Постанова

від 14.02.2013 по справі 801/107/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 лютого 2013 р. Справа №801/107/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Яковлєва С.В.,

при секретарі Проніні Е.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Феодосійський завод коньяків та вин »

до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АРКрим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_6 - пред-к, дов. №331 від 03.09.2012 р.

Бабешко М.М. - пред-к, дов. від 06.08.2012 р.

від відповідача - Гришин Р.Ю. - пред-к,дов. №84 від 24.10.2012 р.

за участю свідка ОСОБА_4 - паспорт НОМЕР_1.

Суть спору: До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Феодосійський завод коньяків та вин » (далі позивач) до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АРКрим Державної податкової служби (далі відповідач) про визнання протиправним та скасуванню податкового повідомлення - рішення відповідача від 27.08.2012 р. № 0000322203. Вимоги мотивовані тим, що відповідач при проведенні позапланової невиїзної документальної перевірки позивача зробив помилкові висновки про порушення позивачем вимог чинного законодавства, в наслідок чого безпідставно нарахував податкові зобов'язання по ПДВ та протиправно застосував до нього штрафні санкції .

Представник позивача наполягав на задоволенні позову з підстав , викладених у позовній заяві.

У судове засідання , яке відбулось 21.01.2013р., представник відповідача надав заперечення на позов , в яких зазначив , що відсутні підстави для задоволення позову, на його думку висновки, викладені в акті позапланової невиїзної документальної перевірки зроблені при повному вивчені наданих платником податків документів, відповідають дійсним обставинам справи.

Розгляд справи відкладався для надання додаткових документів по справі, виклику та допита свідків.

У судовому засіданні 14.02.2013 р. представники сторін наполягали на вимогах та запереченнях, викладених у позові та відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, свідків, суд

ВСТАНОВИВ

Працівниками відповідача була проведена невиїзна позапланова перевірка позивача з питань правових відносин з ТОВ «БК «Акрополь», ПП «Комманд» за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2012 р., за результатами якої 14.08.2012 р. був складений акт №983/22-03/32294271.

У зазначеному Акті перевірки зафіксовано порушення позивачем ,п.п. 7.2.1, п.п.7.2.3. п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкового кредиту за заниження ПДВ до сплати до бюджету на суму 11429 грн.

За результатами вивчення матеріалів зазначеної перевірки відповідачем 27.08.2012р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0000322203 , відповідно до якого позивачу донараховане податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 11429 грн. , застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2857,25 грн.

На час проведення позивачем господарської діяльності у 2009-2010 р.р. платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування , перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій були визначені в Законі України «Про податок на додану вартість».

Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковим зобов'язанням була загальна сума податку , одержана ( нарахована) платнику податку у звітному ( податковому) періоді , визначена згідно з Законом, а податковим кредитом - сума, на яку платник податку мав право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду , визначена цим законом.

У п.1.4. ст.1 цього Закону було встановлено, що поставкою послуг визначалось будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг.

Відповідно до п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування були операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходилось на митній території України.

База оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначалась , виходячи з їх договірної (контрактної) вартості , зазначеної за вільними цінами , але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів ) згідно із законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включались будь-які суми коштів , вартість матеріальних і нематеріальних активів , що передавались платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу ( п. 4.1. ст. 4 1 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Порядок обчислення та сплати податку був встановлений у ст.7 вказаного Закону.

У п.п .7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» було визначено, що платник податку був зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка складалась у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надавався покупцю, копія залишалась у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписувалась на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні були зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків ( п. 7.2.3. п. 7.2 ст.7 Закону).

Відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважалась дата, яка припадала на податковий період, протягом якого відбувалась будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податків.

У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" було зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначався виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

Не підлягали включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджувались податковими накладними чи митними деклараціями (п.п.7.4.5. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважалась дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягала сплаті ( перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначалась як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди , а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З 01.01.2011 р. набрав чинність Податковий кодекс України (далі ПК України) , розділ V якого визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування.

Відповідно до п. 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Об'єктом оподаткування податком на додану вартість є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю (п.п.а) п. 185.1 ст. 185 ПК України).

У п. 188.1 ст.188 ПК України вказано, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

У п.187.1. ст. 187 ПК України зазначено,що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1.ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення, зокрема, операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3. ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу.

Відповідно до п.200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У п. 200.2 ст. 200 ПК України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3. ст.200 ПК України).

Працівники відповідача в акті №983/22-03/32204271 від 14.08.2012р. зазначили, що перевіркою встановлено взаємовідносини позивача з ТОВ «БК «Акрополь», ПП «Комманд» , діяльність яких була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. Внаслідок наведених обставин на думку відповідача укладені з ними договори не мали реального характеру , сплачений ТОВ «БК «Акрополь», ПП «Комманд» ПДВ за період часу,що перевірявся, позивач безпідставно відніс до податкового кредиту . Крім того, представник відповідача наполягав на допиті керівника ПП «Комманд» , який раніше пояснював,що не підписував документів бухгалтерського та податкового обліку казаного підприємства.

Матеріали справи свідчать про те,що позивачем з ТОВ «БК «Акрополь» 28.09.2009 р. був укладений договір постачання № 909283/6/9, предметом якого було тримання платником податків товару відповідно до специфікацій на суму 2004 грн.( в тому числі ПДВ), оплата його вартості.

Надані позивачем документи підтверджують факт отримання від ТОВ «БК «Акрополь» на виконання умов договору № 909283/6/9 від 28.09.2009 р. товару (електричного лічильника, кабелю, проводу ) вартістю 2004 грн. ( в тому числі ПДВ), оплату його вартості, використання його в господарській діяльності підприємства.

В порядку, передбаченому ст.71 КАС України , відповідачем не надано доказів, яки спростовували б факт отримання позивачем в період часу,що перевірявся від ТОВ «БК «Акрополь» товару , оплати його вартості ( в тому числі перерахування ПДВ), використання цього товару в діяльності платника податків.

Між позивачем та ПП «Комманд» 01.06.2011р. був укладений договір постачання №218 , предметом якого було постачання першому підв'язочного матеріалу.

До матеріалів справи залучені копії оформлених ПП «Комманд» податкових накладних № 3 від 01.06.2011р. ,№57 від 08.07.2011р., №28 від 05.07.2011 р., які свідчать про отримання позивачем підв'язочного матеріалу відповідно на суму 21000 грн. ( в тому числі ПДВ), 8820 грн. (в тому числі ПДВ), 36750 грн. ( втому числі ПДВ), документів,яки підтверджують сплату його вартості ( в тому числі ПДВ).

Позивачем надані копії актів на списання , яки свідчать про використання підв'язочного матеріалу , отриманого від ПП «Комманд» в період часу,що перевірявся, для використання в господарській діяльності підприємства .

Під час розгляду справи представник відповідача наполягав на тому,що раніше ОСОБА_5, який вказаний керівником ПП «Комманд», пояснював,що документи бухгалтерської та податкової звітності цього підприємства не підписував.

У судовому засіданні, яке відбулось 31.01.2012р., суд допитав свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

ОСОБА_5 пояснив ,що ніякого відношення до діяльності ПП «Комманд» не мав, договори , документи бухгалтерської та податкової звітності, як керівник цього підприємства, не підписував. ОСОБА_6, яка працює головним бухгалтером позивача пояснила,що особисто ОСОБА_5 ніяких документів не надавав, всі документи, оформлені належним чином від ПП «Комманд», надсилалась разом з товаром, підписувались та надавались представнику підприємства, який супроводжував товар. Вартість товару була сплачена ПП «Комманд», кошти не повертались, отриманий підв'язочний матеріал використовувався для здійснення господарської діяльності.

У судовому засіданні, яке відбулось 14.02.2013 р., суд допитав свідка ОСОБА_4 , яка прикує кладовщиком підприємства. Свідок пояснила,що товар в обсягах , вказаних у податкових накладних № 3 від 01.06.2011р. ,№57 від 08.07.2011р., №28 від 05.07.2011 р., був отриманий від представника ПП «Комманд» , який надавав всі оформлені документи , обліковувався на складі, в подальшому видавався працівникам позивача для здійснення господарської діяльності. ОСОБА_4 з ОСОБА_5 не знайома, він ніколи не привозив товар, документи йому особисто не надавались.

Вивчивши наведені вище обставини, приймаючи до уваги відсутність в матеріалах справа доказів наявності у позивача до укладення договору з ПП «Комманд» підв'язочного матеріалу в обсягах, вказаних в податкових накладних № 3 від 01.06.2011р. ,№57 від 08.07.2011р., №28 від 05.07.2011 р., суд вважає доведеним факт отримання саме від представників ПП «Комманд» цього товару у обсягах, відображених в податковій звітності платника податків, його використання для здійснення ним в подальшому господарській діяльності. Пояснення ОСОБА_5 свідчать на думку суду про порушення порядку оформлення документації ПП «Комманд», та відповідно до ст.70 КАС України їх не можна віднести до допустимих доказів не отримання підв'язочного матеріалу позивачем.

За таких обставин, приймаючи до уваги наявність доказів отримання товару від ТОВ «БК «Акрополь», встановлення під час розгляду справи факту отримання підв'язочного матеріалу в обсягах, зазначених в податкових накладних № 3 від 01.06.2011р. ,№57 від 08.07.2011р., №28 від 05.07.2011 р., суд вважає , що у позивача згідно з зазначеними вище вимогами Закону України «Про податок на додану вартість», ПК України були наявні підстави для віднесення ПДВ , сплаченого під час проведення розрахунків за товар, до складу податкового кредиту.

З огляду на зазначене суд вважає , що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки№983/22-03/32204271 від 14.08.2012р. щодо безтоварності взаємовідносин з ТОВ «БК «Акрополь», ПП «Комманд» , не відповідають дійсним обставинам справи, в наслідок чого існують підстави для визнання протиправним та скасуванню податкового повідомлення -рішення відповідача від 27.08.2012 р. №0000322203 .

Під час судового засідання, яке відбулось 14.02.2013 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 21.02.2013 р.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити .

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АРКрим Державної податкової служби №0000322203 від 27.08.2012 р.

3. Стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунку коштів, призначених на утримання Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АРКрим Державної податкової служби , на користь Публічного акціонерного товариства «Феодосійський завод коньяків та вин » ( м.Феодосія, с. Сонячне, вул.Таврічеська 4, код ЄДРПОУ 32294271) 142,86 грн. судового збору.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Яковлєв С.В.