Постанова

від 06.02.2013 по справі 2а-0770/3675/12

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Cправа № 2a-0770/3675/12

Ряд стат. звіту № 8.2.3

Код - 07

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2013 року місто Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді - Калинич Я.М.

з участю секретаря судового засідання - Лумей В.Г.

представника позивача -Мурін О.С.,

представника відповідача - Ковбин Д.В.,

представника відповідача - Ліуш Б.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Перечинський лісохімічний комбінат» до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №284/15-0/00274105 від 12.12.2012 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 106 984,00 грн. та застосування штрафних санкцій на суму 26 746,00 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з додатковою відповідальністю «Перечинський лісохімічний комбінат» (далі - позивач, ТДВ «Перечинський лісохімічний комбінат») звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до суб'єкту владних повноважень - Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Ужгородська МДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №284/15-0/00274105 від 12 грудня 2012 року про зменшення cуми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 106 984,00 (сто шість тисяч дев'ятсот вісімдесят чотири) гривні та застосування штрафних санкцій на суму 26 746,00 (двадцять шість тисяч сімсот сорок шість) гривень, мотивуючи тим, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення посадовими особами податкового органу неправильно застосовані норми податкового законодавства у відповідній частині.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги за обставин викладених у позовній заяві підтримав повністю, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача - Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області в судовому засіданні позов не визнав, з мотивів викладених у запереченнях та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, зокрема пояснивши необхідність виписки товаротранспортної накладної, що підтверджує рух вантажу від пункту відправлення до пункту призначення (передання вантажу одержувачу), яка підтверджує здійснення господарської операції як такої, що фактично відбулась.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Матеріалами справи встановлено, що Товариство з додатковою відповідальністю «Перечинський лісохімічний комбінат» зареєстроване Перечинською районною державною адміністрацією Закарпатської області як юридична особа, про що видано Свідоцтво про державну реєстрацію А01 № 70040.

27 грудня 2010 року Ужгородською міжрайонною державною податковою інспекцією у Закарпатській області Товариство з додатковою відповідальністю «Перечинський лісохімічний комбінат» видано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість за № 100315272.

У період з 16.11.2012 року по 22.11.2012 року Ужгородською міжрайонною державною податковою інспекцією була проведена документальна виїзна позапланової перевірки Товариства з додатковою відповідальністю «Перечинський лісохімічний комбінат» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Фавор» (код ЄДРПОУ 25239618) за період з 01 липня 2010 року по 30 вересня 2010 року, за результатами якої складено акт № 1488/15-0/00274105 від 29 листопада 2012 року.

Даною перевіркою встановлено порушення Позивачем пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок виявлення факту неотримання платником податків товарів (робіт, послуг), а лише формування останнім кредиту по отриманих документах з метою одержання податкової вигоди; встановлено, що відомості, які містяться в первинних документах є неповні, недостовірні та (або) суперечливі, і є наслідком укладення нікчемних правочинів.

На підставі вищевказаного акту перевірки Ужгородською міжрайонною державною податковою інспекцією у Закарпатській області прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення №284/15-0/00274105 про зменшення cуми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 106 984,00 (сто шість тисяч дев'ятсот вісімдесят чотири) гривні та застосування штрафних санкцій на суму 26 746,00 (двадцять шість тисяч сімсот сорок шість) гривень.

Як вбачається із акту перевірки та заперечення відповідача товариством з додатковою відповідальністю «Перечинський лісохімічний комбінат» було оприбутковано товар (піддони дерев'яні) відповідно до первинних документів - видаткових накладних, до яких товаротранспортні накладні відсутні (на 5553 штуки) або оформлені з порушенням норм чинного законодавства (на 7830 штук).

Таким чином, на підставі акту перевірки було зроблено висновок про безпідставність включення до витрат сум на придбання зазначеного вище товару у ТОВ «Фавор» та про порушення товариством з додатковою відповідальністю «Перечинський лісохімічний комбінат» пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого перевіркою зменшено бюджетне відшкодування податку на додану вартість на суму 106 984,00 (сто шість тисяч дев'ятсот вісімдесят чотири) гривні та застосовано штрафні санкції на суму 26 746,00 (двадцять шість тисяч сімсот сорок шість) гривень.

Відповідно до підпункту 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

У випадку, коли за результатами звітного періоду різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації (положення абзацу першого підпункту 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 вищезгаданого Закону).

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 цього ж Закону податковий кредит, в залежності від якого визначається сума бюджетного відшкодування, визначається, як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (перший і другий абзаци підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент формування позивачем податкового кредиту).

Право на податковий кредит виникає після настання дати списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дати виписки відповідного рахунку (товарного чека) (в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків) або дати отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), в залежності від того, яка подія наступила раніше (положення підпункту 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вищезазначеного Закону).

Документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається належним чином оформлена податкова накладна, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, що випливає з положень абзацу першого підпункту 7.2.3 п. 7.2 та підпункту 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону).

У відповідності до пункту 7.2.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон про ПДВ), платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну. Згідно із пунктом 7.2.3 статті 7 Закону про ПДВ - податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

За пунктом 7.2.8 статті 7 зазначеного вище закону, платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону.

Згідно з цією ж статтею, зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстрів отриманих та виданих податкових накладних встановлюються центральним податковим органом.

Платники податку подають органу державної податкової служби на безоплатній основі разом з податковою декларацією за відповідний звітний період копії реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді.

Державна податкова адміністрація розробляє та розміщує на своєму офіційному веб-сайті програмне забезпечення з відкритим кодом для ведення обліку записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді і забезпечує його безоплатне розповсюдження (включаючи зміни і доповнення) шляхом надання можливості для копіювання такого програмного забезпечення як через Інтернет, так і шляхом запису на носії інформації платника за його запитом.

Таким чином, суд погоджується з доводами Позивача, що відсутність товаротранспортних документів не заперечує факту господарської операції з передачі товару від Постачальника до Покупця та приходить до висновку, що факт отримання ТДВ «Перечинський лісохімічний комбінат» податкових накладних, внесення відомостей про їх видачу до реєстру податкових накладних, є належним підтвердженням поставки товару за договором з ТОВ «Фавор».

Щодо відсутності товарно-транспортних накладних на перевезення товару, обумовленого спірною угодою, то слід зазначити, що товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. Крім того, відсутність або дефектність складення окремих документів бухгалтерського обліку у т.ч. товарно-транспортної накладної, у договорах постачання не може бути беззаперечним доказом невиконання договірних зобов'язань у разі підтвердження реального виконання угоди іншими обов'язковими документами первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Окрім цього, суд приходить до висновку, що умови поставки (CPT - CARRIAGE РАID ТО (Фрахт/Перевезення оплачені до…/ ІНКОТЕРМС 2000), передбачені спірним договором, встановлюють, що укладення договору з перевізником, а також отримання від нього товаротранспортних накладних є обов'язком Продавця, а не Покупця.

Що стосується висновків відповідача про нікчемність правочину, то необхідно зазначити, що податковим органом не було враховано припис акту цивільного законодавства України, викладений в частині 1 статті 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті перевірки висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: «... вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Таким чином, суд дійшов до висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту та заявлення відповідної суми податку на додану вартість до бюджетного відшкодування, а отже спірне податкове повідомлення рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

За наведеного, суд приходить до переконання, що позов є підставним та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист осіб яких вони просять. Суд вбачає за необхідне вийти за межі позовних вимог та згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України присудити понесені позивачем документально підтверджені, у вигляді сплати судового збору (платіжне доручення № 2600917071 від 17 грудня 2012 року) судові витрати у розмірі 1337 (одна тисяча триста тридцять сім) грн. 30 (тридцять) коп. до стягнення з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 17, 71, 86, 94, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов Товариства з додатковою відповідальністю «Перечинський лісохімічний комбінат» до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №284/15-0/00274105 від 12.12.2012 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 106 984,00 грн. та застосування штрафних санкцій на суму 26 746,00 грн. - задовольнити повністю .

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції №284/15-0/00274105 від 12.12.2012 року про зменшення Товариству з додатковою відповідальністю «Перечинський лісохімічний комбінат» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 106 984,00 грн. та застосування штрафних санкцій на суму 26 746,00 грн.

3.Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Перечинський лісохімічний комбінат» сплачену суму судового збору у розмірі 1337 грн. 30 коп.

4.Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд, який ухвалив постанову. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України , а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Я.М. Калинич