Ухвала

від 19.02.2013 по справі 2270/7713/12

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/7713/12

Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук А.М.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Залімського І. Г.

суддів: Білоуса О.В. Мельник-Томенко Ж. М.

секретар судового засідання: Лукашик М.О.

за участі:

представник відповідача: Біляк Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекція у м.Хмельницькому на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Новатор" до Державної податкової інспекція у м.Хмельницькому про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення коштів , -

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2012 року державне підприємство "Новатор" (далі - ДП "Новатор", позивач) звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому (далі - ДПІ у м. Хмельницькому, відповідач), третя особа на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області про скасування податкових повідомлень-рішень та стягнення коштів.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2012 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2012 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

18.02.2012 року позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення та на безпідставність доводів відповідача, що вказує на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Позивач та третя особа на стороні відповідача повноважних представників в судове засідання не направили, хоча були належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи.

Згідно із ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Керуючись положеннями даної норми та враховуючи відсутність заперечень представника відповідача, колегія суддів вирішила провести розгляд справи за даної явки сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, працівниками ДПІ у м. Хмельницькому проведено позапланову виїзну документальну перевірку ДП "Новатор" (код ЄДРПОУ 22987900) з питань підтвердження взаємовідносин з платниками податків - ТОВ "Баріон" (код ЄДРПОУ 32735105), ПП "Електрон-комплект" (код ЄДРПОУ 30207573), ПП "Фірма "Орхідея" (код ЄДРПОУ 22348554), ПАТ "Міррад" (код ЄДРПОУ 20050342), ПП "А.Р.І.С." (код ЄДРПОУ 35700934) за серпень 2012 р.

За результатами перевірки складено акт № 6143/15-3/22987900 від 09.11.2012 р.

В ході перевірки виявлені та відображені в акті порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.3, п. 198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VІ, шляхом завищення суми бюджетного відшкодування за вересень 2012 р. на 30173 грн.

На підставі висновків податкового органу, викладених в акті № 6143/15-3/22987900 від 09.11.2012 р., прийняті податкові повідомлення-рішення від 20 листопада 2012 року форми "В1" № 0001662307 від 20.11.2012 р., яким позивачу відмовлено у бюджетному відшкодуванні ПДВ в сумі 30173 грн. і застосовано штрафні санкції в сумі 15087 грн. та "В4" № 0001642307, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за 8 міс. 2012 р. на 30173 грн.

Задовольняючи позовні вимоги ДП "Новатор" суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, а тому прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

На підставі договорів поставки, укладених ДП "Новатор" із ПП "А.Р.І.С." (договір №010512 від 01.05.2012 р.) та із ПП "Електрон-комплект" (№79 від 09.07.2012 р.) останні здійснювали поставки позивачу товари (радіодеталі, комплектуючі вироби. Обладнання та ін.).

Як вбачається із матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового органу про неправомірність формування ДП "Новатор" податкового кредиту за серпень 2012 р. на суму 30173 грн. за результатами господарських відносин із ПП "А.Р.І.С." та ПП "Електрон-комплект". Так, відповідач вказує на неможливість ідентифікації товарів, поставлених позивачу вказаними контрагентами, що свідчить про фактичне не здійснення вказаних операцій.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі ПК України).

Згідно п.198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з п. 187.8 ст. 187 цього Кодексу (п.198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п.198.3 ст. 193 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно приписів п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з

визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, за змістом положень статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку на додану вартість виникає в разі придбання товару, що підтверджене податковими та видатковими накладними. Крім того, обов'язковою є наявність документів, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 N 996-ХІУ визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 2 цього Закону сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік господарських операцій будується на принципі превалювання сутності над формою, згідно якого операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Висновок податкового органу про допущення позивачем вказаних порушень податкового законодавства ґрунтується на твердженні про відсутність у позивача первинних документів, які б підтверджували перевезення товарно-матеріальних цінностей та документів, що підтверджують відповідність поставлених товарів. Однак колегія суддів апеляційної інстанції вважає даний висновок необґрунтованим, з огляду на наступне.

Дійсно в окремих первинних документах, наданих позивачем (накладні на отримання вантажу, декларації на отримання вантажу, товарно-транспортні накладні), в графі опис товарів (вантажу) зазначені родові ознаки даних товарів (радіодеталі та ін.) та не надано вичерпного переліку поставлених товарів. Разом з цим, в матеріалах справи наявні належним чином оформлені первинні документи (сертифікати відповідності, прихідні ордери та ін.), які дозволяють встановити чіткий перелік поставлених товарів, їх назви, номенклатурні номери, кількість та ціну.

Стосовно посилань відповідача на недоліки в оформленні податкових накладних, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що існування незначних недоліків в заповненні податкових накладних, одержаних від продавця, не є підставою для висновку про неправомірність віднесення покупцем витрат до податкового кредиту. Аналогічна правова позиція викладена в у хвалі Вищого адміністративного суду України від 10.06.2010 р. по справі № -/22200/07.

Відповідно до п.п. 200.12., 200.13. ст. 200 ПК України орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби (п.200.13, ст. 200 ПК України).

Згідно до ч. 1 ст. 25 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Враховуючи вказані положення та відсутність підстав для зменшення суми від'ємного значення ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення на користь позивача бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за вересень 2012 р. в сумі 30173 грн.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекція у м.Хмельницькому, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2012 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 26 лютого 2013 року .

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Білоус О.В.

Мельник-Томенко Ж. М.