Постанова

від 19.02.2013 по справі 2а-8427/12/0170/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 лютого 2013 р. Справа №2а-8427/12/0170/16

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Александрова О.Ю., за участю секретаря судового засідання Павленко Н.О., представників сторін:

представник позивача - Голованов В.С., довіреність №005 від 13.01.2013 р.;

представник позивача - Шевцова О.А., довіреність № 006 від 13.01.2013 р.;

представник відповідача - Антілогова Н.В., довіреність №07 від 06.03.2013р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арабат"

до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень - рішень № 000212203 від 17.07.2012 р., № 000222203 від 17.07.2012 р.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Арабат" (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення № 000212203 від 17.07.2012 р., яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Арабат" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 146 602,00 грн., та № 000222203 від 17.07.2012 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 54 087,19 грн., у тому числі на 45 888,69 грн. за основним платежем та на 8 198,50 грн. за штрафними санкціями.

Позов мотивовано помилковістю висновків податкового органу про нікчемність правочинів, укладених позивачем по взаємовідносинам з КП "Альянс", які мають ознаки сумнівності за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2012 р., за якими позивачем протиправно сформовано податковий кредит на загальну суму 146602,65 грн., оскільки фіктивність угод обумовлена матеріалами провадження за кримінальною справою, якою встановлена фіктивність утворення КП «Альянс». Позивач зазначає, що господарські операції, про які вказано в акті перевірки, виконані реально, оформлені усі необхідні документи податкового і бухгалтерського обліку, а матеріали попереднього розслідування у кримінальної справі, слідство по якій не закінчено, не можуть бути належними доказами безтоварного характеру господарських операцій.

Ухвалами Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.08.2012 р. відкрито провадження по справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.08.2012р. суддею Трещовою О.Р. заявлено самовідвід, у зв'язку з чім проведено перерозподіл справи та ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.09.2012 р. справа прийнята до провадження суддею Александровим О.Ю.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.12.2012 р. по справі призначено судово-економічну експертизу та провадження по справі зупинено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.02.2013 р. у зв'язку з отриманням висновків експертизи поновлено провадження у справі та розгляд справи призначено на 19.02.2013 р.

Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали у повному обсязі з підстав, визначених у позовної заяві та додаткових письмових поясненнях.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі. Надав заперечення на позов від 27.09.2012 р., в яких зазначив, що спірне рішення прийнято у порядку та у межах повноважень, визначених законодавством.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з суб'єктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являються суб'єктами владних повноважень.

Відповідно до положення про Державну податкову службу України, затвердженого Указом Президента України від 12 травня 2011 року N 584/2011 ДПС України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі - Міністр), одним з завдань якої відповідно до абз.1 п. 3 цього Положення є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства та іншого законодавства у випадках, коли здійснення такого контролю покладено на органи державної податкової служби, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків, зборів та інших платежів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).

Виходячи з системного аналізу вищевикладених норм, Феодосійська об'єднана державна податкова інспекція АР Крим Державної податкової служби є територіальним органом виконавчої влади, яка реалізує владні управлінські функції, через що належить до суб'єктів владних повноважень в розумінні пп.7 п. 1 ст. 3 КАС України.

Отже, даний спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішеннь, суд зобов'язаний перевірити, чи являлися спірні податкові повідомлення-рішення обґрунтованими та правомірними.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Арабат" зареєстровано виконавчим комітетом Феодосійської міської Ради АР Крим за №11451050002000233 від 20.09.2000 року. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 30483664. Місцезнаходження суб'єкта господарювання відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: 98100 м. Феодосія, вул. Земська, 6.13. Взято на податковий облік в ФОДПІ АР Крим.

Позивач є платником ПДВ, що підтверджує Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 03.10.2001 № 00438597, видане ДПІ в м. Феодосії. Індивідуальний податковий номер-304836601116.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "Арабат" являється суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності та користується правами, передбаченими законодавством для суб'єктів господарювання.

Судом встановлено, що на підставі наказу № 490 від 22.06.2012 р., виданого Феодосійською об'єднаною державною податковою інспекцією АР Крим Державної податкової служби, та статті 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, головним державним податковим ревізором - інспектором відділу спеціальних перевірок, особливо важливих перевірок та зустрічних звірок Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекцією АР Крим Державної податкової служби Тапковою Світланою Юріївною проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Арабат" (ЄДРПОУ 30483664, м. Феодосія) з питань правових відносин з КП "Альянс" (ЄДРПОУ 32468182, м. Сімферополь) за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2012 р.

За результатами перевірки був складений Акт № 745/22-03/30483664 від 31.03.2012 р. (далі - акт перевірки, акт), за висновками якого встановлено порушення позивачем норм податкового законодавства, а саме:

1) встановлено завищення ряд. 26 залишок від'ємного значення ПДВ на загальну суму 146602,00 грн., в т.ч. за квітень 2009 р. на суму 6667,00 грн., за серпень 2009 р. на суму 5833,00 грн., за листопад 2009 р. на суму 5333,00 грн., за березень 2010 р. на суму 5148,00 грн., за квітень 2010 р. на суму 113013 грн., за листопад 2010 р. на суму 5000,00 грн., за грудень 2010 р. на суму 2475,00 грн., за січень 2011 р. на суму 3133,00 грн. в порушенні п. 7.2.6 п. 7.2 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, п. 198,2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200,1 ст. 200, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями); п. 3ст. 5 та п. 1 ст. 7 Господарського кодексу України від 16.01.03 р. № 436- IV; п. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 р. № 996- XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (зі змінами та доповненнями).

2)встановлено, що порушення п.п 3.1 статті 3 3, п.п.8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями), ст.. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), внаслідок зайвого включення до складу валових витрат амортизації та витрат на полишення основних фондів, призвело до заниження податку на прибуток, якій підлягає до сплати у бюджет на загальну суму 45888,69 грн., у т. ч.: 2 кв. 2010 р. - 8300,00 грн., 3 кв. 2010 р. - 7470,00 грн., 4 кв. 2010 р. 160670,00 грн., 1 кв. 2011 р. - 9967,50 грн., 2 кв. 2011 р. - 1043,74 грн., 3 кв. 2011 р. - 1043,74 грн., 4 кв. 2011 р. - 1043,74 грн., 1 кв. 2012 р. - 952,98 грн.

3)перевіркою ТОВ "Арабат" не підтверджено реальність проведених господарських операцій з контрагентом - постачальником - КП "Альянс" (код за ЄДРПОУ 32468182) за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2012 р. з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків.

Загальна сума податкового кредиту, що на думку податкового органу завищений позивачем, за період з квітня 2009 р. по січень 2011 р. складає 146602,00 грн.

На підставі зазначеного акту № 745/22-03/30483664 від 09.07.2012 р. відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 17.07.2012 р. № 000212203, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Арабат" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 146 602,00 грн., та № 000222203 від 17.07.2012 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 54 087,19 грн., у тому числі на 45 888,69 грн. за основним платежем та на 8 198,50 грн. за штрафними санкціями.

Як вбачається із матеріалів справи, актом перевірки від 09.07.2012 № 745/22-03/30483664 встановлено завищення від'ємного значення ПДВ на загальну суму 146 602,00 грн., у т.ч. за квітень 2009 р. на суму 6667,00 грн., за серпень 2009,00 р. на суму 5833,00 грн., за листопад 2009,00 р. на суму 5333,00 грн., за березень 2010 р. на суму 5148,00 грн., за квітень 2010 р. на суму 113013,00 грн., за листопад 2010 р. на суму 5000,00 грн., за грудень 2010 р. на суму 2475,00 грн., за січень 2011 р. на суму 3133,00 грн.

Також з акту перевірки від 09.07.2012 № 745/22-03/30483664 вбачається, що в наслідок зайвого включення до складу валових витрат амортизації та витрат на поліпшення основних фондів, що призвело до заниження податку на прибуток, який підлягає до сплати у бюджет на загальну суму 45 888,69,00 грн., у т.ч. 2 кв. 2010 р. - 8 300,00 грн., З кв. 2010 р. - 7470,00 грн., 4 кв. 2010 р,- 16067,00 грн., 1 кв. 2011 р. - 9967,50 грн., 2 кв. 2011 р. - 1043,74 грн., З кв. - 1043,74 грн., 4 кв.2011 р,- 1043,74 грн., 1 кв.2012 р. - 952,98 грн.

Вказані порушення допущені позивачем у зв'язку з врахуванням у бухгалтерському та податковому обліку ТОВ "Арабат" господарських операцій з контрагентом, який має ознаки сумнівності, т.н. "транзітером", а саме КП "Альянс" за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2012 р., внаслідок чого позивачем сформовано податковий кредит на загальну суму 146602,65 грн. та включені до складу валових витрат амортизація та витрати на поліпшення основних фондів на загальну суму 45 888,69,00 грн.

Зі змісту Акту перевірки також вбачається, що податковим органом прийняті заході щодо проведення звірки з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами - покупцями та контрагентами - постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року.

У ході перевірки відповідачем отримано Акт, складений посадовими особами ДПА в Одеської області від 11.04.2012 р. № 36/22/32468182 «Про неможливість проведення зустрічної звірки КП «Альянс», яка проведена на виконання постанови слідчого групи слідчих, старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України Мазуркевича В.А. від 02.04.2012 року, що винесена в ході розслідування по кримінальної справи № 69-0146 відносно директора ТОВ "Союз КДС" ОСОБА_6, директора БВП "Строитель -плюс" ОСОБА_7, фізичних осіб ОСОБА_8, ОСОБА_9 та інших за фактами фіктивного підприємництва - сворення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема, "Альянс", з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала в сприянні директору ТОВ "Союз КДС" ОСОБА_6 в мінімізації ним податкових зобов'язань, скоєного повторно, за попередньою змовою групою осіб, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, а також пособництва ними в умисному ухиленні від сплати податків директору ТОВ "Союз КДС" ОСОБА_6, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів особливо великих розмірах за ознаками злочинів, передбачених ст.ст.28 ч. 2, 205 ч.2, 27 ч. 5, 212 ч.3 КК України.

При цьому податковий орган дійшов до висновку, що проведеним їм аналізом встановлено, що сумнівний податковий кредит, отриманий КП "Альянс" від контрагентів - постачальників фактично не було використано у власній господарській діяльності, а було спрямовано на ухилення від сплати податкових зобов'язань інших суб'єктів господарювання. Враховуючи дані факти. Податкова вигода, сформована від сумнівних постачальників підлягає коригуванню по ланцюгу постачання до реальних "вигодонабувачів".

В акті перевірки відповідач посилається також на інші процесуальні документі, отримані у ході попереднього слідства по кримінальної справі №69-0146, Так, в акті зазначено, що на підставі протоколу допиту свідка ОСОБА_10, який начебто є директором і головним бухгалтером КП "Альянс", від 16.05.2012 р., проведеного слідчим групи слідчих ГСУ ДПС України - старшим слідчим СВ ПМ СДПІ по роботі з ВПП в м. Дніпропетровську підполковником міліції Широчкиним Р.Г., встановлено, що свідок пояснив наступне: «посадовцем якого - набудь суб'єкта підприємницької діяльності (директором, головним бухгалтером, співробітником і тому подібне), приватним підприємцем, я не являюсь. Відповідно до КП "Альянс" нічого пояснити не можу, оскільки про це підприємство чую вперше. Про те що я є засновником і директором КП "Альянс" мені не відомо, яких - нібудь документів про реєстрацію на своє ім'я цього підприємства я не давав, в органах державної реєстрації, податкових органах, а також в банківських установах відносно цього підприємства я не був, кого лібо на реєстрацію підприємства та ведення фінансово - господарської діяльності я не уповноважував».

На підставі викладеного відповідач дійшов до висновку, що ТОВ "Арабат" по взаємовідносинам з контрагентами, який має ознаки сумнівності, а саме КП "Альянс", за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2012 р. сформовано податковий кредит в сумі 146602,65 грн. Таким чином, на підставі отриманих матеріалів досудового слідства, проведених у рамках порушеної кримінальні справи по КП "Альянс" та згідно наданим підприємством документам, ТОВ "Арабат" сформовано кредит на загальну суму 146602,65 грн. податковим накладним постачальника - КП "Альянс" на підставі нікчемного правочину. На підставі матеріалів досудового слідства у КП "Альянс" відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість по операціям з контрагентами - постачальниками в розумінні ст. 185 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), у т.ч. відсутні податкові зобов'язання на загальну суму з ПДВ - 879616,00 грн., у т.ч. ПДВ - 146602,65 грн. по покупцю ТОВ "Арабат", які проведені на підставі нікчемного правочину.

Аналізуючи зміст акту перевірки відповідача, судом встановлено, що саме та виключно інформація, яка міститься у постанові слідчого з посиланням на дані, отримані в ході попереднього слідства по зазначеної кримінальної справи, та процесуальні документі, отримані в ході попереднього слідства - а саме, протокол допиту свідка, були виключними підставами для висновків відповідача щодо нікчемності угод позивача з контрагентом та щодо порушення ним податкового законодавства, які викладені в акті перевірки. Вказані обставини не заперечувала також представник відповідача у судовому засіданні 19.02.2013 р.

Не погодившись с висновками акту перевірки та податковими зобов'язаннями, визначеними спірними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з позовом до суду.

Заслухавши представника позивача, враховуючі думку відповідача, всебічно та ретельно вивчивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що основними видами діяльності підприємства є здавання в оренду власного нерухомого майна; діяльність морського пасажирського транспорту; будівництво будівель; інші види рекреаційної діяльності.

Судом з урахуванням висновків проведеної по справі судово-економічної експертизи (висновок № 309/12 від 07.02.2013р.) встановлено, що за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р. ТОВ "Арабат" мало взаємовідносини з КП "Альянс".

Так, ТОВ "Арабат" укладено з КП "Альянс" наступні договори:

Договір підряду №175 від 20.03.2008р., відповідно якого КП "Альянс" приймає на себе обов'язки провести постачання устаткування і монтаж систем вентиляції кондиціювання об'єкту "Бізнес-центр" за адресою м. Феодосія, вул. Чехова,5.

Договір підряду №1813 від 12.11.2010, відповідно якого КП "Альянс"

приймає на себе обов'язки виконати роботи по реконструкції системи вентиляції басейна готелю "Лідія", розташованого за адресою м. Феодосія, вул. Земська, 13.

Договір підряду №17 від 05.01.2011, відповідно якого КП "Альянс" приймає на себе обов'язки виконати роботи по реконструкції системи вентиляції басейну готелю "Лідія", розташованого за адресою м. Феодосія, вул. Земська, 13.

Відповідно до умов угоди КП "Альянс" виписало накладні (акти виконаних робіт тощо) та податкові накладні на поставку товарів (робіт, послуг), перелік яких визначений в акті перевірки та наявність яких не заперечується відповідачем, на загальну суму 879616,00 грн., в тому числі ПДВ 146602,65 грн.: № 710 від 24.04.2009р., № 1298 від 27.04.2009р., № 2977 від 19.08.2009р., № 2976 від 17.08.2009р., № 4269 від 23.11.2009р., №479 від 05.03.2010р., № 514 від 17.03.2010р., №3502 від 21.11.2008р., № 686 від 23.03.2009р., № 586 від 21.03.2008р., № 73 від 03.04.2008р., № 2648 від 12.09.2008р., № 3786 від 17.12.2008р., № 220 від 03.02.2009р., № 4265 від 16.11.2010р., № 4703 від 27.12.2010р., № 16 від 14.01.2011р.

Всі вказані податкові накладні містять необхідні реквізити, підписані керівником та скріплені печаткою підприємства.

Експертизою підтверджено, що за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2012 р. КП "Альянс" виконало робіт для ТОВ "Арабат" на суму 921 552,00 грн. та включно ПДВ 153 592,00 грн. (в тому числі враховані акти виконаних робіт за 2008 р., які були проведені у квітні 2009 р.).

ТОВ "Арабат" сплатило вартість виконаних робот в повному обсязі, перерахувавши на розрахунковий рахунок КП "Альянс" грошові кошти у загальній сумі 344 387,00 грн., що підтверджуються виписками банку, та платіжними дорученнями ТОВ "Арабат".

З урахуванням проведення передоплати у 2009-2011 роках позивачем сплачено КП «Альянс» 912616,00 грн. за виконані роботи на суму 912592,19 грн., залишок на кінець року (2011р.) складає 23,81 грн.

Таким чином КП "Альянс" було виписано податкові накладні на виконані роботи на загальну суму 909 616,00 грн. у тому числі ПДВ - 151 602,67 грн.

Судом встановлено, що суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображених у реєстрі виданих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації з ПДВ відповідного періоду.

Так до податкового кредиту була взята сума 146 602,67 грн. Тобто від загальної суми 151 602,67 грн. за мінусом двох податкових накладних № 1299 від 06.05.09 року на загальну суму 20 000,00 грн. у т.ч. ПДВ - 3333,33 грн. та № 1938 від 16.06.09 року на загальну суму - 10 000,00 грн. у т.ч. ПДВ - 1666,67 грн.

Таким чином, висновки за актом перевірки Феодосійської об'єднаної Державної податкової інспекції АР Крим, викладені в акті перевірки від 09.07.2012 № 745/22-03/30483664 що до завищення залишку від'ємного значення ПДВ та завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 146 602,65 грн. за період квітень 2009 року - січень 2011 року не підтверджені. Зазначена думка повністю узгоджується х висновками судово-економічної експертизи № 309/12 від 07.02.2013р.

Крім того, як вбачається, з матеріалів справи, перевіркою ДПІ ТОВ "Арабат" встановлено, що порушення п.п.3.1 статті 3 ,пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28,12.1994 за № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями), ст. 134 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755Л/І (зі змінами та доповненнями), внаслідок зайвого включення до складу валових витрат амортизації та витрат на поліпшення основних фондів, призвело до заниження податку на прибуток, якій підлягає до сплати у бюджет на загальну суму 45888,69 грн., у т.ч.: 2 кв. 2010 р.- 8300,00 грн.;3 кв. 2010 р. - 7470,00 грн.;4 кв. 2010 р.- 16067,00 грн.;1 кв. 2011 р.- 9967,50 грн.; 2 кв.2011 р,- 1043,74 грн.;3 кв.2011 р,- 1043,74 грн.;4 кв.2011 р,- 1043,74 грн.; 1 кв.2012 р,- 952,98 грн.

Відповідно, до наданих ТОВ "Арабат" документів, вартість послуг: 331997,00 грн. без ПДВ віднесено на вартість основних фондів і включено у витрати у складі амортизації в т.ч. по періодах - 2 кв. 2010 р.- 33200,00 грн., З кв. 2010 р. - 29880,00 грн., 4 кв. 2010 р.- 26892,00 грн.

Усього за 2010 р. - 89972,00 грн.: за 1 кв. 2011 р.- 24203,00 грн., 2 кв.2011 р. - 4537,98 грн., З кв.2011 р.- 4537,98 грн., 4 кв.2011 р. - 4537,98 грн.

Усього за 2011 р. - 37816,94 грн.: за 1 кв. 2012 р. - 4537,98 грн. та включно до витрат на поліпшення основних фондів вартість робіт по реконструкції готелю вентиляції (по нормі 10% від вартості основних засобів на початок року) і включено у витрати у складі амортизації у сумі 53043 грн. без ПДВ т.ч. за 4 кв. 2010 р.- 37376,00 грн., 1 кв. 2011 р.- 15667,00 грн.

Сума витрат, віднесених на рахунок 84 стаття аналітичного обліку "Ремонт основних засобів" по нормі 10 % вартості основних засобів згідно Закону України №334/94-ВР від 28.12.94 року "Про оподаткування прибутку підприємства" по КП "Альянс" складає станом на грудень 2010 року:

Накладна №4680 від 27.12.10 року на суму 8960,00 грн.;

Акт виконаних робіт від 23.12.10 року на суму - 44851,00 грн.

Станом на лютий 2011 року згідно: накладна №16 від 17.02.11 року на суму 15 020,00 грн.;

Акт виконаних робіт від 21.02.11 року на суму - 3780,00 грн.

Дані підтверджені інвентарними картками обліку основних засобів "Критий плавальний басейн готелю "Лидия" и "Система кондиціонування і вентиляції бізнес-центру "Володимир".

Таким чином, судом встановлено, що висновки Феодосійської об'єднаної Державної податкової інспекції АР Крим ДПС, викладені в акті перевірки від 09.07.2012 № 745/22-03/30483664 про зайве включення до складу валових витрат суми нарахованої амортизації та витрат на поліпшення основних фондів по господарських операціях з КП "Альянс" за період з 01.01.09 по 31.03.12, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 45 888,69 грн., документами первинного бухгалтерського та податкового обліку не підтверджено.

Виконання договору КП "Альянс", укладеного з ТОВ "Арабат" у період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р., підтверджено актами прийняття виконаних підрядних робіт по об'єкту будівництва складені за формою КБ-2в, затвердженою Наказом №554 та Звітною відомістю ресурсів по об'єкту будівництва , встановленою п.2 ст.9 Закону №996.

Таким чином, первинними бухгалтерськими документами ТОВ "Арабат" (звітами про використання матеріалів на об'єкті підрядних робіт, підсумковими відомостями ресурсів, актами приймання виконаних підрядних робіт, видатковими накладними, актом приймання-передачі основних засобів) у повному обсязі підтверджується використання (утримання з метою використання) у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Оплата та передплата за підрядні роботи, виконанні КП "Альянс" ТОВ "Арабат" підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками, перелік яких наведений в Акті перевірки відповідача та їх наявність сторонами не заперечується.

Між ТОВ "Арабат" та КП "Альянс" проведено остаточний взаєморозрахунок, це підтверджується відомістю взаєморозрахунків, де дебет складає - 344 387,00 грн., а кредит рахунку - 481 898,40 грн. Дебетове сальдо на 31.03.12 року складає 23,81 грн.

Використання результатів підрядних робіт, виконаних КП "Альянс" у господарський діяльності ТОВ "Арабат" підтверджується інвентарною карткою обліку основних засобів ТОВ "Арабат", де зазначено, що басейн готелю "Лідія" та бізнес-цент "Владимир" були відремонтовані та поліпшені.

Вказані обставини повністю узгоджуються з висновками судово-економічної експертизи № 309/12 від 07.02.2013р., відповідно до яких висновки Феодосійської об'єднаної Державної податкової інспекції АР Крим ДПС, викладені в акті перевірки від 09.07.2012 р. № 745/22-03/30483664 про завищення залишку від'ємного значення ПДВ та завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 146 602,65 грн. за період квітень 2009 року - січень 2011 року, первинними документами бухгалтерського та податкового обліку ТОВ "Арабат" не підтверджуються.

ТОВ "Арабат" правомірно визначило податковий кредит з податку на додану вартість по господарських операціях з КП "Альянс" за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р. на суму 146 602,65 грн. та відобразило у податковій звітності.

Ці господарські операції підтверджені актами приймання виконаних підрядних робіт, платіжними дорученнями, виписками банку та податковими накладними, реєстрами виданих та отриманих податкових накладних та податковою звітністю ТОВ "Арабат", що надана до ДПІ.

Висновки Феодосійської об'єднаної Державної податкової інспекції АР Крим ДПС, викладені в акті перевірки від 09.07.2012р. № 745/22-03/30483664, про зайве включення до складу валових витрат, суми нарахованої амортизації та витрат на поліпшення основних фондів по господарських операціях з КП "Альянс" за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р., що призвело до заниження податку на прибуток на суму 45 888,69 грн. первинними документами бухгалтерського та податкового обліку ТОВ "Арабат" не підтверджуються.

Факти придбання, транспортування, зберігання, використання у власній господарській діяльності і сплати ТОВ "Арабат" вартості товарів (робіт,послуг) в тому числі ПДВ, за господарськими операціями з КП "Альянс", у зазначений в акті період, з придбання, яких ТОВ "Арабат" сформовано податковий кредит, про завищення, якого зазначено в акті перевірки, підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку ТОВ "Арабат", зокрема:

- факт виконання КП "Альянс" підрядних робіт за договорами, укладеними зТОВ "Арабат" у період з 01.01.09 по 31.03.12 підтверджується актами прийняття виконаних підрядних робіт по об'єкту будівництва та Звітною відомістю ресурсів по об'єкту будівництва.

- факт оплати та передплата за підрядні роботи, виконанні КП "Альянс", у тому числі ПДВ в ціні виконаних підрядних робіт підтверджено платіжними

дорученнями, банківськими виписками, та факт проведення остаточного

взаєморозрахунку між сторонами підтверджується відомістю взаєморозрахунків між ТОВ "Арабат" та КП "Альянс".

- первинними бухгалтерськими та податковими документами підтверджується використання результатів підрядних робіт, виконаних КП "Альянс" у господарській діяльності ТОВ "Арабат".

Суд повністю погоджується з вищенаведеними висновками експертизи з огляду на наступне.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІУ (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України.

Виходячи з вимог п. 2 ст. З цього ж Закону України бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. п. 1.2 п.1, п. п. 2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІУ (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

З метою вивчення та надання належної оцінки первинних документів податкового та бухгалтерського обліку, оформлених позивачем при здійсненні господарських операцій з контрагентами протягом 2009-2012р., судом призначено по справі судово-економічну експертизу.

Висновки судово-економічної експертизи, проведеної по справі (висновок № 309/12 від 07.02.2013р. повністю підтверджують помилковість висновків податкового органу та реальність господарських операцій позивача з контрагентами.

Як зазначено у висновках експертизи усі надані на дослідження первинні документи бухгалтерського та податкового обліку відповідають чинному законодавству.

Розглядаючи зазначену справу суд зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджений наказом ДПА України 22.12.2010 N 984, зареєстрований у Мінюсті України 12.01.2011 за № 34/18772. Відповідно до пунктів 3-6 Порядку, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно розділу 4 Примірного порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затвердженого наказом ДПА України від 18.04.2008 N266, не зареєстрованому в Міністерстві юстиції України, (надалі - наказ N266), підрозділи оподаткування юридичних, фізичних осіб проводять документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової звітності платника ПДВ другої категорії з урахуванням вимог до проведення документальної невиїзної перевірки, визначених Законом України "Про державну податкову службу в Україні".

Згідно пункту 4.2 наказу N 266 під час проведення документальної невиїзної перевірки підлягають перевірці такі документи, пов'язані з нарахуванням і сплатою податку:

- податкова звітність (декларація з податку на додану вартість (у тому числі скорочена), уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (у тому числі до скороченої);

- реєстри отриманих та виданих податкових накладних;

- фінансово-господарські документи, що підтверджують сплату грошових коштів за вчиненим правочином, платіжні доручення, виписки банківських установ, прибуткові та видаткові касові ордери, чеки РРО та інші;

- фінансово-господарські документи, що підтверджують передачу товарів, виконання робіт (надання послуг) за вчиненим правочином, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, рахунки-фактури, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), наявність власних виробничих потужностей, трудових ресурсів, складських приміщень, договори оренди складських приміщень;

- господарські договори, укладені платником ПДВ з контрагентом, у взаємовідносинах з яким виявлено розбіжності;

- платіжні доручення на перерахування суми податку на додану вартість до бюджету.

Судом встановлено, що під час перевірки позивачем були надані усі необхідні для документи: рахунки . видаткові та податкові декларації, договори, фінансово-господарські документи.

Дослідженими експертом документами, а саме: договорами, платіжними документами, податковими, видатковими накладними, актами виконаних робіт, дійсність яких не оскаржується відповідачем, висновки відповідача про нікчемність угод позивача спростовуються.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР, чинного до 01.01.2011 року, (далі - Закон № 168) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 Закону № 168 або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Підпунктами 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 встановлено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпункт 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" N334/94-ВР (чинного до 01.01.2011 року) встановлює, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Термін "господарська діяльність"суд застосовує у значенні, наведеному у пункту 1.32 ст. 1 цього Закону, а саме: "будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи".

Згідно ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на податковий кредит виникає з дати наступної події: придбання товару, що підтверджується видатковими і податковими накладними. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця. Вона одночасно є звітним та розрахунковим документом. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. В п. 10.1 ст. 10 Закону прямо зазначено, що особами відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є продавці.

В Податковому кодексі України (далі - ПК України) містяться аналогічні положення.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 Кодексу).

Пунктом 16.1.2 ст. ст. 16 ПК України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Отже, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

В п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, формально право платника податку на податковий кредит не залежить від тієї обставини, чи відображалися суми податку на додану вартість у податковій звітності контрагентів платника податку і чи сплачувався ними податок на додану вартість.

Нормами ст. 201 ПК України, визначено перелік документів, що є підставою для нарахування податкового кредиту. Отже, саме наявність цих документів є обов'язковою умовою для формування платниками податків податкового кредиту.

Твердження відповідача про порушення вказаних норм пов'язується із висновком про безтоварність проведених господарських операцій і нікчемністю укладених угод позивача із КП "Альянс".

Суд вважає безпідставними висновки відповідача, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, про нікчемність укладених позивачем угод на підставі ст. 228 та ч. 2 ст. 215 ЦК України.

При цьому суд виходить з наступного.

Ч. 2 ст. 215 ЦК України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність вищевказаного договору поставки, відповідачем не наведено.

В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В свою чергу, ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем належними доказами не доведено, в чому полягає не спрямованість укладених позивачем КП "Альянс" правочинів на настання обумовлених ними правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується їх суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Суд також виходить з того, що відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Однак, і з цієї підстави у встановленому законом порядку спірні правочини недійсними не визнано.

До того ж, відповідно до ст. 2 та п. 11 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" № 509-ХІІ державні податкові інспекції на виконання покладених на органи державної податкової служби завдань та функцій наділені повноваженням подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

Проте, жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.

В той же час, ч. 2 ст.19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, суд вважає доцільним зазначити, що згідно пп. 36.1, 36.5 ст. 36; п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 ПК України, обчислення, декларування та \ або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Судом встановлено, що позивач при проведені господарських операцій зі своїми постачальниками оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось відповідачем. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена.

Більш того, жодних доказів невиконання обов'язків по сплаті податку КП "Альянс" відповідач не наводить ані в акті перевірки, ані під час судового розгляду справи. При цьому, як свідчить витяг з сайту податкової служби, свідоцтво платника ПДВ КП «Альянс» було анульоване 11.04.2012р. (у зв'язку з наявністю у ЄДР запису про відсутність за місцезнаходженням), тобто, зазначений суб'єкт господарювання на час здійснення господарських операцій з позивачем протягом 2009-2011 р. був платником ПДВ.

Відповідачем не надано доказів неможливості виконання своїх договірних зобов'язань "Альянс" у період його господарської діяльності, доказів, які б свідчили про не пов'язаність операцій із господарською діяльністю позивача, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операцій за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб. Жодного доказу несплати суми податку на додану вартість КП "Альянс" або не відображення отриманих від позивача коштів у складі валових доходів та отриманих у ціні послуг сум ПДВ - у складі податкового зобов'язання не наведено ані в акті перевірки, ані під час судового розгляду справи, тому висновки відповідача про отримання позивачем виключно "податкової вигоди" позбавлені належного обґрунтування.

Крім того, як зазначено в Акті перевірки, висновки про нікчемність угод позивача з КП "Альянс" з 01.01.2009 р. по 31.03.2012 року зроблені позивачем виключно на підставі інформації, яка міститься у постанові та процесуальних документах (протокол допиту свідка) по кримінальної справі, що знаходиться у провадженні слідчого УПМ ДПС України

Суд вважає, що висновки Акту перевірки в цій частині не можуть бути покладені в якості підстав для прийняття рішення про порушення позивачем податкового законодавства з огляду на наступне.

Стосовно висновків відповідача щодо відсутності у контрагента - КП "Альянс" ознак господарської діяльності та існування з метою створення податкових вигод третім особам, суд зазначає, що таки твердження мають бути підтверджені у встановленому законом порядку, оскільки мають ознаки злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України, у зв'язку з чим суд критично ставиться до таких висновків через наступне.

Відповідно до ст. 43 Господарського кодексу України підприємництвом визнається самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, яка здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних та соціальних результатів та має на меті одержання прибутку. При цьому, суб'єкти господарювання в процесі здійснення господарської діяльності вступають в господарські правовідносини, укладають відповідні договори, надають або купують послуги, отримують або придбають товари, тощо.

Відповідно до положень ст. 247 Господарського кодексу України у разі здійснення суб'єктом господарювання діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, до нього може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування державної реєстрації цього суб'єкта та його ліквідації. При цьому, відповідно до ч. 2 зазначеної статті скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання провадиться за рішенням суду, що є підставою для ліквідації даного суб'єкта господарювання відповідно до статті 59 Господарського кодексу України. Крім того, відповідно до п. 2 ст. 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.

Жодних заходів з вищепереличеного вжито органами державної податкової служби не було. За фактом фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків обвинувальних вироків суду не винесено, до підприємства - КП «Альянс», яке на думку органів державної податкової служби здійснює діяльність із порушенням закону та установчих документів, адміністративно-господарські санкції не застосовані.

А відтак, таки висновки відповідача, викладені в акті перевірки, є штучними, припущеннями, суб'єктивною думкою, викладення яких в актах перевірки за діючим законодавством не припускається.

Суд зазначає, що необхідною передумовою для встановлення факту нікчемності угоди є насамперед встановлення умислу сторони або сторін за такою угодою.

Відповідно до ст. 24 КК України наявність умислу визначається на підставі усвідомлення особою або особами суспільно небезпечного характеру свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання. Щодо наявності умислу юридичної особи, то він визначається як умисел посадової особи або особи, яка була уповноважена діяти від імені юридичної особи. Разом з тим, наявність або відсутність умислу має встановлюватися або вироком суду, або відповідними висновками, зробленими за наслідком порушення кримінальної справи, що може бути покладено в основу судового рішення про застосування наслідків нікчемної угоди, що передбачені положеннями ч. 1 ст. 208 ГК України.

Суд звертає увагу відповідача, що відповідно до частини 4 ст. 72 КАС України належним для адміністративного суду доказом того, чи мало місце діяння та вчинено воно певною особою, є вирок суду в кримінальної справі, якій набрав законної сили. Тому, будь-які матеріали попереднього слідства: постанови слідчого, а також протоколи допиту свідків, акти, постанови процесуального характеру незалежно від їх змісту не можуть вважатися належними та достатніми доказами порушення законодавства суб'єктами господарювання.

Враховуючи відсутність доказів умислу позивача та контрагентів за правочином, який відповідач вважає нікчемним, суд дійшов висновку щодо безпідставності зроблених відповідачем висновків.

В адміністративних справах суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Як було вище зазначено, висновки щодо фіктивності підприємницької діяльності, фінансово-господарської діяльності з метою надання податкової вигоди третім особам мають ознаки діяльності, за яку передбачена відповідальність Господарським кодексом України, Податковим кодексом України та Кримінальним кодексом України.

Разом з тим, ніхто не може бути обвинувачений в скоєні злочину до набрання обвинувальним вироком законної сили. В такому випадку, відповідні висновки відповідача є неприпустимими суб'єктивними звинуваченнями, що не належить до компетенції органів державної податкової інспекції. Відповідач, доказів наявності певних обставин, які свідчать про те, що позивач порушив вимоги чинного законодавства, укладаючи спірні правочини, завідомо діяв з умислом, спрямованим на досягнення такої мети, що суперечить інтересам держави та суспільства, із урахуванням вищенаведеного суду під час розгляду справи не надав (ч.4 ст.71 КАС України).

Також, дотримуючись думки, що законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, суд звертає увагу відповідача, що вказана позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Визнання необґрунтованими висновків відповідача щодо заниження податку на додану вартість обумовлює визнання необґрунтованими також донарахувань зобов'язань з податку на прибуток.

Відповідно до п. 3.1 закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» N334/94-ВР (чинного до 01.01.2011 року тобто, на момент здійснення операцій у 2009-2010р.) об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на:

- суму валових витрат платника податку;

- суму амортизаційних відрахувань.

Підпункт 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" N334/94-ВР (чинного до 01.01.2011 року) встановлює, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлює що, амортизація основних фондів і нематеріальних активів - це поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань.

Згідно пп.8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» амортизації підлягають витрати на :

- придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення;

- самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;

- проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів;

- капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.

Аналогічні положення включені до Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 14.1.3 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України амортизація - це систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України встановлює, що об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду.

Згідно положень ст.. 138 Податкового кодексу України амортизаційні витрати відносяться до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

П. 144.1 ст. 144 Податкового кодексу України встановлює що амортизації підлягають: витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності; витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року.

В силу п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

В силу п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, досліджені відповідачем документи по взаємовідносинам з КП «Альянс» відповідали вимогам, що висуваються до первинних документів, однак відповідач безпідставно не взяв їх до уваги.

Крім того, судом встановлено, що готель «Лілія» з басейном та Бізнес-центр у м. Феодосія, монтаж та реконструкцію систем вентиляції в яких здійснювався КП "Альянс", належать позивачу на праві власності та є основними засобами позивача, що підтверджується даними інвентарних карток обліку основних фондів.

Відповідно до довідки статистики, основними видами діяльності позивача є, зокрема, здавання в оренду власного нерухомого майна; будівництво будівель; інші види рекреаційної діяльності,, а тому приведення басейну готелю у належний стан шляхом проведення реконструкції системи вентиляції, роботи, пов'язані з будівництвом бізнес-центру безпосередньо пов'язано з його господарською діяльністю, у зв'язку з чим суд вважає, що витрати на його ремонт правомірно були віднесені позивачем до загальновиробничих витрат.

Виходячи з вищенаведеного суд дійшов до висновку, що амортизація по господарських операціях з КП «Альянс» була правомірно включена позивачем до складу витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, оскільки діючим законодавством встановлено, що результати робіт, виконаних КП «Альянс» за договорами підряду,та які використовуються ТОВ «Арабат» у своїй господарській діяльності, підлягають амортизації.

Сукупність наведених фактів, на думку суду, не надає підстав вважати акт перевірки Феодосійської об'єднаної Державної податкової інспекції АР Крим ДПС від 09.07.2012 року № 745/22-03/30483664, в якому встановлено, що ТОВ "Арабат" по взаємовідносинах з КП "Альянс", які мають ознаки сумнівності за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2012 р., протиправно сформовано податковий кредит на загальну суму 146 602,65 грн., та занизило податок на прибуток на суму 45888,69 грн. належним доказом порушення позивачем податкового законодавства.

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що обставини, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень не були підтверджені відповідачем у встановленому законом порядку.

Враховуючи визнання судом необґрунтованими донарахування позивачу зобов'язань з податку на прибуток, застосування до позивача штрафних санкцій за податковими повідомленням-рішенням № 000222203 від 17.07.2012 р. також є необґрунтованим.

Враховуючі викладене, суд вважає, що позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Феодосійської об'єднаної Державної податкової інспекції АР Крим ДПС № 000212203 від 17.072012 р., яким яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Арабат" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 146 602,00 грн., та № 000222203 від 17.07.2012 р., за яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 54 087,19 грн. (разом зі штрафними санкціями) підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 87 КАС України витрати, пов'язані із проведенням судових експертиз віднесено до судових витрат.

Частиною 5 статті 92 КАС України встановлено, що граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року №590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" встановлено граничний розмір компенсації витрат пов'язаних із проведенням судової експертизи, який не може перевищувати нормативну вартість проведення відповідних видів судової експертизи у науково-дослідних установах Міністерства юстиції України.

Наказом Міністерства юстиції України від 30.01.2012 року №172/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31.01.2012 року за N 153/20466 встановлена нормативна вартість однієї експертогодини у науково-дослідних установах судової експертизи Міністерства юстиції України відповідно до ступеня важкості експертизи. З урахуванням індексу споживчих цін за 2011 рік нормативна вартість однієї експертогодини у 2012 році становить: експертиза особової складності - 73,70 грн.

Згідно із наданої судовим експертом калькуляції вартості робот по проведенню економічної експертизи експертом проведено особової складності експертиза за нормативної вартості експертогодини 73,70 грн. і витрачено на її проведення 260 годин дослідження, що складає 19162,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, за рахунком № 309/12 від 21.01.2013 р. позивачем платіжним дорученням № 03 від 24.01.2013 р. до експертної установі фактично сплачено 19162,00 грн.

Отже, відповідно до ст. 94 КАС України витрати, пов'язані із проведенням судово-бухгалтерської експертизи у сумі 19162,00 грн., а також сплачений позивачем судовий збір - 2006,90 грн. підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

В судовому засіданні 19.02.2013 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 25.02.2013 року.

Керуючись статтями 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Феодосійської об'єднаної Державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби № 000212203 від 17.07.2012 р., яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Арабат" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 146 602,00 грн.

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Феодосійської об'єднаної Державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби № 000222203 від 17.07.2012 р., яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Арабат" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 54 087,19 грн., у тому числі на 45 888,69 грн. за основним платежем та на 8 198,50 грн. за штрафними санкціями.

4.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арабат" (вул. Земська, 13, м. Феодосія, АР Крим, 98100, ЄДРПОУ 30483664) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2006,90 грн. та витрати з проведення судово-економічної експертизи у сумі 19 162,00 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Александров О.Ю.