Ухвала

від 19.02.2013 по справі 2а-3347/12/2170

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2013 р.Справа № 2а-3347/12/2170

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Морська Г.М.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Ступакової І.Г.

суддів - Бітова А.І.

- Милосердного М.М.

при секретарі - Посторонка І.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2012 року по справі за адміністративним позовом Науково-виробничого приватного підприємства "Днепр-2" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, стягнення бюджетного відшкодування, -

В С Т А Н О В И Л А :

Науково-виробниче приватне підприємство "Днепр-2" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні, Головного управління Державної казначейської служби у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 06.03.2012р. №№ 0000590700, 0000600700, 0000610700, якими позивачеві збільшено грошові зобов'язання з податку на додану вартість на 1115124,0 грн. у тому числі за основним платежем на 829099,0 грн., зменшено заявлену до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість за серпень-листопад 2011 року на 2943852,0 грн., застосовано штрафну санкцію у сумі 735965,0 грн. за декларування завищеного бюджетного відшкодування та зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість за липень-листопад 2011 року на загальну суму 989607, грн.; визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.04.2012р. № 0002922200, № 0002942200, якими позивачеві збільшено грошові зобов'язання з податку на прибуток на 20360463,0 грн. у тому числі за основним платежем на 17233595,0 грн., зменшено заявлену до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість за 2009 - 2011р. на 10168063,0 грн., застосовано штрафну санкцію у сумі 2449973,0 грн. за декларування завищеного бюджетного відшкодування; стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за 2010р. у сумі 3790632,25 грн. та за 2011р. у сумі 505545,0 грн. та витрат по сплаті судового збору.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2012 року адміністративний позов Науково-виробничого приватного підприємства "Днепр-2" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби, Державної казначейської служби у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, стягнення бюджетного відшкодування із ПДВ - задоволений повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 06.03.2012р. № 0000590700, № 0000610700, № 0000600700, від 20.04.2012р. № 0002942200, № 0002922200.

Стягнуто із державного бюджету на користь Науково-виробничого приватного підприємства "Днепр-2" (код ЄДРПОУ 31006992) суму бюджетного відшкодування за квітень 2010р. у сумі 537683,85 грн., за жовтень 2010р у сумі 1789951,3 грн., за листопад 2010р у сумі 777697,8 грн., за грудень 2010р. у сумі 685299,3 грн., за жовтень 2011р. у сумі 79753,0 грн., за листопад 2011р. у сумі 425792,0 грн. Стягнути із державного бюджету на користь Науково-виробничого приватного підприємства "Днепр-2" (код ЄДРПОУ 31006992) понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2146,00 згідно платіжного доручення від 23.07.2012р. № 1106 та платіжного доручення від 13.08.2012р. № 1196 у сумі 2146,00 грн.

В апеляційній скарзі Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що спірні податкові повідомлення - рішення від 06.03.2012р. складені на підставі висновків акту документальної позапланової виїзної перевірки позивача від 16.02.2012р. №567/070/31006992.

За вказаним актом перевірки ДПІ у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби перевірено питання достовірності нарахування позивачем сум бюджетного відшкодування з ПДВ за серпень, вересень, жовтень та листопад 2011 року.

Відповідно до декларацій позивача за серпень-листопад 2011 року та акту перевірки № 567/070/31006992 позивач задекларував у цих податкових періодах бюджетне відшкодування з ПДВ на загальну сумі 1949815,0 грн. із яких 505545,0 грн. підлягали відшкодування на рахунок у банку, решта заявленого бюджетного відшкодування підлягала врахуванню у рахунок погашення податкових зобов'язань ПДВ майбутніх податкових періодів.

Як зазначає ДПІ у акті перевірки, для потреб власної господарської діяльності позивач у липні-листопаді 2011 року задокументував придбання ріпаку та макухи соняшникової у агрофірм «Радгосп «Білозерський», СТОВ «Мрія», ПП «Рін-Агро», Ф/Г «Таврія», ПП «Криниця», Ф/Г «Ельдорадо», СТОВ «Берегиня», ДП «ДГ «Асканійське», СТОВ ім. Шевченко, ПП АФ «Славутич», Ф/Г «Діана», Ф\Г «Дністр», СФГ «Тора», ТОВ «Стронг», ПАПФ «Вера», ПСП «Україна», ТОВ «Прайд» , ТОВ «Регіон Агро», ПП «Укан», Ф/Г «СОБ», СТОВ «Агротех», ПП «Тріел-Агро», Асканійська ДСДС ІЗЗ НААН, ТОВ «Агро Даб», ФОП ОСОБА_4, ТОВ «АТК Дніпро», ПП «Украгро Трейд», ТОВ НВО «Радуга», ТОВ «Олійний дім», ТОВ «Верхньосірогозьский ОПЗ».

За даними ДПІ придбання товару підтверджене податковими та бухгалтерськими накладними, вартість товарів сплачена постачальникам, ПДВ по поставленим товарам включена постачальниками до податкових зобов'язань, за умовами договорів поставки перевезення придбаних товарів мало здійснюватись транспортом позивача.

В акті перевірки податковим органом зазначено, що товарно-транспортні накладні на перевезення придбаного товару виписані з порушеннями, а саме: в них не вказано порядковий номер, конкретні пункти навантаження та розвантаження товару, в деяких товарно-транспортних накладних зазначено не повний державний номер автомобіля, який здійснював перевезення, у зв'язку з чим, в акті зроблено висновок про неможливість встановлення факту придбання товарів по всіх зазначених вище постачальниках.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пп. "а" п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, що не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно вимог пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України).

Зміст наведених норм свідчить про те, що наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання позивачем у постачальників товарів Агрофірма «Радгосп «Білозерський», СТОВ «Мрія», ПП «Рін-Агро», Ф/Г «Таврія», ПП «Криниця», Ф/Г «Ельдорадо», СТОВ «Берегиня», ДП «ДГ «Асканійське», СТОВ ім. Шевченко, ПП АФ «Славутич», Ф/Г «Діана», Ф\Г «Дністр», СФГ «Тора», ТОВ «Стронг», ПАПФ «Вера», ПСП «Україна», ТОВ «Прайд» , ТОВ «Регіон Агро», ПП «Укан», Ф/Г «СОБ», СТОВ «Агротех», ПП «Тріел-Агро», Асканійська ДСДС ІЗЗ НААН, ТОВ «Агро Даб», ФОП ОСОБА_4, ТОВ «АТК Дніпро», ПП «Украгро Трейд», ТОВ НВО «Радуга», ТОВ «Олійний дім», ТОВ «Верхньосірогозьский ОПЗ», на які позивач як платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту, відповідачем спростовані не були.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Обставини, які слугували фактичною підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань згідно спірних податкових повідомлень-рішень від 06.03.2012р., знаходяться поза межами вище наведених вимог Податкового Кодексу України.

Між тим, отримані позивачем документи (договори, видаткові та податкові накладні, акти виконаних робіт (послуг), товарно-транспортні накладні та інш.), на які в тому числі послався суд першої інстанції, дають підстави для висновку про сплату позивачем сум податку в ціні придбання товарів (послуг) своїм безпосереднім постачальникам, які видали йому податкові накладні, маючи статус платників податку на додану вартість, а тому оцінка судом першої інстанції обставин та матеріалів справи відповідає правильному застосуванню норм Податкового кодексу України якими встановлено порядок та підстави формування податкового кредиту.

В свою чергу податковим органом не спростовано, що на момент складення вище зазначеними контрагентами позивача податкових накладних, за якими останнім сформовано податковий кредит на суму та за період вказаний в оскаржуваних повідомленнях - рішеннях, вказані контрагенти були зареєстровані платниками податку на додану вартість та відповідно мали право на складання податкових накладних.

Крім іншого, як вбачається з акту перевірки та апеляційної скарги, податковий орган прийшов до висновку, що господарські відносини позивача з вище вказаними контрагентами не спрямовані на реальне настання правових наслідків та вказані правочини визнані нікчемними.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст.234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, котре не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Отже, з урахуванням вище вказаних норм та матеріалів справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач (ДПІ), складаючи акт за результатами проведеної перевірки, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів між позивачем та його контрагентами, які не є доказами у розумінні норм ст.69 КАС України.

Отже, колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги та вважає, що наявні у позивача податкові накладні (та інші первинні документи) та сплата на користь своїх контрагентів в ціні за поставлені послуги суми ПДВ, яка була заявлена ним в подальшому до відшкодування, у повній мірі виконують функції, покладені на них Податковим Кодексом України та підтверджують фактичність здійснення господарських операцій.

Крім того, колегія суддів вважає, що висновок податкового органу щодо безтоварності операцій між позивачем та його контрагентами у зв'язку з порушеннями при заповненні товарно-транспортних накладних є необґрунтованим, оскільки наявність неточностей чи помилок в товарно-транспортних накладних не може бути доказом безтоварності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, на яких в свою чергу, на підставі умов договорів та відповідно до «Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні» покладено обов'язок щодо виписки товарно-транспортних накладних.

Також, як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, податкові повідомлення-рішення від 20.04.2012р. № 0002922200, № 0002942200 складені за результатами позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009р. по 31.03.2011р., яка оформлена актом від 11.04.2012р. № 473/22-6/31006992.

Перевірка була проведена на підставі п.п.78.1.11 п.78.1 ст. 78 , п.п.20.1.4 п.20.1 ст. 20, Податкового кодексу України , відповідно до наказів ДПІ у м. Херсоні від 06.03.12 №81, від 20.03.2012р. № 157 у зв'язку з отриманням постанови старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПС у Херсонській області майора податкової міліції Фурсенко А.І. про здійснення позапланової виїзної перевірки НВПП «Днепр-2» дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009р. по 31.03.2011р.

Отже, як встановлено судом першої інстанції, податкові повідомлення - рішення від 20.04.2012р. № 0002922200, № 0002942200 складені на підставі висновків акту № 473/22-6/31006992 за результатами перевірки позивача на підставі постанови слідчого, винесеної у зв'язку із розслідуванням кримінальної справи.

Пунктом 86.9 статті 86 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Відповідно до п. 56.21 Податкового кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу , або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відповідно до п. 58.4 ст. 58 Податкового кодексу України у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.

Отже, з урахуванням того, що на момент винесення податкових повідомлень-рішень від 20.04.2012р. № 0002922200, № 0002942200 було відсутнє рішення суду, винесеного за результатами розгляду кримінальної справи, колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта у цій частині та погоджується з висновком суду першої інстанції про передчасність винесення та відповідно наявність підстав для скасування вище вказаних податкових повідомлень-рішень.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач за період квітень, жовтень, листопад, грудень 2010р. задекларував бюджетне відшкодування з ПДВ на загальну суму 7207965,0 грн. у т.ч. по періодам: квітень 2010р. - 2364934,0 грн., жовтень 2010р. - 1952379,0 грн. (зменшено 18044,0грн. актом ДПА № 01/07-013/31006992 від 12.01.2011р.), листопад 2010р. - 1570357,0 грн., грудень 2010р. - 1320295,0 грн..

Із задекларованих сум позивачу було підтверджено та відшкодовано із бюджету податку на додану вартість в сумі 3417332,75 грн., у т.ч. по періодам: квітень 2010р. - 1827250,15 грн., жовтень 2010р. - 162427,7 грн., листопад 2010р. - 792659,2грн., грудень 2010р. - 634995,7 грн.. Залишок не відшкодованого податку на додану вартість за відповідний період складає 3790632,25 грн., у тому числі періодам: квітень 2010р. - 537683,85 грн., жовтень 2010р. - 1789 951,3 грн., листопад 2010р. - 777697,8 грн., грудень 2010р. - 685299,3 грн.

Сума податку на додану вартість у розмірі 3790632,25грн. не була відшкодована позивачу з державного бюджету, та частково зменшена ДПІ у м. Херсоні за спірним податковим повідомленням-рішенням №0002942200 від 20.04.2012р. на суму 1194567,27грн., а саме: квітень 2010р. - 516285,83грн., жовтень 2010р. - 154824,17грн., листопад 2010р. - 222778,05грн., - грудень 2010р.-300679,22грн.

З урахуванням того, що суд першої інстанції прийшов до висновку про неправомірність та передчасність прийняття податковим органом податкових повідомлень - рішень від 20.04.2012р. № 0002942200, № 0002922200, з чим погодилася колегія суддів, та встановив, що інших підстав для відмови позивачу у бюджетному відшкодуванні ДПІ не навела, колегія суддів вважає правомірним висновок оскаржуваного рішення суду про те, що сума ПДВ у розмірі 1194567,27 грн., зазначена у вище зазначених податкових повідомленнях - рішеннях від 20.04.2012р., підлягає бюджетному відшкодуванню на користь позивача.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: