Постанова

від 25.02.2013 по справі 2а-16441/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 лютого 2013 року 10:43 № 2а-16441/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., при секретарі Грабовському В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційні бізнес технології» доДержавної податкової інспекції у Подільського районі м. Києва Державної податкової служби провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 25.10.2012р. та визнання протиправними дії, за участю:

позивача - Висторобець В.О.

відповідач - Динесенко О.Е.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 25 лютого 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інноваційні бізнес технології» (далі по тексту - позивач) звернулась з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 25.10.2012р. №0004552250, №0004562250, №0004572250 та визнання протиправними дії відповідача, щодо призначення та проведення позапланової виїзної документальної перевірки з питань правильності обчислення та повноти сплати до бюджету податку на прибуток підприємства та ПДВ по фінансово - господарським взаємовідносинам з ТОВ «Стейдпрод» за період 1.08.2011р. по 31.08.2011р. та визнання протиправними дії відповідача, які полягають у визнанні правочинів. Здійснених позивачем по ланцюгу з контрагентами - покупцями та постачальниками такими, що вчинені з порушенням ч. 1 ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті відповідачем протиправно, а тому підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті правомірно.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Подільського районі м. Києва Державної податкової служби проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційні бізнес технології» за результатами якої 02.10.2012р. складено акт №411/22-511/36337334 про результати позапланової виїзної документальної перевірки з питань правильності обчислення та повноти сплати до бюджету податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість по фінансово - господарським взаємовідносинам з ТОВ «Стейдпрод» (код ЄДРПОУ 37316870) за період з 01.08.2011р. по 31.08.2011р. (далі по тексту - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення п.п. 14.1.36 п. 14.1 статті 14, п. 138.1, п.п. 138.5.1 п. 138.5 статті 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 68739грн., у тому числі по періодам: 2-3 квартал 2011 року в сумі 68739грн. (в тому числі за 3 квартал 2011 року на суму 68739грн.), за 2-4 квартал 2011 року на суму 68739грн. (в тому числі за 4 квартал 2011 року - 0грн.); п. 44.1, п. 44.6 статті 44, п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України внаслідок чого занижено ПДВ на суму 59457грн., в тому числі серпень 2011 року на суму 59457грн. та завищено від'ємне значення ПДВ на 316грн., в тому числі за серпень 2011 року на 316грн.

На підставі встановлених порушень відповідачем 25.10.2012р. прийняті податкові повідомлення - рішення №0004552250, яким за порушення п.п. 14.1.36 п. 14.1 статті 14, п. 138.1, п.п. 138.5.1 п. 138.5 статті 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 68 739грн.; №0004562250, яким за порушення п. 44.1, п. 44.6 статті 44, п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 74 321грн., в тому числі основний платіж - 59 457грн. та штрафні санкції - 14 864грн. та №0004572250, яким за порушення п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 5.12.5 п. 5.12 статті 5 Наказу ДПА України від 30.05.1997р. №166 у зв'язку з чим зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за серпень 2011 року в розмірі 316грн.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що між позивачем (Замовник) та ТОВ «Стейдпрод» (код ЄДРПОУ 37316870) (Виконавець) укладено Договір на виготовлення продукції №1108-01 від 11.08.2011р., відповідно до якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання виконати механічну обробку алюмінієвих панелей, які надає Замовник. Замовник зобов'язується оплатити вартість виконаних Виконавцем робіт, а також прийняти ці роботи у Виконавця згідно умов даного Договору. В результаті чого виписана податкова накладна: №315 від 16.08.2011р. на суму 298 866,29грн. та ПДВ 59 773,26грн.

Відповідач дійшов висновку, що позивачем порушені вимоги п.п. 14.1.36 п. 14.1 статті 14, п. 138.1, п.п. 138.5.1 п. 138.5 статті 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України, що призвело до збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 68 739грн.; порушення вимог п. 44.1, п. 44.6 статті 44, п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, що призвело до збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 74 321грн., та порушення п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 5.12.5 п. 5.12 статті 5 Наказу ДПА України від 30.05.1997р. №166, що призвело до зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ за серпень 2011 року в розмірі 316грн. на підставі того, що договори укладені між позивачем та ТОВ «Стейдпрод» є нікчемними та не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. ТОВ «Стейдпрод» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

Так, ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС проведено перевірку ТОВ «Стейдпрод» за результатами якої 25.04.2012р. складено акт №1002/22-4/37316870 про неможливість проведення зустрічної звірки щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Грандбізнес» (код ЄДРПОУ 37267876) за період з 01.03.2011р. по 31.03.2011р. та ТОВ «Київські промислові технології» (код ЄДРПОУ 35917606) за період з 01.08.2011р. по 31.08.2011р.

Актом від 25.04.2012р. №1002/22-4/37316870 встановлено, що за результатами перевірки не підтверджено задекларовані ТОВ «Стейдпрод» податкові зобов'язання з ПДВ за березень 2011 року та серпень 2011 року, а також не підтверджено задекларований податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Грандбізнес» та ТОВ «Київські промислові технології», з огляду на наступне.

ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС проведено перевірку ТОВ «Грандбізнес» за результатами якої 20.07.2011р. складено акт №8096/2307/37267876 про неможливість проведення зустрічної звірки щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.03.2011р. по 31.03.2011р.

ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС проведено перевірку ТОВ «Київські промислові технології» за результатами якої складено акт від 31.01.2012р. №353/23-6/35917606 про неможливість проведення зустрічної звірки щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.08.2011р. по 31.08.2011р.

В ході проведення перевірок не підтверджено факт реального вчинення господарських операцій ТОВ «Грандбізнес» та ТОВ «Київські промислові технології» за відповідні періоди, та встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів/послуг.

Тобто відсутній правочин між ТОВ «Грандбізнес», ТОВ «Київські промислові технології» та ТОВ «Стейдпрод», як такий, що спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ст. 234 ЦК України).

Перевірками не підтверджуються поставки товарів (робіт, послуг) від постачальника ТОВ «Грандбізнес» підприємству ТОВ «Стейдпрод» за березень 2011 року на суму ПДВ 104 041,37грн., та від постачальника ТОВ «Київські промислові технології» за серпень 2011 року на суму ПДВ 421 826,67грн. ТОВ «Стейдпрод», та відповідно відсутні поставки товарів (робіт, послуг) від ТОВ «Стейдпрод» до контрагентів - покупців за березень 2011 року на загальну суму ПДВ 759 431,81грн. та за серпень 2011 року на загальну суму ПДВ 1 234 874грн.

Таким чином, у зв'язку з не підтвердженням у ТОВ «Стейдпрод» об'єктів оподаткування податком на додану вартість по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) від контрагентів - постачальників ТОВ «Грандбізнес» за березень 2011 року та ТОВ «Київські промислові технології» за серпень 2011 року, у ТОВ «Стейдпрод» відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) підприємствам - покупцям в розумінні ст. 22, 185 ПК України.

На підставі вищевикладеного, відповідач дійшов висновку, що ТОВ «Стейдпрод» безпідставно виписані податкові накладні на продаж товарів (робіт, послуг) на адресу контрагенту - покупця ТОВ «Інноваційні бізнес технології», які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкового кредиту, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих.

Проте, з даними висновками податкового органу суд не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованими як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи на момент укладення договору ТОВ «Стейдпрод» мало Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Крім того, відповідно до п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, підставою для нарахування податкового кредиту, є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Згідно з п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. .

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями.

Зокрема згідно з п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; є) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Таким чином, необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів, вартість яких відноситься до валових витрат підприємства. Отже, для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Також, слід зауважити, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливої недостовірності відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому, слід враховувати вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Стейдпрод» зареєстровано як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

На думку суду, позивач, не може нести відповідальність ні за несплату податків контрагентами, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності щодо неї.

Крім того, судом не приймаються посилання відповідача в Акті перевірки на факт нікчемності угод між позивачем та ТОВ «Стейдпрод», з висновків актів перевірки вищезазначеного підприємства, яким встановлено, що усі операції не спричиняють реального настання правових наслідків, отже, є нікчемними в силу закону. Оскільки не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рухом товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом (лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11).

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.п. 138.5.1 п. 138.5 статті 138 ПК України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням наступного: датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

З урахуванням всього вищенаведеного, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Стейдпрод» податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

З урахуванням наведеного суд визнає протиправними дії Державної податкової інспекції у Подільського районі м. Києва Державної податкової служби, які полягають у визнанні правочинів, здійснених ТОВ «Інноваційні бізнес технології» з ТОВ «Стейдпрод» (код ЄДРПОУ 37316870) за період з 01.08.2011р. по 31.08.2011р. по ланцюгу з контрагентами - покупцями та постачальниками такими, що вчинені з порушенням ч. 1 ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України).

Хоча податковим органом порушений порядок призначення перевірки, а саме: не надіслано у триденний термін позивачу повідомлення про проведення перевірки, останнє в свою чергу не є безумовною підставою для скасування податкових повідомлень - рішень, а тому позовна вимога про визнання протиправними дії відповідача, щодо призначення та проведення позапланової виїзної документальної перевірки з питань правильності обчислення та повноти сплати до бюджету податку на прибуток підприємства та ПДВ по фінансово - господарським взаємовідносинам з ТОВ «Стейдпрод» за період 01.08.2011р. по 31.08.2011р. задоволенню не підлягає.

Відтак, з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладений в Акті перевірки висновок податкового органу про порушення позивачем п.п. 14.1.36 п. 14.1 статті 14, п. 138.1, п.п. 138.5.1 п. 138.5 статті 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 68739грн., у тому числі по періодам: 2-3 квартал 2011 року в сумі 68739грн. (в тому числі за 3 квартал 2011 року на суму 68739грн.), за 2-4 квартал 2011 року на суму 68739грн. (в тому числі за 4 квартал 2011 року - 0грн.); п. 44.1, п. 44.6 статті 44, п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України внаслідок чого занижено ПДВ на суму 59457грн., в тому числі серпень 2011 року на суму 59457грн. та завищено від'ємне значення ПДВ на 316грн., в тому числі за серпень 2011 року на 316грн., є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесені на його підставі спірні податкові повідомлення-рішення від 25.10.2012р. №0004552250, №0004562250, №0004572250 є безпідставними та неправомірними, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційні бізнес технології» підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини четвертої статті 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесених ним спірних податкових повідомлень-рішень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційні бізнес технології» задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Подільського районі м. Києва Державної податкової служби, які полягають у визнанні правочинів, здійснених ТОВ «Інноваційні бізнес технології» з ТОВ «Стейдпрод» (код ЄДРПОУ 37316870) за період з 01.08.2011р. по 31.08.2011р. по ланцюгу з контрагентами - покупцями та постачальниками такими, що вчинені з порушенням ч. 1 ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0004552250 від 25.10.2012р.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0004562250 від 25.10.2012р.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0004572250 від 25.10.2012р.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлений 26.02.2013р.

Суддя В.В. Амельохін