Рішення

від 18.02.2013 по справі 4497-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.02.2013Справа № 4497-2012

За позовом Міністерства юстиції України

до Відкритого акціонерного товариства «Феодосійський»

про стягнення 7 082,15 грн.

Суддя Іщенко І.А.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача- Шевченко С.Т., довіреність № 08/01-03/3326 від 04.07.12, представник

Від відповідача- не з'явився

Суть спору: Міністерство юстиції України звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства «Феодосійський» та просить суд стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Феодосійський» на користь Державного бюджету України збитки, у розмірі 7 082,15 грн.

17.01.2013 представник позивача заявив клопотання про продовження строку розгляду спору, у зв'язку з необхідністю надати витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців на відповідача Відкритого акціонерного товариства «Феодосійський» станом на день розгляду справи, та невиконанням вимог ухвали суду представником позивача від 17.12.2012.

Під час судового засідання 18.02.2013 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Крім того від нього надійшло клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державну казначейську службу України (вул. Бастіонна, 6, м. Київ, 01601).

Приписами статті 27 Господарського процесуального кодексу України передбачено що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступати у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін

Однак дане клопотання суд залишає без задоволення у зв'язку з недоведеністю яким саме чином рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим по справі №5002-15/4497-2012 може вплинути на права та обов'язки Державної казначейської служби України.

Відповідач явку свого представника до судового засідання не забезпечив. Про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином-рекомендованою кореспонденцією. Причина неявки представника відповідача суду не відома.

Ухвали від 17.12.2012, 17.01.2013 спрямовані на його адресу рекомендованою кореспонденцією повернулись на адресу суду з позначкою: «За зазначеною адресою не проживає» (а.с. 25-29, а.с 38-41).

Згідно спеціального витягу з ЄДРПО України здійсненого на запит суду від 25.01.2013, місцезнаходження відповідача Відкритого акціонерного товариства «Феодосійський» значиться за адресою: вул. 40 років Перемоги, 9, с. Чапаївка, АР Крим, 97225 (а.с. 46-48).

Відповідно до частини 3 пункту 3.9.1, пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011 в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи здійснювався в межах строку встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 17.01.2013 строк розгляду справи було продовжено на пятнадцять днів.

Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального пристрою в порядку статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

17.07.1997 України ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція).

Відповідно до статті 19 Конвенції для забезпечення дотримання Високими договірними Сторонами їхніх зобов'язань за Конвенцією та протоколами до неї створюється Європейський суд з прав людини, який далі називається «Суд». Він функціонує на постійній основі.

Згідно зі статтею 46 Конвенції Високі Договірні Сторони (якою є і Україна) зобов'язується виконувати остаточне рішення Європейського суду з прав людини (надалі - Європейський суд) у будь-якій справі, в якій вони є сторонами.

За результатами розгляду справи «Стефаненко проти України» за заявою №19782/07 Європейський суд констатував, що тривалість виконання рішень національних судів є повторюваним порушенням з боку держави України та закликав Уряд України сприяти вирішенню справ шляхом досягнення дружнього врегулювання (а.с.11-14).

З огляду на викладене Урядом України подано односторонню декларацію щодо врегулювання питань, викладених у заяві Стефаненко О.Е.

У зв'язку з тривалим невиконанням рішення Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим від 31.05.2005, винесеним на користь Стефаненко О.Е. (далі - заявниця) Урядом України запропоновано сплатити заявниці відшкодування будь-якої матеріальної, моральної шкоди та судових витрат у розмірі 705,00 євро. На рахунок Стефаненко О.Е. сплачено 7 082,15 грн., що еквівалентно 705,00 євро та підтверджується платіжним дорученням від 04.09.2012 № 1794 (а.с. 15).

Відповідно до пункту 9 частини 9 розділу VI Бюджетного кодексу України, відшкодована за рішенням Європейського суду у справі «Стефаненко проти України» сума є збитками Державного бюджету України.

Відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до Європейського суду з прав людини проти України регулює Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Статтею 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Закон) встановлено, що рішення є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції. Порядок виконання Рішення визначається цим Законом України « Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей, що передбачені цим Законом.

Вказаним Законом передбачено обов'язок Органу представництва звернутися до суду з позовом про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплати відшкодування стягувану (частина 5 статті 9).

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2006 № 784 «Про заходи щодо реалізації Закону України» Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» таким органом є Міністерство юстиції України.

Відповідно до статті 2 Цивільного кодексу України держава є учасником цивільних відносин.

Враховуючи зазначене, Міністерство юстиції України на підставі статті 9 Закону та статті 15-17 Цивільного кодексу України звернулося до суду за захистом цивільних прав та інтересів держави шляхом відшкодування заподіяних збитків у межах, на підставі та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1166 Цивільного Кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для настання цивільно - правової відповідальності необхідна протиправна поведінка заподіювача шкоди, наявність шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправної поведінкою заподіювача та вина.

Позивач стверджує, що шкода державі України заподіяна саме протиправною поведінкою Відкритого акціонерного товариства «Феодосійський», за наявністю вини, що підтверджується рішенням Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим від 31.05.2005, яке зобов'язало товариство відшкодувати Стефаненко О.Е. заборгованість по заробітній платі та інші виплати. Вказане рішення товариством виконане не було.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з частиною 2 статті 11 Закону України «Про судоустрій України» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об'єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України.

Обов'язок Відкритого акціонерного товариства «Феодосійський» полягав у своєчасній виплаті заявниці заробітної плати, що передбачено статтею 43 Конституції України, статтями 116,117 Кодексу законів про працю України, статтею 24 Закону України «Про оплату праці», а також у виконанні рішення, винесеного на її користь.

Таким чином невчасна виплата Відкритим акціонерним товариством «Феодосійський» належних заявниці коштів призвела до порушення відповідачем прав заявниці, гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, що в свою чергу стало причиною заподіяння державі України матеріальної шкоди та підтверджується матеріалами виконавчого провадження з виконанням рішення Європейського суду (платіжним дорученням від 04.09.2012 №1794).

Правила частини 2 статті 1166 Цивільного кодексу України передбачають, що обов'язок доведення відсутності вини заподіювана покладається на нього самого; до цього часу він вважається винним.

Водночас, суд звертає увагу на відповідальність товариства, як юридичної особи. Так, частиною 5 статті 74 Господарського кодексу України встановлено, що держава та орган, до сфери управління якого входить державне комерційне підприємство, не несуть відповідальності за його зобов'язаннями, крім випадків, передбачених нормами Господарського кодексу України та іншими законами.

Частиною 3 статті 96 Цивільного кодексу України визначено, що учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

З огляду на викладене, нормами чинного законодавства прямо передбачено, що засновник юридичної особи будь-якої форми власності, так само, як і орган, до сфери управління якого входить державне комерційне підприємство, не несе відповідальності за зобов'язаннями такої юридичної особи.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України держава має право звернутись до суду за захистом свого майнового права та інтересу шляхом відшкодування заподіяних збитків.

Згідно частини 1 статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, Відкрите акціонерного товариства «Феодосійський» в порядку статті 1191 Цивільного кодексу України має відшкодувати державі виплачені нею кошти.

Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги Міністерства юстиції України про стягнення з відповідача, Відкритого акціонерного товариства «Феодосійський» збитків у розмірі 7082,15 грн., такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Доказів, що підтверджують зворотне, ніж встановлено судом сторонами не надано, в той час, як відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень способом, встановленим для доведення такого роду фактів.

Судовий збір покладається на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повне рішення складено 22.02.2013.

Керуючись статями 32, 33, 49, 75, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Феодосійський» (97225, Автономна Республіка Крим, Совєтський район, село Чапаївка, вул. 40 Років Перемоги, буд. 9, ідентифікаційний код 00853843) на користь Державного бюджету України (рахунок 31116115700028, код банку 820172, ЄДРПОУ 37567646, банк отримувача Державна казначейська служба України, м. Київ, отримувач Державна казначейська служба України) збитки, у розмірі 7 082,15 грн.

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Феодосійський» (97225, Автономна Республіка Крим, Совєтський район, село Чапаївка, вул. 40 Років Перемоги, буд. 9, ідентифікаційний код 00853843) в дохід Державного бюджету України (отримувач УДКСУ у м. Сімферополі АР Крим, р/р 31211206783002 в банку отримувача ГУ ДКСУ в Автономній Республіки Крим, м. Сімферополь, МФО 824026, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ 38040558) 1609,50 грн. судового збору.

4. Накази видати після набрання судовим рішенням законної чинності.

Суддя І.А. Іщенко