Постанова

від 21.02.2013 по справі 13/5005/5864/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2013 року Справа № 13/5005/5864/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дмитренко А.К. - доповідач

суддів: Прокопенко А.Є., Крутовських В.І.

при секретарі: Погорєловій Ю.А.

За участю представників сторін:

від відповідача: Ткаченко Д.В. ліквідатор, постанова господарського суду Дніпропетровської області №Б38/10-11 від 17.01.12;

Представники позивача та третьої особи у судове засідання не з"явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова екологія" Ткаченка Д.В., м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2012 року у справі № 13/5005/5864/2012

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компарус.ЮА", м. Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова екологія", м. Дніпропетровськ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" м. Харків

про визнання договору оренди недійсним

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2012 року (суддя Первушин Ю.Ю.) позов товариства з обмеженою відповідальністю "Компарус.ЮА" задоволено у повному обсязі, договір оренди приміщень від 17.11.2011 року № АР-11.11, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Компарус.ЮА" та товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова екологія", визнано недійсним.

Не погодившись з рішенням суду, ліквідатор товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова екологія" Ткаченко Д.В. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та припинити провадження у справі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова екологія" (орендодавець) і товариством з обмеженою відповідальністю "Компарус.ЮА" (орендар) укладений договір оренди приміщення від 17.11.2011 року № АР-11.11.

Відповідно п. 1.1. договору в порядку та на умовах, визначених договором, орендодавець зобов'язується передати орендареві, а орендар прийняти у тимчасове користування (оренду) приміщення з цільовим призначенням - офісні приміщення, без права викупу, визначене у договорі, за плату та необумовлений строк для здійснення господарської діяльності.

Згідно п. 1.2. договору приміщення з меблями та устаткуванням, яке передається в оренду за договором (надалі іменується „приміщення"), яке знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Жуковського, 2Б, і становить площу 231,6 кв.м., належить орендодавцю на підставі права власності.

За умовами п. 2.1. договору приміщення передається орендодавцем і приймається в оренду орендарем на умовах оплати останнім орендодавцю плати за користування приміщенням шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок, зазначений орендодавцем.

Фактична передача відповідачем в оренду обумовленого договором приміщення здійснена на підставі акту прийому-передачі приміщення.

У позовній заяві товариство з обмеженою відповідальністю "Компарус.ЮА" вказує, що на час укладання договору оренди від 17.11.2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Компарус.ЮА" і товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова екологія", розпорядником майна відповідача, згідно ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2011 року у справі № Б38/10-11, був призначений арбітражний керуючий Лойфер А.Е, з яким не погоджувався спірний договір оренди.

Підставою для визнання недійсним спірного договору позивач вважає недостатність у відповідача обсягу цивільної дієздатності для укладення спірного договору: відповідач без отримання згоди арбітражного керуючого уклав спірний договір, чим порушив приписи ч. 13 ст. 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, що діяла на момент укладання оспорюваного договору).

Відповідно п.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року №6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Суд при прийнятті рішення посилався на приписи ст.215 Цивільного кодексу України, в яких вказано, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу.

Крім того, господарським судом зазначено, що згідно ч.13 ст.13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна укладає угоди щодо:

передачі нерухомого майна в оренду, заставу, внесення зазначеного майна як внеску до статутного капіталу господарського товариства або розпорядження таким майном іншим чином;

одержання та видачі позик (кредитів), поручительства і видачі гарантій, уступки вимоги, переведення боргу, а також передачі в довірче управління майна боржника;

розпорядження іншим майном боржника, балансова вартість якого складає понад один відсоток балансової вартості активів боржника.

Крім перерахування в рішенні норм чинного законодавства, якими обґрунтовуються вимоги, відповідно ст.84 Господарського процесуального кодексу України суд у мотивувальній частині рішення повинен навести докази, на підставі яких прийнято рішення.

Жодного доказу, який би підтверджував наявність чи відсутність погодження розпорядника майна, судом не наведено.

Як свідчать матеріали справи, оспорюваний договір укладено в простій письмовій формі, що відповідає вимогам чинного законодавства; договір підписаний генеральним директором з боку відповідача та директором з боку позивача.

В силу ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

За змістом зазначеної норми права обсяг цивільної дієздатності юридичної особи визначається та обмежується установчими документами цієї особи.

Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлює обов'язковість, але не регламентує особливого порядку (форми) погодження розпорядником майна в процедурі банкрутства значних угод боржника (в тому числі і угод з оренди майна), не закріплює і обов'язковість викладення такого погодження в письмовій формі, не встановлює обов'язку керівника орендодавця повідомляти про існування такого погодження (в письмовій чи усній формі) орендарів. Відповідно і орендар не має права вважати, що погодження розпорядника майна на укладення договору оренди відсутнє тільки тому, що орендар про це не обізнаний.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не було надано доказів відсутності згоди арбітражного керуючого, розпорядника майна відповідача на укладення спірного договору оренди приміщень від 17.11.2011 року №АР-11.11, як того вимагає ст.33 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, судом не враховано п.п.3.2. п. 3 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 року № 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними», де вказано, що за загальним правилом угода, визнана недійсною, вважається такою з моменту її укладення. Винятком з цього правила є угоди, зі змісту яких випливає, що вони можуть бути припинені лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ними, наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму, зберігання за договором схову тощо. У такому випадку одночасно з визнанням угоди недійсною господарський суд повинен зазначити у рішенні, що вона припиняється лише на майбутнє.

Визнаючи договір оренди недійсним, господарський суд не визначив момент, з якого договір оренди визнається недійсним і припиняється, тобто не врахував, що згідно ч.3 ст. 207 Господарського кодексу України за договором оренди, визнаним недійсним, застосування двохсторонньої реституції не є можливим.

У мотивувальній частині рішення суд вказує, що під час проведення виконавчих дій державними виконавцями відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області 17.01.2012 року за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Жуковського, б. 2-б, прим. 43 був проведений опис та арешт нерухомого майна, яке знаходиться за зазначеною адресою. Приміщення, де знаходилось майно відповідача були опечатані, і доступ до них унеможливився, у зв'язку з чим позивач вимушений був виїхати із даного приміщення та вивести все належне йому майно.

З такими доводами неможна погодитись приймаючи до уваги наступне.

Відповідно наданої товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова екологія" на вимогу апеляційного господарського суду копії акту опису й арешту майна від 17.01.2012 року, складеного під час проведення виконавчих дій державними виконавцями відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області, було проведено опис та арешт нерухомого майна відповідача за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Жуковського, 2б (а.с. 113-116).

Дане арештоване та описане нерухоме майно було передане на відповідальне зберігання ОСОБА_3, яка є директором товариства з обмеженою відповідальністю "Компарус.ЮА", що вбачається з самого акту і договору оренди; спірне приміщення не було опечатано, що також видно з акту опису й арешту майна від 17.01.2012 року. Отже позивач (орендар) не був обмежений в користуванні орендованим майном.

У зв'язку із відкриттям ліквідаційної процедури відносно відповідача, 19.04.2012 року відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесена постанова про закінчення виконавчого провадження, та про зняття арешту, накладеного на нерухоме майно відповідача, однак, як вказує скаржник, до теперішнього часу ані позивач, ані відповідальна особа за збереження нерухомого майна ОСОБА_3, не передали ліквідатору дане нерухоме майно та не сплачують орендну плату, а навпаки - товариство з обмеженою відповідальністю "Компарус.ЮА" звернулось до суду з позовом про визнання договору оренди недійсним.

В апеляційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова екологія" вказує, що позивач вже звертався до суду з позовом про визнання договору оренди приміщення від 17.11.2011 року №АР-11.11 недійсним, внаслідок чого 12.04.2012 року господарським судом Дніпропетровської області прийнято рішення по справі №23/5005/806/2012 про відмову у задоволенні позову. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.06.2012р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2012 року по справі № 23/5005/806/2012 залишено без змін.

Проте підставою для визнання недійсним договору оренди від 17.11.2011 року № АР - 11.11 у справі № 23/5005/806/2012 була відсутність у відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова екологія" - обсягу цивільної дієздатності для його укладання: відповідач без отримання згоди третьої особи - публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" уклав спірний договір оренди, тоді як майно, яке є предметом позову, було передано товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова екологія" в іпотеку публічному акціонерному товариству "УкрСиббанк" за договором іпотеки від 03.06.2008 року № 11344432000/11344451000/11344484000/1.

Підставою для визнання договору оренди від 17.11.2011 року № АР - 11.11 у конкретній справі, на думку позивача, є укладення відповідачем спірного договору оренди без отримання згоди арбітражного керуючого, чим порушено приписи ч. 13 ст. 13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Отже підстави позовів у справах № 23/5005/806/2012 і № 13/5005/5864/2012 відрізняються, тому підстави для припинення провадження у даній справі відсутні, а викладені відповідачем у скарзі вимоги щодо припинення провадження у справі апеляційним господарським судом відхиляються. З рештою доводів, наведених в апеляційній скарзі, колегія суддів погоджується, тому рішення підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова екологія" Ткаченка Д.В. задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2012 року у справі № 13/5005/5864/2012 скасувати.

У позові відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Компарус.ЮА" м. Дніпропетровськ на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова екологія" м. Дніпропетровськ 536 грн. 50 коп. судового збору по апеляційній скарзі, видавши наказ.

У відповідності із 122 Господарського процесуального кодексу України припинити стягнення за наказом господарського суду від 12.09.2012 року, який виданий на виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області 21.08.2012 року

Виконання цієї постанови покласти на господарський суд Дніпропетровської області.

Головуючий суддя А.К. Дмитренко

Суддя А.Є. Прокопенко

Суддя В.І. Крутовських

повний текст постанови виготовлений 26.02.13р.

З оригіналом згідно

Помічник судді В.О. Фузейникова