Постанова

від 11.02.2013 по справі 33/796/283/2013

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційний суд міста Києва

1[1]

Справа № 33/796/283/2013

Категорія: ст. 352 МК

П О С Т А Н О В А

Іменем України

11 лютого 2013 року м. Київ

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва Новов С.О., за участю прокурора Зіньковського І.П., представника Київської регіональної митниці Лича С.В. та особи відносно якої провадження у справі закрито ОСОБА_3, розглянувши адміністративну справу за апеляційною скаргою представника Київської регіональної митниці Лича С.В. на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 14 грудня 2012 року,

в с т а н о в и в:

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 14 грудня 2012 року закрито провадження у адміністративній справі про притягнення директора ПП «АЛЬТЕР-ЮМ»

ОСОБА_3 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1,

до адміністративної відповідальності за ст. 352 Митного кодексу України.

Приймаючи таке рішення, суддя послався на те, що, відповідно до вимог ст. 88 МК України, який діяв на час вчинення порушення митних правил, відповідальність, передбачену ст. 352 цього Кодексу, повинен нести декларант, незалежно від того, чи він є власником товарів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою, а декларантом у даній справі, як встановив суд, була не ОСОБА_3, а інша, уповноважена нею особа.

Не погоджуючись з зазначеною постановою суду, представник за довіреністю Київської регіональної митниці Лич С.В. подав на неї апеляційну скаргу, в якій просить вказану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_3 винною в порушенні митних правил, передбачених ст. 352 Митного кодексу України та застосувати до неї адміністративне стягнення в межах цієї статті.

Крім цього, представником митного органу подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Солом'янського

районного суду м. Києва від 14.12.2012 року у справі про порушення митних правил відносно ОСОБА_3

В обґрунтування поданої апеляційної скарги представник митного органу посилається на те, що постанова суду є необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, оскільки її винесено всупереч вимогам ст. 245 КУпАП про повне, всебічне, об'єктивне з'ясування обставин справи та вирішення її у точній відповідності з законом, а також без належного рахування характеру вчиненого правопорушення.

Зокрема, як вважає апелянт, судом першої інстанції під час розгляду справи не було враховано те, що ОСОБА_3 на час здійснення зовнішньоекономічної операції була директором ПП «АЛЬТЕР-ЮМ» і, в силу своїх службових обов'язків, відповідала за виконання вимог, встановлених законами та іншими нормативно-правовими актами України, у тому числі з питань митної справи. Декларант, який надає послуги із декларування товарів не є особою, зацікавленою в ухиленні від сплати підприємством податків, крім того документи декларантам (у тому числі інвойси) для здійснення митного оформлення зазвичай передаються керівництвом підприємства на адресу якого надходить товар.

У зв'язку з цим, у скарзі робиться висновок про те, що саме ОСОБА_3 повинна нести відповідальність за порушення митних правил, передбачених ст. 352 МК України, оскільки її вина у вчиненні цього правопорушення повністю доведена наявними у справі матеріалами.

Заслухавши пояснення представника Київської регіональної митниці на підтримку поданої ним апеляційної скарги, пояснення прокурора, який також підтримав подану скаргу та заперечення проти її задоволення з боку особи відносно якої провадження у справі закрито, а також перевіривши матеріали адміністративної справи та доводи апеляційної скарги, вважаю, що задоволенню підлягає лише клопотання представника митного органу щодо поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду від 14 грудня 2012 року, оскільки обставини наведені в клопотанні дозволяють зробити висновок про те, що цей строк було пропущено через неналежне виконання судом першої інстанції вимог, передбачених ст. 285 КУпАП.

Що ж стосується самої апеляційної скарги, то вона не може бути задоволена, виходячи з наступних підстав.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 458 діючого на час складання протоколу про порушення митних правил МК України 2012 року, порушенням митних правил, як адміністративним правопорушенням, визнавалось таке порушення, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Суб'єктами відповідальності за порушення митних правил, як це передбачено ч. 2 ст. 459 МК України 2, можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку, а при вчиненні порушень митних правил підприємствами - посадові особи цих підприємств .

Відповідно до ч. 3 і 5 ст. 265 МК України, підприємства можуть бути декларантами, за умови перебування їх на обліку в митних органах України. Декларант може здійснювати декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення самостійно або уповноважувати інших осіб на здійснення декларування від свого імені.

Частинами 4 і 5 ст. 266 цього ж Кодексу, вимоги якої не суперечать ч. 1 ст. 88 МК України 2002 року, якою керувався суд першої, передбачено, що у разі самостійного декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення декларантом передбачену цим Кодексом відповідальність за вчинення порушення митних правил у повному обсязі несе декларант. Особа, уповноважена на декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені декларанта, має такі самі обов'язки, права і несе таку саму відповідальність, що й декларант.

З огляду на вказані вище вимоги закону, а також встановлені під час судового розгляду дані про те, що декларантом відповідно до ВМД № 100000018/2010/580712 (а.с. 13) являлась не особисто ОСОБА_3, як директор ПП «АЛЬТЕР - ЮМ», а інша особа, яка, відповідно до облікової картки № 10000/11/08/14686 суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності, взятого на облік у ВМО № 3 Київської регіональної митниці (а.с. 43) була уповноважена на роботу з митницею від імені ПП «АЛЬТЕР - ЮМ», суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що в діях ОСОБА_4 відсутній склад правопорушення, передбаченого ст. 352 МК України 2002 року, оскільки, в даному конкретному випадку, вона не являлась декларантом, тобто суб'єктом відповідальності за порушення митних правил.

У зв'язку з цим, посилання апелянта на те, що декларант, який надає послуги із декларування товарів не є особою, зацікавленою в ухиленні від сплати підприємством податків, і що документи такому декларанту (у тому числі інвойси) для здійснення митного оформлення зазвичай передаються керівництвом підприємства на адресу якого надходить товар є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону, в першу чергу вимогах МК України.

Це ж стосується і посилання на те, що зовнішньоекономічна операція здійснювалась на виконання умов контракту № НRO 20060412 від 29.09.2009 року, укладеного з компанією « Horizonex LLP» (Великобританія ) та ПП «АЛЬТЕР-ЮМ» (ЄДРПОУ 35632613), який був підписаний ОСОБА_3, оскільки сам по собі факт підписання контракту ще не є підтвердженням вчинення порушення митних правил, за які передбачена адміністративна відповідальність і тим більше доказом вини саме ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, пов'язаного з порушенням митних правил, як безпідставно зазначається в апеляційній скарзі.

Більш того, навіть якщо припустити, що ОСОБА_4, в даному конкретному випадку, є суб'єктом відповідальності за порушення митних правил і в її діях міститься склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 352 МК України 2002 року, то і в цьому випадку постанова судді від 14 грудня 2012 року не може бути скасована і на неї не може бути накладене адміністративне стягнення, у тому числі у виді конфіскації товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил, оскільки на момент перегляду справи апеляційним судом закінчились строки накладення стягнень у справах про порушення митних правил.

Дана обставина стосується також і строків, передбачених ст. 467 діючого МК України, на яку посилається апелянт, оскільки шестимісячний строк накладення стягнення з дня виявлення правопорушення (01.08.2012 року) сплив 01 лютого 2013 року.

За таких обставин, доводи, наведені в апеляційній скарзі представника Київської регіональної митниці не можуть бути визнані обґрунтованими та служити підставами для скасування постанови судді Солом'янського районного суду м. Києвавід 14 грудня 2012 року у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3, оскільки вони не містять в собі обставин, з якими закон пов 'язує можливість скасування постанови судді у справі про адміністративне правопорушення та прийняття нової постанови.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, а також ст. ст. 529, 530 МК України, -

п о с т а н о в и в:

Поновити представнику Київської регіональної митниці строк на подання апеляційної скарги на постанову судді Солом'янського районного суду м. Києва від 14 грудня 2012 року у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3

Апеляційну скаргу представника Київської регіональної митниці залишити без задоволення, а постанову судді Солом'янського районного суду м. Києва від 14 грудня 2012 року відносно ОСОБА_3 без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду міста Києва

С.О. Новов

Головуючий у 1-й інстанції - суддя Зінченко С.В.