Ухвала

від 11.02.2015 по справі 2а-0770/3675/12

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2015 р. Справа № 876/4754/13

головуючого судді: Коваля Р.Й.,

суддів: Судової-Хомюк Н.М., Гуляка В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові апеляційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби (надалі - Ужгородська МДПІ) на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2013 року в адміністративній справі № 2а-0770/3675/12 за позовом товариства з додатковою відповідальністю «Перечинський лісохімічний комбінат» (надалі - ТзДВ «Перечинський лісохімічний комбінат») до Ужгородської МДПІ про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

У грудні 2012 року ТзДВ «Перечинський лісохімічний комбінат» звернулося з позовом до Ужгородської МДПІ про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.12.2012 року № 284/15-0/00274105, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (надалі - ПДВ) на суму 106 984,00 грн та застосовано штрафну санкцію у розмірі 26 746,00 грн.

Вказує, що ними правомірно сформовано податковий кредит, а висновки податкового органу стосовно безтоварності господарських операцій з контрагентом є необґрунтованим та спростовуються первинними документами.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 06.02.2013 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ужгодської МДПІ № 284/15-0/0027 від 12.12.2012 року про зменшення ТзДВ «Перечинський лісохімічний комбінат» суми бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 109 984,00 грн та застосування штрафних санкцій на суму 26 746,00 грн.

Постанову суду оскаржив відповідач. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Враховуючи те, що цю справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, а усі особи, які беруть участь у справі в судове засідання не прибули, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, у відповідності до п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу апелянта необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що у період з 16.11.2012 року по 22.11.2012 року Ужгородською МДПІ була проведена документальна виїзна позапланова перевірка ТзДВ «Перечинський лісохімічний комбінат» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Фавор» (код ЄДРПОУ 25239618) за період з 01 липня 2010 року по 30 вересня 2010 року, за результатами якої складено акт № 1488/15-0/00274105 від 29 листопада 2012 року.

Даною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. «Про податок на додану вартість» (надалі - Закон № 168/97-ВР), внаслідок виявлення факту неотримання платником податків товарів (робіт, послуг), а лише формування останнім кредиту по отриманих документах з метою одержання податкової вигоди; встановлено, що відомості, які містяться в первинних документах є неповні, недостовірні та (або) суперечливі, і є наслідком укладення нікчемних правочинів.

На підставі вищевказаного акту перевірки Ужгородською МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 284/15-0/00274105 про зменшення cуми бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 106 984,00 грн та застосовано штрафні санкції на суму 26 746,00 грн.

Як видно із акта перевірки та заперечення відповідача ТзДВ «Перечинський лісохімічний комбінат» було оприбутковано товар (піддони дерев'яні) відповідно до первинних документів - видаткових накладних, до яких товаротранспортні накладні відсутні (на 5553 штуки) або оформлені з порушенням норм чинного законодавства (на 7830 штук).

Таким чином, підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення стали висновки відповідача про безтоварність господарських операцій між ТзДВ «Перечинський лісохімічний комбінат» та ТОВ «Фавор», оскільки факт виконання таких не підтверджується первинними документами, зокрема відсутні або оформлені з порушенням товарно-транспортні накладні.

Надаючи правову оцінку вказаним відносинам суд враховує наступне.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

При цьому законодавцем презюмується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податку на включення сум ПДВ у ціні товарів (послуг) до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товарів (послуг).

Ці обставини відповідно до частини першої статті 138 КАС України входять до предмета доказування при розгляді судом адміністративного позову стосовно правомірності рішення контролюючого органу про донарахування сум податкових зобов'язань з ПДВ та/або зменшення сум бюджетного відшкодування з цього податку.

Фактично, висновки податкового органу про безтоварність господарських операцій позивача із ТзОВ «Фавор» ґрунтуються тільки на відсутності ТТН, що підтверджують факт отримання (транспортування) ТМЦ (піддонів деревяних).

Колегія суддів не погоджується з такими висновками податкового органу з огляду на наступне.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., товаротранспортна документація - це комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно пунктів 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби і печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна (надалі - ТТН) та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Отже, ТТН призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а відтак, враховуючи належне оприбуткування та підтверджене використання позивачем у своїй діяльності придбаного у контрагентів товару (будівельних матеріалів), факт відсутності на товарно-транспортних накладних всіх реквізитів не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій, витрати на які позивачем віднесено до складу валових витрат.

Жодних доказів, які б підтверджували порушення з боку позивача при укладанні договору публічного порядку, відповідачем не надано. На час укладання договору із позивачем, його контрагент був платником ПДВ згідно чинного законодавства та належним чином зареєстрованим у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, тобто мав достатній об'єм правоздатності для укладення спірної угоди.

Доводи відповідача про нікчемність угоди, укладеної між позивачем та його контрагентом, судом першої інстанції правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження такого факту.

Крім того, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Невиконання контрагентом свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету зумовлює відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару, оскільки чинне на момент виникнення спірних відносин законодавство не ставить таке право платника податку в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання усіма постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань зі сплати ними сум податків до державного бюджету.

Крім того, умови поставки (CPT - CARRIAGE РАID ТО (Фрахт/Перевезення оплачені до…/ІНКОТЕРМС 2000), передбачені спірним договором, встановлюють, що укладення договору з перевізником, а також отримання від нього товаротранспортних накладних є обов'язком Продавця, а не Покупця.

Згідно із ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Даючи правову оцінку вказаним відносинам суд враховує, що відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 року (надалі - Закон № 996-XIV) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з п.1 ст.9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Поняття господарської операції визначено в ст.1 Закону № 996-XIV, згідно якого це - дія або подія, яка викликає зміни у структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.1 та ч.2 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо-безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Позивачем надано всі відповідні розрахункові, платіжні та інші документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які вказують на товарність господарських операцій, їх відповідність основній меті господарської діяльності контрагентів.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту та заявлення відповідної суми ПДВ до бюджетного відшкодування.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду належними і допустимими доказами законність прийнятого податкового повідомлення-рішення.

З урахуванням викладеного, судова колегія приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.160, 195, 197, 198 п.1 ч.1, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2013 року в адміністративній справі № 2а-0770/3675/12 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

На ухвалу протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Р.Й. Коваль

Судді: Н.М. Судова-Хомюк

В.В. Гуляк