Постанова

від 14.02.2013 по справі 2а-0770/2787/12

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Cправа № 2a-0770/2787/12

Ряд стат. звіту № 8.2.1

Код - 07

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2013 року місто Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Калинич Я.М.

при секретарі судового засідання - Лумей В.Г.

та осіб, що беруть участь у справі:

представника позивача - Білинський М.О.,

представника відповідача - Гайович В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Сервіс» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИВ:

До Закарпатського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто-Сервіс» (далі - ТОВ «Авто-Сервіс», позивач) з позовом до Мукачівської об'єднаної Державної податкової інспекції Закарпатської області (далі - Мукачівська ОДПІ Закарпатської області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0004222340, №0004232340 від 29.08.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що висновки Акта планової виїзної перевірки від 10.08.2012 року № 1699/22-00/33681475 про заниження ТОВ «Авто-Сервіс» податку на прибуток на суму 81973,00 грн. та податку на додану вартість на суму 123768, 00 грн. з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року за результатами господарських операцій з контрагентами - ТОВ «Фордінвестплюс», ТОВ «Снайпер Медіа», ТОВ «Марадор» та ТОВ «Бімар» у зв'язку з не підтвердженням таких операцій належними первинними документами, та оскільки зазначені фінансово-господарські операцій визнані податковим органом нікчемними правочинами, є протиправними і необґрунтованими.

Зокрема, позивач наголошує на наступному: реальність укладення і виконання Сторонами умов договорів про надання послуг та купівлі-продажу товарів підтверджується належним чином оформленими первинними та розрахунковими документами (видатковими і податковими накладними, рахунками-фактурами, платіжними дорученнями, актами приймання-передачі наданих послуг, тощо), які містять всі обов'язкові реквізити; отримання послуг та придбання товарів безпосередньо пов'язано із господарською діяльністю ТОВ «Авто-Сервіс»; висновки Акта перевірки по суті базуються на актах зустрічних звірок контрагентів позивача, акта про неможливість проведення зустрічних звірок. Позивач стверджує, що зустрічні звірки не є перевірками платників податків; письмовий документ, який складається після проведення зустрічної звірки (довідка) та у разі неможливості її проведення (акт) не може містити у собі висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства, у тому числі, і про реальність, повноту, достовірність господарських операцій такої особи. А відповідно висновки Акту про неможливість проведення зустрічної звірки не можуть слугувати основною під час проведення документальної позапланової перевірки; позивач стверджує, що твердження відповідача, що правочини укладені між позивачем та ТОВ «Фордінвестплюс», ТОВ «Снайпер Медіа», ТОВ «Марадор», ТОВ «Бімар» не спричинили реального настання юридичних наслідків, є фіктивними та нікчемними, ґрунтуються виключно на припущеннях відповідача та документально не підтверджено. Акт містить визначення, що за результатами перевірки встановлено, що діяльність позивача та його взаємовідносини з ТОВ «Фордінвестплюс», ТОВ «Снайпер Медіа», ТОВ «Марадор», ТОВ «Бімар» здійснювалась без мети реального настання правових наслідків, а укладені правочини є нікчемними. Позивач вказує, що доводи податкового органу щодо нікчемності вчинених позивачем господарських зобов'язань є необгрунтованими, оскільки для цього необхідно встановити наявність у платника податку при вчинені таких зобов'язань мети, суперечної інтересам держави і суспільства. Про наявність такої мети у платника податків не можуть свідчити лише факти певних порушень правил ведення господарської діяльності чи оподаткування постачальниками товару. Щодо нереальності господарських операцій з придбання відповідачем товару, отримання послуг, то таке має підтверджуватись належними та допустимими доказами і не може грунтуватись на припущеннях. У відповідності до ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності). При цьому ТОВ «Авто-Сервіс» вважає, що платник податків (покупець товару чи послуги) на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару (послуг) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і, як наслідок, в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи валові витрати за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів.

Відповідач проти позову заперечував, надавши суду письмові заперечення від 30.10.2012 року №1900/9/10-010. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що в ході проведення планової виїзної перевірки ТОВ «Авто-Сервіс» перевіряючим встановлено безпідставне завищення цим Товариством сум валових витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість у зв'язку з придбанням товарів та послуг у ТОВ «Фордінвестплюс», ТОВ «Снайпер Медіа», ТОВ «Марадор», ТОВ «Бімар». Зокрема, відповідач зазначає, що в ході проведення зустрічних звірок контрагентів ТОВ «Авто-Сервіс» встановлено наступне: що фактично господарські операції не здійснювались, а наявні документи складені, як формальне підтвердження господарських операцій, а тому визнані податковим органом за місцем обліку контрагентів нікчемними; у ТОВ «Фордінвестплюс», ТОВ «Марадор» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за місцезнаходженням; діяльність ТОВ «Снайпер-Медіа» підпадає під ознаки фіктивної діяльності суб'єкта господарювання; про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Бімар», щодо документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «Торгбудкомплекс ЛТД», звіркою ТОВ «Бімар» документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з платниками податків - покупцями та постачальниками, їх вид, обсяг, якість та розрахунки. Також ТОВ «Авто-Сервіс» не були пред'явлені до перевірки первинні документи на підтвердження фактів перевезення та передачі товарно-матеріальних цінностей, а тому правочини укладені позивачем та ТОВ «Марадор», ТОВ «Бімар» не спричинили реального настання юридичних наслідків.

В судових засіданнях по справі представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судових засіданнях заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що ТОВ «Авто-Сервіс» (ідентифікаційний код 33681475) було взято на податковий облік в органах державної податкової служби 21.09.2005 року за № 1420, станом на момент складання Акта перевірки від 10.08.2012 року № 1699/22-00/33681475 перебувало на обліку в Мукачівській ОДПІ Закарпатської області.

Згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 29.12.2008 року № 100155664 ТОВ «Авто-Сервіс» являлося платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 336814707096) по дату складання Акта перевірки від 10.08.2012 року № 1699/22-00/33681475.

Протягом періоду з 16.07.2012р. по 03.08.2012р. працівники Мукачівської ОДПІ Закарпатської області провели планову виїзну перевірку ТОВ «Авто-Сервіс» (код ЄДРПОУ 33681475) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009р. по 31.03.2012р., за результатами якої було складено Акт від 10.08.2012р. № 1699/22-00/33681475.

Під час проведення вказаної документальної перевірки на підставі документів, наданих посадовими особами підприємства, та матеріалів, що надійшли до Мукачівської ОДПІ Закарпатської області (а саме: акт ДПІ у м. Черкаси від 22.03.2011р. № 780/23-2/37307494 про проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Фордінвестплюс» (код за ЄДРПОУ 37307494) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.10.2010р. по 31.12.2010 р., акт ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 26.10.2011 року №1259/3-23-30-37033120 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Снайпер Медіа» (ЄДРПОУ 37033120, м. Донецьк), акт ДПІ у м. Черкаси від 22.06.2011 р. №1592/23-2/37478813 про проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Марадор» (код ЄДРПОУ 37478813) в зв'язку з ненаданням пояснень та їх документального підтвердження щодо формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.04.2011 р. по 30.04.2011р., акт від 19.07.2012 р. №493/22-14/37715371 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Бімар» (код ЄДРПОУ 37715371) щодо документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «Торгбудкомплекс ЛТД», код 37634764, за жовтень, грудень 2011 р.) перевіряючими встановлено наступне.

Протягом періоду, що перевірявся ТОВ «Авто-Сервіс» мало взаємовідносини з ТОВ «Фордінвестплюс» (код ЄДРПОУ 37307494), ТОВ «Снайпер Медіа» (ЄДРПОУ 37033120), ТОВ «Марадор» (код ЄДРПОУ 37478813) та ТОВ «Бімар» (код ЄДРПОУ 37715371). Перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.07.2009 р. по 31.03.2012 р. встановлено їх завищення на загальну суму 470862,00 грн.

За період з 01.07.2011 року по 31.03.2011 року встановлено завищення задекларованих ТОВ «Авто-Сервіс» показників за ІV квартал 2010р. на загальну суму 200500,00 грн. господарських взаємовідносин ТОВ «Фордінвестплюс». Послуги ТОВ «Авто-Сервіс» надавались на підставі договору №11-2010Г про надання інформаційних та консультаційних послуг по оформленню та відправки протоколів перевірки КТЗ від 11 жовтня 2010 року. В підтвердження надання послуг ТОВ «Автосервіс» надало: копію договору №11-2010Г від 11.10.2010 року; копію акту приймання-передачі наданих послуг від 30.10.2010 року; копію акту приймання-передачі наданих послуг від 30.11.2010 року; копію акту приймання-передачі наданих послуг від 31.12.2010 року; копію рахунку-фактури №301001 від 30.10.2010 року; копію податкової накладної №311226 від 31.12.2010 року; копію податкової накладної №301001 від 30.10.2010 року; копію податкової накладної №301147 від 31.11.2010 року; копію платіжного доручення №5 від 22.02.2011 року; копію платіжного доручення №29 від 14.03.2011 року; копію платіжного доручення №46 від 15.02.2011 року; копію платіжного доручення №32 від 28.01.2011 року; копію платіжного доручення №42 від 21.03.2011 року; копію платіжного доручення №35 від 18.03.2011 року.

За період з 01.04.2011 р. по 31.12.2011 р. встановлено завищення задекларованих ТОВ «Авто-Сервіс» показників за ІІІ квартал 2011 року у сумі 120500 грн. по господарських взаємовідносинах з ТОВ «Снайпер Медіа». Послуги ТОВ «Авто-Сервіс» надавались згідно договору від 04.04.2011 року №040501 про проведення робіт з організації навчання та стажування. В підтвердження надання послуг ТОВ «Автосервіс» надало: копію договору №040501 від 04.05.2011 року; копію акту прийому-передачі наданих послуг №040501 від 31.05.2011 року; копію акту прийому-передачі наданих послуг №б/н від 31.08.2011 року; копію податкової накладної №3144 від 31.05.2011 року; копію податкової накладної №3137 від 31.08.2011 року; копію платіжного доручення №288 від 05.10.2011 року; копію платіжного доручення №308 від 20.10.2011 року; копію платіжного доручення №31 від 25.01.2012 року; копію платіжного доручення №330 від 14.11.2011 року.

При цьому перевіряючими виявлено, що у названих вище контрагентів ТОВ «Авто-Сервіс» (ТОВ «Фордінвестплюс» та ТОВ «Снайпер Медіа») відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за місцезнаходженням та зазначені угоди мають ознаки нікчемності. Крім того угоди укладені з контрангентами оформлені з певними порушеннями. Відсутні ряд документів в підтвердження надання послуг.

ТОВ «Авто-Сервіс» згідно договору №14045 від 14.04.2011 року придбало ворота гаражні від ТОВ «Марадор» на загальну суму 126250,00 грн. в тому числі ПДВ 25250,00 грн. В підтвердження купівлі ТМЦ ТОВ «Авто-Сервіс» надало: копію договору №14045 від 14.04.2011 року; копію видаткової накладної №277 від 27.04.2011 року; копію рахунку-фактури №277 від 27.04.2011 року; копію податкової накладної №277 від 27.04.2011 року; копію платіжного доручення №195 від 14.07.2011 року; копію платіжного доручення №216 від 04.08.2011 року; копію платіжного доручення №228 від 16.08.2011 року;

ТОВ «Авто-Сервіс» придбало від ТОВ «Бімар» товарно-матеріальні цінності на загальну суму 205908,00 грн., а саме у жовтні 2011 року обігрівачі електричні в кількості 8 штук на суму 81408,00 грн., в грудні 2011 макети для випробувань загальною вартістю 124500,00 грн. Договору ТОВ «Авто-Сервіс» не уклало. В підтвердження купівлі ТМЦ ТОВ «Авто-Сервіс» надало: копію рахунку-фактури №264 від 26.09.2011 року; копію видаткової накладної №264 від 26.09.2011 року; копію рахунку-фактури №1913 від 19.10.2011 року; копію видаткової накладної №1913 від 19.10.2011 року; копію рахунку-фактури №2214 від 22.11.2011 року; копію видаткової накладної №2214 від 22.11.2011 року; копію рахунку-фактури №278 від 27.12.2011 року; копію видаткової накладної №278 від 27.12.2011 року; копію рахунку-фактури №126 від 12.01.2012 року; копію видаткової накладної №126 від 12.01.2012 року; копію податкової накладної №278 від 27.12.2011 року; копію податкової накладної №2214 від 22.11.2011 року; копію податкової накладної №1913 від 19.10.2011 року; копію податкової накладної №264 від 26.09.2011 року; копію податкової накладної №126 від 12.01.2012 року.

ТОВ «Авто-Сервіс» до перевірки не були надані первинні документи, що засвідчують транспортування товару від ТОВ «Марадор» та ТОВ «Бімар», зокрема, товарно-транспортні накладні. В зв'язку з виявленим порушенням, витрати на придбання ТМЦ не підтверджені первинними документами, тому не підлягали включенню до основних засобів та амортизації.

На підставі вищевикладеного працівниками Мукачівської ОДПІ Закарпатської області зроблено висновок, що взаємовідносини ТОВ «Авто-Сервіс» та його контрагентами - ТОВ «Фордінвестплюс», ТОВ «Снайпер Медіа», ТОВ «Марадор» та ТОВ «Бімар» не спричиняють реального настання правових наслідків.

В розділі 4 «Висновок» Акта перевірки від 10.08.2012р. № 1699/22-00/33681475 перевіряючі встановили наступні порушення ТОВ «Авто-Сервіс» вимог:

п. 5.1, 5.3.9 ст. 5, Закону України від 28.12.94 р. №334/94-ВР «Про оподаткувння прибутку підприємству» (у редакції Закону України від 22.05.97 р. №283/97-ВР, зі змінами і доповненнями), п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9., п. 139.1. ст. 139, п. 144.1 ст. 144 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.04.2009 по 31.03.2012 року на загальну суму 112103 грн., в тому числі: у 4-му кварталі 2010 року на суму 50125 грн., у 2-му кварталі 2011 року на суму 976 грн., у 1-му кварталі 2012 року на суму 2150 грн.

п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р №2755-VI із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму - 149968 грн. в т. ч: жовтень 2010 року - 13550 грн., листопад 2010 року - 15200 грн., грудень 2010 року - 11350 грн., квітень 2011 року - 25250 грн., травень 2011 року - 26200 грн., серпень 2011 року 24100 грн., жовтень 2011 року 13568 грн., грудень 2011 року - 20750 грн.

п.п.4.2.12, п.4.2, ст.4 Закону України від 22.05.2003р. №889-IY «Про податок з доходів фізичних осіб» із змінами і доповненнями, п.п.164.2.18 п.164.2 ст.164, п.п.168.1.1. п.168.1 ст. 168 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р №2755-VI із змінами і доповненнями. Занижено платежі до бюджету по податку на доходи фізичних осіб на суму 2811,00 грн.

ТОВ «Авто-Сервіс» подало заперечення від 17.08.2012 року №17/08 до акту перевірки №1699/22-00/33681475 від 10.08.2012 року.

Внаслідок чого, при прийняті податкових повідомлень-рішень по податку на прибуток підприємств Макучівська ОДПІ Закарпатської області не врахувала суму за ІІ квартал 2011р. у розмірі 131000,00 грн., по податку на додану вартість - у розмірі 26200,00 грн.

За результатами перевірки (№1699/22-00/33681475 від 10.08.2012 року) Мукачівська ОДПІ Закарпатської області прийняла спірні податкові повідомлення-рішення від 29.08.2012 року.

№0004222340, яким на підставі пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, пп. 14.1.36, п.14.1 ст.14. п. 138.2 ст.138, п.п. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139, п.144.1 ст. 144 Податкового кодексу України та п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. №334/94-ВР (чинний до 31.03.2011р.) визначено до сплати грошове зобов'язання по податку на прибуток підприємств на суму 81973,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) у розмірі 13068,75 грн. відповідно до абз. 2 п.123.1 ст. 123 Податкового кодексу України;

№0004232340, яким на підставі пп 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України та пп 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (чинний до 31.12.2010р.) визначено до сплати грошове зобов'язання по податку на додану вартість на суму 123768,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) у розмірі 24630,5 грн. відповідно до абз. 2 п.123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.

При вирішення даного спору суд виходив з наступного.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. №334/94-ВР редакції на момент спірних правовідносин, що існували в період до 01 квітня 2011 року) (далі - Закон №334/94-ВР), який був спеціальним законом з податку на прибуток на момент спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зазначений пункт містить загальне визначення валових витрат.

Пункт 5.2 ст.5 Закон №334/94-ВР містить конкретизацію ознак окремих груп витрат, що відносяться до валових витрат.

В силу підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст.5 Закон №334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу підпункту 11.2.1 п. 11.2 ст.11 Закон №334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Водночас, загальне визначення валових витрат повинно тлумачитись у системному зв'язку з визначенням господарської діяльності, наведеному в п. 1.32 ст.1 Закон №334/94-ВР, який визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації господарської діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (ч. 2 ст. 3 Господарського кодексу України).

У відповідності до п 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (застосовується до спірних правовідносин, що виникли після 01 квітня 2011 року)(далі - ПК України) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 цього ж Кодексу).

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону №334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічна норма містяться в пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, якою визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім цього, у відповідності до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/7-ВР (в редакції на момент спірних правовідносин, що існували в період до 01 січня 2011 року)(далі - Закон № 168/97-ВР) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Аналогічно відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України (в цій частині застосовується до спірних правовідносин, що виникли після 01 січня 2011 року) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту/пунктом 201.11 ст. 201 цього Кодексу) (абз. 1 пп. 7.4.5 п. 7.5 7 Закону № 168/97-ВР/абз.1 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Підпунктом 7.2.3 п. 7.2 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Обов'язкові реквізити податкової накладної визначені в пп. 7.2.1 п. 7.2 7 Закону № 168/97-ВР.

Абзацом 1 підпункту 7.2.4 п. 7.2 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

В силу п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України 21 грудня 2010 року №969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, (який набрав чинності 01 січня 2011 року та втратив чинність 16 грудня 2011 року)(далі - Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 4 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

В силу п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку.

Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, як Законом № 168/97-ВР так і ПК України, визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закон № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закон № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закон № 996-ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

В силу п. 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (п. 1.3 Положення).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само і помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

В ході судового розгляду було встановлено, що між ТОВ «Авто-Сервіс» та ТОВ «Фордінвестплюс» було укладено договір №11-2010Г про надання інформаційних та консультаційних послуг по оформленню та відправки протоколів перевірки КТЗ від 11 жовтня 2010 року. Факт виконання Сторонами своїх договірних зобов'язань (надання послуг та оплати вартості послуг) за вказаним Договором підтверджуються наступними первинними і розрахунковими документами:

договором №11-2010Г від 11.10.2010 року; актом приймання-передачі наданих послуг від 30.10.2010 року; актом приймання-передачі наданих послуг від 30.11.2010 року; актом приймання-передачі наданих послуг від 31.12.2010 року; рахунком-фактурою №301001 від 30.10.2010 року; податковою накладною №311226 від 31.12.2010 року; податковою накладною №301001 від 30.10.2010 року; податковою накладною №301147 від 31.11.2010 року; платіжним дорученням №5 від 22.02.2011 року; платіжним дорученням №29 від 14.03.2011 року; платіжним дорученням №46 від 15.02.2011 року; платіжним дорученням №32 від 28.01.2011 року; платіжним дорученням №42 від 21.03.2011 року; платіжним дорученням №35 від 18.03.2011 року.

Між ТОВ «Авто-Сервіс» та ТОВ «Снайпер Медіа» було укладено договір від 04.04.2011 року №040501 про проведення робіт з організації навчання та стажування. Факт виконання Сторонами своїх договірних зобов'язань (надання послуг та оплати вартості послуг) за вказаним Договором підтверджуються наступними первинними і розрахунковими документами:

договором №040501 від 04.05.2011 року; актом прийому-передачі наданих послуг №040501 від 31.05.2011 року; актом прийому-передачі наданих послуг №б/н від 31.08.2011 року; податковою накладною №3144 від 31.05.2011 року; податковою накладною №3137 від 31.08.2011 року; платіжним дорученням №288 від 05.10.2011 року; платіжним дорученням №308 від 20.10.2011 року; платіжним дорученням №31 від 25.01.2012 року; платіжним дорученням №330 від 14.11.2011 року.

Між ТОВ «Авто-Сервіс» та ТОВ «Марадор» було укладено договір купівлі-продажу №14045 від 14.04.2011 року. Факт виконання Сторонами своїх договірних зобов'язань (купівлі-продажу та оплати вартості послуг) за вказаним Договором підтверджуються наступними первинними і розрахунковими документами:

договором №14045 від 14.04.2011 року; видатковою накладною №277 від 27.04.2011 року; рахунком-фактурою №277 від 27.04.2011 року; податковою накладною №277 від 27.04.2011 року; платіжним дорученням №195 від 14.07.2011 року; платіжним дорученням №216 від 04.08.2011 року; платіжним дорученням №228 від 16.08.2011 року.

Між ТОВ «Авто-Сервіс» та ТОВ «Бімар» було укладено усний договір купівлі-продажу. Факт виконання Сторонами своїх договірних зобов'язань (купівлі-продажу та оплати вартості послуг) за вказаним Договором підтверджуються наступними первинними і розрахунковими документами:

рахунком-фактурою №264 від 26.09.2011 року; видатковою накладною №264 від 26.09.2011 року; рахунком-фактурою №1913 від 19.10.2011 року; видатковою накладною №1913 від 19.10.2011 року; рахунком-фактурою №2214 від 22.11.2011 року; видатковою накладною №2214 від 22.11.2011 року; рахунком-фактурою №278 від 27.12.2011 року; видатковою накладною №278 від 27.12.2011 року; рахунком-фактурою №126 від 12.01.2012 року; видатковою накладною №126 від 12.01.2012 року; податковою накладною №278 від 27.12.2011 року; податковою накладною №2214 від 22.11.2011 року; податковою накладною №1913 від 19.10.2011 року; податковою накладною №264 від 26.09.2011 року; податковою накладною №126 від 12.01.2012 року.

За результатами дослідження вище перелічених первинних документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону №996-ХІV та вказаного Положення.

При прийнятті рішення суд враховує правову позицію Вищого адміністративного суду України, викладену в листі № 1936/11-13-11 від 01.11.2011р., в якому зазначено, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки в їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податкову зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Згідно положень п. 8 ст. 19 Господарського кодексу України усі суб'єкти господарювання зобов'язані самостійно здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також надавати відповідно до вимог закону фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності, інші дані, визначені законом. Забороняється вимагати від суб'єктів господарювання надання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом або з порушенням порядку, встановленого законом.

В силу п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Частиною другою ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Так, безпосередньо в Акті перевірки від 10.08.2012р. № 1699/22-00/33681475 не наведено правову норму, в силу якої на платника податку покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платником податку-контрагентом шляхом позбавлення його права на податковий кредит.

Також згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній в його ухвалі від 10.10.2012р. за № К-24491/10: «за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань».

В ході розгляду даної справи в суді відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочинів, укладених між позивачем і його контрагентами.

Зокрема, в Акті перевірки від 10.08.2012р. № 1699/22-00/33681475 також відсутні посилання на ухиляння контрагентами позивача від сплати податків та зборів, визначення їм сум податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам цих підприємств та самого ТОВ «Авто-Сервіс» за фактом ухиляння від сплати податків, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу сум податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість, а також застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, а тому суд вважає на підставі ч. 2 ст. 11 та п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України за необхідне визнати протиправними та скасувати спірні по справі податкові повідомлення-рішення.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Сервіс» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби №0004222340 від 29.08.2012 року по податку на прибуток підприємств на суму 95041,75 грн. та №0004232340 від 29.08.2012 року по податку на додану вартість на суму 148398,50 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Сервіс» понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2146 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень).

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд в порядку та строки, встановлені ст. 186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови (копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції).

Суддя Я.М. Калинич