Постанова

від 26.02.2013 по справі 5011-38/2567-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2013 р. Справа№ 5011-38/2567-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Пашкіної С.А.

Сітайло Л.Г.

при секретарі Малайдах А.І.

за участю від позивача - не з'явився.

представників сторін: від відповідача - Цюра П.С.

розглянувши Товариства з обмеженою відповідальністю

апеляційну скаргу "Укрмаркет груп"

на рішення

господарського суду м. Києва

від 03.04.2012 року.

у справі № 5011-38/2567-2012 (суддя Власов Ю.Л.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Віо-захід"

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"Укрмаркет груп"

про стягнення 69112,60 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 03.04.2012 року позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмаркет груп" (03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 11; код 36798132) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віо-захід" (43000, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Генерала Шухевича, буд. 6, кв. 29; код 33845341) основний борг в сумі 59080 (п'ятдесят дев'ять тисяч вісімдесят) грн. 84 коп., пеню в сумі 3618 (три тисячі шістсот вісімнадцять) грн. 17 коп., штрафу в сумі 6413 (шість тисяч чотириста тринадцять) грн. 59 коп. та судовий збір в сумі 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва у справі № 5011-38/2567-2012 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2013 року апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено до розгляду.

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судове засідання 26.02.2013 року представник позивача в судове засідання не з'явився про причини неявки суд не повідомив.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника позивача, враховуючи що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.08.11 р. між Позивачем та Відповідачем був укладений договір дистриб'юції №56, відповідно до якого Позивач зобов'язався поставляти Відповідачу товар, визначений цим договором, а Відповідач зобов'язався прийняти такий товар та своєчасно його оплатити на умовах, передбачених даним договором, а також здійснювати реалізацію товару, передпродажну підготовку та мерчандайзинг.

Відповідно до п.3.1-3.2 договору ціна товару визначається з врахуванням ПДВ та вказується у накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору. Ціна гофротари і упаковки входить у вартість товару.

Згідно з п.6.10 договору поставка вважається виконаною з моменту прийняття товару та підписання товарно-супровідних документів Відповідачем.

Відповідно до п.7.9 договору прийнявши товар Відповідач повинен повернути Позивачу один екземпляр накладної завіреної печаткою та підписаною уповноваженою особою Відповідача, повноваження якої підтверджуються довіреністю на прийняття товару або наданим Відповідачем генеральним дорученням на отримання товару (Додаток № 1) із зазначенням прізвища, ім'я, по-батькові, паспортних даних працівників уповноважених приймати товар.

Згідно з п.7.10 договору підписання Відповідачем накладної свідчить про те, що Відповідач згоден з ціною на товар, вказаною в накладній, перевірив якість, кількість, асортимент поставленої партії товару та погоджується на прийняття всього товару, як належно поставленого згідно цього договору з дотриманням строків його поставки.

Відповідно до п.9.1 договору товар повинен бути оплачений Відповідачем на протязі 14 календарних днів з моменту його прийняття, включно із днем прийняття товару

Згідно з п.13.2 договору у випадку прострочення Відповідачем оплати товару відповідно п.9.1, то він безумовно сплачує Позивачу за кожен день прострочення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочення, від суми заборгованості.

Відповідно до п.13.3 договору у випадку прострочення Відповідачем оплати товару більш ніж на 7 календарних днів, він додатково безумовно сплачує Позивачу штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого товару.

На виконання умов вказаного договору Позивач поставив та передав у власність, а Відповідач прийняв товар на суму 64135,84 грн., проте Відповідач за поставлений товар не розрахувався у повному обсязі, у зв'язку з чим у нього існує заборгованість перед Позивачем в сумі 59080,84 грн., що підтверджується видатковими накладними №ВО-0000793 від 22.08.11р., №ВО-0000826 від 29.08.11р., №ВО-0000874 від 05.09.11р., №ВО-0000908 від 12.09.11р., платіжними дорученнями №@2PL186848 від 15.12.11р., №@2PL273779 від 06.01.12р. та іншими матеріалами справи, копії яких залучені до матеріалів справи.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Я вбачається з матеріалів даної справи, 10.08.11 р. між Позивачем та Відповідачем був укладений договір дистриб'юції № 56, відповідно до якого Позивач зобов'язався поставляти Відповідачу товар, визначений цим договором, а Відповідач зобов'язався прийняти такий товар та своєчасно його оплатити на умовах, передбачених даним договором, а також здійснювати реалізацію товару, передпродажну підготовку та мерчандайзинг. Відповідно до п.3.1-3.2 договору ціна товару визначається з врахуванням ПДВ та вказується у накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору. Ціна гофротари і упаковки входить у вартість товару. Згідно з п. 6.10 договору поставка вважається виконаною з моменту прийняття товару та підписання товарно-супровідних документів Відповідачем. Відповідно до п. 7.9 договору прийнявши товар Відповідач повинен повернути Позивачу один екземпляр накладної завіреної печаткою та підписаною уповноваженою особою Відповідача, повноваження якої підтверджуються довіреністю на прийняття товару або наданим Відповідачем генеральним дорученням на отримання товару (Додаток № 1) із зазначенням прізвища, ім'я, по-батькові, паспортних даних працівників уповноважених приймати товар. Згідно з п. 7.10 договору підписання Відповідачем накладної свідчить про те, що Відповідач згоден з ціною на товар, вказаною в накладній, перевірив якість, кількість, асортимент поставленої партії товару та погоджується на прийняття всього товару, як належно поставленого згідно цього договору з дотриманням строків його поставки. Відповідно до п. 9.1 договору товар повинен бути оплачений Відповідачем на протязі 14 календарних днів з моменту його прийняття, включно із днем прийняття товару.

На виконання умов вказаного договору Позивач поставив та передав у власність, а Відповідач прийняв товар на суму 64135,84 грн., проте Відповідач за поставлений товар не розрахувався у повному обсязі, у зв'язку з чим у нього існує заборгованість перед Позивачем в сумі 59080,84 грн., що підтверджується видатковими накладними №ВО-0000793 від 22.08.11р., №ВО-0000826 від 29.08.11р., №ВО-0000874 від 05.09.11р., №ВО-0000908 від 12.09.11р., платіжними дорученнями №@2PL186848 від 15.12.11р., №@2PL273779 від 06.01.12р. та іншими матеріалами справи, копії яких залучені до матеріалів справи.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовної вимоги Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 59080,84 грн.

Колегія суддів вважає, що відповідач отримав від позивача відповідно до вказаних видаткових накладних товар. На оригіналах видаткових накладних є відбиток печатки ТОВ Укрмаркет груп . Крім того, відповідач частково оплатив отриманій товар.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п.13.2 договору у випадку прострочення Відповідачем оплати товару відповідно п.9.1, то він безумовно сплачує Позивачу за кожен день прострочення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочення, від суми заборгованості.

Відповідно до п.13.3 договору у випадку прострочення Відповідачем оплати товару більш ніж на 7 календарних днів, то він додатково безумовно сплачує Позивачу штраф у розмірі 10 % від вартості неоплаченого товару.

За вказаних обставин суд першої інстанції правомірно задовольнив вимогу Позивача про стягнення з Відповідача пені в сумі 3618,17 грн. та штрафу в сумі 6413,59 грн.

Адреса на яку суд першої інстанції направляв відповідачу процесуальні документи відповідачу відповідає фактичним даним ЄДРПОУ.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 03.04.2012 року у справі № 5011-38/2567-2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 5011-38/2567-2012 повернути до господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя Баранець О.М.

Судді Пашкіна С.А.

Сітайло Л.Г.

Повний текст постанови складено 26.02.2013 року.