (код СДРІІОУ 33846188) за період з 01.10.2010 р. по 31.03.201 1 р. Термін перевірки було продовжено з 06.04.2012 по 23.04.2012 на підставі наказу ДІІІ у м Сєвєродонецьку Луганської області від 06.04.1 1 року№192-п.

За результатами проведення перевірки фахівцями податкового органу було складено Акт перевірки № 1404/22-04643841 від 18.12.2012 року, згідно якого встановлені наступні порушення:

1. П.п.5.2.1 п.5.2. п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 80 336, 00 гри., у тому числі - 28 577. 00 гри., за 4 квартал 2010 року та 51 759. 00 грн., за 1 квартал 2011 року.

2. П.п. 7.4.7 п.п. 7.4.4. п. 7 .4. ст. 7 Закону України «Про податок па додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97 ВР із змінами та доповненнями, п. 198.1. п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198. п. п. 200.1. 200.3.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-V1. в результаті чого підприємством завищено залишок від ємного значення 11ДВ, ряд. 24 Декларації (Різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту 1ІДВ) у березні 201 1 року на суму 54 770 грн.

24.12. 2012 року Позивач подав заперечення па Акт перевірки № 1404/22-04643841 від 18.12.2012 року того ж самого дня Відповідач отримав заперечення, про що свідчить відмітка про вручення . До заперечення на Акт перевірки були додані наступні документи:

копія відповіді УМІ «Донбасгрансгаз» від 24.12.2012 року № 1236 Д па запит ТДВ «СХЗНО» від 21.12.2012 року № 2357 та копія листа від 24.12.2012 року № 1236

29.12.2012 року ДПІ у м. Сєвєродонецьк надала Позивачу відповідь на заперечення до акту № 18983/22-225. У відповіді зазначається, що отримання природного газу від ТОВ «Стармак» доведене у ході розгляду заперечень. Заперечення Позивача що до завищення залишку від'ємного значення ГІДВ були задоволені Відповідачем. У відповіді на Акт перевірки Відповідач зазначає наступне: «Згідно підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств " від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими платіжними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Заперечення в частині визначення завищення валових витрат вважаємо не обґрунтованими у зв'язку з порушенням вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств " від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР ».

04 січня 2013 року Позивач отримав від Відповідача податкове повідомлення рішення № 0000032201 в якому зазначено, що па підставі акта перевірки № 1404/22-04643841 від 18.12.2012 року встановлено порушення п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України № 334/94-ВР «І Іро оподаткування прибутку підприємств »від 28.12.1994 року у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 87481,25 гри. (вісімдесят сім тисяч чотириста вісімдесят одна грн.

25 коп.).

Позивач не згоден з винесеним податковим повідомленням - рішенням та вважає його не чинним, протиправним та просить скасувати в судовому порядку, оскільки Відповідач обґрунтовує встановлені порушення, зазначені у податковому повідомленні рішенні № 0000032201, на підставі Акту перевірки. В даному Акті Відповідач вказує.що перевіркою не встановлено фактів постачання газу з боку ТОВ «Стармак». саме це призвело до порушення п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України № 334/94- ВР «Про оподаткування прибутку підприємств »від 28.12.1994 року.

Згідно Відповіді на заперечення до акту № 18983/22-225 від 29.12.2012 Відповідач визнав факт отримання газу від ТОВ «Стармак» у ході розгляду заперечень на підставі наданих документів Позивачем, а отже визнав здійснений Позивачем господарської операції.

Також Відповідач в Акті перевірки від № 1404/22-04643841 від 18.12.2012 року встановлює порушення пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств »від 28.12.1994 року на підставі того, що відносини між Позивачем га ТОВ «Стармак» по постачанню природного газу мають ознаки нікчемності.

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009 року навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність

Також у Відповіді на заперечення до акту № 18983/22-225 від 29.12.2012 Відповідач визнав факт отримання газу від ТОВ «Стармак» у ході розгляду заперечень на підставі наданих документів Позивачем, а отже визнав здійснення Позивачем господарської операції.

У податковому повідомленні рішенні № 0000032201 зазначається, що порушено п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств »від 28.12.1994 року: «не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку».

Виходячи з вищезазначеної норми Позивач повинен свої витрати(иридбання від ТОВ «Стармак» природного газу) підтвердити розрахунковими платіжними документами.

Згідно Акту перевірки від № 1404/22-04643841 від 18.12.2012 року Позивач надав Відповідачу під час проведення перевірки всі необхідні розрахункові платіжні документи, які підтверджують факт оплати Позивачем спожитого природного газу. А отже Позивач належним чином зарахував сплачені грошові кошти до валових витрат.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним в адміністративному позові та просив їх задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, надав пояснення, аналогічні викладеним в заперечені на адміністративний позов, яке обґрунтував наступним.

ДПІ у м. Сєвєродонецьку відповідно до п.п. 78.1.1, п. 78.1, ст. 78 Податкового Кодексу України від 02.12.10. № 2755-УІ проведена позапланова документальна виїзна перевірка Товариства з додатковою відповідальністю "Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання" код за ЄДРПОУ 04643841 з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ "Стармак" (код ЄДРПОУ 33846188) за період з 01.10.2010р. по 31.03.2011р. за результатами якої встановлено порушення:

В ході розгляду заперечень ТДВ „СЗХНО" було не згодне з висновками зробленими у акті від 18.12.12 № 1404/22-0464384 в частині встановлених фактів заниження об'єктів з оподаткування з ПДВ та податку на прибуток по операціях придбання природного газу від ТОВ «Стармак» (код 338461 88).

Разом з запереченнями №

2374 від 24.12.2012 до акту перевірки від 18.12.12 № 1404/22-04643841(вх. № 5038/10 від 24.12.12р.) ТДВ „СЗХНО" було надані :

копія відповіді УМГ „Донбастрансгаз" від 24.12.2012 року № 1236-Д на запит ТДВ „СЗХНО" від 21.12.2012 року № 2357:

копія запиту ТДВ „СЗХНО" від 21.12.2012 року № 2357.

Дана перевірка проведена без порушень п.п 78.1.1 п.78.1 ст 78 Податкового Кодексу України в зв'язку з тим , що підприємством не надано усі підтверджуючі документи на запит ДПІ у м Сєвєродонецьку від 18.07.12 № 9360/22-704: у ході проведення виїзної перевірки додатково використано наявні документи, перелік яких відображено у розділі 3 „ Документальне підтвердження господарських відносин із платником податків, дослідження їх реальності здійснення та повноти відображення в обліку".

ДПІ y м Сєвєродонецьку використовувалася податкова інформація Ленінської МДПІ у м Луганську, яка відповідно до пп. 83.1.2п 83.1 ст 83 Податкового Кодев України є підставою для висновків під час проведення перевірок.

Ст. 16 Закону України „Про інформацію" від 2 жовтня 1992 року N 2657-ХІІ ! змінами та доповненнями визначено, що „Податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України."

Висновки акту перевірки від 18.12.12 №1404/22-04643841 7Д| „СЗХНО" зроблено без визнання правочинів з ТОВ „Стармак" нікчемними, и огляду на наступне:

- Акти приймання - передачі обсягів природного газу з боку ТОВ «Старті та УМГ «Донбасстрансгаз» підписані невизначеними особами;

- Обсяги природного газу по актах приймання - передачі , актах про здійснення послуг по транспортування природного газу не відповідають договірним умовам з ТОВ «Стармак»;

- Не виконана основна вимога первинних документів (Акти приймання-передачі обсягів природного газу) - їх здатність до ідентифікації змісту посвідченої ним господарської операції та її учасників ;

- До перевірки за перевіряємий період не надано дані лічильників спожиті газу ТДВ „СЗХНО ", ведення яких потребує п.п договору № 708 від 01.10.2009 , п.4 Технічної згоди № 4-ТС -ПО від 04.01.2010 року;

- На запит ДПІ у м Сєвєродонецьку від 22.10.2012 року № 14967/22-205 направлений на адресу СМУ по експлуатації газового господарства філії ПАТ по газопостачанню та газифікації „Луганськгаз" щодо підтвердження фактично транспортованих обсягів природного газу на адресу ТДВ „ Сєвєродонецький завод. хімічного нестандартизованого обладнання " у листопаді - грудні 2010 року постачальником якого було ТОВ „ Стармак" ( як того потребують умови договору № 708 від 01.10.2009 реєстру розподілу газу на 2010 рік ), отримана відповідь від 02.11.2012 року № 1086/03, яка свідчить про відсутність договірних відносин у листопаді - грудні 2010 року між СМУ по експлуатації газового господарства філії ПАТ «Луганськгаз» та ТОВ «Стармак».

- Відповідно до матеріалів перевірок ТОВ "Стармак" (код ЄДРПОУ 33846188), проведеною фахівцями Ленінської МДПІ у м. Луганську ( акт 22.03.2011 р. №120 /23/-33846188 ) встановлено відсутність необхідних умов для досягненні результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг);

- Належним чином укладений правочин заздалегідь не може свідчити про здійснення суб'єктом господарювання законної господарської діяльності , оскільки укладання такого правочину, ще не підтверджує його виконання ( лист ВАСУ від

року №742/11/13-11).

Щодо періоду з 01.10.2010р. по 31.03.2011р. який було охоплено плановою виїзною перевіркою за результатами якої складено акт від 28.04.2012 року № 300/22/04643841 та порушень законодавства за операціями з ТОВ „Стармак" встановлено:

- У розділі 4 „Висновки " акту перевірки від 28.04.2012р. № 300 /22/04643841 ТДВ "Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання " попереджено, що „При отриманні матеріалів, які не підтверджують дані обліку суб'єкта господарювання, який перевіряється, керівником податкового органу можуть бути вжиті заходи щодо проведення документальної невиїзної або позапланової виїзної перевірки відповідно до ст.78 Податкового Кодексу України від 02.12.10р. №2755-IV" із змінами та доповненнями."

- В додатку №3 до акту перевірки від 28.04.2012р. № 300 /22/04643841 ТДВ "Сєвєродонецький завод хімічного не стандартизованого обладнання " вказано, що первинні документи перевіряються вибірково.

При розгляду даних заперечень враховані наступні документи :

- копія відповіді УМГ „Донбастрансгаз" від 24.12.2012 року № 1236-Д на запит ТДВ „СЗХНО" від 21.12.2012 року № 2357;

- копія запиту ТДВ „СЗХНО" від 21.12.2012 року № 2357.

У ході проведення перевірки здійснено вилучення копій фінансово- господарських документів, які свідчать про заниження об'єкта оподаткування несплату податків та зборів (обов'язкових платежів) відповідно до п.85.4 ст.85 глави 8 розділу II Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010p.№2755-VI, а саме: акт прийому - передачі обсягів природного газу від 30.09.2010 року на 16866 куб. м газу відповідно до договору № 708 від 01.10.2009 року; акт прийому - передачі обсягів природного газу від 31.10.2010 року на 16935 куб. м газу відповідно до договору № 708 від 01.10.2009 року; акт прийому - передачі обсягів природного газу від 30.11.2010 року на 16869 куб. м газу відповідно до договору № 708 від 01.10.2009 року, акт прийому - передачі обсягів природного газу від 31.12.2010 року на 16120 куб. м газу відповідно до договору № 708 від 01.10.2009 року; акт прийому - передачі обсягів природного газу від 31.01.2011 року на 43380 куб. м газу відповідно до договору № 708 від 01.10.2009 року; акт прийому - передачі обсягів природного газу від 28.02.2011 року на 28401 куб. м газу відповідно до договору № 708 від 01.10.2009 року.

Вартість природного газу по даним актам прийому - передачі природного газу в податковому обліку з податку на прибуток ТДВ «СЗХНО» відображені по факту їх оформлення та отримання .

Вказані акти приймання - передачі обсягів природного газу з боку ТОВ «Стармак» та УМГ «Донбасстрансгаз» підписані невизначеними особами. Таким чином, не виконана основна вимога первинних документів - їх здатність до ідентифікації змісту посвідченої ним господарської операції та її учасників.

З огляду на обставини, які з'ясовано у ході розгляду заперечень: придбання природного газу від ТОВ „Стармак" з метою його подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку, ТДВ «СЗХНО» сформовано податковий кредит по факту авансових платежів відповідно до п.п 7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97 - ВР із змінами та доповненнями та п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 p. № 2755-VI .

Заперечення в частині визначення завищення валових витрат у сумі 321344 грн., у тому числі - 114309 грн за 4 квартал 2010 року та207035 грн. за 1 квартал 2011 року, що призвели до зменшення повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток у сумі 80336 грн., у тому числі - 28577 грн за 4 квартал 2010 року та 51759 грн за 1 квартал 2011 року ДПІ у м Сєвєродонецьку вважає не обґрунтованими, у зв'язку з порушенням вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3. статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94 № 334/94-ВР.

Враховуючи вищевикладене, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

До компетенції державних податкових інспекцій законодавцем віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, функцій щодо перевірки достовірності цих документів стосовно правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків.

Відповідно до п.9 ч.1 ст. 3 КАС України, відповідачем є суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача. Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст. 3 КАС України).

Згідно статті 20 Податкового Кодексу України органи державної податкової служби мають право запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Письмові повідомлення про такі запрошення надсилаються в порядку, встановленому статтею 42 цього Кодексу, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (представник платника податків); під час проведення виїзних перевірок отримувати у платників податків (представників платників податків) копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності)), що свідчать про порушення вимог податкового законодавства або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; перевіряти під час проведення перевірок у платників податків - фізичних осіб, а також у посадових осіб та інших працівників платників податків - юридичних осіб документи, що посвідчують особу; проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом; під час проведення перевірок вимагати виготовлення і надання копій первинних документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою), які свідчать про порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, та отримувати їх у платників податків у порядку, встановленому цим Кодексом; під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Як встановлено судом під час судового розгляду справи та не заперечувалось сторонами в судовому засіданні, 26.11.2012 ДПІ у м. Сєвєродонецьку було видано наказ «Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки» № 898-12 ТДВ «СЗХНО» (код ЄДРПОУ 04643841) (а.с. 51) та винесено направлення на перевірку від 28.11.2012 № 296/01-16 (а.с. 50)

Наказом в у м. Сєвєродонецьку від 04.12.2012 № 931-п продовжено термін позапланової виїзної документальної перевірки (а.с. 52)

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

До набрання чинності Податковим Кодексом України діяв Закон України «Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетом та державними цільовими фондами» від 04.12.2000 № 2181-ІІІ.

Проте, у зв'язку з тим, що дії які стали підставою виникнення податкового боргу були вчинені як до набрання чинності Податковим Кодексом України так і після, суд приходить до висновку, що в даному випадку слід застосовувати як норми Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", Закону України «Про податок на додану вартість» так і норми Податкового кодексу України.

У відповідності до п. п. 41.1.1. ПКУ контролюючими органами України є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2. цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Згідно п. 1.8 ст. 1 Закону № 168 бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Зазначеним законом встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку.

Визначення розміру належних платнику податку сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість здійснюється на підставі норм пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4, підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку. За змістом Закону, право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання щодо сплати податку на додану вартість у ціні товару.

Статтею 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" на органи державної податкової служби покладено обов'язки щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, до якого відноситься і Закон України "Про податок на додану вартість".

До компетенції державних податкових інспекцій законодавцем віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, функцій щодо перевірки достовірності цих документів стосовно правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків (статті 10, 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

Згідно п. 14.1.156 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно п. 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби;

2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок;

3) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).

Відповідно до п.п. 75.1. ст. 75 ПК України Органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до п.п. 78.1. ст. 78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин:

78.1.1. за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Із системного аналізу вказаних норм закону вбачається, що податковий орган, як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, повинен діяти у спосіб, передбачений законом, а саме, за наслідками перевірок або надати висновок про правомірність формування податкового кредиту, або визначити суму податкового зобов'язання із застосуванням штрафних санкцій.

За результатами перевірки ТДВ «СЗХНО» податковим органом складено акт від 18.12.2012 № 1404/22-04643841 «Про результати позапланової документальної виїзної перевірки Товариства з додатковою відповідальністю "Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання" код за ЄДРПОУ 04643841 з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ "Стармак" (код ЄДРПОУ 33846188) за період з 01.10.2010р. по 31.03.2011р. (а.с. 7)

В акті від 18.12.2012 № 1404/22-04643841 встановлені наступні порушення:

1. П.п.5.2.1 п.5.2. п.п..5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 80 336, 00 гри., у тому числі - 28 577. 00 гри., за 4 квартал 2010 року та 51 759. 00 грн., за 1 квартал 2011 року.

2. П.п. 7.4.7 п.п. 7.4.4. п. 7 .4. ст. 7 Закону України «Про податок па додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97 ВР із змінами та доповненнями, п. 198.1. п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198. п. п. 200.1. 200.3.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-V1. в результаті чого підприємством завищено залишок від ємного значення 11ДВ, ряд. 24 Декларації (Різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту ПДВ) у березні 201 1 року на суму 54 770 грн.

24.12.2012 року Позивач подав заперечення на Акт перевірки № 1404/22-04643841 від 18.12.2012 року. Того ж самого дня Відповідач отримав заперечення, про що свідчить відмітка про вручення. (а.с. 32)

29.12.2012 року ДПІ у м. Сєвєродонецьк надала Позивачу відповідь № 18983/22-225 на заперечення до акту, згідно якого заперечення позивача на акт перевірки податковий орган вважає необґрунтованим. (а.с. 37)

04 січня 2013 року Позивач отримав від Відповідача податкове повідомлення рішення № 0000032201, в якому зазначено, що на підставі акта перевірки № 1404/22-04643841 від 18.12.2012 року встановлено порушення п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 87481,25 грн.

Відповідно до п. 4 -п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010, передбачено, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

З матеріалів справи вбачається, що згідно договору поставки природного газу від 01.10.2009 № 708 між ТОВ «Стармак» (постачальник) та Товариством з додатковою відповідальністю "Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання" (користувач) постачальник передає за цим Договором природний газ користувачу. (а.с. 72)

Згідно додаткових угод було визначені обсяги поставки газу та ціна (а.с. 75)

Згідно договору на транспортування природного газу магістральним трубопроводом від 04.01.2010 № 14Д/12П/10, з додатковими угодами, укладеного у м. Донецьку між Дочірнєю компанією «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (Виконавець), та Товариством з додатковою відповідальністю «Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання» (Замовник), Виконавець зобов'язується здійснити транспортування трубопровідним транспортом природного газу Замовника від пунктів прийому - передачі газу в магістральні трубопроводи до пункту призначення - газопровідної станції, а Замовник зобов'язується сплатити за транспортування газу. (а.с. 163, 125, 127)

Згідно технічної угоди від 04.01.2010 № 4-ТС-ПО, укладеної між ЗАТ «Сєвєродонецьке об'єднання «Азот» (Власник) з ВАТ «Сєвєродонецький завод нестандартизованного обладнання» (Сторона) домовились експлуатувати газопровод природного газу, що знаходиться на території Власника та оплачувати витрати по використанню газопроводу. (а.с. 135)

Приймання - передача газу, поставленого Постачальником згідно договору поставки природного газу від 01.10.2009 № 708, оформлені актами приймання-передачі обсягів природного газу (а.с. 63-65, 101, 104, 107, 110, 113, 116)

Транспортування газу Виконавцем згідно договору на транспортування природного газу магістральним трубопроводом від 04.01.2010 № 14Д/12П/10, оформлено актом надання послуг по транспортуванню газу від 28.02.2011 (а.с. 71, 76-78)

На виконання умов технічної угоди від 04.01.2010 № 4-ТС-ПО, сторонами укладені акти (а.с. 66-70, 138-141, 143, 145-156), на підтвердження оплати витрати по використанню газопроводу, та акти приймання - передачі природного газу (а.с. 158 - 162)

Доказами оплати за поставлений газ є податкові накладні, з зазначенням договору, згідно якого виконано оплату та сторін договору (а.с. 86-87) та виписки з банку по рахунку позивача (а.с. 80 зворотній бік - 84, 92-100).

Природний газ, отриманий від ТОВ «Стармак» Товариством з додатковою відповідальністю "Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання" використовувся відповідно до Реєстрів розподілу природного газу та актів про обсяги використаного природного газу, реалізуємого ТОВ «Стармак» (а.с. 80, 102-103, 105-106,108-109, 111-112, 114-115, 117, 76 зворотній бік, 79 - 80)

Обсяги отриманого позивачем природного газу від ТОВ «Стармак», зазначені в актах приймання-передачі обсягів природного газу (а.с. 63-65, 101, 104, 107, 110, 113, 116) співпадають з обсягами використаного природного газу, зазначених в актах про обсяги використаного природного газу, реалізуємого ТОВ «Стармак» (а.с. 80, 102-103, 105-106,108-109, 111-112, 114-115, 117, 76 зворотній бік, 79 - 80)

В судовому засіданні сторони підтвердили, що документи, наявні в матеріалах справи в копіях, тотожні документам, які були надані позивачем податковому органу під час перевірки, та досліджені судом в оригіналі під час судового розгляду справи.

Відповідно до вимог п.п.7.2.1. п.7.2 ст.7 Закону Про ПДВ платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремим рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

При цьому дотримання порядку виписування податкової накладної в частині зазначення усіх передбачених Законом реквізитів не є формальною вимогою, це дає змогу перевірити правомірність формування податкового зобов'язання та податкового кредиту відповідно продавця та покупця.

Згідно п.п.7.2.3 ст. 7 Закону № 168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Тобто, якщо накладна є первинним документом, що засвідчує факт здійснення господарської операції, то податкова накладна є документом, де розраховується податок на додану вартість, який справляється із зазначеної операції за будь-якою ставкою. Тому саме із цим документом Закон пов'язує право платника податку на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку. У відповідності до п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону про ПДВ, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники такого податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПАУ від 30.05.1997 р., зареєстроване в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037 (далі - Порядок) встановлено, що Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, тобто особою яка не зареєстрована в якості платника ПДВ При цьому також необхідно враховувати також, що зазначену норму Порядку Постановою судової колегії Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов від 28.04.2000 р. № 04-1/1-7/21 визнано нечинною у зв'язку із тим що її положення суперечать вимогам ст. 19 Конституції України, оскільки органам державної податкової служби не надано право визнавати недійсними документи, зокрема податкові накладні. На обґрунтування вищенаведеного висновку судом зокрема зазначено, що зміст вказаної норми не встановлює правил

податкового обліку, а встановлює межі відповідальності за порушення, встановлені Порядком.

Відповідно, у разі невідповідності вимогам чинного законодавства з питань оподаткування податкова накладна не може бути визнана недійсною, належно оформлена податкова накладна є підтвердженням права на формування податкового кредиту, податкова накладна, сформована з порушенням встановлених Законом вимог, не може бути таким підтвердженням, що узгоджується з п.п.7.2.6. Закону Про ПДВ.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ (далі - Закон № 996) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.2 ст. 9 Закону № 996 первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктами 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1998 р. № 88, передбачена обов'язковість перевірки працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, первинних документів за формою і змістом, тобто перевіряють наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників, а також міститься заборона приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам.

Таким чином, первинний документ, який не містить даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, не відповідає вимогам Закону № 996.

Документи повинні відповідати вимогам до оформлення документів ДСТУ 4163-2003 Національного стандарту України, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 року № 55.

Крім того слід зазначити, що згідно позиції Вищого адміністративного суду України доведеної в листі, від 20.07.2010 р. № 1121/11/13-10, наявність у платника податку податкової накладної не є єдино необхідним та вичерпним доказом правомірності визначення сум податкового кредиту та відшкодування ПДВ з бюджету, оскільки зазначений документ повинен розглядатися в поєднанні з іншими доказами по справі.

ДПІ у м. Сєвєродонецьку вважає, що під час проведення перевірки та приймаючи оскаржувані повідомлення-рішення, діяла на підставі і в межах повноважень, наданих законодавством, з метою, з якою це повноваження надано, та у спосіб, передбачений законом.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" на органи державної податкової служби покладено обов'язки щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства.

Згідно ст. ст. 10, 11 зазначеного Закону до компетенції державних податкових інспекцій віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, функцій щодо перевірки достовірності цих документів стосовно правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків.

Згідно п.п. 16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п.57.3 ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно з п. 57.1 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В судовому засіданні встановлено, що підставами для винесення оскаржуємого податкового повідомлення - рішення від 04.01.2012 № 0000032201 зазначено порушення п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 ЗаконуУкраїни «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994.

Підставою для такого висновку є порушення вимог статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" у вигляді відсутності в актах приймання - передачі обсягів природного газу прізвища, ім'я, по батькові та зазначення посади особи, яка від імені ТОВ «Стармак» підписувала акти, у зв'язку з чим неможливо ідентифікувати зміст посвідченої ним господарської операції та ї їх учасників.

Однак, згідно долучених до матеріалів справи копій та оглянутих в судовому засіданні оригіналів актів прийому-передачі обсягів природного газу, вбачається, що це акти, складені на виконання Договору від 01.10.2009 № 708, ТОВ «Стармак», в особі директора Жидель А.Ф., та ТДВ «СЗХНО», в особі Голови Правління Григорського С.Н., узгоджені керівником газотранспортної організації УМГ «Донбасстрансгаз», та знизу стоять підписи від імені ТОВ «Стармак» та ТДВ «СЗХНО», зверху - підпис від УМГ «Донбасстрансгаз», всі підписи скріплені печатками підприємств.

Суд зазначає, що відсутність ПІБ та посади разом з підписами, не є підставою вважати, що не можливо ідентифікувати учасників посвідченої ними господарської операції, так як підприємства, та особи тих, хто від імені підприємства підписують вищезазначені акти, вказані в самому тексті акту.

Відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлені вимоги до первинних документів, правильність їх оформлення, а саме: «особистий підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції», проте доказів того, що підпис в актах прийому-передачі обсягів природного газу від імені ТОВ «Стармак» не належить, як зазначено в акті - директора Жидель А.Ф., відповідачем в судовому засіданні не надано.

До того ж, позивачем надані лист від Дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" від 24.12.2012 № 1236-Д (а.с. 168), на підтвердження транспортування природного газу, отриманого від ТОВ «Стармак».

Встановлені обставини вказують на необґрунтованість висновків акту перевірки від № 1404/22-04643841 від 18.12.2012 та, як наслідок, відсутні підстави для винесення податкового повідомлення - рішення від 04.01.2013 № 0000032201.

До того ж, в відповіді на заперечення відповідач самостійно зазначив, що підприємством ТДВ «СЗХНО» доведено факт постачання ТОВ «Стармак» на адресу ТДВ «СЗХНО» природного газу за перевіряємий період» (а.с. 37)

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Встановлені статтями 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України способи захисту порушеного права не є вичерпними.

Разом з тим, деякі із встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. Так, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним - індивідуального акта.

Нечинним нормативно-правовий акт стає з дати набрання відповідним рішенням суду законної сили, а протиправність індивідуального акта виникає, у разі набрання рішенням суду про задоволення адміністративного позову законної сили, з моменту прийняття такого акта суб'єктом владних повноважень (вчинення дії або бездіяльності).

Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.

Таким чином, у тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт, дія або бездіяльність позовною вимогою за правилами Кодексу адміністративного судочинства України має бути визнання такого акта, дії чи бездіяльності протиправними (недійсними, незаконними, неправомірними, скасування такого акту), а в разі оскарження нормативно-правового акта - визнання його нечинним.

Відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Згідно правової позиції, яка викладена Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України в постанові від 24 січня 2006 року за результатами перегляду за винятковими обставинами постанови Вищого господарського суду України від 17 серпня 2005 року у справі № 9/175-04 за позовом АКБ "Мрія"до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання неправомірною позапланової комплексної перевірки, звернення за захистом порушеного права у сфері публічно-правових відносин з зазначенням способу, який, на думку суду, не призводить до захисту права, не може бути підставою для відмови в позові, тобто, захисті права, що порушується. Суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Правову позицію щодо можливості обрання самим судом іншого способу захисту порушеного права позивача, у разі, якщо позивачем обрано неправильний спосіб захисту порушених прав, підтримано Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України і у постанові від 20 квітня 2010 року за результатами перегляду за винятковими обставинами справи за позовом спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові до відкритого акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк", приватної фірми "Орнатус"про зобов'язання вчинити певні дії. Зокрема, в зазначеній постанові Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України вказала, що суд, пославшись на обрання позивачем неправильного способу захисту публічних інтересів держави, не врахував, що правила частини 3 статті 105 КАС України, стосовно зазначення позивачем у позовній заяві способу захисту судом порушених прав, не виключають можливості обрання іншого способу захисту самим судом. Зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

Зважаючи на обставини справи, враховуючи те, що предметом оскарження у даній адміністративній справі є правові акти індивідуальної дії суб'єкта владних повноважень, які не можуть бути визнані нечинними, а також те, що належним способом захисту порушеного права позивача у даній адміністративній справі є висновок суду про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень, тому судом податкове повідомлення рішення може бути визнано протиправним, а вимога, що визнання податкового повідомлення - рішення нечинним - є неналежним способом захисту, тому суд визнає оскаржуване податкове повідомлення - рішення відповідача протиправним або незаконним.

Таким чином, позивач надав суду належні докази в обґрунтування позовних вимог щодо визнання протиправними податкового повідомлення-рішення, як це передбачено частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, що є підставою для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з додатковою відповідальністю «Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання» до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 04.01.2013 № 0000032201 задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби від 04.01.2013 № 0000032201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання» (код ЄДРПОУ 04643841) судовий збір в розмірі 874,83 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено та підписано 25 лютого 2013 року.

Суддя О.А. Дибова