Постанова

від 21.02.2013 по справі 2а-10173/10/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/9435/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Маринчак Н.Є., Моторний О.А.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Київсоцбуд" (далі -Товариство)

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 13.10.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2011

у справі № 2а-10173/10/2670

за позовом Товариства

до державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва (далі -ДПІ)

про скасування актів індивідуальної дії.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про скасування податкових повідомлень-рішень від 12.02.2010 № 0000132330/0, від 12.02.2010 № 0000162330/0, а також рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 12.02.2010 № 0000552304/0.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 13.10.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2011, у позові відмовлено.

У прийнятті цих судових актів попередні інстанції виходили, зокрема, з відсутності у позивача права на перебування на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності у ІІ кварталі 2008 року, що обумовлює правомірність оподаткування ДПІ доходів Товариства у цьому періоді на загальних підставах. Крім того, суди, пославшись на триваючий характер правопорушення у вигляді проведення працівникові компенсації витраченої готівки без подання одержувачем коштів підтверджувального документа, дійшли висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин строку, передбаченого статтею 250 Господарського кодексу України.

На вказані судові акти Товариством подано касаційну скаргу, в якій скаржник зазначає про невідповідність висновків судів нормам матеріального права та дійсним обставинам справи і просить скасувати ухвалені у справі рішення та повністю задовольнити позовні вимоги.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити касаційні вимоги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що ДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 по 30.09.2009, оформлену актом від 02.02.2010 № 19/23-304/34539417. В ході цієї перевірки податковим органом було виявлено, що відповідно до свідоцтва про сплату єдиного податку від 24.12.2007 № 2656009603 у період з 01.01.2008 по 30.06.2008 позивач перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності; з огляду на факт набуття 04.02.2008 товариством з обмеженою відповідальністю «Фактор Капітал»(який не є суб'єктом малого підприємництва) права на частку статутного капіталу Товариства у розмірі 99,9 % з ІІ кварталу 2008 року позивач втратив право перебувати на пільговому режимі оподаткування, запровадженому Указом Президента України від 03.10.1998 № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»(далі -Указ). У зв'язку з цим відповідач донарахував позивачеві податкове зобов'язання з податку на прибуток за ІІ квартал 2008 року в сумі 406 165 грн. (у тому числі 270 663 грн. за основним платежем та 135 502 грн. за штрафними санкціями) згідно з податковим повідомленням-рішенням від 12.02.2010 № 0000132330/0.

Крім того, за наслідками зазначеної податкової перевірки за податковим повідомленням-рішенням від 12.02.2010 № 0000162330/0 Товариству було визначено 170 грн. штрафних санкцій з комунального податку за неподання розрахунку з цього податку за ІІ квартал 2008 року.

Позивача також було притягнуто до відповідальності у вигляді 800,80 грн. штрафних санкцій за рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 12.02.2010 № 0000552304/0, у зв'язку з виявленим під час перевірки фактом виплати позивачем за видатковим касовим ордером від 28.12.2006 № 1 готівкових коштів у сумі 800,80 грн. працівнику -ОСОБА_1 - як компенсацію витраченої готівки на підставі авансового звіту без необхідного підтверджувального документа.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суди об'єктивно підтримали правову позицію податкового органу по справі відносно того, що з ІІ кварталу 2008 року позивач втратив право перебувати на спрощеній системі оподаткування.

Так, реалізація права суб'єкта малого підприємництва на запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності залежить від виконання таким суб'єктом установлених Указом вимог.

Згідно з абзацом четвертим статті 7 Указу його дія не поширюється на суб'єктів підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам - учасникам та засновникам даних суб'єктів, які не є суб'єктами малого підприємництва, перевищують 25 відсотків.

Оскільки, як вбачається з установлених судами обставин справи та підтверджується наявними у ній доказами, з 04.02.2008 одним із засновників Товариства з часткою у статутному капіталі останнього 99% стала юридична особа, що не належить до суб'єктів малого підприємництва, то з огляду на наведену норму Указу з цієї дати позивач втратив право на сплату єдиного податку незалежно від факту подання (чи неподання) заяви про добровільну відмову від застосування спрощеної системи оподаткування.

У зв'язку з цим ДПІ цілком законно було оподатковано доходи Товариства за ІІ квартал 2008 року за правилами загальної системи оподаткування. Як з'ясували суди, оспорювану суму податку на прибуток було визначено позивачеві на підставі задекларованих Товариством даних щодо одержаного доходу та понесених витрат з урахуванням правил формування валового доходу та валових витрат, визначених підпунктом 11.3.1 пункту 11.3 та підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

А відтак суди обґрунтовано відмовили у задоволенні позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 12.02.2010 № 0000132330/0.

З аналогічних підстав слід визнати законним і застосування до Товариства 170 грн. штрафних санкцій за неподання розрахунку з комунального податку за ІІ квартал 2008 року за податковим повідомленням-рішенням від 12.02.2010 № 0000162330/0. Адже втрата позивачем статусу платника єдиного податку передбачала одночасне виникнення у Товариства обов'язку з подання до контролюючого органу розрахунку з комунального податку в порядку пункту 5.4 Положення про комунальний податок у м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради VII сесії XXIV скликання від 18.03.2004 № 81/1291.

Неподання ж податкової декларації (розрахунку) у строки, визначені законодавством, є підставою для притягнення платника до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку (підпункт 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).

У той же час не можна погодитися з наданою судами правовою оцінкою щодо правомірності застосування до Товариства штрафних санкцій згідно з рішенням від 12.02.2010 № 0000552304 за порушення порядку видачі готівки підзвітній особі. Так, штраф у сумі 800,80 грн. було накладено на позивача за діяння, вчинене 28.12.2006.

Однак, оскільки фінансові санкції у вигляді штрафів за порушення правил здійснення касових операцій підпадають під визначення адміністративно-господарських санкцій у розумінні статей 238, 239 Господарського кодексу України, то такі санкції можуть застосовуватися виключно у межах строків, визначених статтею 250 цього Кодексу, а саме - протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом

У розглядуваному випадку оспорювані штрафні санкції було застосовано до позивача поза межами цього строку, що виключає їх законність.

Однак суди, помилково кваліфікувавши вказане правопорушення як триваюче, не застосували зазначену норму до спірних правовідносин, наслідком чого стало ухвалення невірних по суті спору рішень у відповідній частині. Так, правопорушення вважається триваючим у випадку, коли воно являє собою діяння, що полягає у тривалому, продовжуваному у часі, безперервному, невиконанні суб'єктом установлених законодавством вимог. Розглядуване правопорушення, що виявилося у виплаті Товариством компенсації підзвітній особі без необхідних підтверджувальних документів, мало одномоментний характер; юридичне закінчення цього правопорушення характеризується одночасною повною реалізацією його об'єктивної та суб'єктивної сторони; після його закінчення позивач не здійснював продовжуваної протиправної діяльності.

Враховуючи помилковість висновків судів щодо частини позовних вимог, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково скасувати прийняті у справі рішення попередніх інстанцій з прийняттям нового рішення у відповідній частині.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Київсоцбуд" задовольнити частково.

2. Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 13.10.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2011 у справі № 2а-10173/10/2670 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 12.02.2010 № 0000552304/0.

У цій частині позов задовольнити.

Скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 12.02.2010 № 0000552304/0.

3. В решті постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 13.10.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2011 у справі № 2а-10173/10/2670 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Маринчак О.А. Моторний